Реферат на тему:
Інформаційно-комунікаційний менеджмент: поняття і типологія
Комунікація та інформація мають надзвичайно важливе значення в житті
суспільства. Особливої ваги вони набувають у суспільстві, що
глобалізуєтся. Останнє характеризується воістину революційним розвитком
інформаційно-комунікаційних технологій, які використовуються на всіх
рівнях, у всіх сферах, галузях, територіальних і часових просторах
управління.
Якщо виходити з розуміння менеджменту як загальної і головної функції
суспільства цілком слушним, зокрема, виглядає звернення до проблематики
управління інформаційно-комунікаційною сферою суспільства.
Інформаційно-комунікаційна сфера суспільства пронизує всі інші сфери
суспільства (економічну, соціальну, політичну, гуманітарну) і виконує
функції, подібні кров’яній системі людини, яка забезпечує
життєдіяльність усього організму.
Про місце і роль інформаційно-комунікаційного менеджменту в системі
менеджменту як наукової галузі можна дізнатися з рис 5.
Загалом інформаційно-комунікаційну сферу суспільства, на наш погляд,
потрібно розглядати в контексті дослідження:
• ієрархічно-територіального рівня і простору управління;
• базових сфер суспільства (державно-правової, економічної, соціальної,
духовної);
• галузево-функціональних видів менеджменту;
• ієрархічно-регулятивного рівня управління;
• часового простору управління.
Відповідно до ієрархічно-територіальних рівнів управління виокремлюють:
• глобальний менеджмент (планетарний рівень управління);
• цивілізаційно-територіальний менеджмент (рівень управління сукупністю
держав-націй, об’єднаних спільними цивілізаційними ознаками — західна,
православна, ісламська, конфуціанська, індуїстська, буддистська,
африканська, латиноамериканська, японська цивілізації);
• державно-національний менеджмент (рівень управління державою-нацією,
більш поширений під назвою “державне управління” (“Public
Administration”) та “державна політика” (“Public Policy”);
• регіональний менеджмент (рівень управління територіями, які мають
спільні економічні, соціальні, екологічні, етнічні та інші інтереси,
кордони яких можуть не збігатися з державними кордонами);
• локальний менеджмент (рівень місцевого управління та самоврядування
міста, селищної, сільської ради тощо).
Рис. 5. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у системі менеджменту як
наукової галузі
З огляду на реалії функціонування різних сфер суспільства варто звернути
увагу на інформаційно-комунікаційні аспекти таких сфер менеджменту:
• правовий менеджмент (забезпечує правове регулювання суспільного життя
через діяльність органів держави, що ухвалюють закони, постанови та інші
правові акти;
• економічний менеджмент (регулює економічну сферу суспільства,
детермінує економічні інтереси, економічні відносини, економічну роль
держави);
• соціальний менеджмент (полягає в регулюванні соціальної сфери
суспільства, узгодженні соціальних відносин, інтересів і потреб
особистостей, соціальних груп тощо);
• політичний менеджмент (передбачає регулювання політичної сфери
суспільства, гармонізує політичні відносини, інтереси і потреби
суб’єктів політики);
• гуманітарний менеджмент (спрямований на забезпечення прав людей в
культурній, етнонаціональній, освітній, науковій та інших видах
діяльності).
З точки зору ієрархічно-регулятивного рівня управління (правового
статусу рішень, сфери охоплення та наслідків управлінських впливів)
виокремлюють:
• суспільний менеджмент (поширюється на всю суспільну сферу шляхом
ухвалення і реалізації виконання Конституції, законів, постанов та ін.,
а також методів соціально-психологічного впливу);
• адміністративний менеджмент (охоплює своїм впливом
регіонально-адміністративний чи галузевий об’єкт управління шляхом
ухвалення і реалізації адміністративно-правових рішень);
• менеджмент організацій забезпечує управління і регламентацію
діяльності організації нормативно-правовими та соціально-психологічними
методами).
Беручи за основу час дії і наслідки реалізації управлінських впливів,
варто назвати:
• стратегічний менеджмент (спрямований на здійснення довготермінових
планів розвитку суспільства, країни, організації);
• операційний менеджмент (пов’язаний з вирішенням поточних справ —
щоправда в межах загальної стратегії);
• технічний менеджмент (забезпечує управління безпосередньо
матеріальними ресурсами, потоками, інструментарієм, які необхідні для
реалізації поставлених завдань.
З точки зору на існуючі освітньо-кваліфікаційні рівні підготовки
менеджерів, очевидно, правильно було б використовувати магістрів
менеджменту на стратегічному рівні, бакалаврів — на рівні операційного і
молодших спеціалістів — на рівні технічного менеджменту.
