Реферат на тему:
Засоби індивідуального захисту. Заходи долікарської допомоги при опіках,
травмах, отруєннях
Робота в лабораторії має свої професійні шкідливість і небезпеку,
причинами яких можуть бути:
1) роботи, пов’язані з їдкими речовинами (кислоти, луги) і ядовитими
речовинами;
2) роботи, пов’язані з утворенням ядовитих газів або пари;
3) виникнення пожежі.
Найбільше значення для захисту лабораторного персоналу мають такі умови,
як достатня кваліфікація. Дисциплінованість, спрацьованість персоналу,
відповідне облаштування в лабораторії, стан лабораторного обладнання,
наявність відповідних засобів індивідуального захисту. Поспіх,
неуважність в роботі, невміння поводитись з реактивами і приладами
приводить до небезпеки.
Для роботи в лабораторії кожний лаборант повинен мати халат, косинку або
шапку, а при роботі з концентрованими кислотами або лугами лаборант
повинен надіти прогумований або поліетиленовий фартух і гумові рукавиці.
Косинки або шапки захищають волосся і голову від дії реактивів.
Прогумований фартух необхідний при роботі з їдкими речовинами і при
митті посуди. Він повинен бути довгим і закривати ноги. Для попередження
опіку пальців рук треба надівати гумові рукавиці перед миттям посуду, що
містить залишки їдких речовин. Гумові рукавиці також треба
використовувати при роботі з різними реактивами, при митті посуди, при
прибиранні в лабораторії. Після роботи рукавиці треба вимити з милом,
витерти рушником і пересипати їх тальком. Все це треба зробити, не
знімаючи рукавиць з рук. Потім треба зняти рукавиці, вивернути їх, а
руки вимити з милом і змастити кремом. Як правило, лаборант повинен мати
два рушники – один для посуди, другий для рук.
Для захисту очей від попадання в них хімічних реактивів необхідно
одівати захисні окуляри, які добре прилягають до обличчя. Бажано, щоб
окуляри були виготовлені із органічного скла, яке не дає осколків. В
окулярах треба проводити ті дослідження, при яких можливі спалахи,
розбризкування і т.д.
Ядовиті і з різким запахом реактиви можна наливати або зважувати тільки
у витяжній шафі. Розводити кислоти треба тільки приливаючи їх у воду, в
протилежному випадку відбудеться розбризкування рідини, що веде до
серйозних наслідків, так як опіки кислотами, особливо сірчаною, дуже
болючі і довго не заживають. Щоб не отримати опіки дихальних шляхів,
треба переливати такі кислоти, як соляна, що димить, одівши респіратор і
захистивши очі окулярами.
Всі працівники лабораторії повинні вміти користуватись вогнегасником з
метою пожежної безпеки. Вогнегасник – це металічний балон, заповнений
концентрованим розчином натрію гідрокарбонату, всередині якого
прикріплена ампула з сірчаною кислотою, що безпосередньо з’єднана зі
штифтом. Щоб скористатись вогнегасником, треба вдарити штифтом об
підлогу, при цьому ампула розбивається і сірчана кислота реагує з
натрієм гідрокарбонатом, утворюючи вуглекислий газ, який бурно пінить
розчин. Піна покриває поверхню, що горить. І перекриває доступ кисню до
неї, таким чином гасить пожежу.
Для гасіння вогню в лабораторії не завжди можна використовувати воду.
Якщо в приміщенні зберігаються лужні метоли (натрій, калій), то гасіння
водою спричинить сильний вибух. В такому випадку використовують
покривало із азбесту або войлоку. В лабораторії завжди повинен бути
сухий пісок. Якщо на робочий стіл пролитий луг. То його засипають
піском, потім збирають пісок лопаткою на совок, а місце нейтралізують
розведеною соляною або оцтовою кислотою. Якщо ж пролита кислота, то її
також засипають піском, а потім його збирають і поверхню засипають
содою.
