Реферат на тему:

Глобалізація як основа міжнародного бізнесу

План

Періодизація розвитку м/н бізнесу.

Сутність та фактори глобалізації.

Інтернаціоналізація бізнесу і менеджменту.

Шляхи і обмеження інтернаціоналізації бізнесу і менеджменту.

На кінець 20 — початок 21 століть, м/н бізнес став всеохоплюючим і
всепроникаючим феноменом сучасної цивілізації. 

Не дивлячись на те, що немало прикладів м/н бізнесу, у яких партнерами
виступають, з одного боку, приватна фірма, а з іншого — урядова установа
іншої країни, все ж таки більш характерним варто вважати або міжфірмові
операції такого роду, або внутрішньофірмові — у тому випадку, коли різні
підрозділи фірми розміщені в різних країнах і ці підрозділи взаємодіють
між собою (найтиповіші у цьому випадку так названі мультинаціональні
корпорації). Отже, м/н бізнес — це, у першу чергу, ділова взаємодія
приватних фірм або їх підрозділів, що знаходяться у різних країнах.

Але потрібна відповідь на головне питання: що спонукає бізнес ставати
міжнародним, що визначає доцільність, корисність, а зачасту і
необхідність виходу фірми за кордони власної країни?

Міжнародний бізнес базується на можливості отримання вигод саме із
переваг міждержавних (міжкраїнових) ділових операцій, тобто з того
факту, що продаж даного товару в іншій країні, або налагодження фірмою
однієї країни виробництва в іншій країні, або надання послуг спільно
фірмами двох країн — третій і т.д. забезпечують залученим у бізнес
сторонам більше переваг, ніж вони б мали, якби вели страву у своїх
країнах. Це — ключовий момент не лише в розумінні природи і специфіки
власне м/н бізнесу, але й у поясненні виникнення і розвитку міжнародного
менеджменту як такого. 

Таким чином, мова йде про мотивацію підприємця (менеджера), а вона
розвивалась в контексті історичного розвитку цивілізації у цілому і її
економічного ядра — перш за все. Які ж основні етапи цього розвитку?

1.Періодизація розвитку м/н бізнесу.

Американський дослідник Р.Робінсон поділив історичний розвиток
міжнародного бізнесу за 5 останніх віків на 4 ери.

1.Комерційна ера (1500 — 1850 рр.).

Починається з часів великих географічних відкриттів і закінчується
серединою 19 ст.

Передумови розвитку м/н бізнесу.

Пошук величезних особистих вигод, пов’язаних з торгівлею колоніальними
товарами в Європі, був потужною рушійною силою, яка визначала розвиток
базової форми м/н торгівлі. Ризики цього бізнесу були також надзвичайно
великими (пов’язані з далекими морськими подорожами), але сама
можливість отримання прибутків, що набагато перевищували затрати,
залучала в цей самий перший м/н бізнес все нові і нові покоління
підприємців. Паралельно з ним розвивалась досить велика сфера, яку
сучасною мовою можна було б назвати бізнес-сервісом власне м/н бізнесу —
від інвестиційного і страхового (фінансування торгових експедицій і
страхування їх) до інфраструктур (розвиток складського і транспортного
господарства). Вагомий імпульс отримала промисловість європейських
країн: від суднобудування і металообробки до переробки заморської
сировини (передовими країнами щодо розвитку м/н бізнесу були Англія,
Голландія, Іспанія, Німеччина, Франція).

Принципова відмінність м/н бізнесу полягає в 2 головних обставинах:

1)жорсткий вплив взаємовідносин країн на можливість і ефективність
ведення бізнесу між фірмами;

2)підтримка, яку уряд країни надає власним підприємцям в їх зарубіжній
діяльності.

Значення ери комерції для м/н менеджменту.

Ера комерції вперше поставила перед підприємцями розвинутих європейських
держав наступні ключові питання м/н мен-ту (як системи управління м/н
бізнесом):

-чи є економічний сенс переносити підприємницьку активність і ризики із
національного середовища за рубежі держави і чи можуть бути оцінені
раніше відповідні прибутки і (або) збитки?

-від яких основних факторів реально залежить прийняття таких рішень?

-наскільки є вільним бізнес у своїх рішеннях і діях від політики своєї
держави, чи може він розраховувати на її підтримку (враховувати
протидію)?

