Реферат на тему:

Вітамінні препарати

Вітаміни (лат. vita-життя) — група органічних речовин різного хімічного
походження, що проявляють біологічну активність у дуже малих кількостях
та абсолютно необхідні для забезпечення життєвих функцій. Вітаміни
надходять в організм з рослинними або тваринними продуктами. Деякі
вітаміни синтезуються мікрофлорою кишечника.

При недостатньому надходженні в організм вітамінів з продуктами
харчування розвивається захворювання — авітаміноз. Симптоматика його є
специфічною і залежить від того, в яких видах обміну бере участь даний
вітамін. Причинами розвитку авітамінозу та гіповітамінозу може бути
повна відсутність або недостатнє надходження вітаміну з їжею. Такий
гіпо-, авітаміноз називається первинним. В основі розвитку вторинного
гіпо- та авітамінозу лежать ендогенні фактори. Наприклад, при
недостатньому надходженні в кишечник жовчі порушується всмоктування
жиророзчинних вітамінів. При захворюваннях кишечника, інтенсивній
антибактеріальній терапії порушується утворення вітамінів кишечною
мікрофлорою. Причиною ендогенного гіповітамінозу може бути підвищена
потреба організму у вітамінах — у період росту, вагітності, лактації,
при інфекційних захворюваннях, тиреотоксикозі та ін.

Усі вітаміни поділяються на водорозчинні тажиророзчинні. До перших
належать вітаміни групи В, аскорбінова кислота, рутин та ін. До
жиророзчинних — вітаміни А, Д, Е, К. Окремо виділяють провітаміни
-біологічно неактивні сполуки, що містяться в рослинних продуктах. Після
надходження в організм з них утворюються біологічні метаболіти, які
проявляють вітамінну активність. Прикладом є ss-каротини, які в
організмі перетворюються на активні форми вітаміну А.

До вітамінів групи В належать тіамін (В1), рибофлавін (В2), піридоксин
(В6), кислота нікотинова (В3 або РР), ціанокобаламін (В12), кислота
фолієва (В12).

Тіамін (Thiamini chloridum. Thiamini bromidum)- вітамін В1, або
антиневритний вітамін. Природні джерела вітаміну В1 — це дріжджі,
висівки, бобові, зародки та оболонки злакових, неполірований рис,
жовток, нирки та ін.

Форми випуску: тіаміну хлориду-таблетки по 0,002 г, 0,005 г та 0,01 г;
ампули — по 1 мл 2,5 % або 5 % розчину. Щоденна потреба в ньому
становить 1-2 мг. Депонується у внутрішніх органах-нирках, мозку, серці,
печінці.

Вітамін В1 бере участь у регуляції вуглеводного обміну, утилізації
глюкози, прискоренні метаболізму піровиноградної, молочної кислот,
кетоновихтіл. Сприяє ліквідації метаболічного ацидозу, є синергістом
інсуліну. Він необхідний для синтезу ацетилхоліну, нуклеїнових кислот,
білків, жирних кислот, утворення нікотинамідних коферменті в. У мозковій
тканині вітамін В! контролює активність медіаторів ЦНС.

При недостатності тіаміну порушується функція ЦНС, здатність до
концентрації уваги, пам’ять. Виникають стомлюваність, парестезії
кінцівок, адинамія. У тяжких випадках розвивається хвороба бері-бері,
при якій спостерігаються неврити, анорексія, блювання, судоми, серцева
недостатність.

Коферментною формою вітаміну В1 є кокарбоксилаза (Cocarboxylasum), яка
випускається в ампулах по 0,05 г. Вводиться внутрішньом’язово або
внутрішньовенно.

Застосовуються препарати вітаміну В( та кокарбоксилаза при ацидозі, при
поліневритах і серцевих аритміях, пов’язаних із гіповітамінозом Вг для
підвищення секреції’соляної кислоти в шлунку і активності ферментів
кишечника, при атонії шлунково-кишкового тракту, неврозах, токсикозі
вагітних, при хворобі бері-бері.

Вітамін Bf проявляє алергізуючі властивості, описані випадки розвитку
анафілактичного шоку. Високі дози тіаміну мають гангліоблокуючу і
міорелаксантну дію. Швидке внутрішньовенне введення вітаміну B1 може
призвести до падіння артеріального тиску, порушення скорочення
посмугованих м’язів, у тому числі дихальних, пригнічення ЦНС. Для
усунення цих явищ застосовують препарати кальцію і прозерин.

Вітамін B1 не можна вводити в одному шприці з пеніциліном,
стрептоміцином, тому що активність останніх знижується внаслідок
утворення комплексів. Введення його в комбінації з вітаміном РР
призводить до руйнування тіаміну, з вітаміном В6 — порушення
перетворення його на активні форми. При комбінуванні з ціаноко-баламіном
зростають алергізуючі властивості вітаміну В1.

Рибофлавін fRiboflavinum)- вітамін В,. Природними його джерелами є
дріжджі, печінка, нирки, м’ясо, молоко, яйця, сир, зелені овочі. Форми
випуску: порошок, таблетки по 0,002 г, 0,005 г, 0,0) г;
рибофлавін-мононуклеотидГЯіЬоАауіпііпопописІеоіїсІшп) випускається в
ампулах по 1 мл 1% розчину. Добова потреба в ньому становить 2 мг
(дорослих), 0,6-2 мг (дітей).

