медицина

Реферат на тему:

Токсикодермія

Токсикодермія (toxicodermia) – розповсюджене запалення шкіри, яке
розвивається під дією подразника через дихальні шляхи, шлунково-кишковий
тракт, при введенні в вену, під шкіру чи в м’яз. Кількість екзот і
ендогенних подразників алерготоксичної дії збільшується в зв’язку з
розвитком промисловості (підприємства побутової хімії, фармацевтичної,
харчової промисловості). Більшу групу складають лікарські препарати,
похідні хініна, новокаїна і його аналоги, антигістамінні препарати,
вітаміни В1, В6, В12.

Медикаментозні дерматити можуть бути простими вплив на шкіру більших
концентрацій саліцилової кислоти, перманганата калія) і алергічними (але
частіше виникають токсикодермії (при введенні медикаментів п/ш, в/м,
в/в). Медикаментозний дерматит може бути фіксований, завжди при прийомі
медикамента розвиватися на один і тих самих місцях. При токсикодермії
висипка розміщується симетрично. І таких хворих відмічають висип у
вигляді численних яскраво-червоних, округлих, обмежених плям величиною
до нігтя, локалізуються на розгинальних поверхнях кінцівок, грудях,
животі. Плями зливаються і сильно сверблять. Перебіг тривалий (тижні,
місяці).

Саліцилові препарати (саліпірин, аспірин) спричиняють висипання:
еритематозно – набряклі плями, пухирі, пустули, петехії. Зникнення їх
супроводиться лущенням.

Від хініну та його похідних – еритематозні плями типу скарлатинової
екзантеми або пухирі типу кропив’янки. Надмірний висип супроводиться
гарячкою, підвищенням температури до 39оС, розлади ШКТ головним болем,
безсоння, сверблячка.

Сульфаніламідні препарати спричиняють у чутливих людей висип на шкірі,
слизових рота, статевих органах у вигляді окреслених яскраво-червоних
набряках плям з темнішим центром, на фоні якого утворюються пухирі, які
супроводяться болем.

Антибіотики (пеніцилін, стрептоміцин) – спричиняють поширений гострий
висип з запаленим синюшно-червоним центром і яскраво-червоним обвідком
завширшки 2-3 мм. Іноді в центрі розміщується пухир величиною від
горошини до голубиного яйця. Локалізується на тулубі, кінцівках, нерідко
навколо анального отвору.

Токсикоз-алергічний дерматит, викликаний бромом і йодом може проявлятися
у вигляді вугрів, а від прийому амідонірина – у вигляді фіксованих на
одному і тому самому місці різко ограничених набряко-еритематозних
участі в буровато-червоного або фіолетового-синюшного кольору (фіксована
лікарська еритема).

Діагноз ґрунтується на даних анамнезу та клінічній картині. Допомагає
лабораторне обстеження з допомогою серологічних проб і алергологічних
методів.

Лікування: Негайно припинити застосування лікарських речовин.
Десенсибілізуюча терапія в/в 10% р-ну хлористого кальцію або 20%
гіпосульфату натрію по 120 мл щоденно (10-20) вливань. Сечогінні,
проносні, надмірне пиття.

Токсичний епідермальний некроз – синдром Лайелла. Описаний англійським
дерматологом Lyell в 1956 р. на основі спостережень 4 хворих з тяжким
загальним станом і бульозним пораженням шкірного покриву і слизових
оболонок, подібним з опіковою хворобою ІІ степеня. До кінця 70-х років в
світовій літературі було описано більше 300 спостережень цієї хвороби,
яка в останні роки має тенденцію до частих випадків в усіх вікових
групах населення.

Частіше всього захворювання виникає після прийому сульфаніламідних,
піразонових (анальгін), саліцилових препаратів, антибіотиків,
барбітуратів, аміназина, противотуберкульозних препаратів. Описані
випадки синдрома Лайелла солями золота, фенолфталеїном.

