Реферат на тему:

Сторонні тіла у вусі, носі, глотці, трахеї, бронхах: симптоми, перебіг,
лікування.

Сторонні тіла вуха найбільше часто спостерігаються в дітей, що засовують
у зовнішній слуховий прохід різні дрібні предмети (папір, плодові
кісточки, горох, насіннячка соняшника, бусини та ін.). зустрічаються
шматочки вати, уламки сірників і т.д. У вухо можуть попадати і різні
комахи (клопи, таргани, мухи й ін.).

Симптоми, перебіг. Невеликі сторонні тіла з гладкими стінками при
відсутності травми стінок слухового проходу можуть не викликати скарг у
хворих. Тіла з гострими краями й особливо живі комахи викликають
неприємні, а іноді і болісні відчуття, служать причиною болю і шуму у
вухах.

Лікування. Перед видаленням стороннього тіла обов’язково оглядають вухо
для встановлення характеру стороннього тіла. Комах звичайно присипляють,
закапавши у вухо 2-3 краплі рідкої олії чи спирту, потім видаляють
пінцетом чи промиванням зовнішнього слухового проходу теплою водою зі
шприца Жане. Таким методом видаляють і інші сторонні тіла. Не можна
видаляти пінцетом округлі предмети, наприклад бусини, тому що це може
привести до проштовхування їхній у більш глибокі відділи слухового
проходу сторонні тіла рослинного походження, що набухають, (горох, боби)
перед видаленням їх знезводнюють шляхом повторного уливання у вухо
спирту. Промивання вуха — найбільш безпечний метод, однак воно
протипоказано при перфорації барабанної перетинки (щоб уникнути гнійного
отиту), при сторонніх тілах, цілком обтуруючих кістковий відділ
слухового проходу (струмінь води проштовхує їх ще глибше).Якщо лікування
неефективне, то стороннє тіло під контролем зору видаляють маленьким
гачком.

Сторонні тіла носа, як і сторонні тіла юшка, найчастіше зустрічаються в
дітей. У порожнині носа можуть застрявати і шматочки харчових мас, що
попадають туди через носоглотку при блювоті. Іноді навколо стороннього
тіла, що довго знаходиться в порожнині носа, відкладаються вапняні і
фосфорні солі, унаслідок чого утвориться так називаний носовий камінь —
риноліт.

Симптоми, перебіг. Однобічне утруднення подиху через ніс і гнійні
виділення з однієї половини носа, рідше носова кровотеча. Для
розпізнавання застосовують риноскопію, обмацування зондом і
рентгенографію (металеві тіла).

Лікування. Якщо стороннє тіло не удається видалити вишмаркуванням, то
його витягають тупим гачком. Плоскі сторонні тіла (монета, сірники,
папір і ін.) можна видалити пінцетом. Не слід зваблюватися легкістю
видалення пінцетом чи щипцями, здавалося б, близько розташованих
сторонніх тіл округлої форми, тому що вони часто вислизають і
проштовхуються далі. Великі риноліти перед витягом варто роздрібнити
носовими щипцями і видалити вроздріб.

Сторонні тіла глотки, як правило, потрапляють з їжею (риб’ячі кісти,
лушпайка від злаків, шматочки дерева й ін.), рідше застряють уламки
зубних протезів, шпильки, цвяхи (у кравців, шевців). При недостатнім
прожовуванні і поспішному проковтуванні великі шматки їжі можуть
застрягти над стравоходом, закрити вхід у гортань і викликати асфіксію.
Сприяють улученню сторонніх тіл розмова, сміх під час їжі. Найчастіше
гострі сторонні тіла застряють в області зіва, мигдалин і кореня язика,
рідше- в інших відділах глотки .

Симптоми, перебіг. Хворі скаржаться на колючий біль під час ковтання,
салівацію, а за наявності стороннього тіла в носогорлі — утруднене
носове дихання. Останнє відзначається в разі великих сторонніх тіл
гортаногорла. Хворі часто відчувають локалізацію стороннього тіла.
Інколи вони скаржаться, що декілька місяців тому застряло стороннє тіло
в горлі, воно давить, заважає ковтанню. Ці скарги свідчать про те, що в
цих пацієнтів немає стороннього тіла, а є парестезії, зумовлені
функціональними, рідше органічними, розладами ЦНС, і їх треба направляти
на консультацію до психоневролога.

У разі тривалого перебування стороннього тіла в горлі спочатку навколо
нього виникають запальні процеси, згодом можливі утворення
паратонзилярних, парафарингеальних і загорлових абсцесів, флегмони
бічної стінки горла, а потім розвивається сепсис із віддаленими гнійними
метастазами в органи і системи організму.

