Реферат на тему:

Тирлич хрещатий

Тирлич хрещатий (т. лихоманник). Тирлич. Російська назва — горечавка
пере-крестнолистная, или горечавка соколий перелет; польська — догусгка.

Родина: Сепііапасеае — тирличеві.

Багаторічна рослина з досить товстим кореневищем, яке несе кілька
квітконосних стебел, густо вкритих листям, заввишки 15—60 см, які
виростають з розетки прикореневих листків. Листки лінійно-ланцетні,
тупуваті, багатожцлкові. Квітки сидячі, зібрані пучками в пазухах
верхніх листків на дуже коротких квітконіжках; віночок з 4 яйцевидними
відігнутими частками, всередині синій, зовні білувато-синій.

Росте на сухих схилах, серед чагарників, на полях, луках, горбах, у
молодих рідких соснових лісах, любить відкриті місця, зустрічається
іноді в центрі Європейської частини СРСР — на Україні, в лісостепу і
лісових районах. Цвіте в липні — до половини серпня.

Збирають кореневища з коренями восени і головним чином від особин з
зав’ялими стеблами. В народі існує думка, що ознака ця (в’янення стебла)
означає, що рослина має вік не менше 3—4 років: стебло виростає тільки
на 3—4-й рік життя рослини, а до того існує тільки розетка з листків.
Ознака ця не відповідає описам у визначниках рослин, але насправді це
спостерігається дуже часто. Корені проникають глибоко в землю, через що
їх важко викопувати.

Вважають, що корінь цього тирличу збуджує апетит, зміцнює шлунок, діє
глистогінно і перешкоджає нагноєнням.

Вживання. Наукова медицина застосовує не цей тирлич, а тирлич жовтий (G.
lutea L.). Препарати його (порошки й екстракти) вживаються як гіркота,
що збуджує апетит і поліпшує діяльність травних органів. Тирлич жовтий,
мабуть, застосовують у народі там, де він росте (високогірні луки). На
Волині ж цей вид зустрічається дуже рідко. В народі застосовують той
тирлич, який більше зустрічається на місці, найчастіше G. cruciata L.

Відвар кореневищ і коренів тирличу (15,0—20,0 г на 1 л води)
застосовують при млявому травленні, при запорах, відсутності апетиту,
при блідій немочі, подагрі, артритах і, зовнішньо, для лікування старих
гнійних ран.

????????? ? водний відвар або напар кореневищ з коренями тирличу скоро
псується, його виготовляють невеликими порціями, а ще кращим вважається
виготовлення, замість напару, настойок на міцному вині, які приймають по
2—3 чарки щодня.

При підвищеній кислотності шлунка з здуттям, печією і запорами готують
настойку на портвейні: беруть по 10,0 г таких рослин: коренів тирличу,
апельсинних корок, кореневищ аїру , трави звіробою , бобівника , квіток
пижма, кореня валеріани і трави сухоцвіту болотяного . Всю цю суміш
заливають 1 л вина і ставлять на вікно на сонячне світло на 21 день.
Потім проціджують і приймають: вранці натщесерце 2 столові ложки і
стільки ж перед сном.

Крім того, кореневища і корені тирличу застосовуються при таких недугах.

Зовнішньо: 1. Гнійні рани посипають дрібним порошком коренів тирличу,
змішаним порівну з порошком квіток ромашки лікарської.

2. Народним засобом проти смердючого потіння ніг є щоденне (перед сном)
вимочування ніг у гарячому міцному відварі з суміші дубової кори і
кореневищ тирличу, взятих у пропорції: 3 частини кори і 1 частина
тирличу. При цьому в народі рекомендують замість панчіх, шкарпеток та
інших видів обгортання ніг застосовувати льняні або конопляні онучі з
саморобного полотна.

Всередину. Шляхом особистих спостережень я переконався у високій
ефективності рослини в таких випадках:

1. Навіть найстійкіша печія проходить, якщо перед обідом щодня випивати
чарку вина, в якому протягом 21 дня настоювались дрібно порізані корені
з кореневищем тирличу.

2. При подагрі добре діє такий відвар: 3 чайні ложечки дрібно порізаного
кореня тирличу заливають З склянками сирої води і варять протягом 7—10
хвилин. Весь цей відвар випивають протягом дня.

3. При катарі шлунка по 1 чайній ложечці (з верхом) дрібно порізаного
кореня тирличу, трави деревію і трави золототисячника (№ 16) заливають
З склянками сирої води і кип’ятять 10 хвилин. Весь відвар випивають
протягом дня. При відповідній при цій хворобі дієті (про що буде сказано
окремо) включається в харчування кисле молоко з булкою. При цьому
забороняється горілка і обмежується куріння.

Цей же відвар приймають при відсутності апетиту, при кишкових
захворюваннях, а також при блідій немочі у слаборозвинених дівчат.

Зберігання. Кореневища з коренями тирличу зберігають у дерев’яних
ящиках, вистелених всередині папером.

Похожие записи