РЕФЕРАТ

на тему:

“Травми органа зору. Невідкладна допомога”

ПЛАН

Вступ

1. Механічні ушкодження органа зору

2. Поранення

3. Опіки

4. Особливості обстеження хворих із травмами ока. Діагностика

5. Профілактика очного травматизму

6. Догляд за хворими

Список використаної літератури

Вступ

Ушкодження органа зору посідає значне місце серед інших захворювань ока
і завжди є серйозними щодо ускладнень і прогнозу.

Найприкрішим у разі травм ока є розуміння того, що нещасному випадкові
можна було запобігти. Часто через фатальний збіг обставин людина раптово
стає інвалідом, будучи повністю здоровою. Крім того, вона переходить
через усі фізичні і моральні випробування, пов’язані з хворобою та
лікуванням.

Ушкодження органа зору поділяють на механічні (травми) і опіки (схема).

Травми, в свою чергу, поділяють на контузії і поранення. Контузії
наносяться тупими предметами (кулак, сніжка, грудка землі, камінь тощо),
а поранення — гострими, колючими або ріжучими (ніж, ножиці, голка, цвях
тощо). Контузії переважно викликають ушкодження всіх відділів органа
зору, але умовно їх поділяють на контузії придатків і контузії очного
яблука. Поранення теж поділяють на поранення придатків і поранення
очного яблука. Поранення очного яблука, в свою чергу, поділяють на
проникаючі і непроникаючі. Проникаючі поранення очного яблука можуть
бути без і з внутрішньоочним стороннім тілом.

Опіки поділяють на термічні (зумовлені дією кіп’ятку, полум’я,
розплавленого металу, гарячої олії), хімічні (зумовлені дією кислот або
лугів) і променеві (зумовлені дією ультрафіолетових, інфрачервоних та
рентгенівських променів).

Досить часто зустрічаються комбіновані ушкодження органа зору. Таким,
наприклад, є опік, контузія і проникаюче поранення ока під час вибуху
контейнера з карбідом.

Залежно від обставин, за умови яких сталася травма, ушкодження поділяють
на виробничі (промислові і сільськогосподарські), побутові, шкільні,
спортивні, військові і кримінальні. Ці види травм мають свої певні
особливості.

1. Механічні ушкодження органа зору

Контузії придатків. Тупі травми великої сили насамперед можуть призвести
до перелому і зміщення кісток орбіти. Залежно від характеру зміщення
кісткових уламків перелом кісток орбіти може супроводжуватися западанням
(енофтальм) або випинанням очного яблука (екзофтальм). Якщо стискається
верхня орбітальна щілина, може виникнути порушення іннервації, яке
проявляється обмеженням рухів очного яблука, відсутністю чутливості
шкіри в ділянках іннервації трійчастого нерва, птозом, міозом,
енофтальмом.

Під час пальпації країв орбіти у місці перелому виникає біль. У разі
зміщення кісткових уламків пальпуються нерівності. Відповідні зміни
виявляються на рентгенограмах.

За наявності переломів внутрішньої стінки орбіти з додаткових пазух під
шкіру повік може потрапляти повітря (емфізема повік). Якщо уважно
розпитати хворого, то виявляється, що емфізема з’явилася не
безпосередньо після травми, а після того як хворий висякав носа. Під час
обстеження спостерігають набряк повік, а під час їх пальпації —
крепітацію повітря.

Контузії повік часто обумовлюють підшкірні крововиливи. У ділянці
кісткового краю орбіти контузія може призвести до розриву шкіри. Такий
розрив часто нагадує різану рану.

Лікування. У разі переломів орбіти можливі ушкодження додаткових пазух
носа і головного мозку. Тому таких хворих необхідно проконсультувати у
отоларинголога і нейрохірурга або невропатолога. Лікування проводять з
участю цих спеціалістів.

Емфізема повік лікування не вимагає. Інколи накладають тиснучу пов’язку.
Рекомендують не сякати носа інтенсивно.

