РЕФЕРАТ

на тему:

Значення та охорона тварин Охорона риб

У зв’язку із все зростаючими потребами людини в харчових продуктах,
удосконаленням методів і знарядь лову, з погіршенням екологічного стану
багатьох водойм рибні запаси значно зменшилися і продовжують
зменшуватися. Тому рибу необхідно не тільки охороняти, але і піклуватися
про її розпліднення. Сьогодні в нас існує Державна інспекція з охорони і
відтворення рибних запасів та регулювання рибальства, яка встановлює
певні обмеження вилову риби. Крім того, вона веде боротьбу з
браконьєрами, тобто особами, що добувають рибу недозволеними способами,
у заповідних зонах чи у заборонений час.

Рибний промисел наносить дуже серйозні втрати деяким видам риб. Так,
китобійний промисел, на який начебто і введена річна квота, призводить
до того, що популяції китів перебувають під загрозою вимирання. Як
приклад можна навести і промисел перуанського анчоуса. Незважаючи на
річну квоту видобутку анчоуса, його популяція різко скоротилася, а улови
стали низькими. Виходить, що якщо не контролювати рибальський промисел і
не давати можливості відновлюватися «затребуваним» популяціям, їх види
будуть утрачені назавжди.

Різке зниження чисельності промислової риби спостерігається не тільки на
популяціях китів та анчоуса, а й на промислі північноморського оселедця
і камбали, тихоокеанської сардини і лосося, північноатлантичної тріски й
ін.

Для того щоб зупинити зникнення деяких популяцій, необхідно врегулювати
їх вилов, дати можливість виживати дорослим істотам товарної кондиції,
розмножуватися, забезпечити виживання та ріст молоді. Але, на жаль,
багато промислових популяцій або наближаються до межі загибелі, або вже
перейшли через цю межу.

Повністю заборонені й суворо караються законом хижацьке винищування риб
за допомогою вибухових і отруйних речовин, полювання на риб з острогою,
відстріл з рушниць, перекривання рік сітками, застосування бреднів та
ін. Нерестовища риб оголошені заповідними зонами, проводяться роботи з
порятунку риб’ячої молоді й переселення з місць нерестовища в їхнє
середовище проживання.

Особливе значення надається штучному риборозведенню, ставковому
рибництву, створена і посилено функціонує спеціальна галузь із
ставкового рибництва. Давно переконалися в тім, що ця галузь сільського
господарства при правильній її організації може приносити значні доходи
без великих затрат праці. З цією метою у ставкових господарствах роблять
цілу систему ставків. Для нересту влаштовують нерестові ставки, які
добре профіваються і багаті рослинністю, — нерестовища; для зимівлі —
глибокі проточні зимувальні ставки; для відгодівлі — великі й багаті
кормом нагульні ставки. У ставках розводять коропів, товстолобів,
амурів, линів, карасів (у тепловодних господарствах). Форель розводять у
холодоводних господарствах. За останні роки широко використовується
метод штучного вирощування риб у садках на підігрітих водах ТЕЦ, ГРЕС,
ГЕС.

Значення та охорона птахів

Значення птахів у природі й у житті людини дуже велике. Переважна
більшість з них живиться комахами. Птахи споживають велику кількість їжі
та винищують незліченну кількість комах-шкідників. Птахи дуже
ненажерливі. Так, синиця за добу з’їдає комах стільки, скільки важить
сама. Найменші пташки — піночка, кропив’яник, корольок — важать по 8—10
г, а з’їдають за день до 17 г їжі, тобто майже в 2 рази більше, ніж
важать самі.

Чималу користь приносять хижі птахи, які живляться ослабленими тваринами
і є санітарами в природі. Багато птахів, харчуючись плодами і насінням,
сприяють їх поширенню. На деяких птахів існує промислове полювання
(головним чином птахів сімейства курячих). Своєю красою і співом птахи
приносять людині величезну естетичну насолоду.

Птахів необхідно охороняти, розводити в лісопарках, садах, на полях і
городах, розвішуючи штучні гнізда навесні й підгодовуючи їх узимку.

Значну роль у житті людини відіграють сільськогосподарські птахи.

Птахівництво — вигідна галузь тваринництва, що дає багато високоякісної
продукції. Свійські птиці—це різноманітні породи курей, качок, гусей,
індиків, а також у меншій кількості — фазанів, цесарок, голубів, їх
м’ясо смачне і поживне, курячі яйця — один із незамінних продуктів.

