Реферат на тему:

Звіробій звичайний

Hypericum perforatum L.— звіробій звичайний.

Заяча крівця, свєнтоянське зілля. Російська назва —< зверобой обыкновенный, пронзенный; польські: dziura-wiec pospolity, swientojanskie ziele. Родина: Guttiferae (Hypericaceae) — звіробійні. Багаторічна трав'яниста рослина з відростаючими щороку стеблами. Стебла прямі, у верхній частині галузисті, досягають 30—100 см заввишки. Листки овальні, тупуваті, з рясними просвічуючими точками. Суцвіття густі, багатоквіткові. Чашолистки ланцетні, гострі, пелюстки жовті, у деяких видів звіробою з чорними точками (Н. quadrangulum L.). Квітки, розім'яті в пальцях, забарвлюють їх у фіолетовий колір. Смак рослини терпкий, запах ніжний, специфічний. Цвіте з кінця червня і ціле літо; квітки жовті. Росте на межах, полянах, лісових посадках, при дорогах, у заростях, на перелогах, сухих луках. Поширений повсюдно. Звіробій має кілька видів. Всі вони вважаються народом лікарськими. Лікувальна перевага окремих ви* дів може бути розкрита спеціальними дослідженнями. Збирають під час цвітіння, зрізуючи верхню частину стебел з листками і розгалуженнями. Вважають, що на організм людини діє як в'яжуче, збуджує апетит, поліпшує функцію кишечника, як сечогінне і загоююче рани. Вживання. В науковій медицині застосовується настойка і екстракт з звіробою в тих самих випадках, що й в народній медицині. Приступаючи до опису користування звіробоєм у народі, відзначу, що ця рослина — найголовніша лікарська рослина з усіх нам відомих. Щодо її терапевтичної «сили» особисто я порівнюю звіробій з суницею, з тією тільки різницею, що суничний сезон триває 3—4 тижні (сезон ягід) і, будучи висушеною, суниця в основному втрачає свої діючі властивості, а звіробій і свіжий і сушений завжди ефективний. В нашій флорі, я вважаю, немає рослини, в цьому розумінні подібної до звіробою. Люди називають його «травою від 99 хвороб». І справді: якщо складається суміш проти будь-якої хвороби, то як всередину, так і зовнішньо без звіробою не обходяться. Звіробій, як і інші лікарські рослини, вживають і сам по собі, і в сумішах з іншими рослинами, але якщо стати на точку зору народних знавців лікарських рослин, до якої я приєдную свою особисту думку, то краще змішувати. Правда, суміші утрудняють пізнання і розуміння діяння основного компонента — звіробою, але не під силу мені самому розшифрувати це. При лікуванні кам'яної хвороби печінки, розладів шлунка і кишечника, сечового міхура, ряду жіночих хвороб, хвороб легень, запальних процесів, наривів, виразок, чиряків, висипів на тілі, навіть ревматизму — скрізь потрібний звіробій. Як без борошна не можна спекти хліба, так без звіробою не можна лікувати багато які хвороби людей і тварин. У цьому своєму нарисі більше не буду писати йому похвал, а по силі і можливості розповім про ті суміші, які вживаються в народі із звіробоєм. До речі, звіробій нетоксичний і «звірів не вбиває». Назва походить від казахського «джерабай» що означає «цілитель ран». 1. При хворобах печінки і при жовчних каменях змішують: звіробою — 40,0 г, споришу — 30,0 г, цмину — 40,0 г, ромашки — 10,0 г і кори крушини — 20,0 г. 4 столові ложки суміші заливають на ніч 1 л води (сирої), а вранці кип'ятять 7— 10 хвилин. Випивають за день за 5 прийомів: натщесерце цілу склянку, а решту за 4 прийоми, кожен раз через годину після їди. При цьому — дієта печінкових хворих, грілка на ділянку печінки. N воща — 30,0 г, споришу — 20,0 г, квіток материнки — 20,0 г, ромашки — 15,0 г. При запорах додають 30,0 г кори крушини (не свіжа, а торішнього збору, інакше кора крушини викликає блювання). Готується і вживається, як суміш № 1 (див. вище). При цьому — дієта, ванни. 