Реферат на тему:

Захворювання органів травлення у дітей старшого віку. Гастрит

Гострий гастрит

Гострий гастрит — гостре запалення слизової оболонки шлунка
неінфекційної етіології.

Етіологія. Причинами захворювання найчастіше є огріхи в дієті:
недоброякісна, груба, гостра їжа, а також їжа, забруднена бактеріями і
токсинами, надмірне вживання жирних або солодких страв, великої
кількості незрілих фруктів і ягід, дуже холодна або гаряча їжа. Гастрит
може виникати при отруєннях хімічними речовинами (кислотами, лугами),
внаслідок приймання деяких лікарських засобів (ацетилсаліцилової
кислоти, цитостатиків та інших) або надходження до організму харчових
алергенів, до яких є індивідуальна підвищена чутливість. Гострий гастрит
розвивається і при деяких гострих інфекційних захворюваннях (кір, грип).

Переподразнення інтерорецепторів шлунка неадекватними харчовими
подразниками веде спочатку до посилення секреції, а потім до її
пригнічення, спазму воротаря і блювання.

Клініка. Початок гострий. Через кілька годин після приймання їжі виникає
відчуття важкості в надчеревній ямці, нудота, блювання, біль у животі.
Блювотні маси містять частково перетравлену їжу. Блювання найчастіше дає
полегшення. З’являються головний біль, слабкість, млявість. Язик сухий,
з білувато-сірим нальотом. Апетит знижений. Випорожнення нестійкі.
Температура тіла субфебрильна, рідше висока. Іноді тахікардія, глухість
серцевих тонів, непритомність. При своєчасному і правильному лікуванні
через 1—3 дні настає клінічне видужання. Прогноз сприятливий.

Лікування. Шлунок промивають 0,5—1 % розчином натрію гідрокарбонату,
перевареною водою або ізотонічним розчином натрію хлориду через зонд.
Якщо немає зонда, в домашніх умовах дитині дають випити 2—4 склянки
теплої води і викликають блювання, натискуючи на корінь язика. Після
промивання шлунка всередину дають сольове проносне, роблять очисну
клізму. Дитину укладають в постіль, зігрівають, дають теплого чаю, потім
5 % розчин глюкози, ізотонічний розчин натрію хлориду, боржом. Грілка на
живіт заспокоює біль, зменшує рухові та секреторні розлади шлунка. При
симптомах зневоднення й інтоксикації внутрішньовенне краплинко вводять
глюкозосольові розчини, гемодез. У перші 2 дні лікування потрібна дієта
(рідкі протерті каші, киселі, желе, міцний і нежирний бульйон, чай з
сухарями), яка щадить шлунок. У наступні дні дієту поступово розширяють
за рахунок сиру, овочевого пюре, рибного або м’ясного суфле, черствого
білого хліба. Коли стан дитини поліпшиться, призначають їжу без гострих
страв, ковбаси, консервів, копченостей, тугоплавких жирів, грубої
рослинної клітковини. При харчовій алергії треба негайно виключити з їжі
продукти, що є алергенами. Призначають десенсибілізуючі засоби
(димедрол, тавегіл, супрастин, піпольфен, діазолін), кальцію хлорид,
аско-рутин, тіамін, піридоксин. З антибактеріальних засобів застосовують
інтестопан, ентеросептол, сульфаніламіди (фталазол), рідше антибіотики
(ампіцилін, поліміксин М), нітрофурани (фу-разолідон); при метеоризмі —
карболен по 0,5 г 2—3 рази на день.

Гастрит, що має важкий перебіг з явищами токсикозу й зневоднення,
лікують введенням глікокортикоїдів, серцево-судинних засобів.

Профілактика. Харчування дитини повинно бути доброякісним і відповідати
віку. Необхідно дотримувати режим, правильно доглядати за дитиною.

Хронічний гастрит

Етіологія. Захворювання поліетіологічне, розвивається внаслідок впливу
на слизову оболонку шлунка ряду несприятливих факторів. Мають значення
порушення режиму харчування з тривалими проміжками між прийманням їжі,
сухоїдіння, вживання недоброякісної, грубої або гострої їжі, погане
розжовування їжі, переїдання, приймання їжі поспіхом, надто гаряча або
холодна їжа, тривале приймання саліцилатів, глікокортико-їдів,
антибіотиків та інших лікарських засобів, наявність в організмі
хронічних вогнищ інфекції. Негативні емоції також можуть сприяти
розвитку хронічного гастриту. Важливу роль відіграють і перенесені
гострі шлунково-кишкові захворювання, хвороби печінки і жовчних шляхів,
підшлункової залози, лямбліоз, гіповітаміноз, харчова алергія,
нейроендокринні розлади.

