.

Спостереження та догляд за органами дихання (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
210 1804
Скачать документ

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ДОГЛЯД

ЗА ОРГАНАМИ ДИХАННЯ

Не меншу увагу у хворих хірургічного профілю, особливо у перед- та
післяопераційний періоди, слід приділяти станові дихального апарату.
Основними симптомами розладів з боку органів дихання є задишка, кашель,
біль у грудній клітці, кровохаркання. Нормальна частота дихальних рухів
дорівнює 14—20 за 1 хв. Рахувати її треба, поклавши руку на грудну
клітку хворого. Під задишкою розуміють зміну частоти, глибини, ритму
дихання.

Задишка виникає внаслідок дефіциту в крові кисню. Вона буває при
гіпоксії різної етіології (захворювання легень, серцево-судинної
системи, підвищення температури тіла, інтоксикація тощо). Частота
дихальних рухів у разі задишки може досягати 30—50 за 1 хв.

Розлади дихання можуть проявлятися і ядухою, яка виникає іноді в
післяопераційний період. Ядуха — це раптовий приступ сильної задишки.

Допомога хворому з явищами ядухи полягає передусім у звільненні його від
одягу, що стискає грудну клітку і верхні дихальні шляхи, забезпеченні
достатнього доступу повітря, диханні киснем, наданні положення
напівсидячи.

Частим явищем, яке вказує на порушення в дихальних шляхах, є кашель.
Причиною його можуть бути подразнення слизової оболонки трахеї, бронхів,
ураження плеври.

Кашель буває сухим і вологим, з виділенням харкотиння. Останнє може бути
слизистим, гнійним, кров’янистим — залежно від виду патологічного
процесу. Так, при раку легень харкотиння містить прожилки крові (за
типом малинового желе). При гострому абсцесі легень воно густе, гнійне,
з неприємним запахом, після відстоювання ділиться на три шари: нижній —
густий гній, середній — каламутна рідина, верхній — слизисто-піниста
маса. При гангрені легень харкотиння має смердючий запах, водянисте,
сіро-коричневого кольору, з ділянками некро-тизованої легеневої тканини.
Кількість харкотиння, яке виділяється за добу, може бути різним: від 50—
100 мл до 2000 мл. Характер харкотиння має важливе значення для
діагностики захворювань, а тому його треба збирати в спеціальну закриту
плювальницю.

За патологічних станів органів дихання і серцево-судинної системи в
передопераційний період треба ретельно обстежити хворого, після чого
провести відповідну корекцію. Шляхом спірометрії вимірюють форсований
об’єм видиху за 1 с та форсовану життєздатність. Визначають парціальний
тиск кисню і вуглецю в артеріальній та венозній крові, насичення
артеріальної і венозної крові киснем (у нормі — 12—15 кПа, — 4,4—6,1
кПа, насичення артеріальної крові киснем — 80—90 %, венозної — 40—50 %),
показники кислотно-основного стану.

З метою корекції встановлених розладів за кілька діб до операції хворим
внутрішньовенне вводять 40 % розчин глюкози (20 мл), 10 % розчин кислоти
аскорбінової (2—3 мл), підшкірно—серцеві препарати (камфора, кордіамін),
відхаркувальні і такі, що вгамовують кашель, препарати,
бронходилататори. Іноді (у разі зеленого і смердючого харкотиння)
показана передопераційна ан-тибіотикотерапія. Всі перераховані засоби
підвищують тонус організму, зменшують застій у малому колі кровообігу і
тим самим є доброю профілактикою післяопераційних ускладнень.

У разі хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів (трахеїт, бронхіт)
або легень (хронічна пневмонія, пневмосклероз, емфізема легень) потрібна
передопераційна підготовка дихального апарату. З метою поліпшення
газообміну хворому протягом кількох діб рекомендують дихальну
гімнастику.Окремим хворим за одну-дві доби до операції показане
прикладання банок, гірчичників. Особливу увагу треба приділяти курцям.
Щонайменше за 2—3 тюк до операції їм треба заборонити курити.

