Реферат на тему:
Зозулинець
Orchis L.— зозулинець Орхідея. Російська назва — ятрншник; польська —
storczyk.
Родина: Orchidaceae — орхідні.
Трав’яниста багаторічна рослина, яка утворює щороку кореневі бульби,
причому торішні бульби звичайно відмирають. Висота стебла залежно від
виду—8—60 сіл. Листки довгасті або округлі. Квітки зібрані в пухкий
колос-волоть. Цвітуть залежно від виду — з травня, з червні, липні.
Різні автори розрізняють понад 23 види і різновидності зозулинців, які
ростуть на території СРСР. Найбільш поширені: Orchis militaris L.—
зозулинець шоломоносний, який росте на вологих луках, лісових галявинах
і прилісках; бульби у нього овальні. Крім вищезазначеного, користуються
увагою: Orchis morio L.— зозулинець салеповий (на сухих луках і порослих
травою місцях по лісових заростях — бульби у нього кулясті); Orchis
mascula L.— зозулинець чоловічий (по вогких луках — рідко, бульби у
нього кулясті); Orchis macula-ta L. — зозулинець плямистий (по лісах і
чагарниках, рідше по вологих луках, бульби у нього пальчастороз-дільні).
В народі іноді застосовуються і Orchis palustris Jacq. — зозулинець
болотяний (з овальними бульбами), Orchis incarnata L.— зозулинець
м’ясочервоний [по болотистих луках, бульби у нього 2- (до 5-)
пальчасті], Orchis latifolia L. — зозулинець широколистий (по вогких
луках, болотах, багнистих берегах рік і озер, бульби у нього сплюснуті,
лапчасто-роздільні) та інші зозулинці залежно від місцевості. Тут же
вкажемо на Piatanthera bifoH (Т ) L. С. Rieh., або Orchis bifolia
L.—любка дволиста (нічна фіалка) і Piatanthera chloranmaust. ex Rchb. —
любка зеленоцвіта. Обидві ці рослини мають дуже пахучі квітки, особливо
вночі, коли вони розпукуються. Часто і вдень, будучи в лісі, почуваєш їх
запах, а коли старанно пошукаєш, знаходиш їх тільки 1— 2 екземпляри.
Ростуть вони найчастіше в листяних і мішаних лісах, серед чагарників у
заростях, рідше зустрічаються на луках; Platanthera chlorantha частіше
зустрічається в тінистих листяних і мішаних лісах. Platanthera bifolia
на Україні називають також «нічниця», а в деяких місцях «люби мене, не
покинь».
Збирають молоді бульби зозулинців, наприкінці літа, їх миють, нанизують
сирими на нитку і витримують 3— 4 хвилини в кип’ятку, після чого
виймають і підвішують у сухому місці (на горищі). Добре висушені і
збережені бульби мають жовтуватий або сірувато-жовтий колір, скловидні.
” H
gdVn-
gd]ra . У знахарстві ними, очевидно, користувались як засобом проти
статевої немочі і як збуджуючим статеву похіть. Можливо, що тому і
молодь користувалася ними для любовних чар. Проте до бульб зозулинця
привертають увагу його високопоживні властивості і багатство на слиз (як
обволікаюче).
З цього погляду зозулинці були дуже популярні в народі — на Лівобережній
Україні (вниз по Дніпру) і особливо на Сході. Люди Сходу вживали бульби
їх при крайній слабості для відновлення втраченого здоров’я. Для
харчування навіть дорослої людини, за відомостями
3 Персії, коли немає інших видів їжі, досить на добу 40,0 г бульб,
стовчених на порошок і приготовлених у вигляді емульсії на воді (а ще
краще на молоці). На випадок крайньої потреби перси рекомендують робити
запаси коренів зозулинця (салепу). При деяких переходах татарські
кіннотники запасалися бульбами зозулинців при недостачі їжі.
Особисто я перевірив на собі і своїй сім’ї, як швидко відновлюють сили
бульби зозулинця.
Приймають всередину відвар з 3,0—10,0 г бульб зозулинця на 180,0 г води
при поносах, катарі товстих кишок і при катарі сечового міхура. Відвар
готують так: потрібну дозу порошку збовтують в 10 частинах холодної
перевареної води, потім додають 90 частин киплячої води і знову
збовтують, поки не одержать густуватий, одноманітний, безбарвний і трохи
прозорий слиз. Замість води можна брати молоко, що сприяє підвищенню
живлення.
Водну емульсію з зозулинця з успіхом вживають у клізмах при поносах, в
тому числі й дизентерійних: до емульсії з зозулинця додають ще при цьому
відвар з льняного насіння (1 чайну ложку насіння льону на 1 склянку
кип’ятку).
При літніх дитячих поносах я лікував своїх та інших Дітей салепом за
таким рецептом: 120,0 г салепу (порошку зозулинця) і спирту 96° всього
тільки близько 0,5 г — кожні 2 години по 1 чайній ложечці.
Взагалі про салепи хочу сказати, що це необхідний засіб для підтримання
сил і у дряхлих стариків, у туберкульозників, у людей, які перенесли
тяжкі і тривалі кровотечі (в тому числі геморой), втратили силу і
здоров’я після тяжких переживань. У бульбах зозулинця, порівнюючи малих
щодо об’єму, нагромаджується могутній концентрат поживних речовин.
Прийняті у відповідній кількості бульби відновлюють сили виснаженої і
хворої людини.
Зберігання. Бульби зозулинців добре зберігаються в жерстяних коробках;
від вогкості і світла вони скоро чорніють і втрачають свої якості.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
