.

Запальні захворювання жіночих статевих органів(реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
193 1721
Скачать документ

Реферат

на тему:

“Запальні захворювання

жіночих статевих органів”

План

Етіологія запальних захворювань (збудники).

Шляхи проникнення збудників.

Класифікація за локалізацією.

Серед захворювань жіночих статевих органів запальні процеси займають
перше місце по частоті і зустрічаються у 60-65% гінекологічних хворих.

Запальні захворювання нерідко знижують продуктивність хворої, а інколи
можуть загрожувати її життю. В результаті перенесеного запального
захворювання у хворої можуть появитися порушення менструальної функції,
безпліддя.

Найбільш частою причиною запальних захворювань являються інфекційні
збудники, а також термічні, хімічні, механічні і деякі інші фактори.

Із збудників важливе значення мають стафілокок, стрептокок, віруси,
гонокок, кишкова паличка, мікобактерія туберкульозу, мікробні асоціації
(декілька видів збудника), трихомонади.

У 30% хворих при запальному процесі були виділені гонокок і кишкова
паличка, у 23% – стрептокок і кишкова паличка. Досліджуючи мікрофлору,
видалених при операції маткових труб, було виділено гонокок лише у 2%
хворих. Низький процент висіяності гонокока пояснюється стерильністю
маткових труб і нашаруванням іншої мікрофлори. Ряд авторів думають, що в
етіології запальних захворювань гонокок продовжує займати провідне місце
в даний час. Бактеріологічні дослідження, які були проведені при
септичних захворюваннях з летальним кінцем, показали, що стрептокок був
виявлений у 66,1%, а стафілокок – тільки у 12,8% хворих. По сучасних
даних причиною найбільш важких форм сепсису являється антибіотикостійкий
стафілокок. Бактеріальна флора за послідні 20 років змінилася: якщо
раніше виявляли стрептокок, то в останні роки – грамнегативні бактерії і
різні види біогенного стафілокока.

Серед різноманітних збудників, які викликають хронічний запальний процес
в статевих органах жінок важливу роль відіграють променеві грибки –
актиноміцети.

Встановлено, що в період епідемії грипу відмічають активацію
стафілококової інфекції, що значно обтяжує перебіг запального процесу.

Доказана роль умовно патогенних мікроорганізмів у виникненні запального
процесу.

У виникненні затяжних довго протікаючи процесів певну роль відіграють
також трихомонадна інвазія і актиномікоз.

Перебіг даного захворювання буде залежати від степені вірулентності
мікроба і стану імунореактивних сил організму, що проявляється віком,
загальним станом хворих, наявністю супутніх захворювань (анемія,
авітаміноз та інші).

Дослідження показали, що майже у половини хворих з гінекологічними
захворюваннями трихомонада виявляється з мікоплазмою. Але мікоплазма
володіє низькою вірулентністю, і особливо важливої ролі в етіології цієї
патології не відіграє.

Висока частота запальних процесів в жіночих статевих органах пояснюється
ще такими факторами і в першу чергу анатомічним розміщенням. Запалення
статевих органів нерідко співпадає з абортом (особливо кримінальним),
пологами, діагностичними і лікувальними внутріматковими маніпуляціями.
При цьому може порушуватись цілісність слизової оболонки (шийки, матки),
а також прилеглих тканин (наприклад, розрив шийки матки під час
пологів), що сприяє проникненню інфекції. Інфікування статевих органів
можливе при запаленні інших органів черевної порожнини (наприклад, при
апендициті, запаленні сигмовидної кишки і інше за рахунок топографічних
взаємовідношень цих органів.

До несприятливих факторів, які послаблюють опірність організму інфекції
і сприяючим виникнення запалення слід віднести аборт, пологи,
післяпологовий період, менструацію, малокрів’я, авітаміноз, голодування,
переохолодження, вогнища хронічної інфекції, довготривалі і тяжкі
запальні захворювання, які виснажують захисні сили організму.