Рибофлавін є складовою двох коферментів — ФМН (флавінмо-нонуклеотиду) та
ФАД (флавінаденіндинуклеотиду), необхідних для нормального перебігу
оксидаційних процесів у тканинах, білкового, вуглеводного та жирового
обмінів.

При недостатності вітаміну В2 спостерігаються анорексія, головний біль,
біль в очах, тріщини в ділянці кутків рота, дерматит, себорейна екзема
та фолікулярний гіперкератоз, світлобоязнь, зменшення гостроти зору,
червоний язик.

Вітамін В2 застосовується у всіх випадках, коли може порушуватись його
всмоктування. Призначають його при гострій і хронічній гіпоксії, опіках,
обмороженнях, недостатності білкового і надлишку вуглеводного
харчування, при лікуванні антибіотиками. Рибофлавін також показаний у
комплексному ліуванні гіпотрофій, анемій, гепатитів, при гострих
інфекційних захворюваннях, особливо при дифтерії (підвищує стійкість
організму до дифтерійного токсину). При призначенні хворим аміназину,
імізину, амітриптиліну може розвиватися гіповітаміноз В„ тому що ці
препарати є антивітамінами В, (порушують його включення до складу ФМН і
ФАД). У цьому випадку, разом із вказаними засобами, обов’язково
призначають рибофлавін.

Піридоксин (Pyridoxinі hydrochloridum) — вітамін В6. У великій кількості
міститься у молоці, м’ясі, рибі, печінці, нирках, дріжджах, зернах
злаків, бобових. Форми випуску: таблетки по 0,002 г, 0,005 г, 0,01г;
ампули по 1 мл 2,5 % та 5 % розчину. Добова потреба у вітаміні становить
1-2 мг.

У печінці вітамін В6 перетворюється на активну форму —
піридоксальфосфат, який бере участь у метаболізмі амінокислот, їх
транспорті через клітинні мембрани та ін.

Явища гіповітамінозу В6 можуть спостерігатися при призначенні
протитуберкульозних засобів — похідних гідразиду ізон і коти нової
кислоти (ізоніазид та ін.), які є антивітамінами В6.

Піридоксин застосовують при ранніх токсикозах вагітності, при
призначенні антибіотиків, препаратів-похідних ПНК. Він показаний при
колагенозах, при гіпохромних анеміях, гепатитах, холециститах, для
підсилення скоротливої діяльності міокарда, при рахіті. Його призначають
також при патології центральної і периферичної нервової системи,
дерматитах, цукровому діабеті.

З обережністю піридоксин необхідно застосовувати у хворих на виразку
шлунка та дванадцятипалої кишки (підвищує кислотність шлункового соку),
при тяжких ураженнях печінки, ішемічній хворобі серця.

Кислота нікотинова (Acidum nicotiniciim) — вітамін РР, або вітамін В3,
протипелагричний вітамін. У великих кількостях місщіШ1 у дріжджах,
арахісі, є в овочах, фруктах, м’ясі, молоці, рибі, гречаній крупі. У цих
продуктах кислота нікотинова міститься переважно у вигляді аміду. Форми
випуску: таблетки по 0.05 г. ампули по 1 мл 1 % розчину. Добова потреба
становить 15-20 мг.

Кислота нікотинова входить до складу НАД
(нікотинамідаденін-динуклеотиду) і НАДФ
(нікотинамідаденіндинуклеотидфосфату). Ці кофактори входять до складу
великої кількості різних дегідрогеназ, що забезпечують перебіг численних
метаболічних процесів. У великих дозах кислота нікотинова викликає
короткочасне розширення судин, особливо верхньої половини тіла, зниження
артеріального тиску.

При гіповітамінозі РР розвивається пелагра — захворювання, яке
характеризується дерматитом, діареєю, деменцією, глоситом, гастритом
тощо.

Нікотинова кислота застосовується для покращання процесів
мікроциркуляціїпри судинній патології, гіпоксії, спазмах судин кінцівок,
головного мозку, нирок. Здатність вітаміну РР покращувати
мікроциркуляцію та проявляти гепатопротекторну дію використовується при
лікуванні гепатитів, холециститів. Препарат показаний для усунення
патологічних проявів при пелагрі, алкоголізмі та ін.

Препарат призначають при атеросклерозі, при ранах, виразках, які погано
загоюються, при гастритах із зниженою кислотністю, інфекційних
захворюваннях, ентероколітах.

При тривалому застосуванні кислоти нікотинової для попередження ожиріння
печінки необхідно призначати метіонін та інші ліпотропні засоби. При
швидкому внутрішньовенному введенні препарату може розвиватися
колаптоїдний стан. Тому краще застосовувати нікотинамід.
Внутрішньом’язові та підшкірні ін’єкції кислоти нікотинової болючі. При
поєднаному застосуванні препарату таантигіпертензивних препаратів
можливий розвиток ортостатич-ного колапсу. Кислота нікотинова при
прийомі натще та в осіб із підвищеною чутливістю може спричинити
почервоніння обличчя та верхньої частини тіла, відчуття жару,
кропивницю, парестезії.

Із обережністю препарат необхідно призначати при ішемічній хворобі серця
та гіпертонічній хворобі. Кислота нікотинова протипоказана при
загостренні виразкової хвороби, алергічних реакціях тощо.

Ціанокобаламін, або вітамін В12 (стор. 264), широко використовується для
лікування мегалобластичної анемії. Препарат добувають із печінки тварин,
де він міститься у значних кількостях, з культур деяких бактерій та
грибів. Добова потреба — 1-2 мкг.

