Реферат на тему:

Спеціальні методики електрофорезу: (внутрішньоорганний електрофорез,
електродрегінг, пролонгований електрофорез, внутрішньопорожнинний
електрофорез)

1. ЩО ТАКЕ ЕЛЕКТРОФОРЕЗ.

Введення лікарських речовин в організм з допомогою постійного
електричного струму ( електрофорезу) відомо давно і воно знайшло широке
застосування в лікуванні багатьох захворювань. Електрофорез в деякій
мірі зменшує, або й повністю виключає побічну дію багатьох лікарських
препаратів в порівнянні з другими методами введення.

При електрофорезі на організм людини діє не тільки речовина, але й
електричний струм. Тому лікарський електрофорез — це особливий
електрофармакологічний метод, в основі якого знаходиться комплексна дія
на організм постійного струму і введення з його допомогою лікарських
речовин.

Електрофорез — в основі якого лежить принцип електроеллімінації
називається внутрітканевим, або внутріорганним. Принцип
електроеллімінації дає можливість підвищення концентрації лікарської
речовини в оприділених органах або тканинах , шляхом застосування
направленого електричного поля постійного струму.

Взявши за основу принципи електроеллімінації, в Ялтинському НІІ фізичних
методів лікування і медичної кліматології ім. Сеченова розробили нові
методики лікування запальних і нагнійних захворювань легень із
застосуванням постійного електричного струму.

Внутрішньотканевий електрофорез можна застосувати при любій локалізації
запального процесу (не тільки в легенях).

Концентрація лікарської речовини в тканинах залежить від способу, дози і
швидкості їх введення і виведення з організму.

Найбільшу концентрацію лікарської речовини в найкоротший час можна
добитися шляхом внутрісудинного введення (внутрівенного,
внутріартеріального). Але швидко введені в кровоносні судини ці речовини
і швидко виводяться не успіваючи на достатній час затриматися в
тканинах.

Крапельне внутрівенне введення речовин розтягнуте в часі, якраз і
підходить до цього:. відносно повільно поступають в судинне русло і
тканини лікарського препарату, що вводяться внутрім’язево, підшкірно і
через рот. Але введені такими методами лікарські речовини не завжди
вдається дістати достатню терапевтичну концентрацію препарату в крові і
тканинах і дістати позитивний результат від лікування, особливо в
випадках вираженого запального процесу.

Тому час застосування електричного поля буде залежати від методу
введення лікарської речовини і поступленням його найбільшої концентрації
в крові. Цей час буде найбільш коротким при внутрівенному введенні,
потім при внутрім’язевому і підшкірному.

При звичайному прийомі (per os) час наступления найбільшої концентрації
— найдовший. Тому, фактично, є можливим одночасне введення в організм
людини лікарської речовини любим методом і застосування гальванічного
струму, що і називається внутріорганним (внутрілегеневим)
електрофорезом.

2. Внутрішньоорганний електрофорез.

При цьому зона пораження легені повинна знаходитись між прокладками
електрофорезу. Сама методика внутрілегеневого електрофорезу має кілька
варіантів, які залежать від того, як вводиться лікарська речовина:

• Внутрівенне введення лікарської речовини + гальванізація грудної
клітки. В цьому випадку на грудну клітку спочатку накладаються електроди
в проекцій легеневого пораження, а потім внутрівенно шприцом вводиться
лікарська речовина і зразу починається процедура гальванізації;

• Внутрівенне капельне введення лікарської речовини + гальванізація
грудної клітки. Хворому вводиться ввенно лікарська речовина, швидкість
введення в середньому складає 30-50 капель в хвилину при загальному
об’ємі розчину 150-200мл. Після введення 2/3 об’єму розчину починається
гальванізація грудної клітки, яка продовжується увесь час капельного
вливання і ще після нього 30-40хв;

• Аерозольні інгаляції лікарської речовини з одночасною гальванізацією
грудної клітки можна проводити в інгаляторах в сидячому положенні. При
цьому електроди прикріплюємо гумовими бинтами, а ще треба прослідкувати,
щоби хворий в час процедури не доторкнувся до металевих предметів.

Показами для внутріорганного електрофорезу являються:

• гострі пневматичні (вогнищеві, крупозні, ускладнені плевритом), гострі
абсцедуючі пневмонії, гострі абсцеси легень, гострі бронхіти,
загострення хронічного бронхіту, хронічні пневмонії і хронічні абсцеси
легень, бронхоектатична хвороба в фазі загострення, туберкульозу легень
(вогнищевий інфільтративний, кавернозний, фіброкавернозний) в фазі
інфільтрації, так як, внутріорганний електрофорез сприяє збільшенню
концентрації антибактеріальних середників в вогнищах запалення. Тому
ефект при інфільтративних процесах вищий, ніж при застосуванні
внутрілегеневого електрофорезу в час хронічного протікання процесу.

3. ЕЛЕКТРОДРЕГІНГ.

