Реферат на тему:

Залізодефіцитні анемії.

Визначення. Залізодефіцитні анемії (ЗДА) – анемічні синдроми, основним
патогенетичним чинником виникнення яких є нестача в організмі заліза
(сидеропенія, гіпосидероз). Це найбільш масове захворювання людства. У
високорозвинутих країнах (Швеція, Великобританія) 7—11% жінок
дітородного віку мають залізодефіцитну анемію, прихований дефіцит заліза
відзначається у 20—25%. В цілому у світі залізодефіцитні стани
зареєстровані приблизно у 200 млн. людей.

Етіологія і патогенез. Залізо належить до життєвонеобхідних елементів,
міститься в ядрах усіх клітин організму (целюлярне залізо) і відіграє
важливу роль у біохімічних, реакціях. Як компонент гемоглобіну залізо
бере участь у транспортуванні кисню, є кофактором гемвмісних (каталаза,
цитохром С) і негемових ферментів (альдолаза, НАДН-дегідрогеназа).
Сталий рівень заліза в організмі підтримується завдяки таким механізмам:

постійне використання і відновлення целюлярного заліза;

наявність білка трансферину — носія заліза;

регуляція процесів абсорбції заліза: активізація при його дефіциті й
пригнічення при його надлишку.

Із 4,0-4,5 г заліза, яке міститься в організмі, тільки 1 мг бере участь
в обміні із зовнішнім середовищем.

Добова потреба в залізі у чоловіків становить не більше 1 мг, жінок —
1,3—1,7 мг. Абсорбція заліза з харчових продуктів «суворо лімітована»:
із 8—14 мг, які надходять в організм, всмоктується від 0,5—1,0 до
2,0—2,5 мг. Тому переважання втрат заліза над його надходженням в
організм призводить до ЗДА.

Основними причинами нестачі заліза з організмі є крововтрати, підвищені
витрати заліза в період вагітності, лактації, статевого дозрівання,
вроджений дефіцит, порушення абсорбції.

Найчастіше ЗДА у дорослих спричиняється крововтратами. У жінок — це
передусім тривалі і значні менструальні крововтрати, при яких щомісяця
втрачається від 45 мг (при об’ємі крововтрати 90 мл) до 50—250 мг заліза
(при поліменореї 100—250 мл). Втрати заліза під час менструацій у
здорової жінки становлять у середньому 15—20 мг. Таким чином,
фізіологічні крововтрати у жінок можуть призвести до ЗДА за умови, що
всмоктується недостатня кількість заліза, яка необхідна для поповнення
його запасів в організмі.

Друге місце серед причин ЗДА посідають кровотечі зі шлунково-кишкового
тракту. Виникають вони переважно у чоловіків при виразковій хворобі,
пухлинах, ангіомах різних відділів кишок. Крім цього, причиною
крововтрат у чоловіків є ерозії слизової оболонки шлунку та стравоходу,
при грижах стравохідного отвору діафрагми.

Підвищені витрати заліза виникають у жінок під час вагітності у зв’язку
зі збільшенням маси еритроцитів. Уцілому за період вагітності, пологів і
лактації незворотньо втрачається 680-1650мг заліза (G. R. Lee,1993р.)

У дівчат в період статевого розвитку добова потреба в залізі
збільшується удвічі (3 мг на добу).

Порушення абсорбції заліза можуть виникати на різних етапах (схема1).

Зниження утилізації заліза відзначається при недостатньому вживанні в
їжу продуктів, що містять «гемове» залізо: м’яса, печінки, риби.

Із м’яса (яловичина) всмоктується до 18% заліза, з печінки— 5—11%, з
яєць, хліба, салату, бобів — не більше 1—3%. Сповільнюють всмоктування
заліза фосфати, оксалати, іони кальцію, цинку, магнію, нікелю тощо
(конкурують в абсорбції). Прискорюють його всмоктування амінокислоти,
цитрати, фруктоза, аскорбінова кислота (відіграючи роль лігандів).

Аліментарне залізо у вигляді тривалентного комплексу — феритину
депонується крім кісткового мозку в печінці і селезінці. Рівень заліза в
органах-депо, в свою чергу, регулює продукцію трансферину: при високому
вмісті феритину рівень трансферину знижується, при низькому — синтез
цього білка активізується.

Класифікація. Виділяють наступні клініко-гематологічні форми ЗДА.
(А.І.Воробйов, 1985).