Кислота фолієва, або вітамін Вс (стор. 265), застосовується для
лікування мегалобластичної та макроцитарної анемій, хронічних
гастроентеритів. Міститься у значній кількості в пивних дріжджах,
зеленому горошку, моркві, шпинаті, яйцях, картоплі тощо. Добова потреба
у вітаміні становить 2 мг.

Кислота аскорбінова ( Acidum ascorbinicum) — вітамін С. Харчовими
джерелами вітаміну є чорна смородина, шипшина, аґрус, цитрусові,
петрушка, перець, капуста тощо.

Аскорбінова кислота синтезується в організмі всіх тварин, за винятком
людини, мавпи і морської свинки.

Форми випуску: порошок, таблетки по 0,025 г, 0,05 г та 0,1 г; ампули по
1 і 2 мл 5 % і 10 % розчину. Добова потреба у вітаміні становить 50-80
мг. Вона зростає при фізичній і розумовій праці, інфекційних
захворюваннях, вагітності і лактації, але навіть у цих випадках не
перевищує 150-200 мг.

Фізіологічна роль кислоти аскорбінової зумовлена її участю в
окисно-відновних процесах. Вона необхідна для нормального тканинного
обміну та тканинного дихання. Вітамін С активує синтез фібробластами
колагену, сприяє утворенню хрящів, кісток, дентину зубів та інших видів
сполучної тканини. Сприяє засвоєнню глюкози та піровиноградної кислоти у
циклі Кребса. Кислота аскорбінова необхідна для всмоктування заліза із
шлунково-кишкового тракту та включення його до складу гему, для
перетворення фолієвої кислоти на тетрагідрофолієву, яка бере участь у
синтезі нуклеїнових кислот і білків. Вітамін C активує синтез антитіл,
комплемента, інтерферону, відновлює функцію лейкоцитів, яка
пригнічується при вірусних захворюваннях. У малих і середніх дозах
кислота аскорбінова проявляє антиоксидантні та антирадикальні
властивості. У великих дозах вона, навпаки, стимулює перекисне окислення
ліпідів. Вітамін С активує синтез кортикостероїдів у корі надниркових
залоз, прискорює білоксинтетичну та детоксикаційну функції печінки.
Разом із вітаміном Р кислота аскорбінова бере участь у стабілізації
судинної стінки.

При гіповітамінозі С спостерігаються в’ялість. стомлюваність,
кровоточивість ясен, гіпохромна анемія та ін. Авітаміноз С швидко
призводить до розвитку цинги.

Кислота аскорбінова застосовується при станах, коли спостерігається
підвищення її споживання: вагітність, годування грудьми, вірусні,
бактеріальні інфекції, інтенсивні заняття спортом, інші фізичні
навантаження, стресові стани, в дітей у періоді статевого дозрівання.
Препарат призначають для прискорення ліквідації ацидозу при пневмонії»,
набрякулегень, зневодненні, порушеннях кровообігу, шокових станах.
Вітамін С показаний при капіляротоксикозах, при алергічних реакціях
негайного типу, недостатній регенерації. Застосовується в комплексній
терапії психічних порушень, при лікуванні гострих гіпотензій. Доцільно
використовувати вітамін С при тривалому призначенні хворим нестероїдних
протизапальних засобів, тетрациклінів, які сприяють виведенню кислоти
аскорбінової з організму.

При тривалому застосуванні кислоти аскорбінової у великих дозах можливі
ураження острівцевого апарату підшлункової залози, явища гіпертензії,
схильність до тромбоутворення, зміни фор-менних елементів крові,
патологія вагітності (викидні). При раптовій відміні вітаміну С у таких
дозах можуть розвиватися явища гострого гіпо- і навіть авітамінозу, у

вітамін Р. Природними джерелами вітаміну є чорна смородина, цитрусові,
чорноплідна горобина, чай, особливо зелений. Форма випуску: порошок,
таблетки по 0,02 г. Комплексний препарат кислоти аскорбінової і рутину —
аскорутин.

Рутин збільшує депонування аскорбінової кислоти в тканинах і є
їїсинергістом. Він підвищує щільність клітинних мембран, у тому числі
ендотелію судинної стінки, знижує їх проникність і трансудацію плазми у
тканини, зменшує активність гіалуронідази.

Застосовують вітамін Р в поєднанні з аскорбіновою кислотою при
геморагічних діатезах, крововиливах у сітківку ока, променевій хворобі,
септичному ендокардиті, ревматизмі, алергічних захворюваннях, кору,
скарлатині, тромбопенічній пурпурі та ін.

Ретинол (Retinolum) — вітамін А, належить до жиророзчинних вітамінів.
Природними його джерелами є печінка, яєчний жовток, вершкове масло.
Особливо велика кількість його міститься у печінці деяких морських риб
(тріска, морський окунь) та ссавців (кит, тюлень, морж) Багато продуктів
рослинного походження містить провітамін А — каротин. Це морква,
петрушка, шпинат, зелена цибуля, червоний перець томати, обліпиха,
абрикоси, чорниці, персики та ін.

