Реферат на тему:
Ушкодження від дії електричного струму
Електричний струм за ряду несприятливих умов може завдати ушкодження
живому організму і викликати його смерть. Розрізняють атмосферну
(блискавка) і технічну електрику.
Електротравма і умови, за яких вона виникає.
Для ураження електричним струмом мають значення: 1) властивості
електричного струму; 2) умови його дії; 3) індивідуальні особливості
організму.
Характеристики електричного струму: напруга, сила, вид і частота.
Величина напруги електричного струму має надзвичайно важливе значення.
Небезпечний струм як низької (110-220 вольт), так і високої (понад 220
вольт) напруги. Небезпечним для життя вважається струм у 50 міліампер і
смертельним – у 100 міліампер.
Змінний струм напругою до 450-500 вольт небезпечніший за постійний;
обидва види струму понад 450-500 вольт однаково небезпечні. Особливо
небезпечний змінний низькочастотний струм (40-60 коливань за секунду,
тобто струм, який використовується в освітлювальній і технічній
мережах).
Із збільшенням частоти небезпечність струму падає. Струми дуже високої
частоти з десятками і сотнями періодів коливань за секунду безпечні.
Вони застосовуються в медицині для лікувальних цілей.
Умови дії струму:
1) величина опору тканин тіла (шкіри), що залежить від її вологості,
товщини, мозолистості, кровонаповнення;
2) площа і щільність контакту з електрострумом;
3) характер контакту зі струмонесучими предметами – контакт із двома
полюсами або тільки з одним.
Ураження елетрострумом може відбуватися і без безпосереднього контакту з
провідником струму (при напрузі понад 10 тисяч вольт).
Індивідуальні особливості організму (його стан, вік). Старі люди, діти,
вагітні жінки, особи, які перебувають у стані сп’яніння, виснажені
різними хворобами і голодуванням, ті, хто хворіє на серцево-судинні
захворювання особливо піддаються дії електричного струму. І навпаки, під
час сну чи наркозу опір організму значно підвищується.
Дія струму на організм. Електрострум може викликати теплову, механічу і
хімічну (електролітичну) дію.
При тепловій дії утворюються опіки (широкі, глибокі) ІІІ, IV ступеня,
при механічній – рани у вигляді розривів шкіри та інших частин, а також
пробоїни різної глибини; хімічна дія струму виражається в електролізі
водяних розчинів, що призводить до тяжких розладів тканинного обміну
речовин, зміни структури клітин і тканин, відкладання металу в ділянці
електропозначок.
Електропозначки належать до типових ушкоджень при ураженні
електрострумом. Вони містять інформацію про властивості провідника
електроструму, що дозволяє об’єктивно виявити важливі деталі обставин
події. З’являються вони при контакті з провідником невеликих розмірів і
характерні для дії струму низької напруги (100-250 вольт), якщо шкірні
покриви сухі, з товстим роговим шаром, тобто в тих випадках, коли шкіра
має високий опір. На вологій шкірі і на ділянках шкіри з тонким роговим
шаром електропозначки, як правило, не виникають.
Електропозначки утворюються від теплової й електролітичної дії струму
при температурах не вищих 120 °С. При вищій температурі вони починають
набувати вигляду опіків III i IV ступенів. Вони стійкі. Виникають лише у
80-90 % випадків у місці входу струму і рідше спостерігаються в місці
його виходу.
Типові елетропозначки мають вигляд невеликих круглуватих ділянок
змертвілої шкіри з валикоподібно піднятими краями, а нетипові – у
вигляді саден, опіків.
За наявності електропозначок на трупі в ряді випадків можна встановити:
а) причину смерті; б) ознаки джерела струму; в) місце контакту з ним; г)
напругу струму; д) деякі обставини події.
