Реферат на тему:
Менеджмент: оцінка ризиків
Київ 2016
Цілі і завдання аналізу проектних ризиків. Поняття проектних ризиків.
Причини виникнення, класифікація та способи зниження проектних ризиків.
Критерії оцінки ризику при виборі варіанта інвестування. Кількісний
підхід до оцінки ризику. Аналіз чутливості. Аналіз сценаріїв.
Імітаційний метод Монте-Карло. Врахування ризику в процесі прийняття
інвестиційних рішень. Метод визначення дисконтної ставки з урахуванням
ризику. Управління проектними ризиками
Метою аналізу проектних ризиків є надання оцінки всім видам ризиків
проекту, а також визначення:
а) можливих шляхів зниження ризиків;
б) ступеня доцільності реалізації проекту за наявного рівня ризику та
способів його зниження.
Аналіз проектних ризиків передбачає вирішення таких завдань:
виявлення ризиків проекту;
оцінка ризику проекту;
визначення чинників, що впливають на ризик;
пошук шляхів скорочення ризику;
врахування ризику при оцінці доцільності реалізації проекту;
врахування ризику при оцінці доцільності реалізації способу фінансування
проекту.
При оцінці проектів передбачається, що всі вихідні величини, зокрема
величини грошових потоків, відомі або можуть бути точно визначені. У
реальній ситуації такого практично не буває. Параметри, які визначають
величину грошових потоків, можуть набувати значень, які неабияк
відхиляються від очікуваних.
Приміром, 1987 року на стадії розробки інвестиційного проекту побудови
Євротунелю інвестиції оцінювались на суму $8 млрд., а на час відкриття
тунелю ці інвестиції перевищили всі очікувані межі і склали $12,33 млрд.
У практиці реалізації інвестиційних проектів таких прикладів чимало.
Крім того, слід зважити на той факт, що в реальному бізнесі поширення
інформації практично завжди має асиметричний характер, тобто, частина
учасників проекту має важливу інформацію, якої не має решта учасників.
У цілому, інвестиційний проект на всіх стадіях його життєвого циклу
подібний до складного організму. Його функціонування супроводжується
переплетінням настільки різноманітних причинно-наслідкових
взаємозв’язків, що передбачити їх з високою точністю практично неможливо
З огляду на це стає ясно, що детерміністський підхід не може бути міцним
фундаментом для адекватного аналізу інвестиційних проектів. Більш
прийнятним є схоластичний підхід, при якому аналітик усвідомлює, що він
готує інформаційну базу для прийняття рішень в умовах непевності.
Ступінь непевності в різних ситуаціях може бути відмінним, а отже,
неоднаковим буде і ризик.
У цілому, ризик є складною для розуміння категорією, коріння якої сягає
глибини філософських проблем причинності, випадковості, проблем пізнання
світу та поводження цілеспрямованих систем. Напевне тому, доволі нелегко
дати всеосяжне й чітке визначення ризику, запропонувати універсальну
кількісну міру його оцінки.
Існує принаймні два підходи до визначення ризику – у термінах втрат і
збитків та в термінах непевності.
У термінах втрат ризик визначається як імовірність того, що збитки
перевищать певне значення. Існує також визначення ризику як
математичного очікування втрат чи збитків.
В інвестиційному й фінансовому менеджменті найчастіше під ризиком
розуміють міри непевності в одержанні очікуваних доходів від заданих
інвестицій.
Очевидно, що для загального визначення ризику слід виходити з того, за
яких умов він виникає.
Система потрапляє в полк дії фактора ризику за наявності трьох умов:
система прагне до певної мети;
система має вибір шляху її досягнення;
вибір здійснюється в умовах непевності.
З огляду на це можна сформулювати загальне визначення ризику. Ризик – це
міра непевності в досягненні системою заданої мети при обраному способі
досягнення цієї мети.
Якщо прийняти це формулювання, то вищенаведене визначення ризику в
термінах втрат є його окремим випадком, коли мета системи – існування
без втрат і збитків.
Якщо конкретизувати загальне визначення ризику для аналізу проекту, то
метою системи є одержання очікуваного рівня доходності, а способом
досягнення мети – реалізація даного проекту. Тобто, ризик проекту – це
міра непевності в одержанні очікуваного рівня доходності при реалізації
даного проекту.
З огляду на причини виникнення, проектні ризики поділяються на такі
види:
ризик, пов’язаний з нестабільністю законодавства і наявної економічної
ситуації, умов інвестування та використання прибутку;
зовнішньоекономічний ризик (можливість запровадження обмежень на
торгівлю й поставки, закриття кордонів тощо);
ризик несприятливих політичних змін у країні чи регіоні;
ризик неповноти й неточності інформації проекту;
ризик мінливості ринкової кон’юнктури;
ризик природних катаклізмів;
виробничо-технологічний ризик (аварії, вихід з ладу устаткування,
виробничий брак тощо);
ризик непередбачуваності дій учасників проекту.
Проектні ризики бувають зовнішні та внутрішні.
Зовнішні ризики, у свою чергу поділяються на непередбачувані і
передбачувані.