Випускається ретинол у вигляді ефіру — ретинолу ацетату (Retinoli
acetas). Форми випуску: драже по 3300 МО, які використовуються з
профілактичною метою; таблетки, вкриті оболонкою, по 33000 МО, які
використовуються з лікувальною метою; у флаконах по 10 мл 3,44 %, 6,88 %
та 8,6 % олійного розчину для вживання всередину краплями (в 1 краплі
цих розчинів міститься відповідно 5000, 10000 та 12500 МО вітаміну А); в
капсулах по 0,2 г 0,568 %, 0,86 % або 5,68 % олійного розчину
(відповідно по 3300, 5000 або 33000 МО); в ампулах для
внутрішньом’язових ін’єкцій по 1 мл олійного розчину, який містить
25000, 50000 або 100000 МО ретинолу ацетату. Добова потреба у вітаміні
становить: у чоловіків 5000 МО, в жінок 4000 МО (в період вагітності і
лактації-6000 МО), у дітей, залежно від віку, від 1500 до 3500 МО.

Процеси перетворення каротину, що міститься у рослинній їжі, на вітамін
А відбуваються у клітинах слизової оболонки тонкого кишечника. Звідси
вітамін у вигляді ефіру ретинолу пальмітату надходитьу печінку, в якій
депонується. До органів-мішеней ретинол транспортується у зв’язаному із
специфічним білком вигляді. Цей ретинол-зв’язуючий білок (РЗБ)
синтезується у печінці. Тому при порушеннях її функції зв’язування
ретинолу і перенесення його в органи страждає.

Вітамін А — це об’єднана назва групи ретиноїдів, до складу якої входить
ретинол, ретиналь і ретиноєва кислота, функції яких в організмі дещо
різняться. Ретинол необхідний для росту і диференціювання тканин,
особливо епітеліальної, процесів репродукції. За його участю
відбувається утворення компонентів сполучної тканини, хрящів, кісток,
синтез клітинних та субклітинних мембран. Ретиноєва кислота бере участь
у процесах росту, сприяє реалізації дії активних форм вітаміну Д.
Ретиналь необхідний для нормальної функції сітківки ока, для прояву дії
зорового пурпуру родопсину, забезпечує сутінковий зір.

Вітамін А бере участь у формуванні і функціонуванні вилочко-воїзалози,
селезінки, лімфоїдноїтканини. Він необхідний для підтримання активності
фагоцитів, синтезу імуноглобулінів, інтерферону, лізоциму тощо.

При недостатності вітаміну А порушується розвиток нервової, хрящової і
кісткової тканини, ріст кісток в дітей, спостерігається ороговіння
епітеліальних клітин слизових оболонок, залоз та шкіри. Порушується
бар’єрна функція епітелію, що призводить до розвитку піодермії,
пневмоній, отитів, піурії. У жовчних і сечових шляхах за рахунок
надмірного злущення епітелію починають утворюватись конкременти.
Спостерігається сухість шкіри. Закупорка проток сльозових залоз
призводить до ксерофтальмії (сухість ока), до кератомаляції
(розм’якшення і розплавлення рогівки). Характерним проявом авітамінозу А
є гемералопія («куряча сліпота») — порушення сутінкового зору.
Знижується неспецифічна резистентність організму до інфекцій.
Гальмується синтез стероїдних гормонів, що особливо важливо в період
статевого дозрівання. Порушуються процеси всмоктування з кишечника
біологічно активних речовин, зокрема іонів Zn2+, необхідних для багатьох
біохімічних процесів. Знижується синтетична активність печінки,
погіршується іїантитоксична функція.

Вітамін А використовується для лікування гіпо- і авітамінозу А, при
гострих, рецидивуючих і хронічних інфекційних захворюваннях. Разом з
вітаміном Д його призначають при рахіті, порушеннях росту в дітей,
спазмофілії. Він показаний при виразковій хворобі шлунка та
дванадцятипалої кишки, при гепатитах, патології нирок, запальних
процесах жовчо- та сечовивідних шляхів. Вітамін А використовується для
лікування шкірних захворювань — псоріазу, дерматитів тощо.

При прийомі великих доз препарату може розвиватися гіпервітаміноз А. При
цьому спостерігається підвищення продукції цереброспінальної рідини і
підвищення внутрішньочерепного тиску, Що проявляється головним болем,
запамороченням, нудотою, блюванням та іншими ознаками менінгізму.
Відмічається набряк жовтої плями сітківки з порушенням зору. Уражуються
печінка і нирки. Знижується синтез колагену, розвивається остеомаляція,
що супроводжується сильним болем по ходу кісток, особливо при їх
стисканні.

Допомога у цьому випадку полягає у негайній відміні препарату введенні
маніту, глюкокортикостероїдів, вітаміну Е.

Вітамін А, якщо його призначати під час вагітності, може проявити
тератогенну дію.

Вітамін Д існує у вигляді декількох природних речовин, що мають
Д-вітамінну активність. Найбільше значення у медичній практиці мають 2
речовини: вітамін Д , або ергокальциферол, та вітамін Д3 або
холекальциферол. Ергокальциферол у невеликій кількості міститься у
яєчному жовтку, молоці, вершковому маслі, ікрі рослинах, у печінці
морських тварин. Для його всмоктування в кишечнику необхідні жири і
жовчні кислоти. Холекальциферол утворюється в шкірі під впливом
ультрафіолетових променів з провітаміну 7-дегідрохолестеролу (1-2 МО на
1 см2 шкіри).