Крім токсико-алергічного впливу лікарств, в розвитку захворювання
важливе значення мають хронічні вогнища інфекції (холецистит, тонзиліт,
гайморит, синусит, флебіт).

Клініка: Протікання синдрома Лайелла має 4 фази: продрамальну,
еруптивну, кризиса, фазу виздоровляння. Захворювання виникає через 10-20
днів, а іноді через 10 годин після прийому лікарського препарату.
Розвивається гостро, раптово і скоро прогресує. Лише при легкому
перебігу хвороби може розвиватися поступово на протязі 2-3 днів.

Продромальна фаза характеризується підвищенням температури до 38оС,
ознобом, серцебиттям, загальною слабістю, безсонницею, головною і
м’язево-судинними болями, тошнотою, рвотою, поносом, біль в області
рота.

Дальше виникає еруптивна фаза, характеризується пораженням різних
участків шкірного покрива, складок. Появляються висипання у вигляді
еритматозних, пухирчастих, везикульозних, папульозних, петехіальних
елементів, які зливаються між собою. Скоро на еритематозному фоні
виникають великі пухирі, як долоня з прозорим серозним наповненням.
Пухирі легко розриваються і утворюються великі зливні мокнучі ерозії
яскраво-червоного кольору. Кругом пухирів і навіть далеко різко
позитивний симптом Нікольського: епідерміс при найменшому дотику легко
відторгається і піднімається. Клінічна картина подібна з дифузним опіком
ІІ степеня. Можливі відторгнення нігтьових пластинок і дифузне випадіння
волосся на голові. Одночасно відмічаються зміни зі сторони верхніх
дихальних шляхів, ШКТ, очей. Появляється світлобоязнь, помутніння
роговиці, втрата зору. Загальний стан різко погіршується tо підвищується
до 39о-40оС, виражений больовий синдром.

Масивне пораження шкірного покрива і слизових оболонок супроводжується
іноді гнійним розплавленням лімфатичних вузлів, задіті внутрішні органи,
гіпертрофія серця, крововилив в легенях. Набряк і абсцес мозку.

При нерозпізнаному синдромі Лайелла чи пізно поставленому діагнозі може
наступити летальність від 7 до 30 днів. Рахують, що летальність вданий
час спостерігається у 70%-90% хворих.

При виздоровленні епітелізаціях поражених частин шкіри проходить
повільно на протязі 1,5-2 місяців. Можливі рецидиви захворювання.

Лікування повинно бути комплексним і індивідуальним з приміненням тих
самих методів, що і при тяжких опіках.

Хворий повинне бути ізольований в окремий бокс з стерильною білизною і
індивідуальними середниками догляду. Палата повинна стерилізуватись
ультрафіолетовими променями. Назначають глококоротикоїдні гормони. При
великому пораженні шкіри і слизових оболонок назначають наркотичні
анальгетики. Для профілактики вторинної інфекції і попередження сепсіса
потрібно назначити антибіотики широкого спектра дії. При тяжкому стані
необхідні в/в капельні вливання на протязі 24-48 годин. Використовують
трансфузії крові і плазми. Назначають багато пити, рідку і протерту їжу,
багато вітамінами, білками. При затрудненому ковтанні назначають поживні
клізми. В комплексній терапії хворих важливе значенні має догляд за
шкірою. Пухирі звільняють від ексудата шляхом прокола їх стерильною
голкою від шприца, після чого проводять обробку шкіри дезинфікуючими
водними розчинами анілінових красок з послідуючою присипкою стерильним
тальком 5-6 раз в день. Періодично приміняють креми з глюкокортикоїдними
гормонами. Зовнішнє лікування, особливо при поширеному пораженні шкіри
проводять відкритим способом. При пораженні очей приміняють
гідрокортизонові краплі.

Профілактика, обережне поводження з медикаментами.

Використання література:

“Дифинренциальная диагностика кожных болезней”. Проф. А.А.Студницина

«Руководство по детской дурематовенерологии».

Ю.К. Скрипник, Ф.А. Зверькова, Г.Я. Шаранова, А.А. Студницин.

Похожие записи