Реферат на тему:
Випадіння прямої кишки. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої
кишки. Народні методи лікування
ВИПАДІННЯ ПРЯМОЇ КИШКИ.
Розрізняють часткове та повне випадіння прямої кишки.
У початковій стадії випадає лише слизова оболонка. У разі повного
випадіння кишка набуває вигляду ковбасоподібної пухлини різного розміру.
Випадіння прямої кишки супроводжується набряком, а згодом і запаленням
слизової оболонки. Хворі скаржаться на відчуття стороннього тіла у
відхіднику.
Випадіння прямої кишки може бути зумовлене тривалим сильним проносом, а
також запором, кашлем. Слизова оболонка запалюється, вкривається слизом,
що нерідко містить гній.
Випадіння прямої кишки часто спостерігається у дітей. Випала кишка може
за-щемлюватися.
Для полегшення болю прикладають холодні компреси на ділянку відхідника,
замінюючи їх після нагрівання.
Ефективні також примочки з відвару трави полину гіркого: 30 г трави
залити 500 мл окропу, кип’ятити 10 хв на малому вогні, настояти 3 год,
процідити.
Після кожного випорожнення треба обережно вправляти пряму кишку
пальцями, попередньо змастивши їх вазеліновою олією.
При випадінні прямої кишки добре діють припарки з соку айви, відвару
трави споришу звичайного, з подрібнених та підсмажених кореневищ
скополії карніолійської.
Накладають компреси із суміші соку цикламену з оцтом, присипають
порошком трави ряски малої.
Ефективні сидячі ванни з відвару кори дуба звичайного, кореня родовика
лікарського. Проте особливо корисні ванни з відвару листків дурману
звичайного: 50 г залити 1 л окропу, кип’ятити 10 хв на малому вогні,
процідити і додати до ванни. Тривалість процедури — до 12 хв.
У разі випадіння прямої кишки добре діє обливання ділянки крижів водою
температури 18 °С (тричі на день).
Корисно щоденно ставити мікроклізми з води температури 22 °С (на 1
клізму брати 3 столові ложки води) або відвару листків айви довгастої.
Для цього 1 столову ложку листків залити 200 мл окропу, кип’ятити 5 хв
на малому вогні, процідити. На 1 клізму брати 50 мл відвару.
Для прийому всередину використовують такі засоби:
1) десертну ложку трави приворотня звичайного залити 200 мл окропу,
настояти 10 хв, процідити. Приймати протягом дня ковтками;
2) 1 чайну ложку порошку кореневища аїру тростинового залити 200 мл
холодної перевареної води, настояти 12 год, трохи підігріти та
процідити. Пити по ковтку теплого настою до та після їди.
Є такий народний спосіб лікування випадіння прямої кишки у дітей:
розтерти свіжі пелюстки фіалки триколірної, змішати з цукром, дати
дитині випити.
У разі неефективності консервативного лікування проводять хірургічне.
У дітей випадіння прямої кишки звичайно спричинюють коліт і коклюш. Для
профілактики такого ускладнення треба своєчасно лікувати захворювання
органів дихання, травлення, дизентерію. З раннього віку загартовувати
дитину з метою зміцнення її організму.
ВИРАЗКОВА ХВОРОБА ШЛУНКА ТА ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ
Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки — хронічне рецидивуюче
захворювання, яке має в своїй основі запалення слизової оболонки цих
органів з утворенням виразок.
Переважно захворювання починається у віці 8 — 12 років.
Утворенню виразки сприяють тривале й часте нервово-емоційне
перенапруження, генетична схильність (наприклад, стійке підвищення
кислотності шлункового соку), хронічний гастрит, дуоденіт, порушення
режиму харчування, куріння, зловживання алкогольними напоями, тривале
застосування деяких лікарських засобів (ацетилсаліцилова кислота,
бутадіон, індометацин та ін.).
Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у осіб, що зазнали
радіаційного впливу, характеризується повільним гоєнням виразки,
вираженими змінами імунологічної реактивності організму.
Провідним симптомом є біль, який спочатку не пов’язаний з прийманням
їжі, нетривалий. Пізніше біль стає стійким, локалізується у надчеревній
ділянці або у правому підребер’ї. Він буває ниючим, колючим, ріжучим,
тупим. З’являється через 30 — 60 хв або через 2 — 3 год після їди. Для
виразкової хвороби дванадцятипалої кишки характерний біль натще
(голодний біль) і вночі з локалізацією навколо пупка. Біль у разі
виразкової хвороби періодичний, тобто чергуються періоди загострення й
ремісії. Період загострення спостерігається навесні і восени.
