Реферат на тему:

Золототисячник зонтичний

Erythraea centaurium Pers. (Ceniaurium umbel-latum Gilib.) —
золототисячник зонтичний. Центурія, цен-турка, цвінтарка. Російські
назви: золототысячник кен-таврский, или золототысячник обыкновенный;
центаврия, польські: centuria, czerwieniec, tysiacznik.

Родина: Gentianaceae — тирличеві.

Невелика одно- або дворічна рослина з прямим чотиригранним стеблом
заввишки 15—40 см, звичайно від середини і нижче розгалужено-галузистим.
Нижні листки не утворюють розетки, яйцевидні і довгасто-яйцевидні,
супротивні; верхні — гострі, всі з 5 жилками.

Квітки в розгалуженнях стебла і на кінцях гілок темно-рожеві,
розкриваються перед сходом сонця. Смак гіркий, запах ніжний, невиразний.
Цвіте з половини червня майже до кінця серпня. Поширений по всій УРСР і
взагалі в центрі Європейської частини СРСР. Росте на лісових галявинах,
суходільних луках, схилах, серед чагарників. Слід відзначити, що в
народі через велику популярність особливо не розрізняють видів, а
вживають схожі форми: Е. linearifolia Pers. (С. vulgare Rai.), Е.
pulchella Fries та інші види золототисячника. На Волині, через щорічне
збирання селянами, рослина кількісно зменшується.

Збирають, вириваючи з землі всю рослину.

На організм людини діє: викликає апетит, поліпшує травлення і
перистальтику кишечника.

Вживання. Золототисячник вживається в науковій медицині і високо
ціниться в народному лікуванні. В науковій медицині вживається «трава
центурії», з якої в суміші з іншими гіркими травами (а то й з самої
центурії) готують гірку настойку (tinctura amara).

У народній медицині золототисячник вживають особливо при підвищеній
кислотності шлункового соку, при печії, а також при хворобах пе чінки і
жовчних шляхів — в дозировці 20,0 г трави золототисячника на 1 і
кип’ятку як напар.

На підставі особистих спостережень вважаю, що при глистах, а особливо
дрібних волосоголовцях, які гніздяться в ділянці сліпої кишки, густий
напар суміші з золототисячника в рівних дозах з квітками цмину піскового
і пижма є дуже важливим глистогінним засобом. Подібно до інших
лікарських рослин, золототисячник вживається в народній медицині як
самостійно, так і в суміші з іншими травами: звіробоєм , квітками цмину
піскового , диким цикорієм , деревієм і коренем кульбаби .

Золототисячник — це найулюбленіша і найпопуляр-ніша дикоростуча
лікарська рослина, яка, поряд з липовим цвітом і звіробоєм, дуже часто
зустрічається в побуті сільських та міських жителів.

?????????»?На базарах Ровенської, Волинської і Тернопільської областей
це одна з найбільш ходових рослин, які продають селянки.

Узагальнюючи народний досвід, особисті спостереження і практику, наводжу
найбільш поширені народні рецепти застосування золототисячника.

Всередину. 1. При запаленні жовчного міхура і його ділянки п’ють «чай»
по 2 склянки на день з відвару суміші таких лікарських рослин:
золототисячника — 2,0 г, кореня аїру — 2,0 г і квіток цмину піскового —
2,0 г; заливають звечора 2 склянками сирої води, а вранці кип’ятять 5—7
хвилин. Натщесерце випивають 1 склянку, а решту протягом дня за 4
прийоми, кожний прийом через годину після їди.

2. При болях у шлунку з здуттям кишечника вживають такий склад
лікарських рослин: 5,0 г кореня аїру кип’ятять в 1 л води 10 хвилин.
Знявши з вогню, в цей сильно гарячий відвар кладуть 2 столові ложки
подрібненої трави золототисячника, 1 столову ложку полину , 1 столову
ложку звіробою (№ 25) і по 1 чайній ложечці холодної м’яти і кореня
валеріани . Все це треба парити півгодини в духовці, процідити і
приймати: натщесерце цілу склянку, а решту за 4 прийоми на день.

3. При хронічних розладах кишечника приймають напар з трави звіробою,
змішаного в рівних частинах з золототисячником (приблизно 2—3 столові
ложки суміші на півлітра кип’ятку). Випивають за день все. Цей самий
напар вважається хорошим натуральним нейтралізатором підвищеної
кислотності шлунка.

4. Під час грипу з підвищеною температурою випивають протягом дня 3
склянки напару з золототисячника, ромашки і листків бобівника , взятих
в рівних частинах за об’ємом, приблизно 4 столові ложки суміші на 3
склянки кип’ятку. При цьому ввечері, перед сном, випивають 100 г гарячої
горілки, нагрітої з 1 столовою ложкою меду; сон і рясний піт перемагають
цю стійку і тяжку хворобу.

5. Під час гарячки і малярії п’ють відвар з таких лікарських рослин: 2
столові ложки дрібно порізаного кореня дикої троянди (шипшини) і 1 ложку
кори ясена кип’ятять в 1 л води. В цей дуже гарячий відвар всипають по 1
чайній ложечці бобівника і квіток ромашки та 1 столову ложку
золототисячника; розмішують, накривають кришкою і в теплій духовці
парять півгодини. Випивають весь цей приготовлений відвар за 5 прийомів
за день, приймаючи його протягом 7—10 днів. Для поліпшення смаку п’ють
вприкуску з цукром або медом.

Зберігання. Траву золототисячника зберігають у дерев’яних ящиках,
викладених папером.

Похожие записи