Реферат :

“Український інфекціоніст

Ілля Ілліч Мечников”

Ілля Ілліч Мечников – видатний світовий біолог і патолог, імунолог і
бактеріолог, один із основоположників еволюційної ембріології, видавець
порівняльної патології, запалення і фагоцитарної теорії імунітету;
почесний член Петербурзької АН (1902) і інших зарубіжних академій;
лауреат Нобелівської премії (1908).

Народився в с.Іванівці Куп’янського повіту на Харківщині. Батько його
був дрібним поміщиком. Закінчивши із золотою медаллю гімназію,
І.І.Мечников вступає на природничий відділ Харківського університету.

Складаючи іспити достроково, закінчує університет за 2 р., на 19-му році
життя. За свій кошт їде за кордон. Повернувшись захищає в 1862 р.
дисертацію на ступінь доктора зоології. Працював в Одеському
університеті професором зоології. В той час в Одеському університеті
працювали Сєченов, Ковалевський, Ценковський, з якими в Мечникова
зав’язуються найтісніші дружні стосунки. Працюючи разом з Ковалевським,
Мечников довів еволюційний зв’язок між безхребетними і хребетними,
розробив питання про початкові етапи розвитку багатоклітинних
організмів. В результаті конфлікту з професурою університету, пішов у
відставку. Продовжував порівняльно-ембріологічні дослідження, виявив в
1882 році явище фагоцитозу, опублікував спільну роботу “Ембріологічні
дослідження на медузах” (1886).

Про це відкриття в його автобіографії ми читаємо: “В чудовій обстановці
Мессінської затоки, відпочиваючи від університетських тривог, я з
пристрастю віддався праці. Одного разу, коли вся родина пішла до цирку
дивитись якихось дивних дресированих мавп і я залишився сам над своїм
мікроскопом, спостерігаючи за життям рухливих клітин у прозорої личинки
морської зірки, мені відразу сяйнув новий здогад. Мені стало на думку,
що подібні клітини в організмі мають протидіяти шкідливим факторам.
Почуваючи, що тут криється щось особливо цікаве, я до того схвилювався,
що почав ходити по кімнаті і навіть вийшов на берег моря, щоб зібратися
з думками. Я сказав собі, що коли моє припущення справедливе, то скалка,
вставлена в тіло морської зірки, яка не має ні судинної, ні нервової
системи, має за короткий час бути оточена рухливими клітинами, що
скупчуються навколо неї, подібно до того, як це спостерігається в
людини, яка загнала скалку в палець. Сказано – зроблено. В маленькому
садку, коло нашого будинку, я зірвав кілька трояндових колючок і відразу
вставив їх під шкіру личинок морської зірки. Звичайно, я всю ніч
хвилювався, чекаючи результатів, і наступного дня рано-вранці з радістю
констатував, що дослід удався. Цей останній і став основою теорії
фагоцитів, опрацюванню якої були присвячені наступні 25 р. мого життя”.

Зрозуміло, що як падіння яблука з дерева зародило у Ньютона ідею про
всесвітнє тяжіння, так і висновок з свого спостереження Мечников міг
зробити не випадково, а лише маючи вже велике знання з еволюційної
зоології й ембріології простих тварин. Так Мечников-біолог, зоолог
підійшов до патології.

З 1886 р. Мечников очолював першу російську пастерівську станцію,
створену по ініціативі Одеського міського управління і Херсонського
губернського земства для боротьби зі сказом, а також іншими інфекційними
хворобами людей і тварин, де проводив опитування з ціллю довести роль
фагоцитів в боротьбі організму з інфекційними хворобами і організував
вивчення біологічних методів боротьби із шкідниками сільського
господарства. Однак конфлікти з міською владою і деякі труднощі в
діяльності станції і прийняті ним запрошення Л.Пастера очолити
лабораторію створену в Паризькому інституті. В 1888 Мечников залишив
Росію і вся його подальша наукова діяльність протікала в Пастерівському
інституті, де з 1905 р. він одночасно являвся керівником лабораторії і
замісником директора.

Разом з тим Мечников ніколи не розривав зв’язки з Батьківщиною,
залишався російським підданим і неодноразово приїжджав в Росію. В його
лабораторії постійно або тимчасово працювали російські лікарі, які стали
його учнями і наслідниками.

Мечникова ставлять за його праці в число великих вчених і природних
дослідників. Ще в 17-річному віці він почав вивчати найпростіших
паразитичних червів і деяких інших нижчих форм тварин. Рано познайомився
з працями Ч.Дарвіна і А.О.Ковалевського, що створило інтерес Мечникова
до порівняльної ембріології безхребетних. Він вивчав внутрішньоклітинне
травлення нижчих тварин. Ці спостереження послужили відкриттю
фагоцитозу, викладених як захисна функція організму, направлених проти
чужорідних тіл і набута в результаті травної функції. Він показав, що
функцію фагоцитозу виконують лейкоцити двох типів (макро- і мікрофаги).
Вони виконують різноманітну роль в імунних реакціях організму і що
запальна реакція являється пристосовуваною, захисною. Він розробив
фагоцитарну теорію імунітету. Після виступу Мечникова на конгресах у
Будапешті (1894) і Парижі (1900) фагоцитарна теорія отримала визнання.

Він розробляв проблеми старості і смерті. Виходячи із спостереження за
специфічними процесами при метаморфозі гострошкірних і амфібій, він
поставив задачу виявити роль фагоцитів в явищах старечої атрофії. Він
допускав, що макрофаги знешкоджують клітини, “ослаблені” з віком під
дією бактерійних ядів, видавлених різними представниками кишкової флори
і хвороботворними мікробами і вважав, що при “старечому переродженні
тканин проходить заміна “специфічних” тканин “гіпертрофованої” з’єднаної
тканини”. На основі цього Мечников стверджував, що старість і смерть
наступають у людини передчасно, і прагнув розробити профілактику,
гігієнічні заходи боротьби з самоотравленням організму, які ведуть до
патологічної старості і передчасної смерті. З цією ціллю він
рекомендував стерилізацію їжі, застосування м’яса, харчування
молочнокислими продуктами, намагався отримати антилейкоциторну
сироватку, яка діє тільки на макрофага.

Мечников вивчав холеру, чуму, черевний тиф, туберкульоз і інше, вперше
провів експериментальне зараження людиноподібних мавп сифілісом, що
стало важливою гілкою в розвитку венерології.

Він виступав проти релігії, містицизму, ідеалізму, зараховуючи себе до
прибічників раціоналізму. Мечников розглядав науку, як єдиний двигун
прогресу людства.

Він відомий не тільки в нашій країні, але й за кордоном.

Золоту медаль і премію ім.Мечникова, які присуджуються за видатні
досягнення в біології, мікробіології, імунології і за особливі заслуги в
боротьбі з інфекційними хворобами.

Мечникова лікарня була збудована в зв’язку з 200-літтям заснування
Петербурга. На даний час там знаходиться Цент клінічної лікарні
ім.Мечникова, база ленінградського інституту.

Похожие записи