Ергокальциферол (Ergocalciferoliim) випускається в драже по 500 MO (для
профілактики); в капсулах по 500 і 1000 MO олійного розчину; у флаконах
по 10 мл 0,0625 %, 0,125% або 0,5 % олійного розчину ергокальциферолу
(водній краплі міститься відповідно625, 1250 та 5000 MO препарату); у
флаконах по 10 мл 0,5 % спиртового розчину (в 1 краплі — 4000 MO
ергокальциферолу).

Добова потреба у вітаміні Д становить у дитини 400 MO, y дорослого — 100
MO, під час лактації — 800-1000 MO.

Природні вітаміни Д, і Д3 у печінці перетворюються на малоактивну
сполуку кальцидіол, яка є транспортною формою вітаміну. З нього в
клітинах ниркових канальців синтезуються дві надзвичайно активні
речовини, які за своїми властивостями наближаються до гормонів:
кальцитріол (1,25-дигідроксихолекальциферол) та 24,
25-дигідроксихолекальциферол. їх утворення зменшується при дефіциті
вітамінів С, Е та В,.

Основна фізіологічна роль цих двох сполук — забезпечення нормального
росту і функціонування кісткової тканини. Це здійснюється активацією
процесів розмноження хондроцитів і остеобластів, синтезу «незрілого»
колагену, відкладання у кістках фосфорно-кальцієвих солей. Крім того,
активні форми вітаміну Д регулюють імунні процеси, диференціювання
клітин різних тканин.

При нестачі вітаміну Д в дітей розвивається рахіт. При цьому кістки
розм’якшуються, і під вагою тіла нижні кінцівки набувають 0-подібноі
форми. На ребрах утворюються рахітичні чотки, сповільнюється зарощення
тім’ячка, збільшується живіт, порушується психічна діяльність.

Препарати вітаміну Д застосовують для профілактики і лікування рахіту,
остеопорозу та інших захворювань, які супроводжуються порушеннями обміну
кальцію і фосфору в організмі. У всіх цих випадках призначення вітаміну
Д необхідно поєднувати з повноцінним харчуванням, прийомом
фосфорно-кальцієвих препаратів.

При передозуванні вітаміну Д розвивається гіпервітаміноз. При цьому
спостерігається патологічна демінералізація кісток за рахунок стимуляції
процесів кісткової резорбції. Виникає гіперкальціємія. Кальцій
відкладається в нирках, судинах, серці, легенях, кишечнику, різко
порушується діяльність відповідних органів. Страждає функція ЦНС,
спостерігаються в’ялість, сонливості, збудження, судоми. Патологія
внутрішніх органів може залишитися на все життя. «» При гіпервітамінозі
Д необхідно негайно відмінити препарат, попередити всмоктування його
залишків з кишечника призначенням вазелінової олії. Для стабілізації
клітинних та субклітинних мембран призначають ГКС, для зменшення
поступлення іонів Са2+ в тканини -антагоністи цих іонів (верапаміл,
фенігідин). Для підсилення виведення кальцію з сечею вводять фуросемід.
Призначають препарати калію, засоби для ліквідації ацидозу, інфузійну
терапію, вітаміни А і Е.

Токоферолу ацетат (Tocopherolі acetas) — препарат жиророзчинного
вітаміну Е, який отримують синтетичним шляхом (стор. 242). У природі
токофероли, найбільш активним з яких є а-токоферол, містяться у зелених
частинах рослин, зародках злакових, особливо пшениці, рослинних маслах
(соняшниковому, кукурудзяному, обліпиховому та ін). Невелика кількість
їх є в м’ясі, яйцях, молоці. Добова потреба у вітаміні Е становить для
дорослих 20-30 МО, для дітей -5-10 MO.

Вітамін Е — активний антиоксидант, проявляє також антирадикальну дію. Є
компонентом природної антиоксидантної системи, захищає клітинні та
субклітинні мембрани від пошкоджень. Під його впливом стимулюється
синтез гему і гемвмісних ферментних білків. У результаті покращується
тканинне дихання, активуються синтетичні процеси, зокрема синтез
колагену, скоротливих білків посмугованих, гладеньких м’язів, серцевого
м’яза, білків слизових, зокрема альвеол, плаценти.

При авітамінозі Е розвиваються дегенеративні процеси в зародковому
епітелії, в м’язовій тканині, жирова дистрофія печінки, дегенеративні
зміни спинного мозку.

Застосовується токоферолу ацетат при різноманітній патології, яка
супроводжується активацією процесів перекисного окислення ліпідів:
гепатитах, міокардитах, інфекційних захворюваннях, флебітах, міопатіях,
м’язових дистрофіях та ін. Показаний також при порушеннях менструального
циклу, загрозі переривання вагітності та ін. Вітамін Е ефективний в
комплексному лікуванні залізодефіцитних анемій, рахіту. В останньому
випадку він здатний попереджувати токсичну дію вітаміну Д.

При тривалому застосуванні вітаміну Е у великих дозах можуть розвинутись
явища гіпервітамінозу. При цьому порушуються фагоцитарна активність
лейкоцитів, процеси регенерації, з’являються геморагії, розвивається
гепатомегалія.

Вітамін К є антигеморагічним фактором (стор. 268). У природі міститься в
зелених частинах рослин, в моркві, шипшині та ін. у вигляді вітаміну Кг
Бактеріальна флора кишечника людини синтезує вітамін К1. У медичній
практиці використовують отриману синтетично водорозчинну форму вітаміну
К- препарат вікасол. Добова потреба у вітаміні становить 100 мкг.

