Реферат на тему:
Судово-медична травматологія. Класифікація пошкоджень. Травматизм та
його види
Одним з найважливіших розділів судової медицини є травматологія (грец.
trauma — пошкодження, logos — вчення) — вчення про пошкодження.
Судово-медична травматологія вивчає особливості пошкоджень, що мають
значення для судово-медичної практики. В зв’язку з цим у цьому розділі
розглянуті питання травми, які потребують експертної оцінки для
розв’язання завдань, поставлених органами дізнання, слідства чи суду.
З медичної точки зору тілесним пошкодженням, або травмою, називається
порушення анатомічної цілості або фізіологічної функції тканин, органів,
систем, що виникають внаслідок дії чинників навколишнього середовища
(механічних, хімічних, біологічних та психічних).
Через численність і різноманітність пошкоджень їх класифікують за
походженням залежно від діючих чинників, властивостями, наслідками тощо.
1. Класифікація пошкоджень tc “1. Класифікація пошкоджень”
1. За характером чинників навколишнього середовища всі пошкодження можна
розподілити на фізичні, хімічні, біологічні і психічні.
1. Пошкодження фізичними чинниками, до яких належать:
а) механічна травма від дії тупих, гострих предметів, знаряддя,
вогнепальної зброї, а також усі види механічної асфіксії;
б) термічна травма від дії високих і низьких температур;
в) електрична травма від дії атмосферної і технічної електрики;
г) променева травма від дії іонізуючого випромінювання;
д) барометрична травма від змін атмосферного тиску.
2. Пошкодження хімічними чинниками, до яких відносять хімічні опіки та
отруєння.
3. Пошкодження біологічними чинниками (інфекційними, бактеріальними
токсинами) за умов введення їх штучним шляхом, або насильним
позбавленням людини їжі та води, внаслідок чого настає розлад здоров’я
або смерть.
4. Пошкодження психічними чинниками (психічна травма внаслідок страху,
переляку, сильного душевного хвилювання).
II. За властивостями пошкодження поділяють на анатомічні (рани, садна,
синці, переломи кісток, пошкодження внутрішніх органів, розділення тіла
на частини) і функціональні (біль, шок, струс головного мозку, серця).
Функціональні пошкодження нерідко поєднуються з анатомічними.
III. За наслідками пошкодження є смертельні і несмертельні. Смертельні
пошкодження призводять до смерті людини, несмертельні поділяють на
тяжкі, середньої тяжкості і легкі тілесні пошкодження (відповідно до
ст.ст. 101, 102, 106 Кримінального кодексу України).
На практиці одні пошкодження спостерігаються рідко, інші за певних умов
— часто.
2. Травматизм та його види tc “2. Травматизм та його види”
Виникнення однорідних травм у людей, що перебувають у подібних умовах
праці і побуту, називається травматизмом.
Найбільш доцільною є класифікація травматизму на:
1) транспортний, до якого належать травми, спричинені різного виду
транспортними засобами;
2) виробничий — промисловий і сільськогосподарський;
3) побутовий;
4) шкільний;
5) спортивний;
6) військовий;
7) інші види.
В судово-медичній практиці найчастіше доводиться проводити експертизу в
зв’язку з пошкодженнями при побутовому і транспортному травматизмі.
Основними причинами виникнення травм є різні порушення правил поведінки
в суспільстві і побуті, особиста необачність, недисциплінованість,
невиконання встановлених правил та інструкцій з техніки безпеки,
недоліки в організації виробництва і побуті, а також вживання алкоголю,
що є небезпечним не тільки для сп’янілого, а й для оточуючих його осіб.
Вивченням причин травматизму та профілактики його займаються різні за
фахом лікарі, в тому числі й травматологи.
b p ? ? 8
r
????????До основних завдань, які розв’язують при цьому судові медики,
належать: встановлення наявності пошкодження, його особливостей,
механізму виникнення (предмет, яким воно утворене, особливості цього
предмета), напрямок і сила дії предмета, послідовність нанесення
пошкоджень, встановлення зажиттєвості і давності нанесення пошкоджень,
з’ясування причини смерті або визначення ступеня тяжкості тілесного
пошкодження відповідно до статей Кримінального кодексу України.
Щоб у повному обсязі відповісти на ці питання, потрібно правильно
описати пошкодження.
Опис починається з визначення локалізації пошкодження — анатомічної
ділянки і відстані в сантиметрах від анатомічних ліній і точок; у
випадках автомобільної травми, вогнепальних пошкоджень потрібно вказати
висоту розташування від підошви.
Форму пошкодження зазначають як лінійну, щілиноподібну, або порівнюють з
формою геометричних фігур і літерами абетки. Форму ран описують до і
після зведення країв.
Розміри пошкодження визначають за двома перпендикулярними лініями, у Г
подібних і променистих ран вимірюють довжину окремих розривів (променів)
від центру.
На поверхні пошкоджень відмічають рельєф, колір, сторонні нашарування
тощо.
У ранах описують властивості країв (рівні, хвилясті, зазублені,
фестончасті, нерівні тощо), наявність саден, крововиливів, відшарування,
розчавлення тощо, а також особливості кінців (гострі, заокруглені, П —
подібні тощо).
Описують стан прилеглих до рани тканин — наявність забруднення,
сторонніх включень, плям крові тощо.
Ці правила повинні пам’ятати і виконувати не тільки судові медики під
час складання “Висновку експерта” а й лікарі лікувального профілю при
описі пошкоджень у картці амбулаторного або стаціонарного хворого, які є
не тільки медичними, а й юридичними документами. Ці документи нерідко є
одними з основних матеріалів для судово-медичної експертизи, особливо в
тих випадках, коли експертиза проводиться через деякий час після
заподіяння пошкодження і первісна картина їх змінена операційним
втручанням, процесом загоєння або пошкодженнями.
Література
Авдеев М.И. Судебно-медицинская экспертиза трупов. // М.: Медицина,
1976. — 440 С.
Акопов В.И. Судебно-медицинская экспертиза по документам. // Р.- на
Дону, 1989. — 38 С.
Барсегянц Л.О., Левченков Б.Д. Судебно-медицинская экспертиза выделений
организма. // М., 1978. — 144 С.
Барсегянц Л.О., Верещака М.Ф. Морфологические особенности волос человека
в аспекте судебно-медицинской экспертизы. // М., 1982. — 215 С.
Бедрин Л.М., Загрядская А.П., Кедров В.С., Уткина Т.М.
Судебно-медицинская диагностика скоропостижной смерти от ишемической
болезни сердца. // Горький, 1975. — 160 С.
Бедрин Л.М., Загрядская А.П. Судебно-медицинские возможности
исследования эксгумированного трупа. // Горький, 1978. — 52 С.
Бердичевский Ф.Ю. Уголовная ответственность медицинского персонала за
нарушение профессиональных обязанностей. // М.: Юридическая литература,
1970. — 128 С.
Бережной Р.В. Судебно-медицинская экспертиза отравлений техническими
жидкостями. // М., 1977. — 207 С.
Богуславский А.П. Судебно-медицинская экспертиза трупов неизвестных лиц.
// К.: Здоровья, 1964. — 143 С.
Ботезату Г.А., Мутой Г.Л. Асфиксия. // Кишинев, 1983. — 85 С.
Ботезату Г.А., Тетерчев В.В., Унгурян С.В. Диагностика давности смерти в
судебной медицине. // Кишинев, 1987. — 134 С.
Вермель М.Г. Вопросы теории судебно-медицинского заключения. // М.,
1979. — 112 С.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
