Реферат
на тему:
“Запальні захворювання
жіночих статевих органів”
План
Етіологія запальних захворювань (збудники).
Шляхи проникнення збудників.
Класифікація за локалізацією.
Серед захворювань жіночих статевих органів запальні процеси займають
перше місце по частоті і зустрічаються у 60-65% гінекологічних хворих.
Запальні захворювання нерідко знижують продуктивність хворої, а інколи
можуть загрожувати її життю. В результаті перенесеного запального
захворювання у хворої можуть появитися порушення менструальної функції,
безпліддя.
Найбільш частою причиною запальних захворювань являються інфекційні
збудники, а також термічні, хімічні, механічні і деякі інші фактори.
Із збудників важливе значення мають стафілокок, стрептокок, віруси,
гонокок, кишкова паличка, мікобактерія туберкульозу, мікробні асоціації
(декілька видів збудника), трихомонади.
У 30% хворих при запальному процесі були виділені гонокок і кишкова
паличка, у 23% – стрептокок і кишкова паличка. Досліджуючи мікрофлору,
видалених при операції маткових труб, було виділено гонокок лише у 2%
хворих. Низький процент висіяності гонокока пояснюється стерильністю
маткових труб і нашаруванням іншої мікрофлори. Ряд авторів думають, що в
етіології запальних захворювань гонокок продовжує займати провідне місце
в даний час. Бактеріологічні дослідження, які були проведені при
септичних захворюваннях з летальним кінцем, показали, що стрептокок був
виявлений у 66,1%, а стафілокок – тільки у 12,8% хворих. По сучасних
даних причиною найбільш важких форм сепсису являється антибіотикостійкий
стафілокок. Бактеріальна флора за послідні 20 років змінилася: якщо
раніше виявляли стрептокок, то в останні роки – грамнегативні бактерії і
різні види біогенного стафілокока.
Серед різноманітних збудників, які викликають хронічний запальний процес
в статевих органах жінок важливу роль відіграють променеві грибки –
актиноміцети.
Встановлено, що в період епідемії грипу відмічають активацію
стафілококової інфекції, що значно обтяжує перебіг запального процесу.
Доказана роль умовно патогенних мікроорганізмів у виникненні запального
процесу.
У виникненні затяжних довго протікаючи процесів певну роль відіграють
також трихомонадна інвазія і актиномікоз.
Перебіг даного захворювання буде залежати від степені вірулентності
мікроба і стану імунореактивних сил організму, що проявляється віком,
загальним станом хворих, наявністю супутніх захворювань (анемія,
авітаміноз та інші).
Дослідження показали, що майже у половини хворих з гінекологічними
захворюваннями трихомонада виявляється з мікоплазмою. Але мікоплазма
володіє низькою вірулентністю, і особливо важливої ролі в етіології цієї
патології не відіграє.
Висока частота запальних процесів в жіночих статевих органах пояснюється
ще такими факторами і в першу чергу анатомічним розміщенням. Запалення
статевих органів нерідко співпадає з абортом (особливо кримінальним),
пологами, діагностичними і лікувальними внутріматковими маніпуляціями.
При цьому може порушуватись цілісність слизової оболонки (шийки, матки),
а також прилеглих тканин (наприклад, розрив шийки матки під час
пологів), що сприяє проникненню інфекції. Інфікування статевих органів
можливе при запаленні інших органів черевної порожнини (наприклад, при
апендициті, запаленні сигмовидної кишки і інше за рахунок топографічних
взаємовідношень цих органів.
До несприятливих факторів, які послаблюють опірність організму інфекції
і сприяючим виникнення запалення слід віднести аборт, пологи,
післяпологовий період, менструацію, малокрів’я, авітаміноз, голодування,
переохолодження, вогнища хронічної інфекції, довготривалі і тяжкі
запальні захворювання, які виснажують захисні сили організму.
Шляхи поширення інфекції. Із вогнища інфекції мікроорганізми можуть
поширюватись:
по кровоносних судинах (гематогенно);
по лімфатичних судинах (лімфогенно);
інтраканалікулярно (по тканинах, контактно);
канакулярно (по маткових трубах);
визхідний шлях (знизу – догори, наприклад, з піхви ( в шийку матки ( в
матку).
Часто спостерігається тенденція комбінованого поширення інфекції.
Запалення – складна рефлекторна реакція організму на дію шкідливих
тканин, порушення кровообігу, пропотівання рідини і міграція в тканини
лейкоцитів і лімфоцитів. Це супроводжується загальною реакцією
організму: гарячкою, лейкоцитозом і іншими змінами реактивності
організму в сукупності з напруженням
гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи. Мікроб-вірус визначає
формування вогнища запалення і виникнення початкових процесів
захворювання. В хронічній стадії мікробний фактор втрачає ведуче
значення і в патогенезі захворювання вирішальну роль беруть загальні
функціональні порушення (зміна в нервовій, ендокринній, судинній і інших
системах).
По сучасних уявленнях, запальна реакція складається із наступних
взаємозв’язаних компонентів: змінами паренхіми, судинних реакцій з
ексудацією, виділенням біологічно-активних речовин, фагоцитоза,
фізико-хімічними змінами в тканинах і проліферативними процесами.
Пошкодження клітин, яке сприяє запаленню, розповсюджується на
субклітинні структури, мітохондрії, які являються основними носіями
кислотно-відновних ферментів. Утворюються недоокис ленні продукти –
знижується дихальний коефіцієнт тканин. Крім цього пошкодження клітин
супроводжується накопиченням в запальній тканині іонів калію, натрію,
хлору, аніонів фосфорної кислоти. Подразнення чутливих нервових
закінчень осматично-активними речовинами, кислотами, полі пептидами,
гістаміном викликає больові відчуття.
Класифікація. В розвитку запального процесу розрізняють три стадії:
гостру;
підгостру;
хронічну.
Кінець захворювання може бути: повне виздоровлення, неповне
виздоровлення з порушеннями анатомічної будови і функції органа, перехід
процесу в хронічну форму з можливими загостреннями, руйнуванням тканини
органу (при гнійно-некротичному запаленні), а інколи смерть хворої.
Запальні захворювання класифікують за локалізацією:
І. Запалення зовнішніх статевих органів:
1) Вуловіт – запалення зовнішніх статевих органів, як правило,
поєднується із запаленням піхви, що носить назву вульвовагініта;
2) Бартолініт – запалення великої залози передвер’я піхви;
3) Свербіж вульви – симптом запалення зовнішніх статевих органів і
піхви;
ІІ. Запальні захворювання піхви:
1) Кольпіт – запалення слизової оболонки піхви.
ІІІ. Запальні захворювання матки:
1) Ендодервіцит (дервіцит) – пораження запальним процесом слизової
оболонки шийкового каналу;
2) Ендометрит – запалення слизової оболонки тіла матки.
ІV. Запальні захворювання придатків матки:
1) Сальпінгофорит (аднексит) – запалення придатків матки (маткової труби
і яєчники);
2) Піосальпінкс – накопичення гною в маткових трубах;
3) Сальпінгіт – запалення маткових труб;
4) Офорит – гнійне запалення яєчників.
V. Запальні захворювання тазової клітковини і очеревини:
Пельвіоцелюліт – запалення клітковини малого тазу;
Параметрит – ізольоване запалення навколо маткової клітковини;
Пельвиопритоніт – запалення тазової очеревини.
Література:
Я.П. Сольский, Л.И.Иванюта «Воспалительные заболевания женских половых
органо» (ст. 6-17).
В.А.Загребина, А.М.Торгинов “Гинекология” (ст. 96-114).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter