Реферат на тему:

Верба

Salix L.— верба. Лоза, білоліз, верболіз та ін. Російські назви: ива,
верба та інші залежно від виду і різновидності; польські: wierzba, iwa,
rokita, loza, wit-wa та інші залежно від виду і різновидності.

Родина: Salicaceae—вербові.

У народній медицині застосовується вербова кора. При цьому збирають кору
з верб типу Salix iragilis L.— верба ламка та типу Salix purpurea L.—
верба пурпурова (червона).

Перша — дерево 6—12 м заввишки з ламкими гілками, яке росте по берегах
рік, ставів, на греблях, коло жител, доріг, по вологих луках і лісах;
друга — кущ або деревце 1—3 м заввишки з гілками тонкими, гнучкими,
голими, блискучими, пурпуровими, кора з внутрішнього боку (влітку)
жовтувата. Росте по піщаних берегах рік і ставів. Кора її як лікувальний
засіб має в народі деяку перевагу перед корою першого типу. S. fragilis
цвіте в травні, кора п на смак більш терпка, ніж гірка. S. purpurea
цвіте теж у травні, але зацвітає раніше; кора її на смак більш гірка,
ніж терпка. Гілки її заготовляють для вироблення кошиків і вважають
найкращою для цієї мети.

Кору зазначених типів верб збирають з тонших гілок (не товще пальця)
звичайно навесні.

Кора верби в народі застосовується здебільшого як в’яжучий,
кровоспинний, дезинфікуючий і сечогінний засіб.

Народна медицина лікує корою верби всередину і зовнішньо.

Всередину. Відвар 40,0 г сухої кори на 1 л води при всіх катарах шлунка,
кишкового тракту і при нетравленні.

`

?????????}?При хворобах селезінки приймають відвар (варити 10 хвилин) з
суміші подрібнених кори верби і кореня мильнянки у рівних частинах.
Беруть 2 чайні ложечки суміші на 2 склянки води. Звичайно при кип’ятінні
цієї суміші після проціджування з 2 склянок рідини залишається близько
17г склянки. Поповнюють убуток додаванням водної настойки шипшини.
Приймають по 2 склянки відвару на день. Це вважається особливо корисним
при заразних хворобах, в тому числі при туберкульозі легень, жовтяниці,
ревматизмі та інших, коли селезінка і печінка перевантажені (насичені)
великими дозами токсину.

При жіночих хворобах п’ють відвар з кори верби: 1 чайну ложечку відвару
на 1 склянку води, по 2 такі склянки на день.

При дизентерії п’ють ковтками відвар з кореня суниці і кори верби: на
500,0 г води — суниці (№ 19) — 8,0 г, кори верби — 10,0 г. Варять на
малому вогні 10 хвилин.

Зовнішньо. Порошком з вербової кори посипають кровотечні рани. Пил
такого порошку втягують у ніс, коли йде з носа кров, і лягають у ліжко
без подушки під голову.

При болях в ногах у людей, які хворіють на розширення вен, застосовують
теплі ножні (до коліна) ванни з відвару кори верби і кори дуба,
тривалістю півгодини. Після ванни надівають на ноги бандаж або гумові
панчохи і відпочивають.

При лупі і свербінні шкіри голови та випадінні волосся миють голову
міцним відваром з суміші кори верби і коренів лопуха, взятих в рівних
частинах.

У видужуючих після тяжкої хвороби і тривалого лежання в ліжку людей, при
слабості ніг і тремтінні їх під час ходіння роблять приблизно
20-хвилинні ножні ванни у міцному відварі вербової кори.

Похожие записи