Реферат на тему:

Вплив мінеральних вод на функціональний стан шлунка

В результаті багаточислених досліджень, основних на філологічній науці
І.П. Павлова, було створено механізм дії курортних факторів на організм,
згідно якому відповідна реакція організму дію складного комплексу
курортних факторів проявляється в трьох взаємозв’язаних фазах:
складнорефлекторної, нервово-хімічної і в фазі наслідку.

Виражені рефлекторні реакції відмічаються при дії мінеральних вод на
інтерорецептори різних ділянок травного канала. Про рефлекторну природу
впливу мінеральних вод на різні функції травного канала і інші системи
свідчить швидкість наступаючих відповідних реакцій. Так, наприклад,
зміна секретної і моторної функції шлунка спостерігається в перші
хвилини після введення мінеральних вод.

Гальмуючий вплив секретину на секрецію шлунка в експерименті
установленого L. Jonson (1970) і ін. В працях Г.П. Абрамова, Н.Д.
Лебедєва (1971) представлені дані про вплив блукаючого нерва на
збереження рівня і активності деяких біологічно активних явищ,
приймаючих участь в гуморальній регуляції дії травної системи організму.
Є відомість про участь симпатичної частини автономної нервової системи в
рухово-секреторних реакціях шлунка. Ми відмічаємо рухово-секреторних, що
симпатична частина автономної нервової системи шляхом дії катехоламінів
на адренорецептори шлунка приймає участь в регуляції травних реакцій.

Ми доказали, що збудження і гальмування шлункових залоз знаходиться в
прямій залежності від співвідношеннч кількості вільного ацетилхоліна і
активності холінестерози. Таким чином, холінерична активність шлункового
соку являється показником участі парасимпатичної частини автономної
нервової системи в регуляції функціонального стану шлункових залоз.
Л.Н. Карпенко (1968) і інші відводили значну роль дії гормонів в
процесі регулятивної діяльності мозку на травну систему. В існуванні дії
мінеральних вод на секреторну і інші функції шлунка участуються гормони
гіпофіза, надниркових залоз, щитовидної залози, інсулярний апарат
підшлункової залози. Установлено стимулюючі дії глюкохортикоїдів на
секрецію шлунка. Про зміну рівня гормонального напруження коркового
явища надниркових залоз при хронічному гастриті повідомляють багато
авторів.

Ми рахуємо, що при дії хлоридно-натрієвих мінеральних вод джерела
Кармадон на рецепторні поля слизової оболонки травного апарату
збільшується виділення 17-кетостероїдів, натрію, калію з сечею, а також
рівень АДГ крові. Таким чином, мінеральна вода збільшує фільтраційну
функцію нирок, стимулює діяльність гіпотоламо-гіпофізної системи і
коркового явища надниркових залоз. На фоні прискорення секреції
шлункового соку збільшують вміст антидіуретичного гормона гіпофіза,
уповільнюючи втрату рідиною з сечею.

Орошення мінеральних вод Боржомі слизової оболонки привородкової частини
шлунка збуджує виділення кислого вмісту тіла його в слизовій оболонці.
Цей ефект пояснюється як результат віддачі в кров гормона гастрина.

Вплив мінеральних вод, опосередкує через центральну нервову систему і
кори великого мозку, а через них передане на автономну нервову і
ендокринну системи, викликає в організмі цілий ряд здвигів: зміну обміну
явищ, місцевої і загальної реактивності організму і покращує дію
регуляторних механізму.

Рефлекторний механізм дії мінеральних вод передбачає не тільки
складно-рефлекторну і нервово-хімічну фазу, але також і фазу наслідку.

Біологічна сумісність наслідку стоїть в переході організму на новий
метаболічний рівень.