Хронічний гастрит може бути наслідок функціонального розладу шлунка з
порушенням секреторної, моторної функції і появи морфологічних змін з
поступовою атрофією залоз шлунка.

Неабияке значення має спадкова схильність. При хронічному гастриті
відмічаються гіперемія, набухання та набряк слизової оболонки, зміни
епітелію і залозистої тканини.

Класифікація. Робочу класифікацію захворювань шлунка у дітей
запропоновано Б. Г. Апостоловим із співавторами (1980).

A. За клінічною картиною захворювання:

1. Функціональні розлади шлунка (основне захворювання або супутнє).

2. Хронічний гастрит (основне захворювання або супутнє):

а) антральний;

б) поширений.

3. Виразкова хвороба (з переважною локалізацією виразки в
дванадцятипалій кишці).

Б. За функціональною характеристикою:

а) гіперацидний з нормальною кислотністю;

б) гіперацидний з підвищеною кислотністю;

в) гіпоацидний з секреторною недостатністю.

B. За морфологічною картиною:

1. З незміненою слизовою оболонкою.

2. Поверхневий гастрит.

3. Гастрит з ураженням залоз без атрофії

4. Атрофічний гастрит:

а) помірно виражений;

б) виражений;

в) гастрит перебудови.

Г. За періодами захворювання:

1. Фаза загострення:

2. Фаза ремісії.

Клініка. Діти скаржаться на біль у животі, нудоту, рідше — на блювання,
відрижку кислим, іноді тухлим. Біль у животі тупий, ниючий, посилюється
після приймання їжі, рідше гострий, переймоподібний. Апетит знижений.
Випорожнення нестійкі. Загальний стан дитини порушується. Спостерігають
в’ялість, загальну слабкість, блідість шкіри. Язик обкладений білим
нальотом, живіт болючий у надчеревній ямці і в надчерев’ї.

Фракційне дослідження шлункового соку дає можливість ви« значити
характер шлункової секреції’. При рентгеноскопії шлунка відмічають
гіперсекрецію натще, зміну рельєфу слизової оболонки, порушення
м’язового тонусу, форми шлунка, прискорену або сповільнену евакуацію
зависі барію сульфату в дванадцятипалу кишку.

Розрізняють антральний гастрит (пілородуоденіт, гастродуо-деніт), який
за клінічними, функціональними і морфологічними змінами нагадує
виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, і поширений гастрит
(пангастрит). У дітей переважають поверхневий гастрит і гастрит з
ураженням залоз без атрофії, справжня ахілія не зустрічається.

Методом діагностики морфологічних змін слизової оболонки шлунка,
дванадцятипалої кишки є гастродуоденофіброскопія з прицільною біопсією.
Освоюються методи радіотелеметрії, електрогастрографії, які дають змогу
визначити рН, концентрацію хлору, ферментів, тиск у травному каналі,
моторну функцію шлунка.

Хронічний гастрит слід диференціювати з виразковою хворобою, дуоденітом,
ангіохолециститом, дискінезією жовчних шляхів, панкреатитом, хронічним
апендицитом, кишковим лямбліозом, хронічним ентероколітом. Важливе
значення має диференціація хронічного гастриту з функціональним розладом
шлунка.

Лікування. Основний принцип лікування — створення оптимального
загального режиму і режиму харчування, дієтотерапія, спрямована на
механічне, хімічне і термічне щадіння слизової оболонки шлунка. В
періоді загострення виключаються груба рослинна клітковина, гострі і
смажені страви, тугоплавкі жири, копченості, прянощі й екстрактивні
речовини, обмежується сіль. Через 3—4 тижні дієту розширюють залежно від
секреторної функції шлунка. При гастриті з секреторною недостатністю до
раціону включають сильні збудники секреції: м’ясні або рибні бульйони та
овочеві супи, соуси, оселедець, нежирну шинку, негострий сир, яйця,
масло, свіжий сир, пюре з відварених овочів і фруктів. З їжі виключають
свіжий хліб, грубу рослинну клітковину, жирні сорти м’яса, копченості,
гриби, консерви, маринади.

Дієтотерапія хронічного гастриту з підвищеною секреторною функцією
включає незбиране молоко, вершки, вершкове масло, свіжий протертий сир,
некислу сметану, кефір і кисле молоко, білий черствий хліб, білі сухарі,
некруті яйця, варені нежирні м’ясо і рибу, зелень і овочі (крім капусти,
щавлю, шпинату), солодкі ягоди і фрукти, киселі і желе, відвар шипшини,
їжу треба приймати 5—6 разів на добу.