-що потрібно враховувати, передбачати і здійснювати під час ділових
операцій на “чужій території” в інтересах забезпечення довгочасної
прибутковості цих операції і безпеки їх ведення? 

2.Ера експансії (1850-1914 рр.)

Передумови ери експансії.

Здійснюється остаточне оформлення і структуризація колоніальних імперій
на фоні бурхливого розвитку європейських країн, а пізніше США,
викликаного промисловою революцією початку 19 ст. і наступними
досягненнями технологічного розвитку. Перехід від вивозу екзотичних
заморських товарів до видобутку сировини і систематичного плантаційного
господарства в колоніальних регіонах як більш вигідних і економічно
перспективних сфер зарубіжного бізнесу.

Конкурентні переваги розвинутих європейських держав грунтувались на
дешевій сировині, що вироблялась в колоніях. Це спонукало необхідність
надходження інвестицій у розвиток колоніальної сировинної індустрії.
Одночасно зростала роль державного колоніального управління: захисту
колоній від зовнішньої загрози і збереження самого колоніального режиму
вимагали від метрополій узгоджених дій влади і національного бізнесу на
території колонії. Оскільки в нього почали залучатись маси
робітників-туземців, а вивіз в колонії кваліфікованої робочої сили із
метрополій був економічно невигідним, то гостро встали питання
урахування місцевих культурних особливостей, освіти і соціальних проблем
місцевого населення. 

Також відбувається інтенсивний розвиток внутрішньоєвропейського м/н
бізнесу. Різні темпи розвитку європейських держав у цей період, різниця
в забезпеченості природними ресурсами, різний рівень освіти населення і
інші подібні фактори дозволили виділити, з одного боку, країни-виробники
промислової продукції і з, іншого боку, країни-ринки для цієї продукції
(останні у багатьох випадках виробляли дешеву с/г продукцію).

Також — це епоха безперервних торговельних війн між країнами. Цікавим
наслідком цього став розвиток виробничих підприємств і філій за
кордоном.

Розвивався і міжнародний фінансовий сервіс, міжнародний транспорт.

Значення ери експансії для м/н бізнесу.

У цей період досить точно визначились головні мотиви м/н бізнесу, що
збереглись і до наших днів:

-використання більш ефективних ресурсів (сировинних, природних,
енергетичних);

-розширення ринків збуту;

-нові поля застосування (використання) вільних фінансових ресурсів; 

-використання сприятливих умов місцевого законодавства (податкового,
митного і т.д.).

3.Ера концесій (1914-1945 рр.)

Характеристика.

Якісно змінилась роль найбільших компаній, які оперували на колоніальних
ринках. Не залежно від того, чи йде мова про відому United Fruit,
бельгійцях в Конго чи перших нафтових концесіях на Середньому Сході,
кругом відповідні компанії-концесіонери перетворюються в автономні
економічні держави, що здійснюють виробничі, торгові, освітні, медичні,
транспортні, поліцейські функції не лише для своїх робітників, але часто
і для всіх жителів районів, що належать до концесій.

Відбувається формування на концесійних підприємствах значного прошарку
туземних менеджерів середньої ланки, яких спеціально навчали, зачасту —
на підприємствах і в навчальних закладах самої метрополії. Одночасно
зростала і національна свідомість колоніальних народів.

Щодо м/н бізнесу в неоколоніальній сфері варто відмітити декілька
найбільш характерних моментів. Перший — поразка Німеччини у Першій
світовій війні і відповідно перерозподіл світових ринків. Другий —
Велика депресія 1929-1932 рр.: вона з усією гостротою поставила питання
про ефективність м/н бізнесу у порівнянні з внутрішньодержавним, і
інтернаціоналізація використання людських ресурсів (що характерна для
ери глобалізації) вперше заявила про себе саме в ці роки. Відмічені
перші масові міграції робочих із Азії, Африки і Латинської Америки на
підприємствах країн Заходу. Виникнення двох сильних тоталітарних режимів
(в СРСР і Німеччині) показало досить ясно значні можливості державного
управління зовнішньоекономічною діяльністю, але одночасно і всі слабкі
риси держави як “міжнародного підприємця”. 

Значення ери концесій для м/н бізнесу.

??*?я світового ринку робочої сили і загострення суперництва на світових
ринках сировини, напівфабрикатів і готових виробів, головні учасники
якого прагнуть придбати конкурентні переваги, використовуючи можливості
все більш складної структури м/н бізнесу, означали просунення не лише до
наступної ери національних держав, але й до глобалізації бізнесу в
цілому.