Зовнішні непередбачувані ризики зумовлені:
зміною політичної ситуації та непередбачуваними державними заходами
регулювання у сферах землекористування, оподаткування, ціноутворення,
експорту-імпорту, охорони довкілля і т. д.;
природними катастрофами (повенями, землетрусами, кліматичними змінами і
т. п.);
злочинами та несподіваним зовнішнім екологічним і соціальним впливом;
зривами у створенні необхідної інфраструктури, банкрутствами, затримками
у фінансуванні, помилками у визначенні цілей проекту.
Зовнішні непередбачувані ризики врахувати практично неможливо.
Зовнішні ж передбачувані ризики при аналізі проекту можна врахувати. До
таких ризиків відносяться:
ринковий ризик через погіршення можливостей одержання сировини,
підвищення на неї цін, зміну вимог споживачів продукції, посилення
конкуренції тощо;
операційний ризик, пов’язаний з відступом від цілей проекту й
неможливістю підтримання управління проектом;
ризик шкідливого екологічного впливу;
ризик негативних соціальних наслідків;
ризик зміни валютних курсів;
ризик не прогнозованої інфляції;
ризик податкового тиску.
Внутрішні ризики поділяються на планово-фінансові, пов’язані зі зривом
планів робіт і перевитратою коштів, та технічні, пов’язані зі зміною
технології, погіршенням якості продукції, помилками в проектно-технічній
документації і т. д.
При аналізі ризиків важливо виділити групу ризиків, які можуть бути
застраховані. Коли відбувається певна ризикова подія, інвестор має
підстави сподіватися на відшкодування втрат, пов’язаних з цим ризиком.
До ризиків, які надаються до страхування, належать:
прямі майнові збитки, спричинені демонтажем і переміщенням пошкодженого
майна, повторним встановленням обладнання, неодержанням орендної плати;
ризики, що підлягають обов’язковому страхуванню (від нещасних випадків
на виробництві, від захворювань, від пошкодження майна, від викладення
транспортних засобів).
Ue&
a
Xa
\I\I\6]8]^^?^1/4^B_D_AE_E_O`O`o`o`”a$aaEaEaEaEaEEEaE????????????????????
??????????????????????????( h3/4
h3/4
1 h3/4
h3/4
1 h3/4
h3/4
7 h3/4
h3/4
??????Y?Вищенаведені види ризиків зустрічаються в будь-якому проекті.
Для їх зниження використовуються методи управління ризиками, опис яких
подано наприкінці цього розділу.
Проектні ризики зумовлені особливостями його життєвого циклу. Для оцінки
ризику при виборі варіанта інвестування можна застосувати метод
експертних оцінок ризиків у різних фазах проекту.
При аналізі ризиків у передінвестиційній фазі оувнюють
фінансово-економічну життєздатність проекту, організаційно-технічний
потенціал, функції та завдання основних учасників, виконувані роботи й
рівень гарантій по інвестиціях та кредитах.
В інвестиційній фазі оцінюють структуру управління проектом, перебіг
реалізації проекту і якість виконання проектних робіт.
В експлуатаційній фазі оцінці підлягають фактори, які негативно
впливають на реалізацію проекту. Це затримка будівництва, перевищення
витрат, непогодженість щодо фінансування, неспроможність контрагентів,
втручання держави, виникнення збитків, підвищення цін на сировину та
енергоносії, некваліфіковане управління персоналом.
Аналіз ризиків у передінвестиційній фазі лежить в основі вибору варіанта
інвестування, однак при цьому прогнозуються ризики і в інвестиційній та
експлуатаційній фазах.
Як приклад застосування методу експертних оцінок ризиків рекомендується
нижче наведена схема.
Оцінка ризиків у різних фазах проекту.