Гіпо- та авітаміноз К спостерігається при обтураційній жовтяниці,
гострих ураженнях печінки, діареї, виразковому коліті, захворюваннях
підшлункової залози. Рання ознака гіповітамінозу К -гіпопротромбінемія.

Застосовують вікасол при патологічних станах, які супроводжуються
геморагічним синдромом і гіпопротромбінемією.

Враховуючи, що в природі вітаміни зустрічаються не ізольовано, а у
вигляді комплексів, створено полівітамінні препарати різного складу. При
цьому розраховують нате, що при поєднаному застосуванні вітаміни краще
засвоюються, посилюють дію один одного, попереджують токсичні ефекти. До
таких препаратів належать аевіт, декамевіт, ревіт, ундевіт, пангексавіт,
комплівітта ін. Застосування полівітамінних препаратів повинно
проводитися тільки з призначення лікаря.

Використана література

Медичний енциклопедичний словник.Автор: Р.І. Вишневський, А.І. Троян, М.
П. Зяблюк, А. М. Кудрицький.

Вирізки журналу “Медичний вісник” та “Охорона здоров‘я”.

Лікування та діагностика. – 2001 р. — №2. – С.33-38. Колесник М.І.,
Лапчинська І.І

Свиридов О.І. Анатомія людини. – К., 2001.

Гаврилов Л.Ф., Татаринов В.Г. Анатомия: Учебник. – К., 1985.

М.Р.Сапин, Г.Л.Билич «Анатомия человека» книга 2 «Внутренние органы.
Системы обеспечения (эндокринная, сосудистая, иммунная, нервная
системы)» Москва, Оникс-Альянс-В 1999г.

Р.Д.Синельников «Атлас анатомии человека» том III «Учение о нервной
системе, органах чувств и органах внутренней секреции» издательство
«Медицина» Москва 1968 год.

Айземан Б. ?., Смирнов В. В., Бондаренко А. С. Фитонциды и антибиотики
высших растений. — К.: Наук, думка, 1984. — 277 с.

Бетина В. Путешествие в страну микробов. — М.: Мир, 1976 — 271 с.

Похожие записи

ВІТАМІННІ ПРЕПАРАТИ

Вітаміни (лат. Vita — життя) — група органічних речовин різного
хімічного походження, що проявляють біологічну активність у дуже малих
кількостях та абсолютно необхідні для забезпечення життєвих функцій.
Вітаміни надходять в організм з рослинними або тваринними продуктами,
Деякі вітаміни синтезуються мікрофлорою кишечника.

При недостатньому надходженні в організм вітамінів з продуктами
харчування розвивається захворювання — авітаміноз. Симптоматика його є
специфічною і залежить від того, в яких видах обміну бере участь даний
вітамін. Причинами розвитку авітамінозу та гіповітамінозу може бути
повна відсутність або недостатнє надходження вітаміну з їжею. Такий
гіпоавітаміноз називається первинним. В основі розвитку вторинного гіпо-
та авітамінозу лежать ендогенні фактори. Наприклад, при недостатньому
надходженні в кишечник жовчі порушується всмоктування жиророзчинних
вітамінів. При захворюваннях кишечника, інтенсивній антибактеріальній
терапії порушується утворення вітамінів кишечною мікрофлорою. Причиною
ендогенного гіповітамінозу може бути підвищена потреба організму у
вітамінах — у період росту, вагітності, лактації, при інфекційних
захворюваннях, тиреотоксикозі та ін.

Усі вітаміни поділяються на водорозчинні та жиророзчинні. До перших
належать вітаміни групи В, аскорбінова кислота, рутин та ін.

До вітамінів групи В належать тіамін (В1, рибофлавін (В2), піридоксин
(В6), кислота нікотинова (В3 або РР), ціанокобаламін (В12), кислота
фолієва (Вс).

Тіамін (Thiamini chloridum, Thiamini bromidum)- вітамін В1 або
антиневритний вітамін. Природні джерела вітаміну В1 — це дріжджі,
висівки, бобові, зародки та оболонки злакових, неполірований рис,
жовток, нирки та ін.

Депонується у внутрішніх органах — нирках, мозку, серці, печінці.

Вітамін В1 бере участь у регуляції вуглеводного обміну, утилізації
глюкози, прискоренні метаболізму піровиноградної, молочної кислот,
кетоновихтіл. Сприяє ліквідації метаболічного ацидозу, є синергістом
інсуліну. Він необхідний для синтезу ацетилхоліну, нуклеїнових кислот,
білків, жирних кислот, утворення нікотинамідних коферментів. У мозковій
тканині вітамін В, контролює активність медіаторів ЦНС.

При недостатності тіаміну порушується функція ЦНС, здатність до
концентраціїуваги, пам’ять. Виникають стомлюваність, парестезії
кінцівок, адинамія. У тяжких випадках розвивається хвороба бері-бері,
при якій спостерігаються неврити, анорексія, блювання, судоми, серцева
недостатність.

Коферментною формою вітаміну В1 є кокарбоксилаза (Carboxylasum), яка
випускається в ампулах по 0,05 г. Вводиться внутрішньом’язово або
внутрішньовенно.

Застосовуються препарати вітаміну В1 та кокарбоксилаза при ацидозі, при
поліневритах і серцевих аритміях, пов’язаних із гіповітамінозом В1, для
підвищення секреції соляної кислоти в шлунку і активності ферментів
кишечника, при атонії шлунково-кишкового тракту, неврозах, токсикозі
вагітних, при хворобі бері-бері.

