Контрольна робота

з дисципліни ”бюджетний менеджмент”

1. Бюджетне планування

Бюджетне планування — це науково обгрунтований процес визначення джерел
створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави
з метою забезпечення стабільного економічного й соціального розвитку.

Бюджетне планування — це суб’єктивна діяльність людей, а тому воно лише
тоді дає позитивні результати, коли базується на пізнанні об’єктивних
законів розвитку суспільства, тенденцій руху бюджетних ресурсів,
вивченні наявного фінансового стану, результатів заходів, що вживалися
раніше, цілей, які поставлені на сьогодні.

Основними функціями фінансового планування є:

відображення основних напрямів бюджетної політики, що здійснюється
органами законодавчої й виконавчої влади в державі;

вибір раціональних шляхів бюджетного забезпечення передбачуваного рівня
економічного й соціального розвитку на основі ефективного використання
наявних у суспільстві ресурсів;

здійснення необхідного рівня перерозподілу бюджетних ресурсів для
досягнення темпів і пропорцій розвитку економіки й підвищення
суспільного добробуту;

встановлення раціональних форм мобілізації бюджетних

ресурсів і на їхній основі визначення їх оптимальної структури.

Об’єктом бюджетного планування завжди є бюджетна діяльність держави,
державних установ і організацій; предметною галуззю бюджетного
планування є бюджетні ресурси, їхній рух при здійсненні відтворювальних
процесів в економіці. Сферою застосування бюджетного планування є
розподіл і перерозподіл бюджетних ресурсів на всіх стадіях
відтворювального процесу.

Організація бюджетного планування може бути ефективною лише тоді, коли в
неї закладатимуться науково обгрунтовані товарні принципи. До них
належать принципи:

комплексного підходу до основних параметрів економічного й соціального
розвитку в тісному взаємозв’язку з наявними бюджетними можливостями;

оптимального використання бюджетних ресурсів із метою першочергового
забезпечення бюджетними ресурсами пріоритетних напрямів розвитку
економіки й соціальної сфери;

раціонального визначення джерел одержання бюджетних ресурсів та їхнього
перерозподілу через ланки бюджетної системи;

єдності у використанні бюджетних показників, здійсненні бюджетних
розрахунків, застосуванні єдиної методології прогнозування тенденцій і
напрямів розвитку;

наукового обгрунтування планів, що передбачає реальність прогнозних
розрахунків, їхню економічну обгрунтованість, використання прогресивної
методології, норм і нормативів, а також вибір кращих методів
забезпечення прогнозних завдань необхідними бюджетними ресурсами з
урахуванням кінцевих результатів.

Важливе значення має наукова методологія бюджетного планування. Вона
включає сукупність загальних принципів і методів планування, систему
бюджетних планів. Метод бюджетного планування — органічна частка
методології, один із способів розробки бюджетних планів.

Головним питанням у розробці нової методології бюджетного планування є
визначення його методів. В економічній літературі виділяють чотири
основних методи бюджетного планування: коефіцієнтів, нормативний,
балансовий та предметно-цільовий. Метод коефіцієнтів (аналітичний метод)
базується на вивченні економічної кон’юнктури у минулому та сучасному
періодах і застосуванні відповідних коефіцієнтів (наприклад, індексів
інфляції) щодо фактичних результатів виконання бюджетів. По суті, це
планування «від досягнутого», що, власне, має місце нині в бюджетному
процесі. Перенесення в майбутнє минулих тенденцій, досягнутих
результатів не стимулює виявлення резервів і не сприяє економії
бюджетних коштів.

Досконалішим методом бюджетного планування є нормативний метод. Він
передбачає використання в плануванні системи взаємопов’язаних норм і
нормативів. Розрізняють нормативи двох типів: нормативи першого типу
регламентують взаємовідносини між державою та суб’єктами господарювання
з приводу розподілу отриманих результатів діяльності (наприклад, ставки
податків), нормативи другого типу характеризують вимоги, що висуваються
суспільством до ефективності використання ресурсів. Вони фіксують
мінімально припустиму величину економічної ефективності використання
різних ресурсів, тобто суспільне виправданий розмір їх витрат для
досягнення найбільшого економічного ефекту. У цьому контексті
нормативний метод найкраще застосовувати в плануванні бюджетних витрат,
оскільки він спроможний відносно об’єктивно оцінити потреби бюджетних
галузей у ресурсах і створити умови для їх ефективного та ощадливого
використання.