Під час діагностики сторонніх тіл горла, крім фарингоскопії, риноскопії
та непрямої ларингоскопії, застосовують пальцеве дослідження горла, за
якого пальпуються сторонні тіла. Металеві сторонні тіла добре
виявляються за допомогою рентгенологічних досліджень. Рентгенографію
виконують у двох проекціях. Інколи проводять томографію.

Сторонні тіла стравоходу часто спостерігають у дітей від 1 до 5 років.
Проте вони можуть бути і в дітей до 1 року, коли вони потрапляють у
стравохід під час приймання їжі, що містить м’ясні чи риб’ячі кістки,
фруктові кісточки. Інколи в стравохід потрапляє соска. У дітей перших
років життя часто спостерігаються такі сторонні тіла: монети, гудзики,
жетони, а в дітей шкільного віку — шпильки, голки, кнопки, інші
канцелярські предмети.

У стравоході сторонні тілі застряють переважно в його 1-му звуженні
(60-70 %), в 2-му — 20-30 %, в 3-му — 6-10 %. Вони можуть перебувати у
стравоході протягом різного терміну (наприклад, монети іноді до 3
місяців). Коли розвивається ускладнення у вигляді запального процесу,
хворих обстежують і виявляють сторонні тіла. Розрізняють сторонні тіла
неускладнені (вони перебувають у стравоході без запальної реакції) і
ускладнені (коли розвивається езофагіт, періезофагіт, проникаюча травма,
медіастиніт, парез гортані, травматичні ушкодження серця, аорти).
Розвивається пневмонія, плеврит, кровотеча, стравохідно-трахеальні
фістули тощо.

Хворі скаржаться на утруднення або неможливість ковтання, біль у
ділянці шиї та в грудній клітці, який іррадіює в міжлопаткову ділянку
або руку, салівацію, кашель, блювання, утруднене дихання. За локалізації
стороннього тіла в 3-му звуженні стравоходу хворі скаржаться на біль у
нижній третині грудної клітки, дисфагію. У разі ускладнення сторонніх
тіл стравоходу приєднуються скарги, як за основного захворювання.

Діагностика сторонніх тіл грунтується на анамнезі. Хворі скаржаться, що
під час їди щось застряло в горлі, вони намагались його проштовхнути за
допомогою ковтання скоринки хліба або води, але це не допомогло.
Подальше вживання їжі супроводжувалося болем і дифагією.

Під час клінічного обстеження треба детально оглянути ротову і гортанну
частини горла, оскільки там часто застряють сторонні тіла. Скарги
хворого однакові у разі сторонніх тіл гортанної частини горла та
початкової частини стравоходу. Під час непрямої ларингоскопії видно
накопичення слини в грушоподібному закутку, його локальний набряк. Може
бути інфільтрація ділянки черпакуватого хряща. Якщо натиснути на гортань
і трахею, виникає больове відчуття. На шиї можуть бути інфільтрати. У
дітей рот нерідко напіввідкритий.

Далі проводять пробу з ковтанням води. Під час ковтання в дітей
змінюється вираз обличчя із-за болю, в них вимушене положення голови. Ця
проба є характерною для обтурації стравоходу, а в інших ситуаціях вона
не дає ефекту.

Застосовують рентгеноскопію та рентгенографію для уточнення діагнозу.

Лікування. сторонніх тіл стравоходу полягає в якомога швидкому їх
видаленні, щоб запобігти грізним ускладнення. Для цього застосовують
щипці і пряму гіпофарингоскопію або езофагоскопію. Інші способи
видалення не застосовують, зокрема гачок Кірміссона, оскільки це дуже
небезпечно. Після видалення стороннього тіла організовують старанний
догляд за дитиною протягом 1-3 діб, щоб не пропустити можливі
ускладнення. Призначають молочно-рослинну дієту. Страва має бути не
гарячою, не гострою, не солоною. Хворим з езофагітом, періезофагітом
призначають антибіотики. У разі розриву стравоходу виконують
езофаготомію.

Сторонні тіла гортані. У гортані сторонні тіла застряють рідко
(найчастіше вони прослизають через голосову щілину в трахею і бронхи).
Спостерігаються, як правило, у дітей. У гортані звичайно виявляють
сторонні тіла з гострими краями і кінцями (риб’ячі і м’ясні кісти,
шкарлупа горіха, яєчна шкарлупа й ін.), а також порівняно великі
предмети, що застряють у просвіті голосової чи щілини ущемляються в
підскладчатому просторі.

Симптоми, перебіг залежать від величини і локалізації сторонніх тел.
Найбільш часті ознаки — приступи сильного кашлю, болю в області гортані,
захриплість голосу аж до афонії. У залежності від ступеня закриття
голосової щілини чи за рахунок набряку, що приєднався, підскладтковому
просторі виникає порушення чи подиху навіть розвивається асфіксія.