При ураженні струмом високої напруги утворюються важкі опіки аж до
повного обвуглювання всього тіла, навіть із розплавленням кісток. У них
можна знайти характерні особливі утворення – “кісткові буси” (перлини)
білого кольору, величиною з горошину і менші, круглої форми пусті
всередині. Механічні зміни від дії електричного струму виявляються
далеко не завжди. Вони мають вигляд саден і ран без ознак опіків і
обпалення волосся, інколи виникають тріщини і переломи кісток кінцівок,
вивихи суглобів. Останні ушкодження пов’язані з різким скороченням
м’язів при судомах, які супроводжують ураження електрострумом.
Із вторинних ушкоджень на трупі загиблого від електротравми бувають
опіки від запалення одягу; при роботі на елетроопорі з наступним
падінням на трупі виникають ушкодження, характерні для падіння з висоти.
При розслідуванні випадків, пов’язаних із ураженням електрострумом,
велике значення має технічна експертиза.
Огляд місця виявлення трупа проводиться з участю спеціаліста-електрика.
Спочатку необхідно впевнитися в тому, що труп не перебуває під струмом.
Основну увагу при огляді приділяють виявленню джерела електроструму,
зіткнення з яким могло викликати ураження. При цьому враховують ряд
умов, які сприяли ураженню: підвищену вологість (сирість) у приміщенні;
наявність предметів, які тимчасово перебували під струмом, наприклад
після дощу; високу температуру навколишнього середовища, яка викликала
спітніння; відсутність взуття у потерпілого та ін.
Ураження електрострумом найчастіше є результатом нещасного випадку. Вони
можуть мати і професійний характер. Відомі випадки самогубства з
використанням електроструму. Навмисні убивства зустрічаються дуже рідко.
F
H
E
I
?
¶
H
I
¶
&
Ушкодження і смерть від дії блискавки. Особливості ураження людей
блискавкою пов’язані з колосальною напругою електроструму блискавки, яка
досягає мільйонів вольт при силі струму до 100000 ампер. Ураження
блискавкою може відбуватися як при безпосередньому ударі нею в людину,
так і через різні струмопровідні предмети, у тому числі через
освітлювальну і телефонну мережі, дерева та ін.
Ознаки дії блискавки на трупі. На шкірних покривах виявляються широкі
глибокі опіки, зони опалення волосся. Інколи утворюються рвані рани. При
ураженні блискавкою ушкодження можуть бути дуже важкими, аж до відриву
голови і кінцівок.
До порівняно рідких ознак належать так звані “візерунки блискавки”, які
мають вигляд гіллястих червонуватих смужок, що просвічуються крізь шкіру
трупа. “Візерунки блискавки” помітні через півдоби після смерті, потім
вони бліднішають і зникають. Досить рідко вони бувають і в осіб, які
залишились в живих.
Огляд одягу трупа. Одяг може бути розірваний, розкиданий, опалений,
обвуглений; металеві предмети, що містилися в кишенях, або були
прикріплені до одягу (значки, талісмани, брелоки та ін.) оплавлені.
Огляд місця події. Характерні сліди ураження блискавкою на оточуючих
труп предметах: розщеплення дерев з їх обвугленням, свіжі хвилясті
тріщини на корі; в приміщеннях: розплавлені металеві і скляні предмети і
обвуглення предметів, які здатні горіти. При ударі блискавки в піщаний
грунт останній, плавлячись, утворює чудернацькі скловидні утворення –
фульгурити.
Список використаної літератури
Авдеев М.И. Краткое руководство по судебной медицине.—М.: Медицина,
1966.
Авдеев М.И. Судебно-медицинская экспертиза живых лиц.—М.: Медицина,
1966.
Авдеев М.И. Судебно-медицинская экспертиза трупа.—М.: Медицина, 1976.
Акопов В.И. Судебно-медицинская экспертиза повреждений тупыми
предметами.—М.: Медицина, 1978.
Барсегянц Л.О., Левченков Б. Д. Судебно-медицинская экспертиза выделений
организма.—М.: Медицина, 1978.
Ботезату Г.А. Судебно-медицинская диагностика давности наступления
смерти.—Кишинев: Штинца, 1975.