3. Сечогінна суміш для очищення крові: хвоща — 40,0 г, стручків (без зерен) квасолі, переважно карликових форм — 10,0 г, вівсяної соломи — 20,0 г, трави звіробою — 40,0 г, споришу — 20,0 г, квіток бузини собачої — 30,0 г, волошок — 30,0 г. При запорах — кори крушини — 30,0 г. Готується і вживається, . Ванни. 4. «Відхаркувальна»" суміш при всіх видах хвороб легень: листків підбілу —40,0 г, квіток коров'яка —40,0 г, квіток дикого маку —30,0 г, бузини чооної — 20,0 г, липи — 20,0 г, примули 2 —20,0 г, медунки — 4 г, трави звіробою — 40,0 г, квіток гречки посівної — 30,0 г, квіток калачиків (мальви) — 40,0 г, пагонів пасльону солодко-гіркого (глисника) —30,0 г. 4 ложки суміші запарюють 1 л кип'ятку. Парять цілу ніч, а вдень п'ють ковтками. В народі рекомендується при цьому постільний режим. 5. Суміш при катарах шлунка (див. в окремому розділі, присвяченому цим хворобам). 6. Суміш для іригацій при білях у жінок: повна жменя трави звіробою, дубової кори, кореня кропиви, кореневищ гірчака ракові шийки, пелюсток шипшини , омели , квіток цмину піскового , вербової кори , трави грициків , кореня живокосту , насіння льону, трави гірчака водяний перець , квіток нагідок . Беруть 4 жмені суміші, заливають 2—3 л води і кип'ятять 20 хвилин. Проціджують двічі, вливають у кружку і гарячим, скільки можна витримати, роблять глибокі промивання вапни двічі на день: вранці і ввечері. 7. Коли погано загоюються виразки, рани, нариви, до хворих місць прикладають шматочки, намочені в олії, в якій не менш як 3 тижні настоювались квітки звіробою. Квіток 2 частини, олії 4 частини за вагою. Віддають перевагу мигдалевому маслу, а якщо його немає, то беруть соняшникову олію. Цією ж олією змазують і рани від укусу здорової собаки. 8. Якщо під рукою немає широкого складу трав, то при хворій печінці обмежуються такою сумішшю: звіробою — 20,0 г, цмину піскового — 30,0 г. . При запорі додають кори крушини —20,0 г, варять 7—10 хвилин. Без кори парять цілу ніч і вдень випивають за 5 прийомів. 9. Навіть тривалий понос затримується, якщо натщесерце пити гарячий чай із звіробою і деревію , взятих порівну. 1 столова ложка суміші на і склянку кип'ятку. 10. Гнійні рани обкладають шматочкою, намоченою в міцному кпднпму няпярі-настої однієї жмені звіробою на півлітра кип'ятку. 11. Буває, що після носіння великої ваги відчувається біль у попереку і загальне ослаблення. В таких випадках 2 ложки квіток звіробою заварюють у 4 ложках свіжого масла, солять до смаку і 1 столову ложку цього відвару розмішують на бовтанку у 2 склянках пива і випивають протягом дня. У стійких випадках повторюють цю процедуру кілька днів підряд. 12. Склянка чаю з трави звіробою, прийнята перед сном, уберігає дитину від мимовільного сечовипускання в ліжку під час сну. 13. Сморід від гангренозної рани в народі ліквідують, промиваючи і прикладаючи на таку рану шматочку, просочену відваром суміші: звіробою—100,0 г і дубової кори — 200,0 г; враховуючи народне застосування нагідок , вдажаю за доцільне додати після кип'ятіння в цей відвар, який щойно перестав кипіти, 100,0 г нагідок для напару. 14. Для припинення поганого запаху з рота і для зміцнення ясен вдаються до полоскання рота міцним напаром звіробою, а дехто для цього користується просто водним настоєм з нього. Зберігання. Порізану траву звіробою зберігають у дерев'яних ящиках, всередині обклеєних папером.

Похожие записи