Виразкова хвороба супроводжується відрижкою, печією, нудотою та
блюванням. Іноді блювання виникає після кожного прийому їжі. В більшості
хворих підвищена кислотність шлункового соку. Часто виникає запор.
Діти і підлітки емоційно нестійкі, у них розлад сну, підвищена
стомлюваність, зниження пам’яті. Нерідко значно зменшується маса тіла.
Найчастішим ускладненням є кровотеча. За значної кількості крові в
кишечнику випорожнення набувають темного, дьогтеподібного, кольору. У
разі шлункової локалізації виразки буває криваве блювання. Кровотечі
супроводжуються загальною слабкістю, недокрів’ям, блідістю, зниженням
кров’яного тиску. На другу добу після кровотечі може виникнути гарячка.
Перфорація (проривання) виразки у черевну порожнину — небезпечне
ускладнення виразкової хвороби. Супроводжується надзвичайно сильним
(“кинджальним”) болем, який швидко переходить у розлитий. Передня стінка
живота дошкоподібно напружена, шкіра та видимі слизові оболонки бліді.
Через кілька годин розвивається перитоніт (запалення очеревини).
Лікування перфоративної виразки — лише оперативне.
Перебіг виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки в юнацькому
віці вирізняється схильністю до частих загострень, сталим больовим
синдромом, слабкими диспепсичними проявами.
На період загострення хвороби призначають постільний режим.
Категорично забороняють курити, бо при цьому виразки загоюються значно
гірше.
У основі противиразкової дієти лежать принципи механічного й хімічного
щадіння слизової оболонки травного канала. Обов’язковою умовою є
неухильне дотримання режиму харчування: 5 — 6 разів на день, тобто через
3 год невеликими порціями.
Механічне щадіння забезпечується відповідною кулінарною обробкою їжі.
Усі страви, навіть каші, мають бути перетертими, не містити найменших
крупинок, бо жування супроводжується виділенням шлункового соку. До того
ж може подразнюватися виразка.
Хімічного щадіння досягають шляхом вилучення з раціону продуктів і
страв, що збуджують секрецію шлункового соку. Це м’ясні та рибні
бульйони, грибні й капустяні відвари, смажені страви, груба рослинна
клітковина (є у житньому хлібі, сирих овочах і фруктах), консерви,
копчення, маринади, спеції, газовані напої. Обмежується кількість солі.
До раціону хворого на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки
вводять продукти, які мало впливають на шлункову секрецію. Це незбиране
молоко, свіжий сир, вершкове масло, вершки, відварені м’ясо й риба,
парові котлети, перетерті круп’яні та овочеві пюре, супи, білий хліб,
зварені некруто яйця, киселі, настій шипшини, фруктові та ягідні некислі
соки. До 40 % жирів доцільно давати у вигляді олії.
Дієта повинна містити достатню кількість вітамінів.
Після поліпшення стану хворого поступово дієту розширюють. М’ясо не
перетирають, а відварюють. Доцільно включати пшеничні та рисові висівки
для посилення моторики шлунка.
Корисні горіхи, зокрема солодкий мигдаль у перетертому вигляді (давати в
другій половині дня).
У разі підвищеної кислотності, печії призначають суміш морквяного та
картопляного соків (свіжих): по 30 — 100 мл натще та перед сном. У разі
нормальної або зниженої секреторної функції шлунка рекомендують сік
свіжої білоголовкової капусти по 70 — 100 мл 3 рази на день за 15 хв
перед їдою, сік подорожника великого по 1 десертній — 1 столовій ложці 3
рази на день за 30 хв перед їдою.
Рубцюванню виразок сприяє вживання пророслих зерен пшениці (50 — 100 г
на день). Мед по 1—2 столові ложки приймати за 90 — 120 хв перед їдою.
При запорі до харчового раціону включають достатню кількість перетертих
овочів (буряки, морква) та фруктів (чорнослив, абрикоси), що мають
послабну дію.
ae
ЛІТЕРАТУРА Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент: «Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис, 1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.: Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. - 245 с. Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. — 126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.: Наук, думка, 1988. Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с. Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров'я, 1975. — 446 с. Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с. Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с. Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп. изд-во, 1971. - 103 с. Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М. Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. — 543 с. Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та ін. — К.: Здоров'я, 1986. — 274 с. Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск: Наука, 1991. - 432 с. Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с. Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с. Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с. Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова: В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904. Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров'я, 1965. — 345 с. Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с. Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с. Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.: Металлургия, 1989. - 425 с. Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров'я, Медекол, 1992. - 180 с. Товстуха Є.С. Фітотерапія. — К.: Здоров'я, 1991. — 192 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