4.Ера національних держав (1945-1970 рр.)

Особливості розвитку м/н бізнесу.

Два головних напрямки розвитку м/н бізнесу: по-перше, становлення і
бурхливий розвиток десятків нових національних держав, що отримали в
наслідок концесійної ери у певному розумінні розвинутий економічний
базис і деяку кадрово-технологічну структуру. З другого боку — і всі
недоліки колоніального господарського розвитку: від монопродуктових
економік до тяжких фінансових проблем. Це стало початковим поштовхом
значному розвитку м/н бізнесу: незалежні держави проводили активний
пошук ринків збуту традиційних продуктів свого експорту і були активними
реципієнтами для будь-яких інвестицій. Це стало поштовхом розвитку м/н
ринків капіталу, появі і розвитку ряду нових фінансових інструментів,
зростанню сфери м/н аудиту та консалтингу.

З іншого боку, наймогутніші американські корпорації, використовуючи
переваги домінуючого положення США у післявоєнний період, вперше
практично здійснили прорив до мультинаціонального бізнесу, тобто до
якісно нового ступеня розвитку м/н бізнесу фірми, коли весь світ стає,
по суті, ареною її конкурентної боротьби і сферою фірмових інтересів. У
60-70 роки їх догнали і перегнали європейські та японські суперники.
Завоювання ринків товарів та послуг завжди опосередковується, і в свою
чергу опосередковує ще більш жорстку боротьбу тих же суперників на м/н,
регіональних та національних ринках капіталів, технологій, робочої сили,
інформації і т.д. 

Реальне просування національної економіки до ефективного виробництва і
сфери послуг потребує певного комплексу, що називається “пакет
розвитку”, що включає: технології, капітал, інформації, кваліфікацію і
компетентність персоналу, консалтингову підтримку та ін. Але отримати це
“відразу і разом”, у 70-ті роки було складно, тому країни, що
розвивались і їх фірми брали різні елементи пакету в різних країнах і у
різних фірм, роблячи його “оптимальним для себе”. Оскільки для реального
мультинаціонального бізнесу весь світ — поле його ділової гри, то
формування такого пакету для власних цілей або в інтересах партнерів тут
можна здійснювати найбільш ефективно.

Початок глобалізації м/н бізнесу.

Подальший розвиток мультинаціональності в м/н бізнесі, з зовнішньої
точки зору, йшов шляхом зростання кількості МНК, хоча в 70 і 80-ті роки
спостерігається якісний прорив: в число найбільших МНК входять фірми
країн, що розвиваються і знаходяться на різних ступенях розвитку:
Південна Корея, Філіппіни, Індії, Тайваню і т.д. Але внутрішній зміст
цього процесу як раз і підготував перехід м/н бізнесу до найвищої точки
його розвитку — глобалізації.

Якщо в минулому МНК вирішували відносно прості задачі виробництва і
дистриб’юції товарів, то за останні десятиліття вони почали вирішувати
набагато складніші і глобальніші задачі: С.Ронен визначає їх як
створення і використання сітки мультинаціонального обслуговування, що
включає банки, рекламні агентства, консалтингові фірми, університети,
заклади охорони здоров’я і т.д., які опираються на глобальну
комп’ютеризацію. У даному випадку не має значення, до якої країни
належить той чи інший елемент сервісу — мультинаціональність не тому
космополітична, що у неї “немає вітчизни” (в кінці кінців Intel все ж
таки американська фірма, як Soni — японська, а Siemens — німецька), а
тому, що вона не може дозволити (за інших рівних!) замінити ефективність
патріотизмом. 

Формуючи власну сітку мультинаціонального обслуговування, кожна МНК
розглядає її як власну гарантію ефективності бізнесу, а той факт, що в
кінцевому підсумку ці сітки зливаються в глобальну сітку, просто
збільшує ефективність системи в цілому.

Фактори розвитку м/н бізнесу.

Фірмовий бізнес потребує різних рівнів міжнародності в залежності від
двох головних факторів. Якщо розглядати бізнес фірми із країни А в
країні Б, то факторна структура буде наступною.