Щоб запобігти подальшому наростанню гематоми, перші 2 год після травми
прикладають холод. З 3-го дня з розсмоктуючою метою застосовують теплові
процедури.

Розрив повік у разі контузій вимагає первинної хірургічної обробки.

Контузії очного яблука. Контузії очного яблука можуть обумовлювати
різноманітні ушкодження. Найчастіше виникають підкон’юнктивальні
крововиливиі крововиливи в передню камеру (гіфема) і склисте тіло
(гемофтальм) Гіфема має вигляд стрічки крові в нижній частині передньої
камери з горизонтальним рівнем. Інколи гіфема може заповнювати всю
передню камеру. У такому разі через порушення відпливу водянистої вологи
передньої камери часто настає підвищення внутрішньоочного тиску
(гіпертензія) (клініка гемофтальму описана в розділі «Захворювання
склистого тіла»).

Частим наслідком контузії ока є підвивих і вивих кришталика, а також
травматична катаракта.

Зміни у сітківці у разі контузії можуть виявлятися струсом сітківки,
крововиливом у сітківку і навіть її розривом. Струс сітківки (комоція
сітківки) виявляється її набряком, побілінням і зниженням гостроти зору.
Набряк сітківки переважно безслідно минає через кілька днів. Крововилив
у сітківку може зумовити значне зниження гостроти зору. Невеликі
крововиливи здебільшого досить швидко розсмоктуються, великі можуть
залишити після себе дегенеративні вогнища. Розрив сітківки призводить до
її відшарування.

Особливо важкі контузії можуть призвести до розриву склери і навіть
роздушений очного яблука. Розрив склери найчастіше виникає біля лімба.
Кон’юнктива у такому разі залишається цілою — субкон’юнктивальний розрив
склери. За такої умови майже завжди під слизовою оболонкою з’являється
крововилив, який маскує розрив склери.

Зрідка зустрічається розрив зорового нерва, що призводить до повної
сліпоти цього ока.

Невідкладна долікарська допомога. Хворим з контузією очного яблука
вводять гемостатики (10 % розчин хлористого кальцію внутрішньовенно,
дицинон, вікасол в ін’єкціях чи таблетках), накладають пов’язку і
негайно направляють до окуліста.

Лікування. Хворим з контузією очного яблука необхідно забезпечити
спокій. Якщо потрібно, призначають ліжковий режим. У разі крововиливів у
передню камеру, склисте тіло, сітківку призначають кровоспинні засоби,
проводять розсмоктуючу терапію (див. розділ «Захворювання склистого
тіла, сітківки»). За умови струсів сітківки призначають внутрішньовенні
ін’єкції гіпертонічного розчину натрію хлориду, глюкози з вітаміном С.

У разі розривів сітківки проводять лазеркоагуляцію сітківки для
профілактики її відшарування.

Субкон’юнктивальний розрив склери вимагає проведення ревізії рани і
первинної хірургічної обробки.

2. Поранення

Поранення придатків. Поранення ока, так само, як і контузії, поділяють
на поранення придатків і очного яблука.

Поранення повік можуть бути у вигляді різаних ран, надривів і розривів.
Рани повік у внутрішньому відділі часто захоплюють нижній слізний
канадець. Загоєння ран повік завдяки доброму кровопостачанню
відбувається швидко, але рубець у ділянці слізних канальців може
призвести до їх непрохідності і сльозотечі.

Поранення кон’юнктиви не є небезпечними. Небезпека полягає в іншому:
субкон’юнктивальний крововилив, який часто виникає у разі поранень
слизової оболонки, може маскувати поранення склери.

Поверхневі ушкодження кон’юнктиви часто пов’язані з потраплянням у
кон’юнктивальний мішок дрібних сторонніх тіл (піщинка, шматочок кори
дерева, крило комахи тощо). Сторонні тіла переважно затримуються під
верхньою повікою. Інколи гострі сторонні тіла, наприклад, скалка, остюк,
колючка, скельце, війка, застромлюються у слизову оболонку. Такі
сторонні тіла у кон’юнктиві виявити важко. Вони обумовлюють сльозотечу,
світлобоязнь, виражене відчуття стороннього тіла, зокрема під час
кліпання. Улюбленим місцем їх локалізації теж є слизова оболонка
верхньої повіки. Тому у разі скарг на стороннє тіло в оці обов’язково
треба вивернути верхню повіку і ретельно оглянути слизову оболонку.

