Реферат на тему:

Вірусні гепатити

План

1 .Загальна характеристика групи вірусних гепатитів. Особливості
етіології. Епідеміологія. Патогенез. Клініка. Ускладнення.

2. Лабораторна діагностика. Інструментальні методи діагностики.
Диференціальна діагностика.

З.Лікування. Диспансерне спостереження. Профілактика.

Актуальність

Вірусний гепатит А поширений повсюдно, характеризується високим рівнем
захворюваності з періодичним сезонним його підвищенням. Переважно є
хворобою дітей, але за несприятливих соціально-економічних і гігієнічних
умов досить часто реєструється серед дорослих. Високий рівень
захворюваності на цю інфекцію призводить до значних економічних збитків.
Гепатит А поширений на всій території України.

Вірусні гепатити В і С

Актуальність зумовлена значним поширенням, високим рівнем
захворюваності, можливістю розвитку тяжких ускладнень і хронізації
процесу, серйозними економічними втратами. Зараз, за даними ВООЗ, на
Земній кулі нараховується понад 300 млн. носіїв вірусу гепатиту В і
близько 100 млн. носіїв вірусу гепатит С. Таке розповсюдження
безсимптомного вірусоносійства та форм захворювань, що не діагностуються
дуже ускладнює боротьбу з вірусними гепатитами. Україна належить до
країн із середньою поширеністю цих інфекцій. Однак стрімкий ріст
ін’єкційної наркоманії, слабка матеріальна база лікувальних закладів,
недостатні рівні використання одноразових медичних інструментів і
обстеження донорів біологічних тканин створюють сприятливі передумови
для подальшого росту захворюваності.

Вірусні гепатити – це група інфекційних хвороб печінки з
фекально-оральним і рановим механізмами зараження, що перебігають з
інтоксикацією, збільшенням печінки, порушенням її функції та жовтяницею
або безсимптомно.

Особливості етіології.

На сьогодні відомо 8 збудників вірусних гепатитів – А, В, С, Д, Е, F, G
і TTV. Вони належать до різних родин вірусів; збудники гепатитів В, G і
TTV свій генетичний матеріал містять у ДНК, решта вірусів – у РНК.

Вірус гепатиту. А малих розмірів (27-32 нм), має 1 (головний) АГ. Ін
активується при кип’ятінні (100оС за 5 хв, під впливом ультрафіолетового
проміння і в дезінфекційних розчинах – протягом декількох хвилин.

Вірус гепатиту В – найбільших розмірів 42-45 нм складної АГ будови.
Особливої уваги заслуговує його поверхневий АГ (НВs Ag), тому що
виявлення його у крові хворих має важливе діагностичне значення. Цей
вірус дуже стійкий у довкіллі, стійкий до високих температур, його
активність зберігається при нагріванні до t 60о С прот.21 год., при 85оС
– прот, 1 год.

При t 100оС протягом 15-30 хв повністю інактивується. Стійкий до
дезінфікуючих засобів, знешкоджується 2% формаліном через 7-9 год. Добре
зберігається при низьких температурах: у холодильнику – до 6 міс., при
заморожуванні – 15-20 років. Ультрафіолетові промені на вірус не
впливають.

Гепатит С спричиняється вірусом HCV, РНК- вмісний, подібний до вірусу
гепатиту А.

Вірус гепатиту Д належить до дефектних вірусів, тому що зовнішню
оболонку утворює не з власного матеріалу, а з поверхневого АГ вірусу
гепатиту В. Тому він може існувати в організмі людини тільки разом з
вірусом гепатиту В.

Епідеміологія.

Джерелом збудника інфекції – хвора людина. Виділення збудника у зовнішнє
середовище з фекаліями починається ще в інкубаційному періоді за 1-3
тижні до появи клінічних симптомів хвороби. Найбільша контагіозність
спостерігається в перші 1-2 дні захворювання і припиняється після 10-14
дня хвороби. Вірусоносійство не спостерігається.