Галузево-функціональний підхід дослідження проблем управління передбачає
існування таких видів менеджменту:
• персонал-менеджмент (опікується питаннями управління людьми,
мотивації, організації та контролю їхньої трудової діяльності);
• інтелектуальний менеджмент (полягає в управлінні розпізнаванням,
аналізом знань, розробкою ефективніших дій об’єкта управління та
створенням нових знань через наукові дослідження);
• виробничий менеджмент (відповідає за організацію та забезпечення
технології виробництва, створення та використання запасів сировини,
транспортних вантажопотоків тощо);
• маркетинговий менеджмент (зорієнтований на організацію, узгодження і
взаємодію внутрішнього середовища об’єкта управління з ринковими умовами
шляхом реалізації властивих цьому суб’єкту управління конкурентних
переваг);
• інноваційний менеджмент (передбачає розробку планів і програм
інноваційної діяльності, здійснення узгодженої інноваційної політики,
розгляд нових проектів та технологій, створення і організацію діяльності
цільових робочих груп тощо з метою підвищення ефективності
функціонування об’єкта управління);
• фінансовий менеджмент (полягає в управлінні фінансовими потоками і
ресурсами, інвестиційними проектами, в контролі за фондовим портфелем, у
сприянні нагромадженню фінансових ресурсів, перетворенню їх на прибутки
з додатковими дивідендами).
До цього поняття зазвичай зараховують й інвестиційний менеджмент, який є
вагомою складовою його фінансового різновиду.
У чому ж тоді полягає роль інформаційно-комунікаційного менеджменту?
Насамперед в інформаційному забезпеченні здійснення всіх видів і форм
менеджменту, оскільки основним ресурсом менеджменту є інформація, а
основною технологією — комунікація. Без неї сам процес управління є
попросту неможливим. А розвиток нових інформаційно-комунікаційних
технологій робить так звану революцію менеджерів ще “революційною”.
Розуміючи важливість управління інформаційно-комунікаційними процесами у
суспільстві, ми можемо дати й відповідне визначення цьому виду
менеджменту.
Отже, під інформаційно-комунікаційний менеджментом розумітимемо систему
управління інформаційно-комунікаційною сферою суспільства на основі
використання форм, методів і технологій правового, економічного,
соціального, гуманітарного і політичного менеджменту і маркетингу.
З усіх сфер суспільства (правової, економічної, соціальної, політичної,
гуманітарної та ін.) інформаційно-комунікаційна сфера розвивається
найдинамічніше. Бурхливий розвиток Інтернету, мультимедіа, мобільного
зв’язку тощо виступив потужним каталізатором модернізації насамперед
економічної сфери суспільства. Нині вже нікого не здивуєш такими
поняттями, як електронний бізнес (e-business), електронна комерція
(e-commerce) тощо. А економіка, як головний рушійний генератор
глобалізаційних процесів, зумовила кардинальні зміни у правовій,
політичній, соціальній, гуманітарній та інших сферах суспільства.
Це, так би мовити, розширене тлумачення інформаційно-комунікаційного
підґрунтя процесів глобалізації, що поширюються у світі А нас цікавить
інформаційно-комунікаційний менеджмент в дещо звуженому вжитку, з
орієнтацією на соціопсихологічні, маніпуляційні технології комунікації.
Ґрунтуючись на засадах так би мовити чистого мистецтва, ми будемо
розглядати інформаційно-комунікаційний менеджмент через призму
міжособистісних, групових і масових комунікацій у контексті діяльності
інформаційно-комунікаційних (пресових) служб, технологій паблік рилейшнз
і реклами.
Але перед тим потрібно дещо уточнити і “підігнати” певні категорії
“класичної” психології, соціології, політології та інших суспільних наук
під специфіку інформаційно-комунікаційної сфери суспільства.
Список використаної та рекомендованої літератури
Антипов К. В.,Бажеиов Ю. К. Паблік рилейшнз. — М, 2002.
Будзан Б. Менеджмент в Україні: сучасність і перспективи. — К, 2001.
Ван Дейк Т. А Язык. Познание. Коммуникация. — 1989.
Винер Н. Кибернетика и общество. — Л., 1958.
Дгкон Б., Хале М.,Стабс П. Глобальна соціальна політика. Міжнародні
організації й майбутнє соціального добробуту. — К, 1999.
ДІнка В. Менеджмент ЗМК Вступ. — К, 2004.
Зернецъка О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і
міжнародні відносини. — К, 1999.
Зверинцев А. Б. Коммуникационный менеджмент. — СПб., 1997.
Коломієць В. Міжнародні інформаційні системи. — К, 2001.
Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід. — К, 2002.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