Ми відмічаємо, що під впливом мінеральних вод змінюються трофічні
функції центральної нервової системи, параметри збудження, периферичних
і центральних нервових елементів і окисно-відновні процеси в тканинах,
нормалізуються функції системи гіпофіз – надниркові залози, збільшують
потенціал імунологічної системи. Указані зміни дають перед висилки для
складного ланцюга реакцій, яка почавшись в період неопосередкованої дії
курортних факторів, продовжується в наслідках. В цьому плані механізм
дії мінеральних вод відновлюється, напевно, через середовище
невро-адренало-холінергічних і невро-гіпофізарно-картикоїних функцій. Ця
особлива упевненість в світі даних про виплив гормонів і біологічно
активних явищ на генетичний апарат клітини.

Ми врахували, що механізм дії мінеральних вод потрібно розглядати з
позиції загальної регуляції водно-сольового обміну. (Регуляція
водно-електролітичного балансу в організмі відновлюється нервовою
системою при участі гуморального звена). Під впливом мінеральних вод на
нервову систему в організмі змінюються процеси осмосу і дифузії,
поверхневе напруження, електричні заради клітин, концентрація іонів
водню, проникнення мембран. В результаті змінюється загальна
реактивність організму, часто вирівнюються або зникають обернені функції
різних органів і іноді безслідно-патологічні утворення.

Спостереження свідчать про те, що хлоридні води змінюють водно-сольовий
обмін, збільшують гідрофільність тканин, зменшують діурез, підсилюють
кислотообмін, тому при виразковій хворобі їх назначення недоречне. Разом
з тим у здорових людей прийом мінеральної води не спричиняв впливу на
цей вид обміну.

Вплив мінеральної води на процеси травлення зв’язані із змінами рН, його
осмотичного тиску і хімічною взаємодією цього складу з компонентами
надходячої мінеральної води. Зміни рН в першу чергу можуть відзначити на
активності ферментних процесів, протікаючи в травному каналі.
Максимальна активність кишкових ферментів спостерігається при рН
5,0-7,0. в більшості мінеральних вод рН знаходиться в цих розмірах. Тому
їхній вплив на рН середовища особливо важливий при запальних процесах в
слизовій оболонці травного канала, а також при порушенні секреції
підшлункової залози, супроводжується різким зниженням рН складового
тонкої кишки.

Мінеральні води, які містять іони в тій концентрації що й тканини тіла,
виникають порушення іонної рівноваги. Співвідношення іонів Na, K, Ca в
крові людини змінюється під впливом споживання мінеральних вод, при чому
збільшення іонів Са особливо важливо з точки зору протизапальної дії
мінеральних вод. Вони потовщують оболонки клітин, послаблюють
перистальтику кишок, посилюють фагоцитоз сприяють виливанню продуктів
запалення.

Іони Na, особливо разом з іонами Са, затримують воду в організмі,
збільшують секрецію шлункових залоз, підсилюють моторну функцію кишок,
причому гіпертонічні розчини натрія хлорида, легко всмоктуючись,
викликають транссудацію в порожнині кишки. Рідкий вміст кишок викликає
посилену перистальтику.

Наявність іонів НСО3 в мінеральній воді, особливо в гідрокарбонатній,
має велике значення. З ними зв’язують стимуляцію секретної діяльності
шлунка і видільної функції нирок.

Ми установили, що при активізації залоз шлунка виникає падіння
концентрації іонів Na, невеликий ріст рівня іонів К з слідуючим падінням
і ріст рівня хлоридів. Вони також установили, що при високому вмісті
іонів К і Na рівень уропепсина низький.

Ми відмічаємо, що при пониження рівнів іонів К спостерігається
послаблення рухової функції шлунка, а підвищення їх рівня
супроводжується підсиленням її. При порушенні обміну іонів Na і К
змінюється екскреторна і всмоктувальна функції шлунка. Іони К і Na
відіграють головну роль у водному обміні організму як буфери,
підтримуючи необхідний осмотичний тиск в тканинах і не тканинних рідинах
організма.

