Реферат на тему:

Живокіст лікарський

Symphytum officinale L.— живокіст лікарський. Російська назва — окопник
лекарственный; польська — zywokost.

Родина: Borraginaceae — шорстколисті.

Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 30—100 см. Стебло крилате,
особливо вгорі від глибоко збігаючих вниз листків, товсте, пряме. Листки
нижні великі, звужені в крилатий черешок, довгасто-ланцетні, верхні
сидячі. Вся рослина шорстка від шорсткуватих волосків, які вкривають її.
Квітки зібрані в пониклі, вкриті листочками завійки. Віночки квіток
брудно-пурпурові або лілові з відверненими назовні зубцями. Корені
товсті, галузисті, майже чорні зовні, всередині білі, крихкі, на зламі
нерівні, терпко-липкі на смак. Цвіте з травня до кінця липня. Росте на
вологих луках, біля канав, струмків, на пухких торфомінеральних грунтах,
на низинних торфовищах. Поширений повсюдно.

Збирають корені восени. Стебло вживають тільки свіжим, а не сушеним.
Корені важко відмиваються, потрібна наполегливість. Добре вимиті корені
ріжуть на куски і сушать.

(За деякими джерелами, корені живокосту вважаються отруйними, якщо
приймаються всередину у великих дозах).

У народній практиці застосовують корінь живокосту як обволікаючий засіб
при всіх видах запалення слизової оболонки, а особливо при грудних
захворюваннях, в тому числі й тяжких. Доза: 40,0 г на 1 л гарячого
молока, в якому корінь живокосту парять у духовці 6—7 годин, але аж ніяк
не доводять до кипіння. Вважають, що діючі речовини рослини руйнуються
при кип’ятінні. Таким напаром живокостового кореня на молоці лікують
також туберкульоз легень.

У народі вживають також корінь живокосту і як в’яжучий, і як проносний
засіб, а також як засіб, що видаляє омертвілі тканини і сприяє
регенерації. Вважають також, що живокіст лікує нирки, допомагає при
поносах, навіть з кров’ю, а також при кровотечах у шлунку і кишечнику;
приймають його також при чиряках, виразках і наривах як всередину, так і
зовнішньо.

ро набридає хворому. Тоді на 6—7 днів заміняють цей напар таким: сирий
або сушений корінь живокосту розбивають на пасту (тісто), змішують з 1—2
частинами меду і приймають не більше як по 1 чайній ложечці 3 рази на
день. Після 6—7 днів знову повертаються до приймання живокосту на
молоці. Свіжий і сушений корінь живокосту з медом найчастіше практикують
приймати при хворобах легень, при всяких кашлях.

Зовнішньо. При зламах кісток, а також при туберкульозі кісток роблять
обклади з пасти свіжих або сушених коренів живокосту. Для цієї ж мети
готують мазь з коренів живокосту: потовчений свіжий корінь живокосту
змішують порівну з свинячим несолоним топленим салом (смальцем).

Свіжий, підсушений корінь живокосту прикладають до кровотечних ран;
напаром як свіжих, так і сушених коренів живокосту полощуть горло при
катарах. При кровотечі з носа втягують у ніздрі сік із свіжого стебла
живокосту; для цієї ж мети користуються порошком кореня живокосту,
вкладаючи його в ніс на ватці

При катарах горла для полоскання застосовують водний настій (на
кип’ятку) з таких рослин: кореня живокосту— 15,0 г, квіток лісової
мальви —10,0 г, пелюсток троянди (культурних садових форм — найчастіше
тієї, яку вживають на варення) — 10,0 г, дубової кори — 5,0 г, квіток
коров’яка — 10,0 г, листків шавлії — 5,0 г і кореня валеріани —5,0 г.
4 столові ложки (кожна з верхом) суміші заливають на ніч 1 л дуже
гарячого кип’ятку. Вранці підігрівають, не доводячи до кипіння, і теплим
настоєм разів 6—7 на день полощуть горло. На ніч шию змазують згаданою
вище маззю з живокосту, обгортають фланелевим шарфом і тепло
вкриваються, щоб пропотіти.

Зберігання. Висушений і порізаний корінь живокосту зберігають в ящиках,
викладених папером.

Похожие записи