Невідкладна допомога. За наявності ран придатків ока, так само як ран
будь-якої локалізації, хворому вводять протиправцеву сироватку. Якщо
хворий не був щеплений, вводять також протиправцевий анатоксин. Рани
повік промивають 2 % розчином перекису водню. В око закрапують
антибактеріальні краплі, накладають стерильну пов’язку і хворого
направляють до окуліста.

Лікування. Поранення повік вимагають проведення первинної хірургічної
обробки. Шви на повіки накладають з тонкого шовного матеріалу дуже
акуратно, щоб запобігти косметичному дефекту. Особливої уваги вимагають
рани з ушкодженням нижнього слізного канальця. Первинну хірургічну
обробку таких ран проводять з використанням операційного мікроскопа.
Вона включає співставлення і зшивання стінок слізного канальця. Якщо
цього зробити не вдається, в майбутньому неминуче виникає сльозотеча.

На рану кон’юнктиви теж накладають шви. Але у разі невеликих ран з
доброю адаптацією шви накладати не обов’язково — загоєння ран
кон’юнктиви проходить дуже добре.

Сторонні тіла кон’юнктиви і кон’юнктивального мішка треба видалити. Для
цього користуються вологим ватним тампоном або кусочком марлі. Сторонні
тіла, що застрягли у слизовій оболонці, зручніше видалити з допомогою
пінцета.

Після проведення первинної хірургічної обробки призначають
антибактеріальні краплі і мазі. Рану повік періодично обробляють
розчином брильянтового зеленого. Шви знімають на 5—7-й день.

Поранення очного яблука. Поранення очного яблука поділяють на
непроникаючі і проникаючі. Проникаючими пораненнями вважаються такі
поранення, за умови яких порушується цілісність усіх шарів фіброзної
оболонки ока (рогівки або склери).

До непроникаючих поранень відносять сторонні тіла, ерозії, непроникаючі
поранення рогівки. Непроникаючі поранення склери трапляються зрідка.

Стороннє тіло рогівки. Сторонніми тілами рогівки найчастіше є дрібні
частинки металу, наждачного каменю, скла, які потрапляють до ока з
досить великою швидкістю. Рідше це скалки дерева, колючки. Останні
переважно проникають у глибокі шари рогівки і відламуються.

Наявність сторонніх тіл супроводжується рогівковим синдромом: відчуттям
стороннього тіла, сльозотечею, світлобоязню. Стороннє тіло здебільшого
легко виявляють під час обстеження з боковим освітленням (мал. 78). Якщо
стороннє тіло довго знаходиться в рогівці, навколо нього може виникати
інфільтрат. Навколо металевих сторонніх тіл через 2—3 дні може
утворитися поясок іржі.

Ерозію рогівки обумовлюють сторонні тіла — удар гілки, соломи тощо. Для
ерозії рогівки теж характерний виражений рогівковий синдром. У такому
разі відчуття стороннього тіла може бути настільки реальним, що хворий
часто не може повірити у його відсутність. У виявленні ерозії допомагає
флюоресцеїнова проба. Після закрапування флюоресцеїну ерозії
забарвлюються у зеленуватий колір і їх добре видно на тлі неза-барвленої
рогівки (мал. 79).

Непроникаючі поранення рогівки зустрічаються порівняно рідко. У такому
разі необхідно провести старанне обстеження з допомогою щілинної лампи,
яке допоможе упевнитися в тому, що поранення рогівки не наскрізне. Тут
теж використовують пробу з флюоресцеїном: якщо є фільтрація водянистої
вологи передньої камери через рогівкову рану, то на тлі флюоресцеїну
добре видно прозорий її «струмочок».

