.

Використання фізичних вправ з лікувальною метою (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
403 2698
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Використання фізичних вправ з лікувальною метою

Вступ

Фізична культура – частина всієї культури суспільства, засіб зміцнювати
здоров’я, усестороннього фізичного розвитку людини. Включає в себе
фізичні вправи, спорт, туризм, методи загартування організму. Фізична
культура ціниться в суспільстві передовсім, як проява активної
діяльності.

Після Великої Жовтневої революції фізична культура в СССР так і в
Україні стала розвиватися як масовий рух.

Важливим в розвитку фізичної культури, заохочення до неї широких мас
населення, особливо молоді, явились змагання в 1928р. перша Спартакіада
народів СССР і введений в 1931р. всесоюзний фізкультурний комплекс
“Готов к труду и обороне СССР”.

В роки Великої Вітчизняної Війни фізична культура стала важливою
частиною фізичної підготовки бійців і командирів всіх родів і військ.
Широко застосована в воєнно-медичних закладах лікувальна фізкультура
сприяла скороченню часу виздоровлення ранених і хворих, поверненню їх в
роту.

В 1972р. принятий новий комплекс “Готов к труду и обороне СССР”,
включаючий 5 ступенів для осіб від 10 до 60 років. З 1 вересня 1979р.
введена нова навчальна ступінь ГГО “К стартам готов”, для дітей 7-9
років.

Важливе значення мали постанови партії і уряду. Вони були зацікавлені,
щоб їхній народ був здоровий, фізично підготовлений.

Особливу увагу відігравав розвиток масового фізичного руху, перетворення
його в всенародний, введення фізичної культури в життя кожної людини,
організації, колективу чи сім’ї.

В зв’язку з цим перед медробітниками поставлені серйозні задачі,
пов’язані з покращенням медичного контролю за станом здоров’я
фізкультурників, і спортсменів, розширення сітки
лікувально-фізкультурних диспансерів.

Лікувальна фізкультура як метод лікування, особливості метода ЛФК

Лікувальна фізкультура (ЛФК) як метод лікування – використання комплекса
засобів фізкультури з профілактичними лікувальними реабілітаційними
цілями. ЛФК широко використовуються в системі комплексного лікування в
поліклініках, санаторіях, лікарнях.

Регулярне застосування ЛФК в лікарні, поліклініці, домашніх умовах
розвиває у хворого особливе відношення до використання фізичних вправ,
проявляє гігієнічні навички, правильне ставлення до загартування
організму.

В розвитку метод ЛФК в СССР можна виділити 4 основних етапи.

Перший етап (1923-1930) – розповсюдження і введення ЛФК в систему
санітарно-курортних лікувань.

Другий етап (1931-1942) – введення ЛФК в загальну систему
лікувально-профілактичних закладів з застосування диференційованої
методики при різних захворюваннях.

Третій етап (1941-1945) – знаменитий широким використанням ЛФК в період
Великої Вітчизняної Війни в госпіталях.

Четвертий етап з 1945р. характеризується подальшим широким заглибленням
ЛФК в систему лікувально-профілактичних закладів.

Характерна особливість метода ЛФК – його фізіологічність і незмінність
для організму.

Цим і пояснюється ефективність використання його при різних захворювань
і травмах.

Важлива особливість метода ЛФК – активна участь самого хворого в
лікувальному процесі, тому лікарю при назначенні ЛФК слідує чітко
оприділити ступінь його фізичної активності. В організації лікування
хворих і рух не протирічать, а доповнюють один одного.

ЛФК являється також методом патогенетичною терапією. Крім того ЛФК –
метод функціональної терапії, так як фізичні вправи стимулюють і
розвивають функцію всіх основних органів і систем.

Характерна риса метода ЛФК – тренування хворих за допомогою фізичних
вправ, яка поділяється на загальну і спеціальну.

Загальна треніровка застосовується з метою оздоровлення, укріплення
організму в цілому і розвиток адаптації до збільшених фізичних
навантажень, спеціально з метою відновлення, нормалізації, і розвитку
фонкцій органів чи ситем.

Лікувальна фізична культура при захворюваннях серцево-судинної системи

Серце є досконалим насосом, що забезпечує просування крові по судинах.
Але виявляється, що тільки сили скорочення лівого жолудочка для цього
недостатньо. Вже в яремних і підвздовжних венах відзначається негативний
(нижче атмосферного) тиск і кров у них рухається в напрямку до серця
тільки завдяки дії позасердечних (екстракардіальних) факторів
кровообігу, до яких у першу чергу відноситься присосуюча сила грудної
порожнини під час вдиху. При вдиху збільшується обсяг грудної порожнини,
усередині її розвивається більший негативний тиск, чим у порожніх венах,
завдяки чому кров попадає в праве передсердя.