До операціїтреба навчити хворого “дихальному режиму” в післяопераційний
період: як хворий повинен дихати після операції, виконувати дихальну
гімнастику, відкашлювали харкотиння тощо.

У післяопераційний період може погіршитися вентиляція легень.
Інгаляційні наркотичні речовини посилюють бронхіальні виділення,
зменшують еластичність легеневої тканини, біль у рані, особливо після
операцій на грудній клітці і животі. Седативні засоби погіршують
вентиляцію легень.

З метою профілактики післяопераційних легеневих ускладнень вже на
наступну добу після операції хворому треба надати положення напівсидячи.
Велику увагу треба приділити лікувальній фізкультурі і дихальній
гімнастиці. Перші кілька діб після операції хворий повинен періодично
дихати зволоженим киснем. Потреба у кисневій терапії регулюється
показником . Рекомендують гірчичники, банки, інгаляції розчину натрію
гідрокарбонату, гідрокортизону, еуфіліну 1—2 рази на добу. У деяких
випадках показана ан-тибіотикотерапія.

Сухі банки і гірчичники мають за мету зумовити гіпере.мію шкіри,
застійні крововиливи. Це виявляє знеболювальну, відволікальну і
розсмок-тувальнудію.

За наявності кашлю, коли дозволяє характер операції, хворому треба дати
тепле питво, бажано молоко з содою або наполовину з мінеральною водою
типу боржомі. Хворого тепло вкривають, щоб не переохолодився його
організм. У разі утрудненого відкашлювання харкотиння хворому треба
допомогти (мал.10).

Грудну клітку бажано досліджувати клінічно 1—2 рази на добу. Деякі
автори рекомендують у пацієнтів із хронічною хворобою органів грудної
клітки проводити щоденне рентгенологічне дослідження.

На особливу увагу заслуговує догляд за дихальною системою після операції
на органах грудної клітки. Це пов’язано з новими умовами гемодина-міки,
які виникають, особливо після операції на серці, а також з обмеженням
дихальної функції у зв’язку з травмою грудної клітки або видаленням
частини легені.

Хворий повинен постійно дихати зволоженим киснем. За наявності у
плевральній порожнині дренажів треба стежити за їх прохідністю. У разі
виділення з дренажів крові ії об’єм своєчасно компенсують.

Уже з першої доби після операції хворого примушують відкашлювати,
правильно і глибоко дихати. Дихання повинно здійснюватися через ніс. Це
сприяє розширенню бронхів, виділенню харкотиння і вентиляції легень.
Харкотиння, яке залишається в носоглотці, відсмоктують.

Після операцій на грудній клітці хворий відзначає біль у ділянці
операційної рани, в зв’язку з чим він обмежує дихальну екскурсію, що є
причиною розвитку післяопераційної застійної пневмонії. Для зняття болю
хворим треба давати наркотичні речовини — часто і малими дозами, а
нерідко і великими порціями.

Іноді в післяопераційний період протягом певного часу показана штучна
вентиляція легень. Це буває у разі задишки, коли РаСО, падає нижче за 8
кПа у пацієнта, що вдихає 100 відсотків кисню, а також у разі невдалих
спроб видалити бронхіальні виділення.

Після операції на органах грудної клітки обмежень щодо дієти не повинно
бути. Вже на другу добу хворі можуть їсти (дієта № 1). Але це не
стосується хворих з операціями на стравоході, коли вони протягом 4—5 діб
повинні голодувати. Їм не рекомендують навіть ковтати слину, щоб не
інфікувати накладених на стравохід швів. Слину треба відсмоктувати.
Прийом їжі доцільно замінити інтенсивним парентеральним харчуванням
(внутрішньовенним уведенням білкових препаратів, вуглеводів, жирових
емульсій, сольових розчинів).

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020