Сульфатний іон збуджує і посилює моторну і евакуаторну функції шлунка,
збільшують жовчовиділення. При з’єднані його з іоном Ca утворюється
кальцій сульфат, який послаблює перистальтику кишок, одночасно маючи
протизапальну дію.

За останні роки в зв’язку з розвитком фізичних і хімічних методів
аналізу в багатьох мінеральних водах знайдено різну кількість
мікроелементів. Ми показуємо, що найбільш часто в мінеральних водах
присутнім є йод, бром, залізо, миш’як, кобальт, марганець та ін. Деякі з
них в деякій кількості мають на організм лікувальну дію (йод, бром),
інші входять в склад гемоглобіна (залізо), деяких гормонів (цинк),
вітамінів (кобальт) і т.д. присутність їх в мінеральній воді відмічає її
фізіологічну і лікувальну дію. Дія мінеральної води на організм залежить
від того, які біологічно активні компоненти містяться в ній.

Залізо, марганець, мідь, кобальт участують в процесах кровотворення,
кобальт стимулює, а мідь зменшує секрецію і моторну функцію шлунка.
Накопичення цинку в органах тісно пов’язане з процесами синтезу білка.
Мідь, молібден, цинк та інші мікроелементи мають вплив на активність
ферментів, окисно-відновні та інші процеси в організмі.

Ми установили, що невелика кількість заліза в мінеральних водах Келегін
і Шиян, може дати на організм людини великий вплив, так як окислення і
прискорення біохімічних процесів виникає під впливом залози.

В основі механізму дії мінеральних вод на моторну діяльність травного
каналу лежать нерво-рефлекторні і нерво-гуморальні механізми при
регуляційній участі нервової системи. Аналізуючи механізм дії
мінеральних вод на моторну функцію шлунка, А.Г. Саакян (1960) відмічає,
що під впливом внутрішнього прийому мінеральних вод у зв’язку з
активізацією сульфгідрильних груп виникає поновлення порушеного обміну
явищ в рецепторах і ефекторах, завдяки чому нормалізуються рефлекторні
реакції шлунка. В руховій діяльності шлунка при дії мінеральних вод,
очевидно важливу роль відіграє збільшення активності сульфгідрильних
груп ряду ферментів, які участують в хімізмі скорочення м’язів.

Відомо, що деякі мінеральні води сприяють розчиненню і вимиванню слизі,
затухання запальних явищ в слизовій оболонці і т.д.

П.Г. Царфіс (1971) видав теорію багатоступеневої дії. Перша ступінь
включає ефферентний шлях рефлекторного процесу. він починається з
нервових закінчень на периферії і закінчується в підкоркових структурах
мозку. Частина інтересів реалізується на молекулярно-органому рівні без
участі центральних механізмів регуляції. Друга ступінь формується в
місцевих клітинних утвореннях слизової оболонки і шкіри. Це первинний
механізм утворення енергії фактора, який сприяє поступленню сигналів в
центральну нервову систему. Інтенсивність і характер цих сигналів
оприділюються структурою фактора, методикою його використання,
характером поломки функціональної системи, потенціальною можливістю
клітинних структур і їх реактивністю. Третя ступінь включає шлях, по
якому трансформована енергія направляється із коркових і підкоркових
структур в органи і тканини. Четверта ступінь зв’язана з включенням
регуляторів і оновлюється шляхом нервово-гуморальної регуляції.
Транспорт гормонів до тканин і клітинних структур, в свою чергу змінює
ткане вий метаболізм і становище гомеостаза. П’ята ступінь переключає
адаптивні системи на розвиток захисних і компенсаторних механізмів, а
також на регуляцію і поновлення порушених функцій. Шоста ступінь
знаходиться у тісному зв’язку з гепато-лієнальною системою і
наднирковими залозам, включання яких поновлюється ваго-симпатичними
утворами і імпульсами синокаротидної зони.