Завдяки завзятій селекційній роботі людиною виведені різні породи курей:
яйценосні, вони дають до 250 яєць на рік і 1,5— 2,5 кг м’яса, м’ясні —
дають до 3,5 кг і м’ясо-яйценосні. На цей час розведення свійських птиць
поставлено на промислову основу. Робота з їх догляду і приготування для
них їжі механізована. Пташенята виводяться в інкубаторах. У нашій країні
особлива увага приділяється охороні птахів, занесених до Червоної книги.

Значення та охорона ссавців

Значення ссавців у природі залежить, насамперед, від Їхньої чисельності.
На цей час великі звірі зустрічаються рідко, тому вони не мають
істотного впливу на природні співтовариства (ценози). Але ссавці
середніх та дрібних розмірів дуже поширені й відіграють у природі значну
роль. Так, багато травоїдних ссавців (наприклад гризуни) з’їдають масу
рослин та насіння цих рослин, і в той же час вони є джерелом харчування
для деяких хижаків. Окремі ссавці сприяють поширенню плодів і насіння,
впливають на поновлення рослинності. Деякі хижаки, поїдаючи трупи,
виконують санітарну роль.

Різноманітна роль ссавців і в житті людини. Багато хто з них служать
об’єктами промислу, приносячи людині м’ясо, жир, хутро, технічну
сировину. Сільськогосподарських тварин розводять для одержання продуктів
харчування, сировини для промисловості.

Поряд із цим серед ссавців є тварини, що завдають шкоди господарській
діяльності людини (наприклад мишоподібні гризуни). Ряд ссавців є
переносниками збудників небезпечних захворювань (наприклад, чуми,
туляремії, кліщового енцефаліту й ін.).

Інтенсивний промисел на багатьох звірів, руйнування місць їх проживання
і розмноження призвели до того, що на цей період зникло на Землі близько
120 видів тварин (морська корова, дикий бик—тур, дикий кінь тарпан,
сумчастий вовк та ін.). Близько 350 видів ссавців перебуває під загрозою
зникнення, тому потребують охорони та захисту. Усі вони занесені в
Міжнародну Червону книгу, а також у Червоні книги окремих держав.

З метою раціонального використання і відтворення ссавців у нашій країні
проводиться система заходів відповідно до Закону про охорону та
використання тваринного світу. Законом установлені певні терміни та
норми полювання на промислових звірів, заходи щодо акліматизації,
створення заповідників і заказників для охорони рідкісних видів, що
знаходяться під загрозою зникнення.

Поряд з охороною рідкісних видів і цінних хутрових звірів необхідно
берегти та навіть розводити таких дрібних ссавців, як їжаки, землерийки,
кажани. Ці звірята приносять велику користь людині, знищуючи багатьох
комах і мишоподібних гризунів, які шкодять сільському господарству і
здоров’ю людини.

Добровільна робота з охорони тваринного світу не повинна обмежуватися
знанням того, що не слід розоряти пташиних гнізд і мурашників, знищувати
джмелів та інших корисних комах. Для цього недостатньо також виготовити
й розвісити кілька шпаківень. Знання шкільного курсу «Тварини» допоможе
кожному правильно і розумно поводити себе на природі, розвивати в себе
уміння аналізувати всі господарські рішення, що приймаються щодо
збереження природи.

Фахівці з охорони природи систематично укладають списки найбільш
рідкісних видів рослин і тварин, які знаходяться під загрозою вимирання,
вони публікуються в так званих Червоних книгах. Міжнародна спілка
охорони природних ресурсів (МСОП) не тільки публікує ці списки, але і
збирає інформацію про причини, які призвели до зникнення, вживає
засобів, які б призупинили вимирання та підвищили чисельність видів, що
знаходяться під загрозою.