Анемії дитячого віку: екзогенні (аліментарні) і ендогенні (при дефіциті
заліза у матерів);

Хронічні післягеморагічні анемії (при хронічних крововтратах
різноманітного генезу: у жінок внаслідок менорагії, при кровотечах із
шлунково-кишкового тракту (ерозивний езофагіт при недостатності кардії
чи грижі стравохідного отвору діафрагми, гострі і хронічні виразки
шлунка та дванадцятипалої кишки, неспецифічний виразковий коліт,
кровоточивий геморой, пухлини та інші);

Анемії при підвищеній потребі чи підвищеному використанні заліза: анемії
вагітних жінок та годуючих матерів, юнацькі (при швидкому рості);

Анемії при порушеннях всмоктування заліза: при ентеритах, резекції
шлунка чи тонкої кишки з приводу непрохідності, пухлини та ін.

Рідкісні форми: при ізольованому легеневому сидерозі (крововтрати
внаслідок просочування крові через стінку альвеол), глобусній кисті,
ендометріозах тощо.

Клінічна картина. Дефіцит заліза в організмі супроводжується посиленим
ушкодженням біохімічних систем, порушенням клітинного і тканинного
росту, що зумовлює симптоматику, характерну тільки для цієї групи
анемічних станів — синдром тканинного дефіциту заліза (сидеропенічний
симптомокомплекс). У дітей його проявами є відставання у рості, геофагія
(прагнення їсти землю), схильність до інфекційних захворювань. Незалежно
від віку виявляються такі симптоми: ламкість нігтів, їх вдавлення
(увігнуті нігті — койлоніхії), сухість шкіри, поява болісних тріщин у
куточках рота (хейлоз), випадіння волосся, зміна смаку (прагнення
гострої їжі), ушкодження слизових, язика і т.ін. Характерні м’язова
слабість, імперативні позиви на сечовипускання.

При значному зниженні рівня гемоглобіну на перший план виходять прояви
загального анемічного симптомокомплексу, які пов’язані з гемічною
гіпоксією: запаморочення, серцебиття, задишка тощо.

Залізо продуктів харчування 15-20 мг/добу

(

Утворення водорозчинних комплексів

(

Всмоктування в тонкому кишечнику 2-3- мг/добу

(

Зв’язування заліза з трансферином

(

Транспорт заліза

( (
(

В кістковий мозок

В м’язи

В інші органи

і тканини

(

(

(

Синтез гемоглобіну

Синтез міоглобіну

Участь в синтезі цитохромів

і ферментів

(

(

(

Вміст в еритроцитах 1,5-3 г

Вміст в м’язах і інших тканинах (ферментативни реакції 125 мг)

(

(

Гемоліз ( Поступлення заліза в запаси (феритин, гемосидерин) 0,5-1,5 мг

( ( (

Зв’язування з трансферином і утилізація

Втрати заліза

Крововтрати, Жовч, Злущування епітелію, Сеча, Лактація м – 1-2 мг/добу

ж- 2-3- мг/ добу

Схема 7.1. Обмін заліза в організмі (Л.І. Дворецький, 1998)

До лабораторних показників дефіциту заліза відносять:

Зниження рівня сироваткового (негемоглобінового) заліза — менше 11,6
мкмоль/л;

Зниження вмісту гемоглобіну в кожному еритроциті — гіпохромія (колірний
показник менше 0,85);

Зменшення діаметра еритроцитів — мікроцитоз (менше 7 мкм).

Анізо- та пойкілоцитоз.

Кількість ретикулоцитів може значно змінюватися, наприклад, після
крововтрати їх кількість зростає. При тривалому дефіциті заліза можливий
перехід у гіпоплазію: кількість ретикулоцитів знижується (менше 0,5%),
відзначається схильність до лейкопенії з відносним лімфоцитозом,
тромбоцитопенії.

Диференціальна діагностика. Основною ознакою ЗДА є гіпохромія
еритроцитів із зниженням колірного показника менше 0.85. Тому
диференціальний діагноз передусім застосовують щодо інших типів
гіпохромних анемій — станів, при яких порушення синтезу гемоглобіну не
зумовлені не дефіцитом заліза. До цієї групи входять спадкові та набуті
анемії, пов’язані з порушенням синтезу порфіринів, гему.