ІІІ. Результати досліджень.

Вплив однократного введення мінеральних вод Буковини на основні функції
шлунка у хворих виразковою хворобою та хронічним гастритом.

Біологічні дії мінеральних вод залежать від функціонального стану
шлункових залоз і організму в цілому, способу їх застосування і ряду
інших факторів.

Для виявлення характеру дії мінеральних вод на кислоутворюючу і моторну
функцію шлунка використали “гострі” спостереження, включаючи вплив інших
факторів комплексної терапії (режим дня, лікувальне харчування та ін.),
що дозволяє встановити оптимальну температуру і дозу прийомної
мінеральної води.

“Гострі” спостереження, є однократним введенням мінеральної води, його
проводили при неперервній регістрації змін рН і тиску(Р)
внутрішлункового середовища за допомогою вітчизняних радіотелеметричних
пристроїв “Капсула”, “Капсула-М” і методу внутрішлункової рН-метрії по
Лінару.

При радіотелеметричному дослідженні за допомогою прийомного пристрою,
який записує сигнали мініатюрного радіопередатчика, введеного в травний
канал, регіструються відповідні фізіологічні, фізичні і хімічні явища.

Метод внутрішлункової рН-метрії по Лінару основний на змінах активної
реакції складового шлунка як електроліта.

По даним, рН в розмірах 1,5-2,2 відповідає нормальним показникам
кислотності, оприділених за допомогою тетраційного метода, 2,3 і більше
– пониженим, 1,0-1,4 – повишеним показником кислотності складового
шлунка.

Використані методи дослідження були удосконалені. Так, для виявлення
характеру дуоденального впливу гідрокорбонатних мінеральних вод на
кислотну речовину шлунка був удосконалений зонд, який дозволяє під час
дослідження внутрішлункової рН вводити мінеральну воду прямо в
дванадцятипалу кишку. В дуоденальний зонд діаметром 4 мм пропускається
зонд меншого діаметру (2,5 мм), на кінці якого укріплюється дуоденальна
олива. Радіо пілюля закріплюється до дуоденального зонда в 10-12 см від
оливи. Цю відстань можна змінювати в залежності від положення органів в
черевній порожнині або досліджуваної ділянки кишки.

Досліджування рН вмісту шлунка проводили також за допомогою
комбінованого методу: зонда Лідара і радіо пілюлі рН. Відстань між
датчиками складала 1 см, вимірювання проводили на однім рівні шлунка, і
тому різниця між показниками двох датчиків майже не виявлялась, але в
окремих випадках досягала 0,1-0,2.

Через 60 хв. після дослідження базального кислотоутворення однократно
вводили 150-200 мл мінеральної води.

Аналіз результатів, отриманих при вивченні динаміки рН вмісту шлунка в
хворих хронічним гастритом, показав, що виражене збільшення концентрації
іонів водню базального секрету після введення мінеральної води з високою
достовірністю спостерігалась у хворих з рівномірно зниженою
інтенсивністю кислотоутворення. При коливанні крайних величин рН від 2,3
до 3,2 до введення мінеральної води після введення її спостерігалось
зниження рН в кислу сторону. Коливання крайних величин складали на 120-й
хвилині дослідження 1,3-2,2.

При кінцевій внутрішлунковій рН, рівній 3,5-6,8 (кислотоутворення різко
зниженої інтенсивності), після введення мінеральної води рівень рН
знаходився в розмірах 2,4±0,17.

У хворих з різко зниженою інтенсивністю кисло утворення змін
внутрішлункової рН не спостерігалось.

У окремих хворих з кінцевим кислоутворенням середньої інтенсивності при
коливаннях крайніх величин рН від 1,5-2,1 після введення мінеральної
води спостерігається зсув її до стану максимальної активності
кислотопродукуючих залоз.

При введенні мінеральної води хворим з кінцевим рівнем рН 1,0-1,4 зсуву
небуло, лише у частини з них відмічалося збільшення рН на 0,1-0,2.

