.

Варикоцеле. Гідроцеле. Вегетативно-судинна дистонія. Народні методи лікування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
337 4556
Скачать документ

Реферат на тему:

Варикоцеле. Гідроцеле. Вегетативно-судинна дистонія. Народні методи
лікування

ВАРИКОЦЕЛЕ. ГІДРОЦЕЛЕ

Варикоцеле — розширення вен сім’яного канатика, яке розвивається
переважно з лівого боку. Частіше спостерігається у дітей після 10 років.

Причиною виникнення захворювання часто є велике навантаження на
незміцнілий хребетний стовп та ноги під час занять силовими видами
спорту. Інколи варикоцеле виявляють у дітей віком до року.

Хворий відчуває тяжкість та біль у мошонці. Під час огляду в положенні
стоячи помітні розширені, переповнені кров’ю вени, які просвічують через
шкіру. В положенні лежачи їх не помітно за рахунок спорожнення вен.
Яєчко на ураженому боці звисає дещо більше. Біль посилюється під час
фізичних навантажень. З часом настають атрофічні зміни в яєчку.

Гідроцеле (водянка яєчка) — скупчення рідини в порожнині оболонок яєчка.
Природжена водянка буває у дітей у разі аномалії зарощення вагінального
відростка очеревини, набута — утворюється внаслідок травми (удару),
інфекції яєчка та придатка. Між оболонками накопичується ексудат —
багата на білок запальна рідина. Набута водянка може мати великі
розміри, спричинювати незручність під час ходьби, іноді порушувати
сечовипускання.

При захворюваннях, які порушують кровообіг та призводять до кисневої
недостатності тканин яєчка (варикоцеле, гідроцеле), рекомендують траву
буквиці лікарської: 1/2 столової ложки залити 100 мл окропу, настояти 2
год. Приймати по 30 — 50 мл 3 рази на день перед їдою впродовж 20 — 30
діб.

Зменшують венозний застій, зміцнюють стінки капілярів, виявляють
протинабря-кову дію такі засоби:

1. Комбінована настоянка (1:5) на 50 % спирті етиловому з плодів
гіркокаштана звичайного та пуп’янків софори японської у співвідношенні
2:1. Настояти 2 тиж у темному посуді. Приймати по 10 — 20 крапель 3 рази
на день з водою. Дітям віком до З років давати по 2 краплі 3 рази на
день з водою.

2. Трава астрагалу

шерстистоквіткового — 20 г

Трава кропиви дводомної — 20 г

Квітки дивини скіпетровидної — 20 г

Трава фіалки триколірної — 20 г

Плоди смородини чорної — 30 г

Плоди горобини звичайної — 30 г

Плоди шипшини коричної — 30 г

Корені солодки голої — 30 г

Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти ніч у череп’яному
посуді, процідити. Приймати по 30 — 70 мл 3 рази на день перед їдою.

Для зменшення венозного застою протягом 25 діб роблять клізми з настою
трави астрагалу шерстистоквіткового (10 г на 100 мл окропу). Кількість
настою для клізм брати відповідно до віку дитини.

На ніч накладати^ мазь. її готують так: 2 столові ложки трави льонку
звичайного та по 1 столовій ложці спорошкованих кори дуба звичайного,
бархату амурського і трави гірчака перцевого змішати з 1 склянкою
розтопленого здору, настояти 12 год. Потім нагріти та процідити.

При водянці яєчка використовують компреси з відвару трави арніки
гірської: 2 столові ложки залити 300 мл води, кип’ятити 15 хв на малому
вогні, процідити. Компреси накладати на 1 год 2 — 3 рази на день.

Корисні пов’язки з подрібнених листків мирту звичайного або трави
перстачу повзучого.

У давнину робили пов’язки з суміші бичачої жовчі з медом. При запорі
нормалізує випорожнення, знімає спазми товстої кишки та зменшує біль
така суміш:

Плоди ганусу звичайного — 20 г

Трава м’яти перцевої — 20 г

Кора крушини ламкої — 20 г

Столову ложку суміші залити 250 мл окропу, витримати 10 хв на малому
вогні в закритій посудині. Приймати по 1/3 склянки 3 рази на день
гарячим.

У грудних дітей природжена водянка нерідко розсмоктується протягом 1—2
міс. Якщо водянка не зменшилася, необхідна операція. Операцію проводять
не раніше ніж у віці 3 роки.

Варикоцеле призводить до порушення сперматогенезу і чоловічої
безплідності, тому треба вчасно лікувати цю недугу.

ВЕГЕТАТИВНО-СУДИННА ДИСТОНІЯ

Це складний симптомокомплекс, що характеризується функціональними
порушеннями нервового апарату, який регулює судинний тонус, передусім
судин головного мозку та вінцевих судин серця.