Лікування сторонніх тіл гортані полягає в їх видаленні. За блискавичної
форми стороннього тіла необхідна негайга допомога, яка полягає в
проведенні операції конікотомії, а не трахеотомії. Показана пряма
ларингоскопія. Проте в амбулаторних умовах виконати це неможливо через
відсутність необхідних інструментів. У такому разі хворому дають випити
води, постукують по міжлопатковій ділянці, можна взяти дитину за нижні
кінцівки, опустити головою вниз, декілька разів добре струсунути її.
Стороннє тіло може вийти з гортані. За гострих форм сторонні тіла
гортані видаляють під час прямої ларингоскопії. Під час непрямої
ларингоскопії в дітей видалити сторонні тіла практично неможливо.

Сторонні тіла трахеї і бронхів. Ними можуть бути які дрібні предмети:
насіннячка соняшника і кавуна, ґудзика, шпильки, гачки, цвяхи, кнопки,
канцелярські скріпки, квасоля, горох і т.д..д. У більшості випадків вони
зустрічаються в дитячому віці, потрапляючи туди з порожнини рота при
глибокому вдиху. Рідко сторонні тіла можуть потрапити в нижні дихальні
шляхи зі шлунково-кишкового тракту (при блювоті, заповзанні круглих
глистів). Сприятливими моментами є сміх, плач, кашель, сон, непритомний
стан, сп’яніння, ослаблення, кашель.

Симптоми, перебіг Клінічна картина стороннього тіла бронха стадійна.
Перша (початкова) стадія характеризується клінічними ознаками, які
спостерігаються під час руху стороннього тіла через голосову щілину. При
цьому виникає судомний кашель, утруднене дихання аж до асфіксії. Ці
явища тривають протягом кількох хвилин.

Перебіг 2-ї (латентної) стадії відбувається без жодних клінічних ознак,
які вказали б на аспірацію стороннього тіла. Проте можуть бути симптоми
балотування стороннього тіла, постійний кашель.

Третя (явна) стадія стороннього тіла бронха характеризується виникненням
патологічних змін у бронхові. На місці локалізації стороннього тіла
виникає набряк слизової оболонки, можливі ушкодження бронха гострим
стороннім тілом, яке травмує його стінки або кровоносні судини.
Виникають грануляції, кровотеча. Стороннє тіло закриває головний,
частковий або сегментарний бронхи, спричиняючи ателектаз легенів різного
ступеня. Слід відзначити, що невеликі за розміром ателектази не
впливають на дихальну функцію. Проте довготривалий ателектаз сприяє
розвитку пневмонії, абсцесу легенів, унаслідок чого в другій легені
виникає емфізема, що призводить до зміщення органів середостіння у
хворий бік. Це видно під час рентгеноскопії органів грудної порожнини.
Під час вдиху видно зміщення середостіння вбік. При цьому обидві легені
наповнюються повітрям і спадаються з різною швидкістю. Здорова легеня
наповнюється повітрям швидше і в більшому об’ємі, ніж хвора, тому органи
середостіння під час вдиху зміщуються в бік ателектазу легенів.
Зазначені зміни чітко фіксуються під час рентгенографії — симптомом
Гольцкнехта -Якобсона, а нерівномірне наповнення легенів повітрям —
симптом гойдання.

Для уточнення діагнозу застосовують рентгенологічний метод дослідження,
за якого виявляють симптом Гольцкнехта -Якобсона та симптом гойдання.
Металеві сторонні тіла, які затримують рентгенівське проміння, чітко
видно під час рентгеноскопії та рентгенографії. Для діагностики
стороннього тіла, звичайно, мають значення анамнез, стадія розвитку
захворювання і клініко-рентгенологічне дослідження. Проте найголовнішим
є піднаркозна бронхоскопія, котра з вірогідністю вказує на характер і
локалізацію стороннього тіла.

Диференціальну діагностику проводять із гострим бронхітом, пневмонією,
ларинготрахеїтом, частковою емфіземою легенів та однобічним
полікістозом, стороннім тілом стравоходу.

Лікування стороннього тіла бронха полягає в його видаленні шляхом
піднаркозної верхньої бронхоскопії і подальшого лікування ускладнень,
які виникають унаслідок довготривалого перебування стороннього тіла в
бронхові і можливих ускладнень під час бронхоскопії.

Профілактика. Велика роль належить санітарній освіті. Варто нагадувати
батькам і персоналу дитячих установ про небезпеку дрібних предметів для
маленьких дітей. Важливо стежити за поведінкою дітей під час годування.

PAGE

PAGE 1

Похожие записи