Таким чином зрівняльне вивчння динаміки показників базального рН в
зв’язку з однократним введенням мінеральної води хворим хронічним
гастритом виявлено стимулюючий вплив її на базальне кислоутворення. І
частини хворих з рівномірно зниженою кислеутворюючою функцією щлунка під
впливом одноразового прийому мінеральної води збільшення концентрації
іонів водню не спостерігалось. При гастрофіброскопії відмічено, що
переробник великих розмірів зіяє.

Мінеральна вода строком годності 1-3 міс. має таку ж стимулюючу дію на
кислотовидільні залози, так як вода, яку використовують прямо із
джерела. Уже після одноразового введення у 77% хворих відмічалось
збільшення концентрації іонів Н виділеного базального секрету.

Ефект від введення мінеральної води при строці годності 6 міс.
невеликий, так чи інакше і в цьому випадку відмічається активізуючи дія
мінеральної води на підшлункові залози.

Оптимальна концентрація одноразової дози мінеральної води мала існуюче
значення для слідуючи досліджень, її підібрали індивідуально з
урахуванням даних, оптимальних при радіотелеметрії. Ліпший ефект
відмічався при введенні 200 мл нерозведеної мінеральної води.

Аналогічні дослідження, проведені з мінеральною водою Черешнька, виявили
чітку стимулюючу дію на кислотовидільні залози у хворих хронічним
гастритом. Ці дослідження дозволили встановити, що мінеральна вода
Черешенка може давати як збуджуючу, так і тормозячу дію на секреторну
діяльність шлунка. Однак тормозяча дія цієї мінеральної води виявилась
менш постоянним, що в більшості випадків об’яснюється затрудненням
евакуації мінеральної води із шлунка.

При вивченні впливу одноразового прийому мінеральної води на показнику
внутрішлункової рН установлено найбільш виражене збільшення концентрації
іонів Н у хворих хронічним гастритом з рівномірно зниженою секреторною
функцією шлунка. При кінцевому кислоутворенні високої інтенсивності
введення цієї мінеральної води на рівень внутрішлункової рН особливого
впливу не виявило.

Представляє інтерес дії мінеральної води на ритм кисло утворення шлунка.
Так, переривчасте кислоутворення після прийому мінеральної води, як
правило, змінювались неперервним ритмом його.

Відмітили більш виражений зсув показника рН в кислу сторону при
двомоментному введенні мінеральної води з інтервалом 30 хв. Установлено
також, що мінеральна вода разом із харчовим показником приводить до
великої стимуляції кислоутворення відносно з введенням харчового
подразника з кип’яченою водою.

Після прийому мінеральної води х харчовими подразниками в жодному разі
не спостерігався переривчастий ритм кислоутворення.

Використання метода внутрішлункової рН-метрії показало, що прийом
мінеральної води особливо не змінював рівня внутрішлункової рН або
спостерігалась тенденція до збільшення кислоутворення на рівні тіла
шлунка і збільшення щілинного компонента секреції на рівні його
приворотневої печери при кінцевому кислоутворенні середньої
інтенсивності.

При базальному кислоутворенні рівномірної або низько знаиженої
інтенсивності після введення мінеральної води спостерігається
достовірний зсув показника рН в кислу сторону на рівні тіла шлунку.
Відмічені зсуви показників внутрішлункової рН більш точніше
просліджувалось при рівномірно заниженій інтенсивності кислоутворення.

Однократне введення мінеральної води Брусницька в період дослідження
базального кислоутворення ендорадіозондування показало, що вслід її
прийомам спостерігалось збільшення рівня внутрішлункової рН. Тому через
10-30 хв. в залежності від рівня базальної рН і евакуаторної функції
шлунка показник внутрішлункової рН повертався до кінцевого рівня.

хворих виразкової хворобою з високим показником базальної рН малась
тенденція до її зниження.