Вітамін В1 проявляє алергізуючі властивості, описані випадки розвитку
анафілактичного шоку. Високі дози тіаміну мають гангліоблокуючу і
міорелаксантну дію. Швидке внутрішньовенне введення вітаміну В( може
призвести до падіння артеріального тиску, порушення скорочення
посмугованих м’язів, у тому числі дихальних, пригнічення ЦНС. Для
усунення цих явищ застосовують препарати кальцію і прозерин.

Вітамін В1 не можна вводити в одному шприці з пеніциліном,
стрептоміцином, тому що активність останніх знижується внаслідок
утворення комплексів. Введення його в комбінації з вітаміном РР
призводить до руйнування тіаміну, з вітаміном В6- порушення перетворення
його на активні форми. При комбінуванні з ціаноко-баламіном зростають
алергізуючі властивості вітаміну В1

Рибофлавін (Riboflamin) — вітамін В2. Природними його джерелами є
дріжджі, печінка, нирки, м’ясо, молоко, яйця, сир, зелені овочі. Добова
потреба в ньому становить 2 мг (дорослих), 0,6-2 мг (дітей).

Рибофлавін є складовою двох коферментів — ФМН (флавінмо-нонуклеотиду) та
ФАД(флавінаденіндинуклеотиду), необхідних для нормального перебігу
оксидаційних процесів у тканинах, білкового, вуглеводного та жирового
обмінів.

При недостатності вітаміну В2 спостерігаються анорексія, головний біль,
біль в очах, тріщини в ділянці кутків рота, дерматит, себорейна екзема
та фолікулярний гіперкератоз, світлобоязнь, зменшення гостроти зору,
червоний язик.

Вітамін В2 застосовується у всіх випадках, коли може порушуватись його
всмоктування. Призначають його при гострій і хронічній гіпоксії, опіках,
обмороженнях, недостатності білкового і надлишку вуглеводного
харчування, при лікуванні антибіотиками. Рибофлавін також показаний у
комплексному лікуванні гіпорофій, анемій, гепатитів, при гострих
інфекційних захворюваннях, особливо при дифтерії (підвищує стійкість
організму до дифтерійного токсину). При призначенні хворим аміназину,
імізину, амітриптиліну може розвиватися гіповітаміноз В2, тому що ці
препарати є антивітамінами В, (порушують його включення до складу ФМН і
ФАД). У цьому випадку, разом із вказаними засобами, обов’язково
призначають рибофлавін.

Піридоксин (Pyrodoxini hidrochloridum) — вітамін В6. У великій кількості
міститься у молоці, м’ясі, рибі, печінці, нирках, дріжджах, зернах
злаків, бобових. Добова потреба у вітаміні становить 1-2 мг.

У печінці вітамін В6 перетворюється на активну форму —
піридоксальфосфат, який бере участь у метаболізмі амінокислот, їх
транспорті через клітинні мембрани та ін.

Явища гіповітамінозу В6 можуть спостерігатися при призначенні
протитуберкульозних засобів — похідних гідразиду ізонікотинової кислоти
(ізоніазид та ін.), які є антивітамінами В6.

Піридоксин застосовують при ранніх токсикозах вагітності, при
призначенні антибіотиків, препараті в — похідних ГІНК. Він показаний при
колагенозах, при гіпохромних анеміях, гепатитах, холециститах, для
підсилення скоротливої діяльності міокарда, при рахіті. Його призначають
також при патології центральної і периферичної нервової системи,
дерматитах, цукровому діабеті.

З обережністю піридоксин необхідно застосовувати у хворих на виразку
шлунка та дванадцятипалої кишки (підвищує кислотність шлункового соку),
при тяжких ураженнях печінки, ішемічній хворобі серця.

Кислота нікотинова (Acidum nicotitum) — вітамін РР, або вітамін В3,
протипелагричний вітамін. У великих кількостях міститься у дріжджах,
арахісі, є в овочах, фруктах, м’ясі, молоці, рибі, гречаній крупі. У цих
продуктах кислота нікотинова міститься переважно у вигляді аміду.

Кислота нікотинова входить до складу НАД (нікотинамідаденіндинуклеотиду)
і НАДФ (нікотинамідаденіндинуклеотидфосфату). Ці кофактори входять до
складу великої кількості різних дегідрогеназ, що забезпечують перебіг
численних метаболічних процесів. У великих дозах кислота нікотинова
викликає короткочасне розширення судин, особливо верхньої половини тіла,
зниження артеріального тиску.

При гіповітамінозі РР розвивається пелагра — захворювання, яке
характеризується дерматитом, діареєю, деменцією, глоситом, гастритом
тощо.

Нікотинова кислота застосовується для покращання процесів
мікроциркуляціїпри судинній патології, гіпоксії, спазмах судин кінцівок,
головного мозку, нирок. Здатність вітаміну РР покращувати
мікроциркуляцію та проявляти гепатопротекторну дію використовується при
лікуванні гепатитів, холециститів. Препарат показаний для усунення
патологічних проявів при пелагрі, алкоголізмі та ін.

Препарат призначають при атеросклерозі, при ранах, виразках, які погано
загоюються, при гастритах із зниженою кислотністю, інфекційних
захворюваннях, ентероколітах.