Механізм передачі – фекально-оральний: водний, харчовий, конт.-побут.
шлях.

Сприйнятливість людей до зараження гепатиту А -100%. Хворіють переважно
діти, у 10-20% — дорослі.

Сезонність осінньо-зимова.

Імунітет стійкий, довічний.

Патогенез вірусного гепатиту А

Вивчений недостатньо, що зумовлено нестачею даних щодо реплікації
збудника.

Розрізняють 7 основних фаз патогенезу.

І — Епідеміологічна (проникнення збудника в організм людини).

ІІ – Ентеральна.

Вірус потрапляє в кишки. В ентерацитах виявляють ознаки цитолізу.

ІІІ – Регіональний лімфаденіт.

ІV – Первинна генералізація інфекції – проникнення збудника через кров у
паренхіматозні органи.

V – Гепатогенна фаза, яка починається з проникнення вірусу в печінку.
Існують 2 форми ушкодження печінки:

— гепатоцити не ушкоджуються, процес обривається у фазі паренхіматозної
дисемінації.

— помірне ураження гепатоцитів, пов’язане з цитопатичною дією вірусу та
імунологічними процесами.

VI – Фаза вторинної вірусемії, пов’язана з виходом вірусу з ушкоджених
клітин печінки.

VII – Фаза реконвалесценції.

Вторинна вірусемія завершується посиленням імунітету, звільненням
організму від вірусу, переважанням репаративних процесів.

Клініка

Клінічні форми:

жовтянична

– з синдромом цитолізу, з синдромом холестазу.

Безжовтянична.

Субклінічна

Періоди

Інкубаційний

Початковий (дожовтяничний)

Жовтяничний

Реконвалесценції

Інкубаційний період

10-50 дн. (15-30 дн.)

1. Диспепсичний. Початковий період. Типові варіанти його.

Початок гострий. Підвищення температури тіла до 38,5оС, триває 2-3 дні.
Загальна слабість, погіршення апетиту, нудота, іноді блювота, біль або
відчуття важкості у правому підребір’ї та епігастральній ділянці.

Об’єктивно: помірно збільшена печінка, іноді селезінка.

2. Грипоподібний

Гарячка – 2-3 дні, ломота в тілі, першіння в горлі. Наприкінці
почавткового періоду сеча набуває темного кольору (пива), що зумовлено
наявністю жовчних пігментів і на 2-3 дні передує жовтяниці. Скарги на
свербіж шкіри.

Лабораторно: підвищення активності сироваткових ферментів, зокрема АлАТ
(аланін амінотрансферази).

Тривалість І періоду – 3-7 днів.

Жовтяничний період.

Субіктеричність склер свідчить про закінчення початкового періоду та
перехід до жовтяничного.

Протягом 2-3 днів жовтяниця досягає максимального розвитку, після чого
утримується =5-7 днів. Спочатку з’являється на склерах слизових
оболонках м’якого піднебіння, вуздечці язика, потім на шкірі лиця,
тулуба. З розвитком жовтяниці зникають деякі клінічні прояви початкового
періоду

При пальпації – подальше збільшення печінки, ущільнена, чутлива, болюча,
збільшення селезінки.

Лабораторно: зростає рівень білірубіну в сироватці крові до 300-500
мкмоль/л. (рідко) – гіпербілірубінемія.

Порушення екскреції білірубіну у кишки зумовлює знебарвлення калу
(ахолія). Підвищений рівень АлАТ.

Загальний аналіз крові – лейкопемія.

Ускладнення

?

?

TH

a

a

?

a

i ? ? eeeeeeeeeeeeOOOeeOeOE1/2

dh`„Aea$

-«-:-J-d-?-?-O-ue-*. .B0?0O0?2P3’3ocoUe?UeUeAe????Ae??o??ooo

&

&

M4MjMeMoccccccoccccococccccocccoc

Найчастіше пов’язані з порушенням дієти та ліжкового режиму – наявністю
психічної травми, тяжких супровідних захворювань., вагітністю, які
ведуть до:

1. Гострої печінкової енцефалопатії (печінкової коми).

