Лекція
Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності та інвалідність
Спеціальному обліку й аналізу підлягає захворюваність з тимчасовою
втратою працездатності, чи захворюваність працюючого контингенту (ЗВУТ).
Цей облік здійснюється по листках непрацездатності. Однак в
амбулаторно-поліклінічних установах, що використовують систему обліку по
закінченому випадку поліклінічного обслуговування, збір і формування
статистичної інформації про тимчасову непрацездатність здійснюється за
допомогою «Талона амбулаторного пацієнта».
Працюючим може бути виданий лікарняний лист у ЛПУ, як за місцем
проживання, так і за місцем роботи, а також у диспансерах, лікарнях і
т.д.
Існує 2 системи обліку: сигнальна система і система наступного обліку.
При сигнальній системі, де б ні був виданий лікарняний лист працюючому,
лікуючий лікар зобов’язаний відразу сповістити про це на місце роботи.
Це можна зробити по телефоні, або за допомогою посильної карти.
Після того, як робітник видужав, він за місцем роботи здає в бухгалтерію
лікарняний лист, а перед тим реєструє його в здравпункте підприємства.
Це кращий, найбільш точний і абсолютний облік, особливо під час
епідемій, спалахів грипу. Він дозволяє негайно вжити заходів по
профілактиці захворювань. Однак у великих містах він мало прийнятний.
Найбільше широко використовується система наступного обліку, при якій
листок непрацездатності по закінченні захворювання здається
адміністрації підприємства, а потім цей документ переходить у ведення
профспілкових органів для складання звіту (по ф. 23-ТН).
Цей звіт призначений для оперативних цілей обліку й аналізу тимчасової
непрацездатності працюючих. Для аналіз захворюваності з тимчасовою
втратою працездатності Прийнято розраховувати наступні показники:
Число випадків тимчасової працездатності на 100 працюючих у рік
(показник частоти, інтенсивності захворюваності):
Число випадків тимчасової втрати працездатності
по первинних лікарняних аркушах
———————————————————————х10
0
Середня чисельність працюючих
Число днів тимчасової втрати працездатності на 100 працюючих у рік
(показник ваги захворювань):
Число днів тимчасової втрати працездатності
по первинних лікарняних аркушах і їхніх продовженнях
————————————————————————
—-х100
Середня чисельність працюючих
Середня тривалість одного випадку непрацездатності.
Число днів тимчасової втрати працездатності
——————————————————————–
Число випадків тимчасової втрати працездатності
Число випадків непрацездатності на 100 працюючих (показник частоти)
указує на рівень захворюваності працюючих. Число днів непрацездатності
на 100 працюючих залежить від багатьох факторів, що впливають на
тривалість непрацездатності і характеризує, в основний, вага
захворювання. Середня тривалість случаючи непрацездатності також
відбиває вагу захворювань і залежить від рівня експертної оцінки
працездатності.
Показник відсотка непрацездатності в більшості закордонних країн є
основним, а іноді і єдиним при характеристиці захворюваності робітників.
Він визначає основну частку робітників із загального числа, у середньому
протягом одного року не приймали участі у виробничому процесі унаслідок
хвороби.
Вивчати ЗВУТ потрібно щомісяця, тільки тоді можна виявити причини
хвороб.
Ці показники треба порівнювати:
1. Показники 1 цеху з іншими цехами.
2. З показниками всього заводу.
3. Із середніми цифрами по місту, області, республіці.
4. З іншими підприємствами такої ж галузі промисловості.
5. З іншими підприємствами міста.
6. Необхідно порівнювати показники в динаміку: наприклад, березень цього
року з березнем минулого чи року за минулий місяць, рік.
7. По окремих декадах місяця.
Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності відбиває
захворюваність працюючого населення. Тому, крім соціально-гігієнічного
вона має і велике соціально-економічне значення.
У зниженні ЗВУТ зацікавлені не тільки лікарі, але й адміністрація
підприємств і установ, інженерна служба, профспілкова організація. Вони
повинні приймати сама активна участь в аналізі ЗВУТ, у виявленні її
причин і, по можливості, їхньому усуненні. У кожній організації
складається щоквартальний звіт про тимчасову непрацездатність і річні
звіти.
У звіт про захворюваність зі ЗВУТ включені не тільки захворювання.
Окремо враховуються й інші випадки непрацездатності. Враховується
непрацездатність у зв’язку з вагітністю і родами, карантином. Особливе
місце займає непрацездатність у зв’язку з відходом за хворим, в
основному це відхід за хворою дитиною.
Основною задачею аналізу захворюваності з тимчасовою втратою
працездатності є розробка заходів щодо зниження захворюваності працюючих
у кожнім конкретному цеху, на ділянці, підприємство в цілому.
ГОСПІТАЛІЗОВАНА ЗАХВОРЮВАНІСТЬ
Госпіталізованої захворюваності приділяється важливе місце в статистику
охорони здоров’я. Одиницею обліку в даному випадку є випадок
госпіталізації хворого в стаціонар, а обліковим документом —
«Статистична карта вибулого зі стаціонару» (ф. 066/у).