При тривалому застосуванні кислоти нікотинової для попередження ожиріння
печінки необхідно призначати метіонін та інші ліпотропні засоби. При
швидкому внутрішньовенному введенні препарату може розвиватися
колаптоїдний стан. Тому краще застоcовувати нікотинамід.
Внутрішньом’язові та підшкірні ін’єкції кислоти нікотинової болючі. При
поєднаному застосуванні препарату та антигіпертензивних препаратів
можливий розвиток ортостатичного колапсу. Кислота нікотинова при прийомі
натще та в осіб із підвищеною чутливістю може спричинити почервоніння
обличчя та верхньої частини тіла, відчуття жару, кропивницю, парестезії.

Із обережністю препарат необхідно призначати при ішемічній хворобі серця
та гіпертонічній хворобі. Кислота нікотинова протипоказана при
загостренні виразкової хвороби, алергічних реакціях тощо.

Ціанокобаламін або вітамін В12 (стор. 264), широко використовується для
лікування мегалобластичної анемії. Препарат добувають із печінки тварин,
де він міститься у значних кількостях, з культур деяких бактерій та
грибів. Добова потреба — 1-2 мкг.

Кислота фолієва, або вітамін Вс (стор. 265), застосовується для
лікування мегалобластичної та макроцитарної анемій, хронічних
гастроентеритів. Міститься у значній кількості в пивних дріжджах,
зеленому горошку, моркві, шпинаті, яйцях, картоплі тощо. Добова потреба
у вітаміні становить 2 мг.

Кислота аскорбінова (Acidum ascorbinum) — вітамін С. Харчовими джерелами
вітаміну є чорна смородина, шипшина, аґрус, цитрусові, петрушка, перець,
капуста тощо.

Аскорбінова кислота синтезується в організмі всіх тварин, за винятком
людини, мавпи і морської свинки.

Добова потреба у вітаміні становить 50-80 мг. Вона зростає при фізичній
і розумовій праці, інфекційних захворюваннях, вагітності і лактації, але
навіть у цих випадках не перевищує 150-200 мг.

Фізіологічна роль кислоти аскорбінової зумовлена її участю в
окисно-відновних процесах. Вона необхідна для нормального тканинного
обміну та тканинного дихання. Вітамін С активує синтез фібробластами
колагену, сприяє утворенню хрящів, кісток, дентину зубів та інших видів
сполучної тканини. Сприяє засвоєнню глюкози та піровиноградної кислоти у
циклі Кребса. Кислота аскорбінова необхідна для всмоктування заліза із
шлунково-кишкового тракту та включення його до складу гему, для
перетворення фолієвої кислоти натетрагідрофолієву, яка бере участь у
синтезі нуклеїнових кислот і білків. Вітамін С активує синтез антитіл,
комплемента, інтерферону, відновлює функцію лейкоцитів, яка
пригнічується при вірусних захворюваннях. У малих і середніх дозах
кислота аскорбінова проявляє антиоксидантні та антирадикальні
властивості. У великих дозах вона, навпаки, стимулює перекисне окислення
ліпідів. Вітамін С активує синтез кортикостероїдів у корі надниркових
залоз, прискорює білоксинтетичну та детоксикаційну функції печінки.
Разом із вітаміном Р кислота аскорбінова бере участь у стабілізації
судинної стінки.

При гіповітамінозі С спостерігаються в’ялість, стомлюваність,
кровоточивість ясен, гіпохромна анемія та ін. Авітаміноз С швидко
призводить до розвитку цинги.

Кислота аскорбінова застосовується при станах, коли спостеріється
підвищення її споживання: вагітність, годування грудьми, вірусні,
бактеріальні інфекції, інтенсивні заняття спортом, інші фізичні
навантаження, стресові стани, в дітей у періоді статевого дозрівання.
Препарат призначають для прискорення ліквідації ацидозу при пневмонії,
набряку легень, зневодненні, порушеннях кровообігу, шокових станах.
Вітамін С показаний при капіляротоксикозах, при алергічних реакціях
негайного типу, недостатній регенерації. Застосовується в комплексній
терапії психічних порушень, при лікуванні гострих гіпотензій. Доцільно
використовувати вітамін С при тривалому призначенні хворим нестероїдних
протизапальних засобів, тетрациклінів, які сприяють виведенню кислоти
аскорбінової з організму.

При тривалому застосуванні кислоти аскорбінової у великих дозах можливі
ураження острівцевого апарату підшлункової залози, явища гіпертензії,
схильність до тромбоутворення, зміни форменних елементів крові,
патологія вагітності (викидні). При раптовій відміні вітаміну С у таких
дозах можуть розвиватися явища гострого гіпо- і навіть авітамінозу.

Рутин (Rutinum) — вітамін Р. Природними джерелами вітаміну є чорна
смородина, цитрусові, чорноплідна горобина, чай, особливо зелений.
Комплексий препарат кислоти аскорбінової і рутину -аскорутин.

Рутин збільшує депонування аскорбінової кислоти в тканинах і є її
синергістом. Він підвищує щільність клітинних мембран, у тому числі
ендотелію судинної стінки, знижує їх проникність і трансудацію плазми у
тканини, зменшує активність гіалуронідази.

Застосовують вітамін Р в поєднанні з аскорбіновою кислотою при
геморагічних діатезах, крововиливах у сітківку ока, променевій хворобі,
септичному ендокардиті, ревматизмі, алергічних захворюваннях, кору,
скарлатині, тромбопенічній пурпурі та ін.

Похожие записи