Порушення судинного тонусу все частіше починаються у дитячому та
підлітковому віці. Останнім часом у школярів з вегетативно-судинною
дистонією спостерігаються гіпертензивний (через підвищення тиску) та
гіпотензивний (через зниження тиску) кризи. Клінічна симптоматика
зумовлюється порушенням мікроциркуляції крові.

Розвитку вегетативно-судинної дистонії сприяють перевтома, неправильний
режим, емоційні потрясіння тощо. Велике значення має спадкова
схильність. У дітей часто спостерігається у період статевого дозрівання.
В основі захворювання лежать порушення вищої нервової діяльності.
Вегетативно-судинна дистонія за гіпертензив-ним типом часто буває у
підлітків з прискореним фізичним розвитком.

Артеріальний тиск підвищується. У хворих з’являються швидка
стомлюваність, дратівливість, безсоння, періодичний головний біль
(переважно у лобно-скроневій ділянці), пітливість. Діти скаржаться на
біль у ділянці серця — періодичний, короткочасний, переважно колючого
характеру. Біль виникає під час емоційного напруження або після
фізичного навантаження.

Спостерігаються порушення пам’яті. У деяких дітей тиск підвищується
тільки після фізичного та емоційного перенапруження.

Вегетативно-судинна дистонія за гіпотензивним типом буває у 4— 10%
дітей. Артеріальний тиск знижується. У хворих з’являються слабкість,
підвищена стомлюваність, в’ялість, запаморочення, сонливість удень та
безсоння вночі, схильність до непритомності, похолодання кінцівок.
Головний біль (подекуди єдине, на що скаржиться дитина) виникає звичайно
після сну (особливо денного) або фізичної та розумової праці. Тупий,
стягуючий або пульсуючий головний біль охоплює найчастіше лобно-скроневу
або лобно-тім’яну ділянку. Появі головного болю сприяють різке коливання
атмосферного тиску, переїдання, тривале перебування у вертикальному
положенні. При вегетативно-судинній дистонії за гіпотензивним типом
артеріальний тиск нестійкий, має тенденцію до зниження. Гіпотензивний
стан може перейти в гіпертензивний, однак частіше це спостерігається
після підліткового віку.

Оскільки первинна артеріальна гіпертензія розвивається на тлі неврозу,
лікування треба починати з призначення лікарських рослин, що мають
заспокійливу дію.

1. Дві столові ложки трави собачої кропиви серцевої залити 200 мл води,
витримати на водяній бані 15 хв, охолодити при кімнатній температурі,
процідити. Приймати по 1/4 склянки (дітям молодшого віку по 1 столовій
ложці) 2 — 3 рази на день за 30 хв перед їдою протягом 20 — 30 діб.

2. 8 г подрібнених кореневищ з коренями валеріани лікарської залити
200 мл окропу, настояти ніч під кришкою. Пити по 1 чайній —1 столовій
ложці 3 рази на день (залежно від віку дитини дозу можна збільшити).

Заспокійливо діють також подушечки, які наповнюють ароматичними
рослинами (листки м’яти перцевої, шишки хмелю звичайного, трава лаванди
двоколосої, листки розмарину лікарського, трава материнки звичайної,
пелюстки троянди дамаської). Для ароматизації повітря в спальні трав’яні
подушечки кладуть на радіатор батареї, що сприяє засинанню дитини.

Помічними щодо цього є також ножні та загальні ванни з настою трави
сухоцвіту багнового, череди трироздільної, шавлії лікарської, материнки
звичайної, шишок хмелю звичайного та цвіту липи. Приймають ванни перед
сном щоденно або через день. Тривалість ванни — 10 хв. На курс
лікування-— 8—10 ванн.

Як заспокійливий засіб при підвищеній збудливості використовують таку
суміш: Кореневища з коренями валеріани лікарської — 10 г

Трава м’яти перцевої — 20 г

Трава сухоцвіту багнового — 20 г 1,5 столової ложки суміші залити 200
мл води, витримати на водяній бані 15 хв, настояти 15 хв. Приймати по
1/3 склянки 3 рази на день.

Систематичний прийом пилку, маточкового молочка та меду рекомендують при
вегетативно-судинній дистонії, яка має особливо тяжкий перебіг у період
статевого дозрівання. Змішати 100 г меду та 20 г пилку, додати 1 г
маточкового молочка. Приймати вранці 1 чайну ложку суміші під язик.

Настій трави парила звичайного рекомендують при дистонії, що
супроводжується головним болем: 1 столову ложку трави залити 200 мл
окропу, настояти в термосі 4 — 6 год. Приймати по 30 — 50 мл тричі на
день.