Невідкладна допомога і лікування. Сторонні тіла рогівки необхідно зразу
ж видалити. Для цього після епібульбарної анестезії списовидною голкою
«підважують» стороннє тіло і видаляють його. Рухи списовидної голки
повинні бути спрямовані від центру рогівки до периферії. Якщо навколо
стороннього тіла є поясок іржі, його теж треба видалити. Під час
маніпуляції хворий не повинен рухати головою і оком. Повіки фіксують
великим і вказівним пальцями.

Сторонні тіла з глибоких шарів рогівки може видаляти лише офтальмолог з
використанням щілинної лампи або операційного мікроскопа.

Після видалення сторонніх тіл обов’язково призначають антибактеріальні
краплі і мазі.

Ерозія рогівки завдяки швидкому розмноженню епітеліальних клітин
загоюється самостійно. Але для профілактики виникнення бактеріальних
кератитів призначають антибактеріальні краплі і мазі. Інколи для
стимулювання епітелізації використовують інстиляції 1% розчину хініну.
Місцеві анестетики, які інколи застосовують для зняття больового
синдрому, протипоказані, оскільки вони гальмують епітелізацію.

Лікування непроникаючих поранень рогівки таке ж, як і травматичних
ерозій. Шви на рану, як правило, не накладають.

Для попередження ускладнень у вигляді виразки рогівки за умови будь-якої
травми ока необхідно впевнитися, що у хворого немає дакріоциститу,
натискаючи на ділянку слізного мішка.

Проникаючі поранення очного яблука. Проникаючі поранення посідають
особливе місце серед інших травм ока з двох причин. Насамперед у разі
проникаючих поранень може настати ушкодження дуже делікатних внутрішніх
оболонок і структур ока, що призводить до важких ускладнень. Другим
моментом є небезпека виникнення таких грізних ускладнень раневого
процесу, як ендофтальміт, симпатичне запалення тощо. Тому своєчасна
діагностика та швидке надання допомоги у разі проникаючих поранень
очного яблука є надзвичайно важливими.

Якщо поранення проникаючі, хворий може спостерігати біль ока, часто —
зниження гостроти зору. Ці скарги залежать від ступеня ушкодження тканин
ока і значно варіюють.

Під час огляду насамперед спостерігають власне рану (вхідний отвір
раневого каналу). Краї рани можуть бути більш або менш адаптовані. Рану
рогівки дуже часто тампонує райдужка. Інколи простежують випадіння
райдужки через рану рогівки. Проникаюча рана склери переважно темного
кольору, тому що в її глибині видно пігмент судинної оболонки. У разі
обширних проникаючих поранень через рану може випасти і склисте тіло.

Досить часто проникаюче поранення супроводжується крововиливом у передню
камеру (гіфема) або у склисте тіло (гемофтальм).

За умови проникаючих поранень рогівки передня камера через витікання з
неї вологи може бути мілкою. У разі проникаючих поранень склери і втраті
склистого тіла передня камера може бути поглибленою.

Часто за наявності проникаючих поранень рогівки можна виявити ушкодження
райдужки. Ушкодження сумки кришталика призводить до виникнення
травматичної катаракти.

Якщо краї проникаючої рани ока неадаптовані, завжди наявне зниження
внутрішньоочного тиску (гіпотонія).

Особливо небезпечними є проникаючі поранення з внутрішньоочними
сторонніми тілами. Тому у разі проникаючих поранень, особливо, якщо є
підозра на внутрішньоочне стороннє тіло, необхідно зробити прицільну
рентгенографію орбіти. Слід мати на увазі, що на рентгенограмі виявляють
лише рентгенконтрастні сторонні тіла, а скло, пластмаси, дерево тощо
можуть не виявлятися. У таких випадках важко переоцінити роль
ультразвукової діагностики.

Ускладнення проникаючих поранень ока. Крім безпосереднього ушкодження
тканин (структур) ока, які настають під час травми по ходу раневого
каналу (розрив райдужки, травматична катаракта, крововиливи тощо),
проникаючі поранення можуть призвести до низки ускладнень.