Шляхи поширення інфекції. Із вогнища інфекції мікроорганізми можуть
поширюватись:

по кровоносних судинах (гематогенно);

по лімфатичних судинах (лімфогенно);

інтраканалікулярно (по тканинах, контактно);

канакулярно (по маткових трубах);

визхідний шлях (знизу – догори, наприклад, з піхви ( в шийку матки ( в
матку).

Часто спостерігається тенденція комбінованого поширення інфекції.

Запалення – складна рефлекторна реакція організму на дію шкідливих
тканин, порушення кровообігу, пропотівання рідини і міграція в тканини
лейкоцитів і лімфоцитів. Це супроводжується загальною реакцією
організму: гарячкою, лейкоцитозом і іншими змінами реактивності
організму в сукупності з напруженням
гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи. Мікроб-вірус визначає
формування вогнища запалення і виникнення початкових процесів
захворювання. В хронічній стадії мікробний фактор втрачає ведуче
значення і в патогенезі захворювання вирішальну роль беруть загальні
функціональні порушення (зміна в нервовій, ендокринній, судинній і інших
системах).

По сучасних уявленнях, запальна реакція складається із наступних
взаємозв’язаних компонентів: змінами паренхіми, судинних реакцій з
ексудацією, виділенням біологічно-активних речовин, фагоцитоза,
фізико-хімічними змінами в тканинах і проліферативними процесами.
Пошкодження клітин, яке сприяє запаленню, розповсюджується на
субклітинні структури, мітохондрії, які являються основними носіями
кислотно-відновних ферментів. Утворюються недоокис ленні продукти –
знижується дихальний коефіцієнт тканин. Крім цього пошкодження клітин
супроводжується накопиченням в запальній тканині іонів калію, натрію,
хлору, аніонів фосфорної кислоти. Подразнення чутливих нервових
закінчень осматично-активними речовинами, кислотами, полі пептидами,
гістаміном викликає больові відчуття.

Класифікація. В розвитку запального процесу розрізняють три стадії:

гостру;

підгостру;

хронічну.

Кінець захворювання може бути: повне виздоровлення, неповне
виздоровлення з порушеннями анатомічної будови і функції органа, перехід
процесу в хронічну форму з можливими загостреннями, руйнуванням тканини
органу (при гнійно-некротичному запаленні), а інколи смерть хворої.

Запальні захворювання класифікують за локалізацією:

І. Запалення зовнішніх статевих органів:

1) Вуловіт – запалення зовнішніх статевих органів, як правило,
поєднується із запаленням піхви, що носить назву вульвовагініта;

2) Бартолініт – запалення великої залози передвер’я піхви;

3) Свербіж вульви – симптом запалення зовнішніх статевих органів і
піхви;

ІІ. Запальні захворювання піхви:

1) Кольпіт – запалення слизової оболонки піхви.

ІІІ. Запальні захворювання матки:

1) Ендодервіцит (дервіцит) – пораження запальним процесом слизової
оболонки шийкового каналу;

2) Ендометрит – запалення слизової оболонки тіла матки.

ІV. Запальні захворювання придатків матки:

1) Сальпінгофорит (аднексит) – запалення придатків матки (маткової труби
і яєчники);

2) Піосальпінкс – накопичення гною в маткових трубах;

3) Сальпінгіт – запалення маткових труб;

4) Офорит – гнійне запалення яєчників.

V. Запальні захворювання тазової клітковини і очеревини:

Пельвіоцелюліт – запалення клітковини малого тазу;

Параметрит – ізольоване запалення навколо маткової клітковини;

Пельвиопритоніт – запалення тазової очеревини.

Література:

Я.П. Сольский, Л.И.Иванюта «Воспалительные заболевания женских половых
органо» (ст. 6-17).

В.А.Загребина, А.М.Торгинов “Гинекология” (ст. 96-114).

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020