При бегетативно-судинній дистонії з гіпотензивним синдромом
використовують рослини, що стимулюють центральну нервову систему та
підвищують тонус судин. їх поєднують з заспокійливими засобами.
Ефективно діє така суміш:

Трава звіробою звичайного — 30 г

Трава деревію звичайного — 20 г

Квіткові кошики нагідок лікарських — 20 г

Кореневище аїру тростинового — 15 г

Трава полину гіркого — 10 г

Трава собачої кропиви серцевої —5г

Столову ложку суміші залити 250 мл перевареної води кімнатної
температури, витримати на киплячій водяній бані 30 хв, настояти 1 год.
Приймати по 1/3 — 1/2 склянки за 30 хв до сніданку та перед обідом. До
разової порції можна додати 10 — 20 крапель однієї з таких настоянок:
кореневища ехінопанаксу високого, коренів елеутерококу колючого, коренів
аралії маньчжурської, кореневища родіоли рожевої, коренів женьшеню
(аптечні препарати).

?

??????ue? тиску дітям старшого віку рекомендують таку суміш. До 0,5 кг
бджолиного меду додати 50 г молотих зерен кави та сік 1 лимона. Суміш
ретельно розмішати. Приймати по 1 чайній ложці через 2 год після їди.

Дітям з виразною емоційною нестабільністю для заспокоєння перед сном
дають 1 чайну або 1 десертну ложку меду та сік 1/4 лимона на 1/2 склянки
теплої перевареної води. Дітям з виснаженням можна давати відвар вівса з
медом.

Підвищенню апетиту, появі бадьорості, нормалізації артеріального тиску у
дітей при вегетативно-судинній дистонії за гіпотензивним типом сприяє
прийом бджолиного маточкового молочка (аптечний препарат “Апілак”), яке
кладуть під язик і тримають до повного розчинення (1 таблетка містить 10
мг маточкового молочка).

Дитині корисно давати й пилок — по 1 г на кожний рік життя перед їдою у
першу половину дня.

Зменшує збудливість судинорухового центру, сповільнює ритм скорочення
серця та знижує артеріальний тиск така суміш:

Кореневища з коренями

валеріани лікарської – 50 г

Молоді гілки з листям

омели білої – 30 г

Трава деревію звичайного – 30 г

Квітки глоду колючого – 30 г

Трава меліси лікарської – 20 г

Трава конвалії звичайної – 15 г

Плоди кмину звичайного – 20 г

Плоди горобини чорноилодої – 20 г

Столову ложку суміші залити 200 мл перевареної води кімнатної
температури, витримати на киплячій водяній бані 15 хв. Приймати по
1/3—1/2 склянки 3 — 4 рази на день за 15 — 20 хв перед їдою. Для
посилення дії до разової порції можна додати 5— 15 крапель настоянки
плодів аммі зубної (1:5) на 40 % спирті етиловому або трави рути
запашної (1:5) на 50 % спирті етиловому (настояти 10 діб).

У разі підвищення артеріального тиску добре діє такий засіб. Змішати у
глиняному глечику по 1 склянці соку моркви, хрону, меду та додати сік 1
лимона. Перемішати все дерев’яною ложкою, щільно закрити та тримати у
прохолодному місці. Приймати по 1 чайній ложці за 1 год перед їдою або
через 2 год після їди 2 — 3 рази на день. Тривалість курсу лікування — 2
міс.

Рекомендують суміш морквяного соку з соком червоного буряка у
співвідношенні 1:1/3. Вичавки тушкувати і давати як гарнір (має
радіопротекторні та детоксикуючі властивості).

Допомагає тримати артеріальний тиск у нормі, поліпшує травлення
буряковий квас. Червоний буряк почистити, заповнити банку не дуже
великими шматками і залити теплою перевареною водою. Можна додати трохи
яблучного оцту. Зав’язати марлею (кришкою не закривати). На 3-тю —5-ту
добу вже можна пити. На склянку квасу додати по 1 чайній ложці меду та
соку лимона.

У разі підвищеного артеріального тиску корисно робити теплі ножні
ванночки з відвару трави сухоцвіту багнового, бруньок або листків берези
та шишок хмелю звичайного (50 г суміші кип’ятити 10 хв у 3 л води).