обслідуваних уже через 45-60 хв. після введення мінеральної води
спостерігається підвищення рівня внутрішлункової рН.

Підвищення показників рН було більш виражено у хворих х кислоутворенням
великої інтенсивності і значно рідше – у хворих з кислоутворенням
середньої інтенсивності.

випадків у хворих виразковою хворобою із зниженим кислоутворенням під
впливом мінеральної води відмітили зниження внутрішлункової рН.

Думки дослідників про вплив мінеральної води, прийняті після пробного
сніданку (після їди), суперечливі.

Тому вивчили вплив мінеральної води, прийнятої після пробного сніданку,
використовуючи метод ендороадіозондування рН. Введення мінеральної води
через 1-1,5 год після пробного сніданку дало короткочасну дію на вміст
шлунка, а потім показник внутрішлункової рН повертається до кінцевого
рівня. Гальмуючий вплив її на кислоутворення виявити не удалося.
Мінеральна вода, введена зразу або через 15-20 хв після пробного
(хлібного) сніданку, продовжувала протикислотну дію їжі, яке
продовжувалося 60 хв. і більше, після чого показник кислотності вмісту
шлунка повернувся до кінцевого рівня або знизився.

Дуоденальну дію мінеральної води ми можемо спостерігати у тих випадках,
коли вона вводиться прямо в дванадцятипалу кишку. Вивчення впливу
мінеральної води на секрецію шлунка прямо з поверхні дванадцятипалої
кишки має, безсумніву, практичне значення. Дійсно, якщо буде встановлено
гальмуючу дію тої чи іншої мінеральної води на секрецію шлунка, задача
лікування хворих з підвищеною збудливістю шлункових залоз, зведеться
головним чином до вибору таких методів дачі мінеральної води, які
дозволили б найшвидше перевести її в дванадцятипалу кишку. Між тим,
вплив мінеральних вод, введених прямо в дванадцятипалу кишку, на
секреторну діяльність шлунка недостатньо.

Було вивчено дію мінеральної води Череменка, введеної прямо в
дванадцятипалу кишку за допомогою радіотелеметричної системи “Капсула”,
на секрецію шлунка.

Хворому у дванадцятипалу кишку було введено зонд, до якого прикріплена
радіо капсула рН так, щоб вона знаходилася в шлунку. Положення зонда і
капсули контролювали за допомогою рентгеноскопії. Радіокапсулою
досліджували кінцевий фон шлунка. Після цього в дванадцятипалу кишку
через зонд повільно вводили 150-200 мм мінеральної води 4-го розведення,
підігрітої до температури 37,7С?, і продовжуючи регістрацію показників
внутрішлункової рН. Проведення дослідження позволили встановити, що
мінеральна вода Черешенка з поверхні дванадцятипалої кишки дає негативну
дію на секрецію шлунка.

Вплив мінеральної води Брусницька із дванадцятипалої кишки на
кислоутворення виражено значно сильніше, ніж кип’яченою і мінеральною
води Черешенка. Крім того, слід відмітити, що введення кип’яченої і
мінеральної води прямо в дванадцятипалу кишку не виявило гальмуючої дії
на кислоутворюючу функцію шлунка.

Також виявили вплив мінеральних вод Буковини на моторну функцію шлунка у
хворих зронічним гастритом і виразковою хворобою.