«Статистична карта вибулого зі стаціонару» складається на підставі
«Медичної карти стаціонарного хворого» (ф. 003/у) і є статистичним
документом, що містить зведення про хворого, що вибув зі стаціонару
(виписаному, померлому).
Карта складається одночасно з записом эпикриза в «Медичній карті
стаціонарного хворого» лікуючим лікарем на усіх вибулих їхнього
стаціонару (виписаних чи померлих), у тому числі і породілей виписаних
після нормальних пологів. Вона заповнюється також на вибулих
новонароджених, народжених чи захворілих у стаціонарі.
У карті відбиваються основні зведення: про тривалість лікування хворого
в стаціонарі, діагнозі основного і супутнього захворювання, терміну,
характері й ефективності хірургічної допомоги, результаті захворювання й
ін. Карти забезпечують найбільш раціональну розробку зведень для
складання відповідних розділів звіту (ф. 1).
При перекладі хворого з одного відділення в інші тієї ж лікарні карта
вибулого хворого заповнюється у відділенні, з якого вибув хворий.
У тих випадках, коли в карті зазначені два і більш діагнози захворювань,
у звіті хворої відноситься до кожного з цих захворювань, що послужили
основною причиною госпіталізації.
«Карта вибулого зі стаціонару» повинна бути підписана лікарем. Карта не
заповнюється на хворих, переведених в інші стаціонари.
На картах хворих, госпіталізованих із приводу нещасливих випадків,
отруєнь і травм, повинна бути зроблена позначка про вид травм:
виробнича, побутова, вулична, шляхово-транспортна, шкільна, спортивна.
Госпіталізована захворюваність психічними розладами вивчається на
підставі розробки «Статистичних карт вибулого з психіатричного
(наркологічного) стаціонару» (ф. 066/у). Ці карти мають свої особливості
заповнення.
Ф. 066-1/у заповнюється на усіх вибулих зі стаціонару протягом звітного
року і на всіх оставшихся в стаціонарі за станом на 31 грудня звітного
року. Вони заповнюються у всіх психіатричних, психоневрологічних,
наркологічних, психосоматических лікарнях (відділеннях).
Заповнення даної статистичної карти (адресна частина, п.п. 1—21, п.п. Б
и Е) повинне вироблятися одночасно з заповненням «Медичної карти
стаціонарного хворого», після чого вона вкладається в медичну карту і
зберігається у відділенні до моменту вибуття (виписки) хворого. При
виписці хворого, у карті вибулого заповнюються усе раніше не заповнені
пункти.
Протягом звітного року «Карти вибулого зі стаціонару» збираються і
зберігаються в окремому місці, а по закінченні календарного року
використовуються для складання звіту (ф. 1).
На підставі розробки звітів розраховуються наступні показники
госпіталізованої захворюваності:
Число госпіталізованих за рік
Частота госпіталізації =
——————————————————х1000
Середня чисельність населення
BX
ae
&
gdYhG
„@
^„@
„@
^„@
gdYhG
??????рювання. Крім того, розраховуються по групові показники
госпіталізованих по підлозі, віку, місцеві проживання, професії.
Наприклад:
Число дітей у віці 3—6 років,
госпіталізованих за рік
Частота госпіталізації
дітей у віці 3—6 років
=—————————————————х1000
Середня чисельність дітей у
віці 3—6 років
Крім того, розраховується структура госпіталізованих по захворюваннях.
Для окремих стаціонарів варто розраховувати:
Середня тривалість лікування а стаціонарі з приводу даного захворювання.
Число ліжко-днів, проведені виписаними хворими з визначеним діагнозом.
Число виписаних хворих з даним діагнозом.
Аналогічно розраховується середня тривалість лікування усіх хворих.
Число поступивших у стаціонар
даному місяці.
Сезонність госпіталізації=
————————————————————-х100
Число поступивших у стаціонар за рік.
Число поступивших у дані дні
тижня (понеділок і т.д.)
Розподіл що надійшли
(виписаних) по днях тижня
=———————————————————іх100
Число поступивших у стаціонар за рік
По показниках госпіталізованої захворюваності не можна судити про
поширеність того чи іншого виду патології, однак вони дозволяють судити
про характер і обсяг медичної допомоги, тривалості лікування. Порівняння
даних обертаності і госпіталізації дає можливість орієнтуватися в доборі
на госпіталізацію по окремих захворюваннях. Госпіталізована
захворюваність дає представлення про найбільш важку патологію, визначає
добір на госпіталізацію, зв’язана з забезпеченістю лікарняними ліжками і
відбиває організацію і наступність лікарняної і внебольничной допомоги.
ІНВАЛІДНІСТЬ
Під інвалідністю (лат. invalidus — слабкий, немічний) розуміють стійке
тривале порушення працездатності або її значне обмеження, викликане
хронічним захворюванням, чи травмою патологічним станом. Поняття
«інвалідність» має медичний, юридичний і соціальний аспекти. За
встановленням інвалідності випливає припинення чи роботи зміна умов і
характеру праці і призначення різних видів державного соціального
забезпечення (пенсія, працевлаштування, професійне навчання,
протезування й ін.), гарантоване законодавством.
