.

Використання рослин у народній медицині (реферат)

Язык: русский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
303 4555
Скачать документ

Реферат на тему:

Використання рослин у народній медицині

У народі помічено, що діяння однієї і тієї самої рослини на організм
може бути неоднаковим і залежить від особливостей організму. В той же
час помічено, що кожна рослина має свої особливості діяння на різні
органи або функції їх. Крім того, в народі вважають, що діяння однієї
рослини менш ефективне, ніж при з’єднанні кількох рослин, взятих з
однієї і тієї самої групи.

Цим можна пояснити те, що скрізь, де йдеться про боротьбу з стійким і
тривалим захворюванням, народ застосовує суміші трав і небезрезультатно.
Вважають це за потрібне при захворюваннях, які супроводять головну
хворобу (ускладнених захворюваннях). Мова йде не тільки про різні діючі
начала в різних рослинах, а й про те, що діючі начала однієї рослини
звільняються для своєї роботи або стимулюються якимись речовинами іншої
рослини, яка по суті не є, може, безпосередньо лікарською. При складних
захворюваннях ефект лікування вирішують не самі рослинні ліки, а
взаємодіяння їх. Це, безумовно, треба враховувати при вивченні
ефек¬тивності застосування народних лікарських рослин. Взаємодіяння в
організмі лікувальних начал лікарських рослин дуже складні, але вивчення
їх — безумовно вдячне завдання.

Лікарські рослини застосовуються в народі як всередину, так і зовнішньо.

Всередину вводять рослини: 1) у вигляді вижатого з рослин соку, 2)
відварів з рослин, 3) витяжок з коренів, кори, насіння і плодів за
допомогою води, вина, горілки, спирту і 4) порошку з висушених частин
рослин.

Зовнішньо — у вигляді ванн, клізм.

Дозировка лікарських рослин. Народна практика показує, що найчастіше
зустрічається і, можна вважати, найбільш підхожа і хороша загальна доза
для приймання всередину — одна столова ложка «з верхом» дрібно порізаної
рослини або суміші на склянку кип’ятку або чотири столові ложки «з
верхом» на літр кип’ятку. Особливості дозировок окремих рослин буде
подано при викладі відповідних матеріалів.

Виходячи з народної, а в зв’язку з цим і особистої практики, залишається
зробити ще кілька пояснень про те, як готувати відвари і напари з трав і
коли саме робити відвари, а коли напари.

Якщо суміші містять кору, корені, бульби, насіння, ягоди, деревину і
листя мучниці, тоді здебільшого готують відвари, в інших випадках —
напари. Корені живокосту і ягоди шипшини не можна відварювати, а тому,
готуючи суміш для відвару, не можна туди класти зазначені компоненти.
Діючі речовини, закладені в корені живокосту, і вітаміни в ягодах
шипшини руйнуються при кип’ятінні.

f

E Готування відвару. Чотири столові ложки суміші, кожна ложка з верхом,
насипають у півторалітрову посудину (найкраще глиняну, а не металеву —
це важливо, щоб уникнути реакції з металом), заливають літром сирої
води, розмішують, накривають кришкою і залишають на ніч при кімнатній
температурі, щоб зілля намокло. Роблять це звечора. Вранці суміш
ставлять на вогонь і, коли закипить, кип’ятять під кришкою 5—7 хвилин.
Знімають з вогню, залишають накритою на півгодини, потім проціджують
крізь чистеньку шматочку і віджимають. Зілля викидають, а відвар, якщо
він прохолоне, підігрівають і п’ють. Натщесерце гарячим випивають цілу
склянку, а решту випивають протягом дня за чотири прийоми, кожний прийом
через годину після їди. І так роблять весь час лікування, щодня готуючи
свіжий відвар. При закисанні відвару на кінець дня (влітку) готують
менші порції його, на два приблизно прийоми.

Напар готують майже так само. Різниця лише в тому, що зілля заливають
кип’ятком і цілу ніч парять у духовці (яка поступово холоне). Вранці
проціджують, підігрівають і приймають так само, як і відвар.

Це найбільш загальноприйняті в народі способи готування відварів і
напарів.

В кожній лікарській рослині в переважній більшості випадків міститься
дуже мала частинка діючої речовини або речовин, кількість яких не можна
поки що практично ні збільшити, ні зменшити. Тому, користуючись ліку*
вальними рослинами, ми приймаємо з ними мікроскопічну частку тієї
речовини, яка дає лікувальний ефект. Лікар дозу ліків або збільшує, або
зменшує залежно від характеру і тяжкості хвороби або з інших міркувань.
З лікарськими рослинами, поки їх діючі начала не навчилися виділяти, в
рівній точності цього не можна зробити. В народі дозировку встановлюють,
збільшуючи концентрацію напару, відвару або кількість порошку, не
знаючи, скільки діючої речовини дається в цій дозі. Лікуються рослинами
здебільшого дуже довго, і практика показує, що чим довше лікуватися
ними, тим краще. Наприклад, при деяких хворобах (тривалі виразкові
процеси в шлунку, запущені екземи) лікуються рослинами багато місяців,
роблячи через кожні два місяці перерву на 14 днів. Чим триваліше
лікування рослинами, тим більш потрібним стає певний режим, як-от: рух
на свіжому повітрі, перебування в сосновому лісі, ванни, сонце тощо. їжу
рекомендують не стільки ситну, скільки легкотравну, з виключенням з неї
алкоголю і всяких прянощів.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020