Ботезату Г.А., Мутой Г. Л. Асфиксия.—Кишинев: Штинца, 1983.
Громов А.П. Курс лекций по судебной медицине.—М.: Медицина, 1979.
Громов А.П., Науменко В. Г. Судебно-медицинская травматология.—М.:
Медицина, 1977.
Диагностика смерти и определение давности ее наступления в
судебно-следственной и судебно-медицинской практике: Метод. разработка
/С.П. Дидковская, А.И. Марчук.—Киев: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1990.
Дидковская С.П. Подготовка и проведение отдельных видов
судебно-медицинской экспертизы.—Киев: КГУ, 1977.
Загрядская Л.П. Судебно-медицинское установление транспортной травмы:
Лекция.—Горький: ГМИ, 1976.
Загрядская Л.П. Лабораторные методы исследований при судебно-медицинской
экспертизе механических повреждений: Метод. рекоменд.—Горький: ГМИ,
1980.
Загрядская Л.П. Судебно-медицинская экспертиза отравлений: Лекция для
студентов.—Горький: ГМИ, 1984.
Загрядская Л.П. Судебно-медицинская экспертиза повреждений острыми и
тупыми предметами: Лекция.—Горький: ГМИ, 1984.
Загрядская Л.П., Федоровцев А.Л., Королева Е.И. Судебно-медицинское
исследование клеток и тканей.—М.: Медицина, 1984.
Использование физико-технических методов исследования в
судебно-медицинской практике: Метод. рекоменд./С.П. Дидковская, А.И.
Марчук.—Киев: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1987.
Концевич И.А. Судебно-медицинская диагностика странгуляций.—К.:
Здоров’я, 1968.
Молчанов В.И. и др. Огнестрельные повреждения и их судебно-медицинская
экспертиза.—М.: Медицина, 1990.
Осмотр трупа на месте его обнаружения/Под. Ред. А.А. Матышева.—Л.:
Медицина, 1989.
Попов Н.В. Судебная медицина.—М.: Медгиз, 1950.
Райский М.И. Судебная медицина.—М.: Медгиз, 1953.
Руководство к практическим занятиям по судебной медицине/Под ред. И.А.
Концевич.—К.: Вища школа, 1988.
Руководство по судебно-медицинской экспертизе отравлений /Под ред. Р.В.
Бережного, Я.С. Смусина, В.В. Томилина, П.П. Ширинского.—М.: Медицина,
1980.
Сапожников Ю.С., Гамбург А. М. Судебная медицина.—К.: Вища школа, 1980.
Сапожников Ю.С. Криминалистика в судебной медицине.—К.: Здоров’я, 1970.
Судебная медицина /Под ред. В.М. Смольянилова.—М.: Медицина, 1982.
Судебная медицина /Под ред. А.А. Матышева и А.Р. Деньковского.—М.:
Медицина, 1985.
Судебная медицина /Под ред. В.В. Томилина.—М.: Юрид.лит., 1987.
Судебная медицина /Под ред. В.Н. Крюкова.—М.: Медицина, 1990.
Судебная медицина /Под ред. И.В. Виноградова, В.В. Томилина.—М.: Юрид.
лит., 1991.
Судебно-медицинская экспертиза. Справочник для юристов.—М.: Юрид. лит.,
1985.
Судебно-медицинское исследование трупа /Под ред. А.П. Громова.—М.:
Медицина, 1991.
Томилин В.В., Барсегянц Л.С., Гладких А.С. Судебно-медицинское
исследование вещественных доказательств.—М.: Медицина, 1989.
Томилин В.В. Гладких А.С. Судебно-медицинское исследование крови в делах
о спорном отцовстве, материнстве и замене детей.—М.: Медицина, 1981.
Туманов А.К. Основы судебно-медицинской экспертизы вещественных
доказательств.—М.: Медицина, 1975.
Швайкова М.Д. Токсилогическая химия.—М.: Медицина, 1975.
Хижнякова В.И. Определение давности смерти: Экспресс-методы.—М.: Юрид.
лит., 1991.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