Фактор ризику Пріорітет V Середня оцінка P Вага W Ймовірність P x W
1 2 3 4 5
1. Передінвестиційна фаза
1. Розробка концепції проекту (правильна, помилкова) 3 8 0.4 3.2
2. Ефективність інвестицій (ефект є, ефекту немає) 1 6 4 24
3. Місце розташування об’єкта (доступне, важкодоступне) 3 5 0.4 2
4. Ставлення місцевої влади (конструктивне, деструктивне) 3 5 0.4 2
5. Прийняття рішення щодо інвестування (витрати мінімальні, вигоди
максимальні) 3 7 0.4 2,8
Разом 34
2. Інвестиційна фаза
Платоспроможність фірми (стабільна, нестабільна) 1 9 4 36
Зміна в технічному й робочому проектах (немає змін, істотні зміни) 3 7
0.4 2.8
Зрив строків будівництва (немає, ризик значний) 2 9 2.2 19.8
1 2 3 4 5
Зрив строків поставок сировини, матеріалів, комплектуючих (немає, ризик
значний) 2 8 2.2 17.6
Кваліфікація персоналу (висока, низька) 3 3 0.4 1.2
Підвищення цін на сировину, енергію, комплектуючі через інфляцію (понад
5%, понад 100%) 3 4 0.4 1.6
Підвищення вартості обладнання внаслідок валютних ризиків (понад 5%,
понад 10%) 3 3 0.4 1.2
Невиконання контрактів партнерами (немає, ризик значний) 3 5 0.4 2
Підвищення витрат на зарплату (понад 5%, понад 100%) 3 4 0.4 1.6
Підвищення витрат у зв’язку з несподіваними державними заходами
податкового і митного регулювання (немає, ризик значний) 3 8 0.4 3.2
Разом 87
3. Експлуатаційна фаза
Забезпеченість обіговими коштами (висока, низька) 3 6 0.4 2.4
Поява альтернативного продукту (конкурентоспроможність висока, низька) 3
5 0.4 2
Рівень інфляції (низький, високий) 3 4 0.4 1.6
Неплатоспроможність споживачів (незначний час, тривалий час) 2 8 2.2
17.6
Зміна цін на сировину, матеріали, перевезення (падіння на 10%, зростання
на 10%) 2 4 2.2 8.8
Надійність технології (достатня, недостатня) 3 4 0.4 1.6
Щомісячне зростання ставки рефінансування (до 5%, понад 5%) 3 3 0.4 1.2
Недостатній рівень заробітної плати (зростання на кожен процент
інфляції, зниження при зростанні інфляції) 2 8 2.2 17.6
Загроза забруднення довкілля (є, немає) 3 2 0.4 0.8
Ставлення до проекту населення і влади (позитивне, вкрай негативне) 3 3
0.4 1.2
Разом 54.8
Всього по фазах проекту 175
По кожній фазі проекту складається вичерпний перелік факторів ризику.
При цьому кожен фактор характеризується показниками пріоритету та
питомої ваги кожного фактора і їх сукупності. Значення пріоритетів і
питомих ваг визначаються експертним шляхом.
У прикладі наведено три пріоритети. Вони зумовлюють значення ваг. Перший
і останній пріоритети визначають відповідно мінімальне і максимальне
значення. Скажімо, відношення ваг, що відповідають першому й третьому
пріоритетам, дорівнює “10”. Якщо позначити всі фактори ризику в третьому
пріоритеті як “х”, то середньоарифметичне значення в першому пріоритеті
становитиме “10х”. Вага фактора ризику в другому пріоритеті становитиме
(10+1) /2 = 5. 5х.
У прикладі враховано 25 факторів ризику. Питома вага фактора ризику в
третьому пріоритеті дорівнює 0.4. У другому відповідно – 2.2., у першому
– 4.
Максимальний ризик – 250 (25 · 10), мінімальний – 25.
У прикладі експерти ставили оцінку з ранжируванням від кращих – “1” до
гірших – “10”. Потім одержані в процесі експертизи бали підсумовуються
за всіма показниками з урахуванням вагових коефіцієнтів і складається
узагальнена оцінка ризиків. Якщо узагальнена оцінка ризику дорівнює від
25 до 100, проект відноситься до мало ризикових, від 100 до 160 – до
середньо ризикованих, від 160 до 250 – до високо ризикованих. У прикладі
вона дорівнює 175. Отже, проект належить до високо ризикованих.
Ідея кількісного підходу до оцінки ризику ґрунтується на тому, що
невизначеність може бути поділена на два види.
Якщо невизначені параметри спостерігаються досить часто за допомогою
статистики або імітаційних експериментів, то можна визначити частоти
появи даних подій. Такий тип невизначеності має назву статистичної
невизначеності. При достатній кількості спостережень частоти
розглядаються як наближене значення ймовірностей подій.
Якщо окремі події, які нас цікавлять, повторюються досить рідко або
взагалі ніколи не спостерігалися і їх реалізація можлива лише в
майбутньому, то має місце нестатистична невизначеність. У цьому випадку
використовується суб’єктивна ймовірність, тобто експертні оцінки її
величини. Концепція суб’єктивної ймовірності ґрунтується не на
статистичній частоті появи події, а на ступені впевненості експерта в
тому, що задана подія відбудеться.
Методологічною базою аналізу і ризику інвестиційних проектів є розгляд
вихідних даних як очікуваних значень певних випадкових величин з
відомими законами ймовірнісного розподілу. Математичний апарат,
використовуваний при цьому підході, розглядається докладно в курсах
теорії ймовірності та математичної статистики.
Законом розподілу випадкової величини називається закон відповідності
між можливими значеннями випадкової величини та їх ймовірностями.
Література
Брігхем Є.Ф. Основи фінасового менеджменту. – Київ, “Молодь”, 1997.
Ван Хорн Дж. Основы управления финансами. – Москва, “Финансы и
статистика”, 1997.
Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. – Київ, “Основи”, 1993.
Мертенс А. Инвестиции. – Киев, Киевское инвестиционное агентство, 1997.
Холт Р., Барнес С. Планирование инвестиций. – Москва, “Дело”, 1994.
Lumvy St. Investment Appraisal and Financial Decisions/. – London,
Chapman & Hall, 1994.
Унковская Т.Е. Финансовое равновесие предприятия. – киев, “Генеза”,
1997.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