Внутрішлунковий тиск вимірювали методом електрогастрофії, за допомогою
радіокапсули Р і методом електрометричної гастрографії. У хворих
хронічним гастритом встановлений переривчастий ритм престальтичної
активності шлунка. Частота хвиль в період “роботи” шлунка не
відрізнялася від аналогічного показника у здорових людей. У хворих
хронічним гастритом з незмінною секретною функцією відмічена тенденція
до підвищення базального тиску на рівні тіла шлунку (Р<0,3). При хронічному гастриті з рівномірно вираженою секреторною недостатністю базальний внутрішлунковий тиск на обох рівнях був знижений. Фазовий тиск, амплітуда хвиль у цих хворих у зрівнянні з контролем були зменшені на обох рівнях. Значно понижені показники гастрограми з високою степіню статистичної достовірності відмічено у хворих хронічним гастритом з різко вираженою секреторної недостатністю. У ? обслідуваних хворих хронічним гастритом на гастрограмах оприділяють явища дискінезії. І всіх хворих хронічним гастритом на гастро грамах можна було відрізнити періоди “роботи” і “спокою” шлунка. Однократне введення мінеральної води Черешенка визивало повишення внутрішлункового тиску у більшості хворих хронічним гастритом. Разом з тим відмічено незначне пониження внутрішлункового тиску під впливом цієї води у хворих виразковою хворобою. Таким чином, мінеральну воду Черешенка треба назначити строго диференційовано з урахуванням кінцевого стану не тільки кислеутворюючих залоз, але також і моторно-евакуаторної функції шлунка. Прийом мінеральної води Оневська застосовувався як в період “спокою”, так і в період “роботи” шлунка. В дальнішому після введення мінеральної води протягом 60 хв продовжували спостерігати за змінами кінцевого стану моторики шлунка. Аналіз гастрограм дозволив виявити деякі особливості дії мінеральної води на моторику шлунка в залежності від його рухової активності в момент введення. Введення мінеральної води як і в період активної перестальтичної діяльності шлунка, так і в “спокої” супроводжувалось першоначальним короткочасним (2-3 хв) підвищення внутрішлункового тиску, в більшості випадків на рівні тіла шлунка. В дальнійшому динаміка змін внутрішлункового тиску оприділювалась кінцевим станом моторності діяльності шлунка. Так, при введенні мінеральної води в період високої моторної активності шлунка внутрішлунковий тиск після короткочасного підвищення протягом 10-15 хв достовірно зменшився в порівнянні з кінцевим, причому більш інтенсивно – в порожнині приворотневої печери. Подібна тенденція відмічена і в змінах перестальтичних скороченнях. Максимальне пониження рухової активності шлунка спостерігалось на 18-27-ий хвилині дослідження. В дальнійшому моторна діяльність шлунка активізувалась, при чому зареєстровано збільшення амплітуди хвиль і фазового внутрішлункового тиску в порівнянні з кінцевим рівнем. При введенні мінеральної води Оневська в період “спокою” спостерігалось підвищення внутрішлункового тиску. Максимальна перестальтична діяльність спостерігалась через 12-20 хв після прийому мінеральної води. Дія мінеральної води Оневська, введеної в кількості 100-150 і 200-250 мм, одинакова. В першому випадку відмічено тільки збільшення внутрішлункового тиску. Таким чином, відповідна реакція нервово-рухового апарату шлунка на введення мінеральної води Оневська оприділюються його кінцевим функціональним станом. Мінеральна вода, введена в період “роботи” шлунка, визиває першоначальне гальмування з наступною активізацією рухової діяльності шлунка. Прийом мінеральної води в фазу “спокою” забезпечується через деякий період під час виникнення секреції шлунка. У хворих хронічним гастритом при введенні кип’яченої води (контрольна група), так як і при введенні мінеральної води, у 14 випадках спостерігалась тенденція до зміни рухової функції шлунка. Однак період гальмування скорочень шлунка після введення кип’яченої води в період активних в перестальтичних скорочень продовжувався не більше 4-9 хв без суттєвої активізації їх в наступному. Введення кип’яченої води у фазу “спокою” трохи стимулювало скорочення шлунка тільки через 13-26 хв. Був врахований метод електромонометричної гастрогрофії з внутрішлункової рН-метрією по Лінару. Це дозволило одночасно вести спостереження не тільки за кінцевим станом рухової і кислоутворюючої

Похожие записи