Важливим позасердечним фактором, який забезпечує постійний кровотік у
венах черевної порожнини, є пресорна функція діафрагми. При скороченні
вона ущільнюється й опускається, збільшує грудну й одночасно зменшує
черевну порожнини, тим самим підвищуючи внутрішньочеревний тиск, що
забезпечує просування крові до серця. При видиху діафрагма
розслаблюється і піднімається, обсяг черевної порожнини відповідно
збільшується, тиск у ній падає і кров з вен нижніх кінцівок
переміщається в нижню порожню вену.

При активних і пасивних скороченнях кістякових м’язів відбувається
сдавлення вен і кров завдяки наявності клапанів у них переміщається
тільки в напрямку до серця. Цей механізм, що підтримує кровотік у венах,
одержав назву «м’язового насоса». Прикладом дії «м’язового насоса» є
випадки гравітаційного шоку в бігунів при раптовій зупинці. Під час
тривалого інтенсивного бігу більша кількість циркулюючої крові
направляється до м’язів нижніх кінцівок і пояса нижніх кінцівок, а при
зупинці ці м’язи не скорочуються і «м’язовий насос» не діє. Кров з
переповнених вен не надходить до серця, що значно зменшує кількість
циркулюючої крові і кровопостачання мозку, а це обумовлює його гіпоксію,
що нерідко виявляється непритомністю.

Лікувальна дія фізичних вправ заснована на їхній здатності підвищувати
рівень життєдіяльності всіх систем організму і насамперед
серцево-судинної і дихального апарата. Під час занять лікувальною
фізкультурою учащається пульс, підвищується артеріальний тиск,
збільшуються кількість циркулюючої крові, у багато разів — число
функціонуючих капілярів у кістякових м’язах і в міокарді, підсилюються
окислювально-відновні процеси, обмін речовин. При підвищенні
артеріального тиску на 30-50 мм рт. ст. в артерії серця надходить у 3
рази більше крові, чим у стані спокою. Заняття лікувальною гімнастикою
для хворих із захворюваннями серцево-судинної системи ґрунтується на
принципі максимально можливого використання позасердечних механізмів
кровообігу, що в значній мірі сприяє відновленню її порушеної функції.
Дозування фізичного навантаження визначається призначеним режимом рухів.
Починаючи з вільного режиму рухів у лікарні і режиму рухів, максимально
припустиме частішання пульсу — на 30-32 удару в 1 хв.

Протипоказання: гостра стадія ревматизму, ендо- і міокардиту, важкі
порушення ритму і провідної системи серця, стенокардія, аневризма серця,
високий артеріальний тиск (максимальне — понад 200 мм рт. ст.,
мінімальне — понад 110 мм рт. ст.), недостатність кровообігу, підвищена
СОЕ, субфебрільна температура.

З усіх пороків серця частіше інших зустрічається мітральний у виді
стенозу (звуження) лівого передсердно-желудочкового (мітрального) отвору
і (або) недостатності лівого предсердно-жолудочкового (мітрального)
клапана. Стеноз мітрального отвору, а тим більше сполучення стенозу і
недостатності — комбінований порок, є важкими захворюваннями з
несприятливим прогнозом, так само як і інші пороки серця. В даний час
широко практикується хірургічне лікування уроджених і придбаних пороків
серця, що дає гарні результати і попереджає в більшості хворих
інвалідність. Придбані пороки серця найчастіше формуються при
ревматизмі. У гострій стадії ревматизму хворі знаходяться на строгому
постільному режимі. З огляду на можливість формування пороку серця,
необхідно строго виконувати принцип поступовості в збільшенні
навантажень на заняттях лікувальною гімнастикою. На розширеному
постільному режимі заняття лікувальною гімнастикою починають зі
статичних дихальних вправ і активних рухів у суглобах кінцівок у
повільному темпі і без зусиль. При сприятливому перебігу хвороби на
розширеному постільному режимі хворі знаходяться 10-15 днів і на
палатному — 2-3 неділі. Методика проведення занять приблизно така ж, як
і при недостатності кровообігу II стадії.

При недостатності лівого предсердно-жолудочкового клапана мітральної
недостатності без порушення кровообігу хворим через 6-8 місяців після
виписки з лікарні і занять лікувальною гімнастикою в поліклініці можна
дозволити заняття в групах здоров’я, а учням — у підготовчих групах на
уроках по фізичній культурі.

Використана література

Б.В.Петровський, Большая медическая енциклопедія, том 22/Москва:1985р.

Б.В.петровський, Большая медическая енциклопедия, том 13/Москва:1980р.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020