У комплексі лікування важливо використовувати вітаміни, які сприяють
підвищенню процесів регенерації слизової оболонки шлунка. Показаним є
парентеральне введення аскорбінової кислоти {5% розчин, 2 мл щодня),
тіаміну (1 мг 6 % розчину через день), піридоксняу (1 мл 5 % розчину
через день, чергу· вати з тіаміном), нікотинової кислоти (1 мл і %
розчину), всередину— рибофлавіну (по 2-5 мг 3 рази на день). Широко
використовують метилметіонінсульфонію хлорид (вітамін U) по 0,025-0,05 г
3 рази на день після приймання їжі протягом 30-40 днів. Корисно
призначати лимонний, журавлиний, гранатовий соки, які розводять водою,
капустяний сік по 1/3—1/2 склянки З рази на день до приймання їжі.

Медикаментозна терапія. При зниженій секреторній функції шлунка
призначають соляну кислоту з пепсином, бетацид або ацидин-пепсин по
1/2—1 таблетці 2—3 рази на день під час їди, перед цим розчинивши
таблетку в третині склянки перевареної води. Можна застосовувати
натуральний шлунковий сік по 1 столовій ложці 3 рази на день за 10—15 хв
до їди. Лікування ферментними препаратами і соляною кислотою здійснюють
протягом 3—6 тижнів. При явищах супутнього ураження кишок, печінки
показаними є абомін (сичуговий фермент) по 25 000— 50 000 ОД 3 рази на
день, холензим по 0,25—0,5 г 3 рази на день. Корисно призначати сік
подорожника (1 десертна—1 столова ложка 3 рази на день) або плантаглюцид
(1/2—1 чайна ложка гранул, які розводять у чверті склянки води, 3 рази
на день за ЗО хв до їди) протягом 3—4 тижнів. При супутньому пригніченні
функції підшлункової залози рекомендують ферменти (панкреатин,
панзинорм, фестал, дигестал, мезим-форте, солімаза, ораза). З метою
підвищення опірності організму і посилення репаративних процесів
слизової оболонки шлунка показані метилурацил по 0,2—0,5 г 3 рази на
день після їди, екстракт алое (1 мл підшкірне) протягом 3—4 тижнів,
апілак по 0,01 г 3 рази на день (таблетки під язик).

При підвищеній секреторній функції шлунка застосовуються антациди —
речовини, що нейтралізують надмірну кислотність шлункового вмісту.
Доцільно призначати альмагель по 1/2— 1 чайній ложці 3 рази на день за
ЗО хв до їди і перед сном (після прийняття ліків дитина повинна лягти на
спину, потім на бік, на живіт, щоб препарат рівномірно розподілився на
поверхнї слизової оболонки шлунка), фосфалюгель, магнію оксид. Складний
механізм дії має вікалін; його приймають по 1/2—1 таблетці 3 рази на
день після їди, запивають половиною склянки теплої води, лікування
триває 1—2 міс. Вікалін не можна призначати одночасно з лугами,
атропіном.

При больовому синдромі показаними є но-шпа, папаверин, платифілін,
баралгін.

Фізіотерапевтичні методи лікування включають солюкс, парафінові або
озокеритові аплікації, електрофорез новокаїну, УВЧ, діатермію на
надчеревну ділянку. Рекомендують застосовувати також ультразвук,
діадинамотерапію (струми Бернара), які не мають теплової дії.

У фазі загострення показаним є лікування в стаціонарі не менше 4 тижнів
з наступним переведенням до реабілітаційного відділення II етапу
(Моршин, Трускавець). Санаторно-курортне лікування проводять у фазі
ремісії. При гастриті з секреторною недостатністю призначають мінеральні
води, що містять натрію хлорид (Єсентуки № 17, Миргородська, Іжевська)
по 1/3—1/2 склянки 3 рази на день за 20-30 хв до їди. Можна пити
Трускавецьку, Моршинську воду та ін. Для пониження секреції шлункового
соку рекомендують Славянівську, Смирновську, Лужанську води, Єсентуки №
4, Боржом та ін.

Діти з хронічним гастритом повинні перебувати під диспансерним наглядом
з метою коригування дієти і проведення профілактичних протирецидивних
курсів лікування.

Профілактика хронічного гастриту включає організацію раціонального
харчування дитини, дотримання режиму, санацію хронічних вогнищ інфекції,
своєчасне лікування захворювань. Важлива роль належить
санітарно-освітній роботі (про шкідливий вплив холодної і надто гарячої
їжі, переїдання, куріння, приймання алкоголю).

Похожие записи