Спадковою анемією з порушенням синтезу порфіринів хворіють чоловіки
одного покоління або кожних одне-два покоління (передається через
Х-хромосому). Захворювання виявляють, як правило, у дитинстві. Сонячні
промені викликають у хворих появу опіків, пухирів на відкритих ділянках
шкіри, сеча бурого або червоного кольору. Характерною ознакою
еритропоетичної порфирії є також збільшення селезінки. Спадкова анемія
характеризується значним вмістом заліза у сироватці — залізонасичена,
сидероахрестична, залізорефрактерна. У кістковому мозку спостерігається
різке подразнення червоного ростка, велика кількість сидеробластів —
еритрокаріоцитів, які містять гранули із залізом у еритроцитах, калових
масах збільшена концентрація протопорфіринів.

Основною причиною набутої анемії, пов’язаної з порушеннями синтезу
порфіринів, є інтоксикація свинцем. Для диференціального діагнозу
важливе значення має професійний анамнез: контакт зі свинцем на
підприємстві, при добуванні руди, застосуванні фарби, виготовленні
акумуляторів, білил, сурику і т. ін. Побутові отруєння свинцем
відзначаються при зберіганні їжі в глиняному посуді із поливою. При
огляді звертають увагу на землисте забарвлення шкіри, «свинцеву
облямівку» у вигляді вузької лілової смужки по краях ясен передніх
зубів.

Характерний синдром — ураження нервової системи: від астенії, погіршення
пам’яті до енцефалопатії, набряку мозку, коми. Типовими є рухові
поліневрити, тетрапарези. Виникають порушення діяльності
шлунково-кишкового тракту: погіршення апетиту, біль у животі («свинцеві
кольки»), запори.

У крові виявляють базофільну пунктацію еритроцитів, вміст заліза у
сироватці збільшений при гіпохромії еритроцитів. Найбільш характерно
збільшення в сечі свинця і дельта-аміновулінової кислоти (у десятки
разів перевищує норму). Гіпохромія еритроцитів може відмічатися також
при таласемії – спадкової гемолітичної анемії, яка пов’язана з
дефектом синтезу глобіну. Відмінні ознаки: жовтяниця, гепатолієнальний
синдром, підвищення непрямого білірубіну, ретикулоцитоз, мішенеподібна
форма еритроцитів.

Диференційний діагноз ЗДА проводиться також з анеміями хронічного
захворювання (АХЗ). Цим терміном позначаються анемії, які виникають на
фоні різноманітних захворювань запального і незапального характеру: при
нагнійних процесах в легенях, черевній порожнині, остеомієліті, сепсисі,
туберкульозі, інфекційних ендокардитах, ревматоїдному артриті, хронічній
нирковій недостатності та ін.

При цих патологічних станах має місце перерозподіл заліза в клітинах
макрофагальної системи -“залізоперерозподільні” анемії. Вони носять
помірний гіпохромний характер, вміст заліза в сироватці може бути
незначно пониженим, підвищений рівень феритину крові, що відрізняє їх
від залізодефіцитних анемій.

Лікування. Основний метод лікування ЗДА — прийом препаратів заліза
всередину. При цьому необхідно призначати дози, які перевищують у
десятки разів вміст заліза в їжі — лише при створенні високої
концентрації заліза у просвіті тонкої кишки збільшується її
всмоктувальна активність щодо іонізованого двовалентного заліза.
Тривалентне залізо слизовою оболонкою кишок не всмоктується ні у
фізіологічних, ні в надмірних концентраціях і має подразнювальну дію.

Лікувальна добова доза складає 100-120мг елементарного двохвалентного
заліза.

Основні медикаментозні препарати заліза для лікування залізодефіцитної
анемії наведені в таблиці 7.3.

Препарати заліза слід приймати за 1 годину до-, або через 2 години
після їжі.

Одночасно хворі повинні отримувати повноцінне харчування, тваринні білки
у вигляді м’ясних продуктів, оскільки в них міститься залізо у формі
гему. Не можна вважати правильними рекомендації вживати сиру або смажену
печінку, тому що в цьому продукті менша частина заліза утримується у
формі гему, а основна — у вигляді феритину і гемосидерину, з яких
всмоктування заліза сповільнене. Тривалість лікування ЗДА від 2-3
місяців до 1 року для поповнення запасів заліза. Критерії ефективності
лікування: підняття рівня ретикулоцитів на 8-12-й день і нормалізація
рівня сироваткового заліза на 4-5-й тиждень від початку лікування. Проте
клінічні ознаки поліпшення стану хворих спостерігаються набагато раніше,
ніж нормалізація вмісту гемоглобіну, що пов’язане із заповненням
передусім запасів тканинного (целюлярного) заліза.