Відшарування сітківки найчастіше виникає за наявності проникаючих
поранень склери. Для виникнення цього ускладнення необхідні дві умови —
отвір у сітківці і зміни у склистому тілі, які завжди є у разі
проникаючих поранень. Клініка захворювання описана у розділі
«Захворювання сітківки».

Метальоз як ускладнення виникає за наявності проникаючого поранення з
внутрішньоочним металевим стороннім тілом. У разі тривалого перебування
в оці металеве стороннє тіло починає іржавіти. Вторинно виникають
патологічні зміни в оболонках ока, ускладнена катаракта, іридоцикліт,
увеїт.

Ендофтальміт є грізним ускладненням, обумовленим проникаючим пораненням
ока. Інфекція може потрапити в середину ока разом із стороннім тілом або
предметом, який травмував око. Клініка описана в розділі «Захворювання
судинної оболонки».

Ушкодження внутрішніх оболонок ока у разі проникаючих поранень завжди,
навіть без приєднання інфекції, обумовлює запалення судинної оболонки,
або іридоцикліт.

Вираженість іридоцикліту варіює в широких межах. Інколи таке запалення
має дуже важкий і затяжний перебіг. Око стає запаленим, у хворого
спостерігають виражену світлобоязнь. У передній камері з’являється
ексудат. Зіниця приростає до кришталика, а в її ділянці утворюється
фібринозна плівка. Під час пальпації хворий відчуває виражену болючість,
око м’яке. Taкий іридоцикліт називають симпатизуючим. Небезпека полягає
в тому, що таке запалення може викликати аналогічний процес у здоровому
оці — симпатичний увеїт.

Симпатичний увеїт виникає не раніше ніж через 2 тиж після проникаючого
поранення, але загроза його залишається протягом багатьох років після
травми. Запалення перебігає у вигляді хронічного фібринозно-пластичного
іридоцикліту з періодичними загостреннями. Незважаючи на інтенсивне
лікування, симпатичний іридоцикліт часто призводить до зрощення і
за-рощення зіниці, вторинної глаукоми, ускладненої катаракти, помутніння
склистого тіла і, зрештою, до сліпоти.

Невідкладна допомога. Хворих з проникаючими пораненнями ока необхідно
терміново направити до офтальмологічного травматологічного центру. Для
цього використовують машину швидкої допомоги або машину підприємства, де
стався нещасний випадок.

Хворому закрапують антибактеріальні краплі і накладають бінокулярну
пов’язку. Транспортування хворого здійснюють у положенні лежачи на
спині. Його повинен супроводжувати фельдшер або медична сестра.

Лікування. У травматологічному центрі після рентгенографії в ургентному
порядку проводиться хірургічне лікування. Операція насамперед включає
первинну хірургічну обробку рани. Якщо випала рай-дужка, її заправляють.
У разі випадіння склистого тіла його відсікають. Якщо проникаюче
поранення склери знаходиться далі ніж за 6 мм від лімба, навколо нього
проводять кріопексію для профілактики відшарування сітківки. У разі
проникаючих поранень з внутрішньо-очним стороннім тілом останнє
необхідно видалити. Магнітне стороннє тіло (сталь, залізо тощо) можна
видалити з допомогою магніту. Якщо у хворого є травматична катаракта,
переважно одномоментно проводять її екстракцію.

Лікування ускладнень проникаючого поранення проводять відповідно до
нозологічних форм (гіфема, гемофтальм, травматична катаракта, помутніння
склистого тіла, відшарування сітківки, іридоцикліт, ендофтальміт), воно
описане у попередніх розділах.

Особливої уваги заслуговує профілактика і лікування симпатичного увеїту.
Єдиним методом профілактики цього важкого ускладнення є енуклеація
пораненого ока. Тому якщо після проникаючого поранення розвивається
важкий іридоцикліт з гіпотонією і значним запаленням ока, це є
показанням до енуклеації такого ока. Ці показання стають майже
абсолютними, якщо поранене око є незрячим. Але коли симпатичне запалення
уже розвинулося, енуклеація не допомагає. Іноді поранене око, у якому
зберігся зір, в майбутньому може стати єдино зрячим. Тому енуклеацію
після того, як сталося симпатичне запалення, не виконують.