Недоліком нормативного методу планування вважають відсутність
узгодженості бюджетних зобов’язань, що зумовлені нормативами, з
реальними можливостями бюджетної системи щодо фінансування відповідних
витрат. • В економічній літературі проблема використання нормативів у
бюджетному плануванні розглядається передусім в аспекті формування
міжбюджетних відносин. Останніми роками пропонується застосовувати в
бюджетному плануванні нормативи мінімальної бюджетної забезпеченості на
одного жителя як критерію оцінки бюджетних потреб регіонів. Це положення
знайшло відображення і у чинному законодавстві. Відповідно до Закону
України «Про місцеве самоврядування в Україні» мінімальні розміри
місцевих бюджетів визначаються на основі нормативів бюджетної
забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального,
природного та екологічного стану відповідних територій, виходячи із
законодавче визначеного рівня мінімальних соціальних потреб.

Багато авторів вважають, що постановка питання про розробку таких
нормативів, як і узагальненого нормативу бюджетної забезпеченості на
одного жителя, є некоректною. Такий підхід означає повернення до
використання індивідуальних нормативів, оскільки при розрахунку
нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості доведеться враховувати
реальний стан об’єктів соціальної інфраструктури і відмінності в якості
послуг, які вони надають, потреби у фінансуванні об’єктів, тому що в
різних регіонах однакові об’єкти можуть потребувати різних поточ-

них і капітальних витрат, рівень задоволення потреб жителів конкретних
населених пунктів у суспільних благах і послугах. Критичний підхід до
формування міжбюджетних відносин на основі нормативів бюджетної
забезпеченості полягає в тому, що децентралізація державних функцій має
означати насамперед законодавче закріплене право, місцевих органів влади
на певні доходи, виходячи з яких на основі покладених на них функцій
вони самостійно визначатимуть обсяги та напрями використання бюджетних
коштів.

Однак саме нормативи мають свідчити про бажаний рівень споживання
суспільних благ. При формуванні цих нормативів слід виходити як із
науково обгрунтованих показників, так і з побажань і запитів
громадськості, висловлених шляхом прямої чи представницької демократії.

Іншим важливим питанням бюджетного планування на основі нормативів є
визначення періоду тривалості дії нормативу. Одні фахівці вказують на те
що нормативи мають бути стабільними, інші — систематично оновлюватися
відповідно до змін економічної кон’юнктури, соціальних умов тощо.
Стабільність нормативів гарантувала б передбачуваність бюджетної
політики

органів влади на перспективу, самостійність місцевих бюджетів,
незалежність їх видаткової та дохідної частин від суб’єктивних рішень
влади вищого рівня.

З іншого боку, закон постійно зростаючих потреб населення, розвиток
економіки, науково-технічний прогрес потребують постійного перегляду
нормативів; Таким чином, нормативи мають бути лише умовно стабільними. З
огляду на зміни умов соціально-економічного розвитку рівень нормативів
повинен переглядатися. Водночас у межах трьох—п’яти років стабільність
нормативу означає, що ні вищестоящі органи влади, ні бюджетні установи
не можуть на свій розсуд змінювати його.

Нормативний метод планування має-застосовуватися на всіх рівнях
державного управління — від центрального до рівня територіальних громад.
Має існувати єдиний методологічний підхід до формування норм і
нормативів незалежно від рівнів управління та горизонтів планування.
Лише на цій основі можливо встановити оптимальне співвідношення між
обсягами бюджетів усіх рівнів, недопущення бюджетної дискримінації.

Всі методи бюджетного планування взаємопов’язані. Планування на основі
нормативів має обов’язково доповнюватися балансовим методом планування,
оскільки тільки він дає змогу узгодити потреби з ресурсами. Конкретне
його призначення полягає в тому, щоб уникнути можливих диспропорцій між
доходами і витратами на всіх рівнях бюджетного планування, а також
вибрати оптимальний варіант задоволення суспільних потреб.

2. Призначення і роль державного бюджету

Наявність державного бюджету як економічної категорії об’єктивно
зумовлена існуванням інституту держави та товарно-грошових відносин.
Державний бюджет — це централізований фонд фінансових ресурсів держави,
який використовується для виконання покладених на неї функцій. Він
знаходиться в розпорядженні центральних органів влади і використовується
для фінансування заходів загальнодержавного значення.