Нижче наведені причини, які вплинули тим чи іншим чином на зменшення
чисельності різних популяцій:

* якщо потенційно придатні для життя виду ділянки зустрічаються рідко
або мають незначні площі;

* існування специфічної флори і фауни, коли, наприклад, рідкісний вид
комах пов’язаний тим чи іншим чином з особливим видом рослин, при цьому
відстань до нього має бути не більшою за довжину польоту цієї комахи;

* штучне зниження чисельності: промисел, вирубка лісів, вилов і експорт
до зоомагазинів;

* втрата місцеперебування через вирубку лісів під посіви, пасовища,
будівництво житла й інші потреби людства;

* обробка зелених масивів і полів пестицидами;

* знищення виду більш сильним видом хижаків або паразитів, для яких він
є основним кормом;

* вид став рідкісним через недостатню кількість у зоні їжі, сховищ, води
тощо;

* недостатня спадкоємна мінливість представників виду через звужений
діапазон їхнього місцеперебування;

* слабка адаптація виду через зміну кліматичних умов. Охорона тварин
необхідна для того, щоб відновити зникаючі популяції. Людина займається
промислом, полює на диких тварин і птахів, ловить рибу, вирубує ліс. У
результаті цього наноситься шкода певним популяціям. Щоб уникнути їх
повного зникнення, необхідно відновлювати ці популяції для наступної
експлуатації.

Охорона рослин

Охороняти рослинні угруповання — означає підтримувати в них природні
процеси, допомагати відновленню порушеної рівноваги, усувати небажані
фактори й наслідки нерозумного втручання людини в життя екосистем
(біогеоценозів).

На жаль, багато хто з нас, буваючи на природі, не зупиняється перед
красивою квіткою, щоб помилуватися нею, а, як правило, прагне зірвати її
для букету. Часом, заради цікавості, зірвуть, покрутять у руках і
викидають. Звичайно, природа безмежно різноманітна, прекрасна і щедра,
але не можна допускати, щоб її щедрість оберталася для неї ж
руйнуванням. Адже за останні 20—30 років із Землі зникало на рік по
одній тварині, на день — по одній рослині. Над природою в результаті
анти-екологічної діяльності людини нависла загроза зникнення багатьох
видів, а це для біосфери — справжня катастрофа. Тому для охорони не
тільки тваринного світу, але і рослинного щорічно вносяться все нові й
нові види зникаючих рослин у Червону книгу. Так, у 1996 р. до неї було
занесено понад 400 видів квіткових, 7 видів голонасінних, 6 видів
плауноподібних, 8 видів папоротевих, 28 видів мохоподібних, 17 видів
водоростей, більш ніж ЗО видів грибів і 27 видів лишайників. Серед них
знаменита сосна піцундська, сосна ликова, звичайний пролісок, півонія
кримська, рябчик великий, ковила Лессинга, Венерин черевичок, тюльпан
Шренка та багато інших.

Найбільш вагомий захід щодо збереження рослин—це охорона їхнього
місцеперебування. Для цього створюють заповідники, заказники, природні
(національні) парки. Основна відмінність заказників від заповідників
полягає в тому, що на Їхніх територіях охороняється не весь природний
комплекс, як у заповідниках, а лише та його частина, яка забезпечує
Існування певних видів.

У країнах СНД розроблена програма, що передбачає створення широкої
мережі природоохоронних об’єктів. Відповідно до неї створюються
заповідні зони, національні парки, регіональні ландшафтні парки тощо.

Вагому роль в охороні рідкісних рослин відіграють ботанічні сади,
дослідницькі станції й інші установи. Ботанічний сад — це зосередження
колекцій живих рослин — представників місцевої, вітчизняної й іноземної
флори — не тільки для вивчення, але і для створення нових, більш
продуктивних рослинних форм. Найважливішою ланкою в роботі ботанічних
садів є акліматизація рослин, тобто сприяння пристосуванню їх до нових
умов існування, до нових біогеоценозів. Ботанічні сади збагачують
місцеву флору новими представниками рослинного світу. Це не тільки
науково-дослідні, але і просвітницькі установи, що пропагують передові
ідеї і досягнення науки ботаніки.

У наш час, коли усім відома величезна роль рослинного світу в житті
людини, не можна допускати Зникнення з обличчя Землі жодного виду
рослин, тому що це велика втрата насамперед для людини.

Зі зникненням виду рослин людина позбавляється однієї частки земного
життя, що була джерелом її здоров’я, прикрасою ландшафту і надавала їй
естетичну насолоду. Людина повинна дбайливо й уважно ставитися не тільки
до тих рослин, що занесені до Червоної книги, але і до тих, що всюди
оточують нас — і на природі, і в саду, і будинку.

Можна отримати велике задоволення від спілкування з природою, не
зірвавши ні єдиного листка чи квітки.

Похожие записи