2. Дискінезія та запалення жовчних шляхів міхура.

3. Загострення і рецидиви ведуть до хронічного гепатиту ? цироз печінки
? рак.

Печінкова кома

Передвісники: наростання жовтяниці, часте блювання, біль голови, провали
пам’яті, сонливість вдень, безсоння вночі, сильна біль в ділянці
печінки, печінковий запах з рота, підвищення температури тіла, носові
кровотечі, геморагії на шкірі, тахікардія, скорочення розмірів печінки,
лейкоцитоз. Втрата свідомості.

Лабораторна діагностика.

Специфічна:

1.Серологічний метод (імуноферментний) – 2-3 мл крові.

У сироватці крові виявл. АГ і АТ

2. Молекулярно-біологічний

Виявляють РНК вірусів у сироватці крові:

Інструментальна діагностика

УЗД

Комп’ютерна томографія.

Сцинтиграфія

Диференціальна діагностика

1. Грипоподібний варіант диференціюють з грипом та іншими ГРВІ.

Диспепсичний – з гострим гастритом, харчовими токсикоінфекціями.

2. Лептоспіроз (гострий початок, гарячка, біль у литкових м’язах
ураження нирок, геморагічний синдром, лейкоцитоз, збільшена ШОЕ.
Враховують. епідеміологічні дані).

3. Вірусні гепатити В.С.

Враховують епідеміологічні дані, специфічні методи діагностики.

Принципи лікування

Режим при легкому перебігу та середньо-тяжкому – напівліжковий, тяжкому
– ліжковий.

Дієта при легкому ступені хвороби — №5 (після згасання жовтяниці)
середньої тяжкості і тяжкому — №5а.

Дієта не менш ніж 3-6 міс після виписки з лікарні.

1.Дезінтоксикаціяйна терапія – 2-2,5 л/добу.

Адсорбенти (силлард П).

Ферментні препарати.

Десенсибілізуючі та антигістамінні.

Гепатопротектори (есенціале — 1 капс. – 3 р./д., карсил – по 1 др. Х 3
р./д.)

Фітотерапія

ЛФК, санаторно-курортне лікування.

Диспансерне спостереження

1-3 міс. На 3-6 міс – звільнення від тяжкої фізичної праці та
профілактичних щеплень, протипоказані гепатотоксичні ліки та алкогольні
напої.

Вірусні гепатити В,С

Епідеміологія

Джерело збудника інфекції – хвора людина та вірусоносій.

Вірус у великій концентрації міститься в крові, тому може виділятись з
сечею, потом, слиною, менструальною кров’ю, спермою.

2 шляхи: — природній

— штучний (артифіціальний).

Природній – статевий шлях та внутрішньоутробне зараження плоду або під
час пологів; наявність побутових мікротравм.

Штучний – парентеральне зараження під час медичних маніпуляцій, а також
при проведенні манікюру, педикюру, гоління в перукарнях.

Сезонність нехарактерна.

Імунітет стійкий, довічний.

Основи патогенезу

Гепатит В – хвороба імунної відповіді.

Ключовою ланкою патогенеза є поява АГ збудника на зовніншій мембрані
гепатоцитів, що викликає специфічну противірусну активність –
сенсибілізацію імуноцитів, наслідком якої є «імунна атака» на клітини
печінки. Під впливом імунних процесів гепатоцити руйнуються, тобто
організм звільняється від зубника ціною власних клітин. Утворення
значної кількості АТ проти АГ, фіксованих на мембрані гепатоцитів,
призводить до виникнення імунних комплексів, ушкоджувальна дія яких
відіграє значну роль у патогенезі хвороби.

Клініка

42-190 днів (60-90 днів). Інкубаційний період

Початковий період

Починання поступово. Далі все, як при гепатиті А.

Варіанти переджовтяничного періоду.