Зміцнює серцевий м’яз, зменшує серцебиття, поліпшує кровообіг у вінцевих
судинах при кардіальній формі вегетативно-судинної дистонії така суміш:

Квітки глоду колючого – 50 г

Трава споришу звичайного – 30 г

Трава деревію звичайного – 30 г

Квіткові кошики нагідок лікарських – 15 г

Квіткові кошики

ромашки лікарської – 15г

Трава меліси лікарської – 15 г

Трава конвалії звичайної – 10 г

Столову ложку суміші залити 250 мл води, кип’ятити 10 хв на малому
вогні. Приймати по 1/3 склянки 3 — 4 рази на день. Дітям молодшого віку
дозу зменшують.

Правильний підбір засобів рослинного походження, індивідуальна доза,
своєчасне призначення та тривале використання сприяють поліпшенню
самопочуття дитини, нормалізації артеріального тиску.

Лікування вегетативно-судинної дистонії повинно бути комплексним.
Насамперед слід намагатися виявити чинники, що могли призвести до
розвитку захворювання, та усунути їх. Дітям дуже корисні дозовані
фізичні вправи, лікувальні ванни (хвойні, трав’яні, кисневі). Вогнища
хронічної інфекції треба пролікувати. Профілактику захворювання починати
ще у ранньому дитячому віці. Надавати належної уваги фізичному розвитку,
загартовуванню малюка.

Обмежити дію несприятливих чинників та психотравмівних ситуацій.

Особливу увагу звернути на харчування. Воно має бути повноцінним, з
достатньою кількістю вітамінів.

Дуже корисні зарядка, прогулянки на свіжому повітрі, контрастні ванни,
душ. Треба виробити адекватний режим праці та відпочинку.

Лікування доцільно починати якомога раніше, проводити протягом тривалого
часу з урахуванням типу недуги.

У разі підозри на вегетативно-судинну дистонію дитину має оглянути
педіатр, проконсультувати окуліст, невропатолог, оториноларинголог,
кардіолог.

ВЕЗИКУЛІТ

Везикуліт — запалення сім’яних міхурців.

Початок хвороби здебільшого гострий. Основними симптомами є біль, озноб.
Температура тіла підвищується до 38 —39°С. Біль іррадіює у
попереково-крижову ділянку, виникають неприємні відчуття у відхіднику.
Сім’яні міхурці збільшуються, з сечею виділяється гній.

Хронічний везикуліт є наслідком недолікованого гострого везикуліту, але
може виникати під час запалення сечового міхура, яєчок тощо. З’являється
тупий біль у попереково-крижовій ділянці, рідше — в прямій кишці та
промежині. Сечовиділення порушується.

У гострий період захворювання призначають постільний режим, щадну дієту.
Дають багато пити.

Як протизапальний та болезаспокійливий засіб рекомендують таку суміш:
Корені лопуха великого — 25 г Бруньки тополі чорної — 15 г Трава
шавлії лікарської — 10 г 1,5 столової ложки суміші залити 250 мл
окропу, настояти в термосі 10 год, процідити. Приймати по 50 мл 3 рази
на день за 15 — 20 хв перед їдою теплим протягом 1 міс.

Одночасно у пряму кишку вводити свічки, які готують з 0,3 г порошку
кореня живокосту лікарського та 0,2 г порошку бруньок тополі чорної на
1,5 г олії какао. Свічки вводити на ніч протягом 1 міс через добу. У ті
дні, коли свічки не вводять, призначають сидячі ванни температури 37—38
°С з настою трави м’яти перцевої.

Рекомендують також свічки з екстрактом прополісу: 40 г прополісу залити
200 мл 40% спирту етилового, випарити до 1 /2 від початкового об’єму на
малому вогні. 0,3 — 0,5 г екстракту змішати з 1—2 г олії какао. Свічки
вводити в пряму кишку ввечері перед сном протягом 2—3 тиж.

У разі порушення сечовиділення, запалення сечостатевих органів
використовують таку суміш:

Крайові квітки волошки синьої — 10 г

Приймочки з стовпчиками кукурудзи звичайної — 10 г

Листки мучниці звичайної — 15 г

Трава хвощу польового —5 г

Трава остудника голого —10 г

Листки берези бородавчастої —15 г

Дві столові ложки суміші залити 500 мл води, настояти ніч. Уранці
довести до кипіння, кип’ятити 5 — 7 хв на малому вогні, процідити.
Приймати по 50 — 100 мл 5 разів на день теплим.

Значно поліпшується стан хворих на везикуліт після прийому порошку
плодів кунжуту східного (по 5 — 10 г з водою 3 рази на день перед їдою).

Призначають також суміш квіткового пилку з медом у співвідношенні 1:1 за
об’ємом — по 1 чайній ложці натще.

Для ліквідації застійних явищ призначають гідромасаж та лікувальну
гімнастику. Туберкульозний хронічний везикуліт лікують специфічними
засобами.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. – 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапія. — К.: Здоров’я, 1991. — 192 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020