Лікування симпатичного запалення таке ж, як і увеїту. Особливий акцент
робиться на високих дозах кортикостероїдів, які призначають як місцеве,
так і загально.

3. Опіки

Залежно від важкості опіки поділяються на легкі, середньої важкості,
важкі і особливо важкі (відповідно І, II, III і IV ступеня).

За умови опіків легкого ступеня спостерігають гіперемію і набряк шкіри
повік, кон’юнктиви, ерозії епітелію рогівки.

У разі опіків середньої важкості на шкірі повік з’являються пухирі. У
кон’юнктиві, крім набряку і гіперемії, спостерігають ділянки ішемії і
поверхневого некрозу. Рогівка тьмяна, забарвлюється флюоросцеїном.
Ушкоджений не тільки епітелій, але і поверхневі шари строми рогівки.

Якщо опіки важкі, спостерігають некроз шкіри повік, ділянок кон’юнктиви
і поверхневих шарів рогівки. Рогівка має вигляд матового скла.

У разі особливо важких опіків може бути повний некроз повік,
кон’юнктиви, ділянок склери і рогівки. Рогівка біла, як фарфорова
пластинка.

Термічні, хімічні і променеві опіки мають певні особливості. Найважчі
опіки обумовлюються лугами (наприклад, нашатирним спиртом, аміачною
водою). Це пояснюється властивістю кислот викликати коагуляційний
некроз, що перешкоджає подальшому проникненню опікового агента в
тканини. Луги ж викликають колікваційний некроз — розм’якшення тканин. У
такому разі луг продовжує проникати щораз глибше і ушкоджувати тканини.
Опіки ультрафіолетовими променями (елекгро-офгальмія) описані у розділі
«Захворювання кон’юнктиви». Щодо іншого, то незалежно від причини, опіки
мають подібні клінічну картину і перебіг.

Опіки І—II ступеня мають сприятливий прогноз. Під впливом лікування
запальні явища швидко проходять, тканини регенерують, а функції
відновлюються. У рогівці можуть залишитися поверхневі хмаркоподібні
помутніння.

Опіки III і, особливо, IV ступеня характеризуються важким і тривалим
перебігом. Часто виникає супутній іридоцикліт, приєднується бактеріальне
запалення, настає порушення трофіки рогівки. Процес переважно
закінчується формуванням васкуляризованого більма. Досить часто між
кон’юнктивою повік і склери утворюються спайки — симблефарон. Особливо
важкі опіки, що ушкоджують внутрішні оболонки ока, можуть призвести не
тільки до сліпоти, але і до атрофії очного яблука.

Невідкладна долікарська допомога. У разі термічних опіків у
кон’юнктивальний мішок закрапують антибактеріальні краплі і закладають
антибактеріальну мазь.

Якщо опіки хімічні, дуже важливо негайно промити око. Бажано у разі
опіків лугами промивати око 2—3 % розчином борної кислоти, а опіків
кислотами — 2% розчином натрію гідрокарбонату. Але якщо готового розчину
немає під руками, не слід витрачати час на його приготування, набагато
важливіше промити око негайно. Для промивання найзручніше
використовувати гумову грушу. Якщо в кон’юнктивальну порожнину потрапили
тверді речовини (вапно, цемент, калію перманганат тощо), необхідно
старанно видалити всі частинки вологим ватним тампоном. Для цього
вивертають нижню і верхню повіки, а у верхнє склепіння вводять вологий
ватний тампон, накручений на скляну паличку. Така процедура інколи дуже
болюча. Тому перед цим у око закрапують анестетики, іноді застосовують
ін’єкції анальгетиків. Після промивання і видалення опікових агентів
закрапують антибактеріальні краплі і закладають антибактеріальну мазь.