Вага інвалідності може бути різної: від обмеження працездатності в
основній професії до повної її утрати у всіх видах професійної
діяльності. У залежності від ступеня чи втрати обмеження працездатності
встановлені три групи інвалідності:
1 група інвалідності: стійкі і важкі порушення функцій організму, при
яких хворий утратив цілком чи постійно довгостроково працездатність і
потребує сторонньої допомоги, чи відході нагляді. У деяких випадках
інваліди першої групи пристосовуються до окремих видів праці в особливо
створених умовах.
II група інвалідності: значно виражені функціональні порушення, що не
викликають необхідність у постійній сторонній допомозі. Хворі цілком і
довгостроково непрацездатні; лише в окремих випадках хворим дозволяють
працю в спеціально створених чи умовах удома.
III група інвалідності: значне зниження працездатності внаслідок
хронічних чи захворювань анатомічних дефектів. Хворі мають потребу в
значних змінах умов праці у своїй професії, що приводить до скорочення
кваліфікації. Крім того, до цієї категорії відносяться обличчя, що не
допускаються до виконання роботи з епідемічних показань (наприклад, при
туберкульозі). Інвалідність III групи може встановлюватися обмежено
працездатним обличчям, що учаться, до 40 років, що бідує в придбанні
спеціальності, а також обличчям з низькою чи кваліфікацією не має
професії (на період чи навчання перенавчання).
При огляді хворого необхідно установити не тільки групу інвалідності,
але і вказати її причину, тобто соціально-біологічні умови, при яких
виникла інвалідність.
У прямої залежності від причин інвалідності законодавство встановлює
розмір пенсій, обсяг і характер інших видів соціальної допомоги.
Докладну статистичну інформацію про інвалідність одержують шляхом
розробки «Актів огляду» чи «Статистичних талонів» до акта. Талон містить
17 пунктів, що містять зведення про хворого: вік, підлога, соціальна
категорія, первинний чи повторний огляд, діагноз, група інвалідності,
причина інвалідності, працевлаштування, лікувальна установа, що
направила на місце роботи, посада й ін. На підставі статистичної
розробки розраховуються наступні показники інвалідності:
Загальне число робітників та службовців за рік,
Первинна інвалідність уперше визнаних інвалідами
(частота первинного виходу на =
——————————————–х1000
інвалідність) Загальна чисельність робітників та службовців
Даний показник розраховується по районах, областям, краям, автономним
утворенням, галузям промисловості і т.д.
Загальне число робітників та службовців за рік,
уперше визнаних інвалідами від даного
Структура захворювання (даного віку)
первинної =
———————————————————————-х1
000
інвалідності: Загальна чисельність робітників та службовців
за рік визнаних інвалідами
Структура первинної інвалідності розраховується по захворюваннях,
віковим групам, підлозі, соціальній приналежності і т.п.
Число облич, визнаних
Частота первинної інвалідами 1 гр. протягом
року
інвалідності =
—————————————————х10000
по групах інвалідності Число працюючих і службовців
по території проживання
чи галузі промисловості
Число облич, визнаних інвалідами
Розподіл первинної 1 групи протягом року
інвалідності по групах
=—————————————————–х100
інвалідності Число обличчя, перші визнаних
ЛТЕК інвалідами за рік
Число облич, що одержують пенсії і посібники
Загальна інвалідність по інвалідності (контингенти інвалідів
(частота, контингенти
=——————————————————іх10000
інвалідів) Загальна чисельність робітників та
службовців даної території
Цей показник розраховується за віком, причинам і групам інвалідності по
різних територіях. Крім того, він може бути розрахований по формулі:
Число інвалідів на початок року
—————————————————-х100
Число працюючих на початок року
Даний показник розраховується за віком, причинам, групам, категоріям
інвалідності.
Показник частоти інвалідності
Динаміка інвалід- (первинної чи спільн) за даний рік
ности по групах
=————————————————————-х100
Показник частоти інвалідності (пер-
вичной чи загальної) за попередній рік.
Число облич, що змінили групу при
Зміна групи инва- повторному огляді інвалідності
лидности при переосвиде-
=——————————————————-х100
тельствовании: Число інвалідів, що пройшли перепро-
свідкування
Число уперше визнаних
Питома вага уперше вышед- інвалідами в даному році
ших на інвалідність серед
=——————————————————х100
контингентів всіх інвалідів Загальне число обличчя, що мають
інвалідність на початок року
Число облич, що мають інвалідність
Питома вага інвалідів з дитинства на початок року
с дитинства серед загального
=—————————————————х100
числа інвалідів Загальне число інвалідів на
початок року.
Крім того, розраховується показник руху інвалідів протягом року.
Органи охорони здоров’я у своїй роботі широко використовують показники
інвалідності, виявляють їхньої тенденції для визначення стану здоров’я
населення і розробки заходів для поліпшення, розробці заходів щодо
реабілітації інвалідів.
Інвалідність — це складний багатофакторний процес, що залежить від
лікувально-діагностичної, профілактичної діяльності ЛПУ, соціальних,
гігієнічних і екологічних факторів, виробничих і побутових умов і
багатьох інших моментів.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