O
?ae#i*..o0O3 4uoooooooiiiaaaaaaaaaaaaaaa
Розчини кислот і лугів забороняється набирати в піпетки ротом, для цього
служать гумові груші. Розчиняти луги потрібно повільно. Добавляючи до
води невеликі куски речовини при безперервному перемішуванні. Куски лугу
треба брати тільки щипцями. Хромова суміш викликає сильні опіки, тому
при митті посуди хромовою сумішшю необхідно остерігатися, щоб суміш не
попала на шкіру.
При неуважній роботі з кислотами і лугами може статись опік. Дуже
небезпечний опік очей. Якщо це сталось, треба миттєво промити очі водою.
При опіку шкіри обпечену ділянку також необхідно промити великою
кількістю води протягом не менш як 15 хв. Після цього, якщо причиною
опіку була кислота, уражене місце промивають 2-3% розчином натрію
гідрокарбонату. При опіку лугом – 2% оцтовою кислотою або 4% борною
кислотою.
Необхідно пам’ятати, що легкозаймисті летючі речовини (ефіри, спирти,
бензин) і ядовиті реактиви можуть спричинити шкоду здоров’я лаборанта,
тому працювати з ними треба тільки у витяжній шафі. Перед початком
роботи у всіх приміщеннях включити вентиляційні пристрої. Робота з
вогненебезпечними речовинами повинна проводитись тільки при погашеній
горілці.
В результаті дії на організм термічних факторів, таких як: полум’я,
розпечені предмети, гарячі рідини, працівник лабораторії може отримати
термічні опіки. За глибиною пошкодження тканин опіки, як термічні так і
хімічні, поділяються на 4 ступені. Проте, на відміну від термічних, при
хімічних опіках ІІ ступеня пухирі не утворюються і ділянка ураження має
чіткі межі.
Невідкладна допомога при опіках:
Припинити дію термічного або хімічного фактора; охолодити попечені
ділянки водою кімнатної температури, обережно, щоб не пошкодити
цілісність шкіри. Знімати одяг обережно, розрізати, а не відривати від
шкіри.
На опікову поверхню накласти суху асептичну, або змочену розчином
антисептиків (фурацилін, хлоразид) пов’язку – для запобігання
інфікування поверхні.
При наявності різкого болю застосовують знеболюючі середники (анальгін,
морфін). З метою профілактики опікового шоку дають лужно-сольовий розчин
(по 1 чайній ложці солі і соди на 1 л води). Потерпілого транспортують в
лікарню.
При хімічних опіках після промивання водою і нейтралізації проводять
адекватну знеболюючу терапію як і при термічних опіках.
Електротравма – це системне пошкодження організму електричним струмом,
яке веде до глибоких функціональних розладів центральної нервової,
серцево-судинної та дихальної систем.
Невідкладна допомога при електротравмі:
Звільнити потерпілого від джерела струму; покласти на спину і дати
доступ свіжого повітря.
Визначити загальний стан потерпілого: свідомість, пульс, частота
дихання, ширина зіниць.
Якщо свідомість відсутня, дають понюхати нашатирний спирт. Якщо дихання
утруднене, роблять штучну вентиляцію легень.
У разі клінічної смерті проводить серцево-легеневу реанімацію.
Транспортувати потерпілого в реанімацію на ношах в лежачому положенні
тільки за умови збереження або відновлення серцевої діяльності.
Список використаної літератури.
Ванханен В.Д., Суханова Г.А. «Техника санитарно-гигиенических
исследований». 1900 г.
Никонов В.В. «Неотложная скорая помощь». 1997 г.
Середюк Н.М., Волошинський О.В. «Діагностика і лікування невідкладних
станів» 1997 р.
Наказ №06-41-48 від 30.11.1992 р. «Інструкція по заповненню карти умов
праці при проведенні атестації робочих місць».
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