Лікування. За умови опіків легкого ступеня призначають антибактеріальні
краплі і мазі з метою профілактики вторинного бактеріального запалення.
Регенерація рогівкового епітелію і запальні явища проходять самостійно.

Хворого з опіками середнього і важкого ступенів направляють до окуліста.
У такому разі крім антибактеріальних препаратів для поліпшення трофіки
призначають вітамінні краплі, солкосерилову мазь; для поліпшення
епітелізації — 1 % розчин хініну; з дезінтоксикаційною метою
використовують тривалі інстиляції (через крапельницю) 3 % розчину
глюкози, вітамінів, антисептиків. На певних стадіях опікової хвороби
застосовують кортикостероїди.

З фізпроцедур використовують фонофорез антибактеріальних препаратів,
зокрема олійного розчину хлорофіліпту.

У деяких випадках за умови важких хімічних опіків в ургентному порядку
проводять операцію пересадки рогівки.

Якщо опіки особливо важкі, що призвели до некротизації усіх шарів
рогівки, з метою збереження ока проводять операцію блефарорафії
(зшивання повік). Пізніше — через 6—12 міс, якщо внутрішні оболонки
зберегли свої функції, проводять низку пластичних операцій, формуючи
кон’юнктивальну порожнину, і кератопротезування. Значний внесок у
розробку цих операцій зробили вчені Одеського інституту очних хвороб ім.
академіка В.П.Філатова.

4. Особливості обстеження хворих із травмами ока. Діагностика

Травми органа зору дуже часто поєднуються з ушкодженнями інших частин
тіла. Тому у разі травм ока треба обов’язково звернути увагу на
загальний стан хворого і провести обстеження всіх органів і систем. У
дорослих, крім того, беруть кров для дослідження на вміст алкоголю. Слід
вияснити всі деталі травм (у побуті чи на роботі, в який час, за яких
обставин). Обов’язково перевіряють гостроту зору як травмованого, так і
здорового ока. Це в майбутньому може мати значення для встановлення
ступеня втрати працездатності.

Огляд ока у разі його ушкодження треба проводити дуже делікатно, щоб не
завдати додаткової травми.

Для визначення характеру травми (контузія чи поранення, проникаюче чи
непроникаюче поранення, ймовірність вну-трішньоочного .стороннього тіла
тощо) велике значення має анамнез. Про наявність внутрішньоочного
стороннього тіла запідозрюють у разі травми, пов’язаної з ударом металу
об метал (наприклад, молотком чи зубилом по металу). Саме за таких умов
може відлетіти дрібний металевий осколок, який має достатню кінетичну
енергію, щоб пробити оболонки ока.

Як уже зазначалося вище, особливо важливою є діагностика проникаючих
поранень ока. Для їх встановлення розрізняють прямі і непрямі ознаки.
Прямими ознаками проникаючого поранення є власне рана, особливо якщо
через неї випали внутрішні оболонки ока, ушкодження райдужки або
кришталикової капсули за ходом раневого каналу, внутрішньоочне стороннє
тіло. Непрямими ознаками є гіпотонія, зміна глибини передньої камери,
травматична катаракта.

Дуже важливим за наявності проникаючих поранень ока є рентгенологічне
обстеження. У всіх випадках з найменшою підозрою на внутрішньоочне
стороннє тіло проводять прицільну рентгенографію орбіти. Щоб стороннє
тіло на плівці було видно чіткіше, рентгенографію проводять у положенні
обличчям вниз — ближче до касети з плівкою. Для того щоб на проекцію
очного яблука не нашаровувалися тіні лобної, основної і верхньощелепної
кісток, голова хворого повинна бути у такому положенні, за якого
підборіддя і кінчик носа торкаються столу.

Однак часто на рентгенівських плівках зустрічаються дрібні тіні
(артефакти), які можуть симулювати сторонні тіла. Тому для виключення,
ймовірних помилок проводять так звану поліграму: на одній плівці роблять
два знімки. Під час першого знімка хворому пропонують дивитися вниз, під
час другого — догори. Якщо у хворого є внутрішньоочне стороннє тіло, на
рентгенограмі буде не одна, а дві симетричні тіні — зверху і знизу.