Це так звані чисті суспільні блага, до яких в економічній науці
відносять державне управління, національну оборону, забезпечення охорони
правопорядку тощо і які повністю оплачуються з бюджету. Ринкова система
неспроможна забезпечити суспільство такими благами взагалі. Адже до них
неможливо застосувати принцип винятку, притаманний приватним благам.
Чисті суспільні блага характеризуються неподільністю,
безаль-тернативністю у їх використанні. Кожен без винятку громадянин
користується цими благами незалежно від свого бажання або
платоспроможності.

Існують також такі суспільні блага та послуги, які можуть вироблятися і
використовуватися відповідно до ринкових умов, але наслідки такого
процесу з суспільно-політичної або економічної точки зору небажані.

Якщо такі блага та послуги продавалися б за цінами, що покривають
витрати на їх виробництво, це виключило б з числа споживачів значні
верстви населення. До таких благ відноять так звані змішані суспільні
блага або соціальні блага (послуги освіти, охорони здоров’я, культуру,
спорт, забезпечення житлом та комунальними послугами тощо), їх постачає
як приватний сектор, так і держава за рахунок коштів бюджету.

Важливу роль відіграє державний бюджет у забезпеченні перерозподілу
доходів з метою підтримання сприятливого соціального клімату в державі,
здійснення соціального захисту населення, соціального забезпечення
найвразливіших верств населення.

Однак державний бюджет слід розглядати не лише як засіб акумулювання
коштів, необхідних для фінансування державних заходів, як інструмент
перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою забезпечення
соціальної справедливості. Бюджет є також знаряддям впливу держави на
економічні, соціальні, національні, регіональні процеси, економічним
важелем здійснення державної влади.

За допомогою державного бюджету держава виконує свою регуляторну
функцію. В ринкових умовах державне регулювання реальної економіки
спрямовується насамперед на створення сприятливих умов для юридичних та
фізичних осіб в інтересах суспільства в цілому, але не у власних
інтересах окремих верств населення та осіб, з використанням таких
потужних важелів, як податки та бюджетні витрати.

Державний бюджет є активним чинником господарських перетворень і дійовим
інструментом регулювання економічних, соціальних, демографічних,
екологічних процесів як на макро-так і на мікрорівні.

Державний бюджет є основним знаряддям економічного планування,
макроекономічної стабілізації і економічного зростання. Надходження до
державного бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою
чергу, можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний
захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування
дохідної та видаткової частин державного бюджету пов’язане з основними
макропоказниками економічного й соціального розвитку на відповідний рік.

Державний бюджет істотно впливає на економічний розвиток окремих
регіонів. Вирівнювання бюджетної забезпеченості
адміністративно-територіальних утворень в умовах ринкової економіки може
здійснюватися тільки на основі перерозподілу бюджетних ресурсів через
державний бюджет.

Додаток 4.1

_______________________________________________

(назва органу Держказначейства)

(назва головного розпорядника коштів)

КОК

Картка обліку асигнувань

і касових видатків на 2001 рік

по КФК_________________, КЕКВ______________

Залишок коштів на поточному бюджетному рахунку станом на
01.01_________________

Дата КФК КЕКВ Затверджено Перераховано

Всього на рік

в т.ч. по місяцях

Всього за рік в т.ч. по місяцях

01 02 03 04 05 Об, 07 08 09 10 11 12

01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27
28 29

1110 300000 20000 20000 20000 20000 20000 30000 20000 20000 30000 30000
30000 30000

10000 10000 10000 10000 10000 10000 20000

1120 160000 10000 10000 15000 10000 10000 15000 10000 10000 15000 18300
18300 184000

5000 5000 5000 5000 5000 5000 8000

40000 3000 3000 4000 3200 3200 36000 3300 3300 3400 3200 3300 3500

500 1000 800 700 1000 500 1800

28000 2500 2500 2000 2000 2000 3000 2400 2400 2200 2300 2300 2400

600 600 600 800 800 800 800

31000 3000 3000 3500 4000 3000 3000 1000 1000 1000 2500 2500 3000

1500 1500 1600 1600 1800 2000 1000

3200 200 200 300 600 200 — 200 200 400 600 200 —

200 — 400 60 — — —

Похожие записи