По-перше, рівень міжнародності бізнесу фірми залежить від глибини її
залучення в бізнес у країні Б. Якщо мова йде про разові продажі товару
через експортно-імпортну фірму самої країни А, то це найнижчий рівень
залучення практично не відображає ніякої потреби і міжнародній складовій
бізнесу — адже такі операції не відрізняються від продаж і розрахунків з
іншими фірмами, а вся м/н складова має місце в офісі експортно-імпортної
фірми і прихована від виробника.

Інша справа, якщо фірма розпочала виробництво у країні Б, найняла
місцевий персонал, розвернула дистриб’ютерську сітку (або вступила у
співпрацю) і т.д. Тут максимально проявляється міжнародність: від мовних
питань до місцевого податкового законодавства і від репатріації
валютного прибутку до участі у місцевих соціальних акціях. Зрозуміло, що
між цими двома полюсами лежить цілий ряд послідовних ступенів розвитку
міжнародності.

По-друге, міжнародність залежить від рівня культурної подібності країн А
і Б. Якщо А — це Франція, а Б — Італія, то належність обох країн не
просто до Європи, а до одного кластеру європейських романських
(латинських) країн, дозволяє визнати високий рівень взаєморозуміння і
міжнародна адаптація відповідного менеджменту у культурному (самому
складному ) аспекті буде досить простою. Але якщо А — це Франція, а Б —
Україна, то справа виглядає суттєво складнішою. І зовсім високий рівень
міжнародності потребується у парі “Франція — Японія”, якщо брати до
уваги культурні відмінності. 

Роль ери національних держав.

Ера нац. держав дала вагомий поштовх розвитку м/н бізнесу і зробила його
сферою весь світ, в якому перестали існувати закриті системи типу
“метрополія-колонія”. Одночасно м/н бізнес вийшов на якісно новий рівень
розвитку і тому потребував якісно нову систему управління.

Широта оперування бізнесу у всьому світі робить неадекватною вимогам
глобальної ефективності фірмового бізнесу попередню формулу “управління
зарубіжними операціями”, або “управління ЗЕД”. Потрібна заміна формулою
“міжнародний менеджмент”. А той факт, що найпершими це зрозуміли МНК,
обумовлений природою МНК — вони першими вийшли на самий високий рівень
міжнародності і за глибиною залучення, і за культурним фактором,
оскільки глобальна ефективність фірми ( а вона і є головна ціль )
вимагає абсолютної свободи вибору форми діяльності у будь-якій країні і
абсолютну свободу вибору самої країни. 

5.Ера глобалізації (починаючи з 70 рр. 20 ст.)

Цей період розвитку цивілізації взагалі і м/н бізнесу зокрема проходить
під знаком революційних технологічних змін, за якими йдуть економічні,
соціальні і політичні зміни. Комп’ютерна революція і значний розвиток
телекомунікацій практично змінили обличчя всіх традиційних технологій
шляхом виведення їх на якісно новий рівень.

Сьогодні на Землі практично не залишилось закритих для міжнародного
бізнесу зон і тем.

Реальна глобалізація характеризується тим, що м/н економічні зв’язки
охопили практично всі країни планети і кожна з них залежить від м/н
бізнесу. Наслідки цього двоякі: з одного боку, країна може користуватись
всіма благами, не відчуваючи негативних наслідків відсутності в неї тих
чи інших ресурсів, можливостей і т.д. Але, з іншого боку, природною
платою за це є і суттєва залежність країни від стану світових ринків в
цілому: не можна користуватись лише благами інтеграції в світову
економіку, доводиться одночасно нести і ризики цього процесу (світова
фінансова криза 1998 р.). 

Література

Ансофф И. Стратегическое управление. — М., 1969.

Bowman С. The Essence of Strategic Management. — N.-Y., 1990.

Грейсон Дж. (мл.), О’Дел К.Л. Американский менеджмент на пороге XXI
столетия. — М., 1991.

Зовнішня торгівля. — 1999. — № 1, 2, 3.

Кинг У., Клиланд Д. Стратегическое планирование и хозяйственное
управление. — М., 1982.

Котлер Ф. Основы маркетинга. — М., 1990.

Кредисов А.И., Березовченко С.Н., Волошин В.В. и др. Управление
внешнеэкономической деятельностью: Учеб. пособие / Под общ. ред. А.И.
Креди-сова. — К., 1996.

Лэнд Питер Э. Менеджмент — искусство управлять. — М., 1995.

Похожие записи