Для успішної операції видалення внутрішньоочного стороннього тіла
необхідно точно визначити його місцезнаходження. Для цього
використовується протез Комберга—Балтіна. Протез виготовлений з м’якого
металу і має чотири свинцеві мітки. Протез накладають на око так, щоб
мітки точно знаходилися на меридіанах 12-ї, 3-ї, 6-ї і 9-ї годин.
Рентгенографію проводять у передньозадній і боковій проекціях.
Орієнтуючись на тіні від крупинок свинцю, за допомогою спеціальних схем
можна точно встановити, в якому меридіані і на якій відстані від лімба
залягає стороннє тіло.

Для діагностики внутрішньоочних сторонніх тіл часто використовують
ультразвукове обстеження.

Щодо опіків дуже важливо зразу оцінити їх важкість. У такому разі треба
знати, що термічний опік середньої важкості на наступний день може стати
легшим, опік лугом, навпаки, наступного дня завжди стає важчим. Тому
хворих з опіками лугами, навіть якщо вони виглядають як опіки І ступеня,
завжди треба направляти до окуліста.

Особливо важкі опіки ока обумовлює нашатирний спирт. Нашатирний спирт
часто дають нюхати хворим, що знепритомніли. Бувають випадки, що хворий
через різкий запах мимоволі відштовхує флакончик і рідина потрапляє в
око. Тому треба пам’ятати, що давати нюхати хворому слід змочену у
нашатирному спирті і віджату ватку, яку підносять до носа (але не над
оком!).

5. Профілактика очного травматизму

Зважаючи на все вищенаведене, стає зрозумілим, що травми ока завжди є
дуже серйозними і часто призводять до сліпоти. Крім того, травми органа
зору трапляються в найбільш працездатному віці, що має велике соціальне
значення. Тому профілактика очного травматизму є дуже важливою.

До профілактики очного травматизму насамперед відносять дотримання
техніки безпеки на виробництві (використання захисних окулярів, щитків
тощо). Освітлення на робочому місці повинно бути достатнім. Не можна
виконувати види робіт, не передбачені технологією виробництва. До роботи
не повинні допускатися працівники втомлені, хворі і особливо в стані
алкогольного сп’яніння. Усі ці аспекти виробництва повинні бути під

176

контролем не тільки адміністрації, інженера з техніки безпеки, але й
медиків. Про кожен випадок травми слід повідомляти адміністрацію
виробництва.

У школах, дитячих садках профілактика очного травматизму передбачає
дисциплінованість дітей. Дітям необхідно роз’яснювати, наскільки
небезпечну травму можна нанести у разі необережного поводження з такими
предметами, як ножиці або шило, а також забавляючись вибуховими
речовинами. У дитячих садках не повинно бути забавок, якими можна
нанести поранення. На уроках ручної праці, так само, як і на
підприємстві, необхідно дотримувати всіх заходів техніки безпеки.

Батькам теж слід роз’яснювати, що травмам ока у дітей можна запобігти,
вчасно припинивши пустощі з гострими предметами, сніжками, камінням,
стрілянням з лука, «експерименти» з вибуховими та хімічними речовинами.

6. Догляд за хворими

Хворі з травмами ока потребують серйозного ставлення до них. За умови
легких поверхневих поранень і опіків після надання першої допомоги хворі
можуть лікуватися амбулаторне. У разі важчих травм і опіків хворого слід
обслужити позачергово і якнайшвидше направити до окуліста.

Особливу увагу слід звертати на хімічні опіки, зокрема вапном. Необхідно
негайно усунути вологим тампоном усі крупинки вапна, обов’язково
вивернувши верхню повіку. Кожна втрачена хвилина може призвести до
втрати зору в майбутньому.

Також дуже уважного догляду вимагають хворі з проникаючим пораненням
ока. їх негайно транспортують в офтальмологічний травматологічний центр,
а після операції доглядають як за хворими після екстракції катаракти.

Список використаної літератури

PAGE

PAGE 12

Похожие записи