Таблиця 7.3.

Основні лікарські препарати заліза для прийому всередину.

Назва препарату Доповнюючі компоненти Кількість заліза, мг Лікарська
форма Добова доза

Загальн. Елемен.

Актиферин Д,L -серин 113,8 34,5 Капсули

Сироп 2-3

1ч.л. на 12кг ваги

Гемофер пролонгатум

325,0 105,0 Драже 1-2

Іровіт Аскорбінова кислота, фолієва кислота, ціанокобаламін L -лізин,
янтарна кислота 300,0 100,0 Капсули 1-2

Конферон Янтарна кислота 50,0 25,0 Табл. 3-4

Сорбіфер-Дурулес Аскорбінова кислота 320,0 100,0 Табл. 1-2

Ранферон-12 Аскорбінова кислота, фолієва кислота,В12, цинка сульфат
300,0 100,0 Капсули

Еліксир 1-2

5мл/41мг

Тардиферон-ретард Аскорбінова кислота мукопротеаза 256,3 80 Табл. 1-2

Фенюльс Аскорбінова кислота, нікотінамід, вітаміни групи В

50,0 Капсули 3-4

Ферро-градумент Пластична матриця-градумент

105,0 Табл 1-2

Ферроплекс Аскорбінова кислота 50,0 10,0 Драже 8-10

Парентерально препарати заліза (феррум-лек, ектофер, фербітол) вводять
тільки при порушеннях кишкового всмоктування (ентерити, резекція тонкої
кишки, загострення виразкового захворювання, непереносимість препаратів
заліза при вживанні всередину, при підготовці і оперативному втручанню),
так, як при цьому рівень гемоглобіну збільшується на 4-6 днів швидше,
ніж при вживанні заліза всередину. Певні дози парентерального заліза
визначають за формулою: (150-Нв хворого (г/л) ( вага тіла (кг)(3

Для ін’єкцій застосовують сполуки тривалентного заліза в комплексі з
органічними компонентами. Після парентерального введення
(внутрішньовенно, або внутрішньом’язово) залізо швидко потрапляє у кров,
де зв’язується зі сидерофіліном. При недостатній кількості останнього
виникає небезпека збільшення у крові вільного заліза, яке є капілярною
отрутою. При цьому зростає проникність судин, знижується тонус артеріол
і венул. Ступінь проявів побічних реакцій може бути різним — від
транзиторних форм до шоку, навіть до смерті внаслідок проникнення
еритроцитів у тканини мозку, серця, легенів. Можливі також алергічні
реакції, флеботромбози, абсцеси, гемосидероз.

Для профілактики побічних ефектів одночасно з парентеральним введенням
заліза рекомендується вводити вітамін Е (альфатокоферол), який
попереджує активізацію вільнорадикальних реакцій, ушкодження клітинних
мембран, гемоліз еритроцитів. При гострій інтоксикації препаратами
заліза необхідно призначати антидот десферал (60—80 мг/кг на добу
внутрішньом’язово або внутрішньовенно).

Гемотрансфузії у випадку ЗДА застосовують при низькому гемоглобіні –
менше 50-40г/л.

Профілактика. Для профілактики ЗДА у жінок з надмірними або тривалими
(більше 5 днів) менструаціями щомісяця необхідно приймати всередину
препарати заліза тижневими курсам, або місячними курсами 2 рази в рік.
Брати кров у донорів-жінок можна не частіше як один-два рази, у
чоловіків — два-три рази на рік. Після здачі крові рекомендують приймати
препарати заліза протягом двох тижнів.

За рекомендацією ВООЗ вагітним жінкам слід проводити 3-6 місячні курси
суплементації (поповнення): по 100мг заліза (елементарного) і 300мкг
фолієвої кислоти на добу. Всі пацієнти із ЗДА і особи з факторами
ризику (крововтрата, стан після гастректомії, підлітки, донори та ін.)
повинні знаходитись на диспансерному обліку в поліклініці за місцем
проживанням з обов’язковим контролем (не менше 2 рази на рік)
показників периферичної крові та сироваткового заліза.

Похожие записи