Диспепсичний (див. гепатит А.)

Артралгічний (псевдоревматичний).Біль в суглобах, кістках і м’язах.
Ураження великих суглобів.

Астеновегетативний.

Зміни з боку нервової системи.

Катаральний (грипоподібний) – (див. гепатит А).

Збільшення печінки, селезінки

Лабораторно: збільшення АсАТ (астепартатамінотранефераз) АлАТ

Наприкінці початкового періоду.

В сечі з’являються жовчні пігменти.

Гіпербілірубінемія – при збільшення його концентрації понад 35-45
мкмоль/л темніє сеча.

НВsАГ – виявляють в крові. Тривалість активного періоду — 7-15 днів.
Через 1-3 дні шкіра поступово жовтіє. Протягом 1-2 тижнів жовтяниця
посилюється.

Переважає пряма (зв’язана) фракція білірубіну. Вільна (непряма) – 25=35
(низький рівень фракції свідчить про те, що функція гепатоцитів щодо
зв’язування білірубіну глюкуроновою кислотою найменш вразлива, більше
порушується екскреторна функція. У жовтяничному періоді виявляють АТ до
АГ.

Гепатомегалія утримується протягом кількох місяців у частини
перехворілих.

Особливості перебігу

І. Легка форма

Проявів інтоксикації немає або вони помірні.

Білірубін в крові – 75-100 мкмоль/л.

ІІ. Середньо тяжка

Помірна інтоксикація

Білірубін – 200 мкмоль/л

ІІІ. Тяжка

Вираження інтоксикація. Білірубін – 300-500 мкмоль/л

ІV. Дуже тяжка

Можливість розвитку печінкової коми.

Ускладнення

Ураження жовчних шляхів.

Печінкова кома.

Цироз печінки.

Лабораторна діагностика

Виявлення у сироватці крові НВsАГ, виявляють АТ. Серологічний.

Молекулярно-біологічний.

Виявлення ДНК вірусів у сироватці крові методом полімеразної ланцюгової
реакції.

3. Біохімічний метод дослідження крові.

Інструментальна діагностика

Див. гепатит А.

Лікування, догляд

Режим, дієта – див. гепатит А, збільшення питного режиму.

Застосування противірусних препаратів. (альфа-інтерферон по 3-5 млн МО 3
р/тижд. п/ш або в/м – 1-3 міс).

Імуностимулятори (левамізол, такти він).

Патогенетична терапія.

Дегінтоксикаційна

Гепатопротектори (карсил) хронічний гепатит (есенціале) після жовтяниці
і в переконав.

Кортикостероїди (1-3 мг/кг – преднізолон).

Симптоматична терапія.

Критерії виписування

Виписують хворих за клінічними показаннями, нормалізації лабораторних
показників (біохімічне дослідження).

Допускається виписування хворих із збільшенням печінки на 1-2 см і
незначним підвищення активності сироваткових ферментів. Наявність у
крові НВsАГ не є протипоказом до виписки.

Диспансерне спостереження.

І огляд – через 1 міс. після виписки.

Далі спостерігають в КІЗ через 3,6,9 і 12 міс.

Знімають з обліку у разі відсутності клінічних проявів і 2-ох негативних
результатів дослідження на НВsАГ, проведеного з інтервалом 10 днів.

Профілактика.

Обстеження медичного персоналу (ч/з кожні 6 міс.), що має контакт з
кров’ю та іншими біологічними речовинами на носійство імуномаркерів
вірусного гепатиту.

Використання одноразового інструментарію. Дотримання вимог щодо обробки
стерилізації медичних інструментів багаторазового використання.

Недопускання до донорства осіб, що перехворіли на гепатит, що мають
захворювання печінки, чи протягом останніх 6 міс. одержували препарати
крові чи були в тісних стосунках з хворими на гепатит.

Білірубін загальний – 7-21 ммоль/л.

в т.ч. непрямий – 75%.

Похожие записи