.

Інноваційний менеджмент. Професійні вимоги до інноваційного менеджера (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
878 3204
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Інноваційний менеджмент.

Професійні вимоги до інноваційного менеджера”

1. Основні поняття

Інноваційний менеджмент порівняно нове поняття для наукової
громадськості і підприємницьких кіл Росії. Саме в даний час Росія
переживає бум новаторства. На зміну одному формам і методам керування
економікою приходять інші. У цих умовах інноваційною діяльністю
буквально змушені займатися всі організації, усі суб’єкти господарювання
від державного рівня керування до знову створеного товариства з
обмеженою відповідальністю в сфері малого бізнесу.

Термін “іновація” став активно використовуватися в перехідній економіці
Росії як самостійно, так і для позначення ряду родинних понять:
“інноваційна діяльність”, “інноваційний процес”, “інноваційне вирішення”
і т.п. У літературі нараховується велика кількість визначень. Наприклад,
по ознаці утримання або внутрішньої структури виділяють іновації
технічні, економічні, організаційні, управлінські й ін. Виділяються такі
ознаки, як масштаб іновацій (глобальні і локальні); параметри життєвого
циклу (виділення й аналіз усіх стадій і підстадій), закономірності
процесу впровадження і т.п.

У спеціальній літературі й офіційних документах частіше усього
використовувалися поняття керування науково-технічним прогресом,
упровадження досягнень науки і техніки у виробництво тощо, що характерно
для централізовано керованої економіки. У ринкових умовах
господарювання, де комерційні організації мають повну юридичну й
економічну самостійність, ні про яке впровадження чого-небудь не може
бути й мови. Цією принциповою відмінністю пояснюється розходження в
отриманні окремих понять в області інноваційного менеджменту.

Прийнято вважати, що поняття “нововведення” є російським варіантом
англійського слова innovatoin. Буквальний переклад з англійського
означає “введення новацій” або в нашому розумінні цього слова “введення
нововведень”. Під нововведенням розуміється новий порядок, новий звичай,
новий метод, винахід, нове явище. Російське словосполучення
“нововведення” у буквальному значенні “введення нового” означає процес
використання нововведення.

Таким чином, із моменту прийняття до поширення нововведення одержує нова
якість – стає нововведенням (іновацією). Процес введення нововведення на
ринок прийнято називати процесом комерціалізації. Період часу між появою
нововведення і втіленням його в нововведення (інновацію) називається
інноваційним лагом.

У повсякденній практиці, як правило, ототожнюють поняття нововведення,
новація, нововведення, іновація, що цілком з’ясовано. Нововведенням
може бути новий порядок, новий метод, винахід. Нововведення означає, що
нововведення використовується. З моменту прийняття до поширення
нововведення одержує нова якість і стає іновацією.

Будь-які винаходи, нові явища, види послуг або методи тільки тоді
одержують суспільне визнання, коли будуть прийняті до поширення
(комерціалізації), і вже в новій якості вони виступають як нововведення
(іновації).

2. Іноваційна діяльність

Загальновідомо, що перехід від однієї якості до другої потребує витрат
ресурсів (енергії, часу, фінансів тощо). Процес перекладу нововведення
(іновації) у нововведення (іновації) також потребує витрат різноманітних
ресурсів, головними з який є інвестиції і час. У умовах ринку як система
економічних відношень купівлі – продажі товарів, у рамках якої
формуються попит, пропозиція і ціна, головними компонентами іноваційної
діяльності виступають нововведення, інвестиції і нововведення.
Нововведення формують ринок нововведень (новацій), інвестиції ринок
капіталу (інвестицій), нововведення (іновации) ринок чистої конкуренції
нововведень. Ці три головних компоненти й утворять сферу інноваційної
діяльності (мал1.).

Схема інноваційної діяльності

малюнок 1

Під іноваціями в широкому змісті розуміється прибуткове використання
нововведень у виді нових технологій, видів продукції і послуг,
організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого,
фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру.
Період часу від зародження ідеї, створення і поширення нововведення і до
його використання прийнято називати життєвим циклом іновації. З
урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл іновації
розглядається як інноваційний процес.

Терміни “іновація” і “інноваційний процес” близькі, але не однозначні.
Інноваційний процес пов’язаний із створенням, освоєнням і поширенням
іновацій. Творці іновації (новатори) керуються такими критеріями, як
життєвий цикл виробу й економічної ефективності. Їхня стратегія
спрямована на те, щоб перевершити конкурентів, створивши нововведення,
що буде визнано унікальним у певній області. Науково-технічні розробки і
нововведення виступають як проміжний результат науково-виробничого циклу
і в міру практичного застосування перетворюються в науково-технічні
іновації – кінцевий результат. Науково-технічні розробки і винаходи є
додатком нового знання з метою його практичного застосування, а
науково-технічні іновації (НТІ)- це матеріалізація нових ідей і знань,
відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок у процесі виробництва
з метою їхньої комерційної реалізації для задоволення визначених запитів
споживачів. Неодмінними властивостями іновації є науково-технічна
новизна і виробнича придатність.

Отже, науково-технічні іновації повинні:

мати новизну;

задовольняти ринковий попит;

приносити прибуток виробнику.

Поширення нововведень, як і їхнє створення, є складовою частиною
інноваційного процесу.

Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу: простий
внутрішньоорганізаційний (натуральний), простий міжорганізаційний
(товарний) і розширений. Внутрішньоорганізаційний інноваційний процес
припускає створення і використання нововведення усередині однієї і тієї
ж організації, нововведення в цьому випадку не приймає безпосередньо
товарної форми. При простому інноваційному процесі нововведення
виступає як предмет купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу
означає відділення функції творця і виробника нововведення від функції
його споживача. Розширений інноваційний процес виявляється в створенні
нових виробників нововведення, у порушенні монополії виробника-піонера,
що сприяє через взаємну конкуренцію удосконалюванню споживчих
властивостей товару, що випускається . У умовах товарного інноваційного
процесу діють як мінімум два хозяйнуючих суб’єкти: виробник (творець) і
споживач (користувач) нововведення. Якщо нововведення – технологічний
процес, його виробник і споживач можуть сполучатися в одному суб’єкті ,
що хозяйнує.

Простого інноваційний процес переходить у товарний за дві фази: 1)
створення нововведення і його поширення; 2) дифузія нововведення. Перша
фаза – це послідовні етапи наукових досліджень,
дослідно-конструкторських робіт, організація дослідного виробництва і
збуту, організація комерційного виробництва. На першій фазі ще не
реалізується корисний ефект нововведення, а тільки створюються
передумови такої реалізації. На другій фазі суспільно-корисний ефект
перерозподіляється між виробниками нововведення (ВН), а також між
виробниками і споживачами.

3. Класифікація іновацій

Для успівченняшного керування інноваційною діяльністю необхідне ретельне
вивчення іновацій Насамперед необхідно уміти відрізняти инновації від
несуттєвих видозмін у продуктах і технологічних процесах (наприклад,
естетичні зміни – кольори, форми і т.п.); незначних технічних або
зовнішніх змін у продуктах, що залишають незмінними конструктивне
виконання й здійснюючих не достатньо помітний вплив на параметри,
властивості, вартість виробу, а також вхідних у нього матеріали і
компонентів; від розширення номенклатури продукції за рахунок освоєння
виробництва випускавшихся не колись на даному підприємстві але уже
відомих на ринку продуктів, із метою задоволення поточного попиту і
збільшення прибутків підприємства. Новизна іновацій оцінюється по
технологічних параметрах, а також із ринкових позицій. З урахуванням
цього будується класифікація іновацій.

У залежності від технологічних параметрів іновації підрозділяються на:

продуктові іновації, вони включають застосування нових матеріалів, нові
напівфабрикати і комплектуючих; одержання принципово нових продуктів.

процесні іновації означають нові методи організації виробництва (нові
технології). Процесні іновації можуть бути пов’язані зі створенням нових
організаційних структур у складі підприємства (фірми).

По типах новизни для ринку іновації діляться на:

нові для галузі у світі;

нові для галузі в країні;

нові для даного підприємства (групи підприємств).

За місцем в системі (на підприємстві, у фірмі) можна виділити:

іновації на вході підприємства (зміни у виборі і використанні сировини,
матеріали, машин і устаткування, інформації й ін.);

іновації на виході підприємства (вироби, послуги, технології, інформація
й ін.);

іновації системної структури підприємства (управлінської, виробничої,
технологічної).

У залежності від глибини внесених змін виділяють іновації:

радикальні (базові); що

покращують;

модифікаційні (приватні).

У Науково-дослідному інституті системних досліджень розроблена розширена
класифікація іновацій з урахуванням сфер діяльності підприємства. За
цією ознакою виділяються іновації:

технологічні;соціальні, торгові, в області керування,виробничі

4. Вимоги до інноваційного менеджера

Менеджер по інноваціях є безпосередньо керуючим відділом інноваційного
розвитку.

Менеджер по інноваціях керується у своїй роботі положенням про відділ
інноваційного розвитку і дійсною посадовою інструкцією.

На посаду менеджера по інноваціях призначаються обличчя з базовим
утворенням за фахом професійного менеджера по інноваціях, що має
практичний досвід роботи керуючим у сфері інновацій на вагонобудівному
підприємстві не менш п’яти років; знання в області науки і техніки
вагонобудування; володіння електронною технікою управління, контролю й
інформації.

Обов’язки менеджера по інноваціях:

вивчати потреби споживачів в інноваційних ресурсах;

систематично поповнювати довідково-інформаційний фонд матеріалами по
інноваціях відповідно до профілю підприємства;

обробляти і систематизувати поступающие на підприємство й у самім
підприємстві інформаційно-інноваційні матеріали, контролювати їхнє
практичне виконання.

участь у підготовці тематичних оглядів, виставок, симпозіумів, нарад про
стан і тенденції інноваційного розвитку виробництва, передовому
вітчизняному і закордонному досвіді;

вести облік ефективності використання інформаційно-інноваційних
матеріалів на підприємстві при освоєнні нових видів продукції,
технології, застосування передового досвіду в сфері інновацій;

удосконалювати форми і методи роботи відділу інноваційного розвитку;

підготовляти звітність про роботу інноваційного розвитку на підприємстві
з пропозиціями і рекомендаціями.

До прав інноваційного менеджера входить:

одержувати від підрозділів підприємства необхідну для роботи інформацію.

залучати до роботі з науково-технічної інформації працівників
підрозділів.

вести у встановленому порядку переписування з іншими підприємствами й
організаціями з питань науково-технічної інформації.

Менеджер по інновації несе відповідальність за якість і своєчасність
виконання покладених на нього дійсних інструкцій і обов’язків.

Ринок нових технологій

( новаций )

ИНОВАЦІЙНА

ІНФРАСТРУКТУРА

Ринок чистої

конкуренції

Ринок капіталу

( інвестицій )

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020