В 1984-85 pp. І.О.Оранським був розроблений новий оригінальний
електрофорез названий електродреяінгом. В основі цього

електрофорезу лежить феномен Фарадея — властивість постійного струму
прискорювати в особливих умовах переміщення рідини , яка знаходиться в
його полі. Техніка проведення цієї процедури полягає в слідуючому:
лікарську речовину наносять безпосередньо на шкіру і роз приділяють її
по поверхні площею від 50 до 600см . Роздвоєний позитивний електрод
укріплюють за межами цієї площі на віддалі , яка не перевищує 0,5-1 см
від її границі.

Від’ємний електрод встановлюють на протилежній стороні так, щоб в
поперечному перетині електроди утворювали рівнобедрений трикутник. Сила
струму в час процедури складає 0,05 — 0,1 m А на квадратний см2
прокладом під електроди.

Розміри активного роздвоєнного електрода залежать від розмірів поверхні,
на яку нанесено лікарську речовину : по довжині він на 1-2 см більше
тієї поверхні, а ширина його не перевищує 2-4см.

Пасивний електрод складає 20% площі, занятої лікарською речовиною. Час
дії електрофорезу 15-20хв.

Застосовується електродрегінг при лікуванні язви 12-персної кишки,
пієлонефріту у дітей, ревмотоїдного артриту, панкреатиту.

4. ІНШІ МЕТОДИКИ ВВЕДЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН.

Особливою різновидністю електрофорезу в нас є ендонозальний, коли в
обидві пазухи, як можна глибше вводиться марлеві торунди змочені
лікарським розчином, або кінець електрода старанно обгортаємо марлею
змоченою лікарським розчином, другий електрод (80 м) помішуємо на задній
поверхні шиї.

До аналогічних методів електрофорезу належить і ендоауральний
електрофорез кореневих каналів зуба, очні ванночки, порожнинний
електрофорез (коли порожнина органу заповнюється лікарською речовиною в
яку вводиться електрод), а також пролонгований електрофорез. В основу
пролонгованого методу покладена властивість малих доз енергії фізичних
факторів сприяти відновленню функціональних можливостей хворого
організму.

&оводиться безперервно на протязі 24-72г з силою струму 100-200 mkA.
Електроди із гравітизованої тканини і гідрофільні прокладки, змочені
розчином лікарської речовини, помішують в форми із латекса або харчового
поліетилену, що в деякій мірі захищає прокладки від висихання. На тілі
хворого формочки закріплюють з допомогою лейкопластиря. Пролонгований
електрофорез назначають при ішемічній хворобі серця, гіпертонічній
хворобі, лікуванні болевих синдромів у хворих з захворюваннями
позвоночника суглобів і м’язево-зв’язкового апарату.

В даний час для більш поширеного використання цього методу рішається
питанням з серійним випуском джерел мікрострумів.

Нові можливості в застосуванні лікарського електрофорезу відкрилися у
зв’язку з впровадженням в лікувальну практику (універсального неводного
поляризуючого розчинника — диметилсульфоксиду (ДМСО). ДМСО— (CH3|)2SO| —
безбарвна, прозора рідина, дуже гігроскопічна, питомою вагою 1,108,
молекулярною масою 78,13. Він володіє багатьма властивостями, що
привертають медиків і фізіотерапевтів особливо. Властивості ці наступні.

1. ДМСО — диполярный| розчинник, що володіє вираженими як іонізуючими,
так і комплексообразующими| властивостями.

ДМСО є малотоксичним препаратом, що характеризується вираженою
фізіологічною активністю і високими терапевтичними властивостями (М. В.
Даніленко, Н. М. Туркевіч, 1976).

ДМСО властиві протизапальне і антипиритическое| дія, анальгезирующий|
ефект, бактеріостатична і фунгістатична активність, здатність
підсилювати дію багатьох ліків і підвищувати стійкість організму до
ушкоджувальної дії низьких температур і радіації. Це з’явилося поштовхом
до широкого використання ДМСО в клінічній практиці.|

ДМСО| не тільки сам добре проникає через клітинні мембрани, але і
володіє вираженими транспортуючими властивостями. Він легко проходить і
через найважче подоланний гистогематический| бар’єр — шкіру. Згідно
численним дослідження ям, кількості слідів ДМСО в крові людини
виявляються вже через 5 мін після його аплікації на шкіру; максимальна
концентрація препарату в крові створюється через 4—6| ч і утримується
протягом 36—| 72 ч. що характеризується наявністю позитивного і
негативного зарядів усередині однієї молекули.

ДМСО здатний зв’язувати іони, зберігаючи при цьому електричний заряд в
електричному полі. Ця здатність ДМСО є теоретичним обгрунтуванням
можливості його використання як розчинник для ліків, що вводяться
електрофорезом.

Диметилсульфоксид не змінює полярності лікарських речовин і їх
фармакологічної активності)

З середовища диметилсульфоксиду більшість лікарських речовин при
електрофорезі проникають в більшій кількості в порівнянні із звичайним
(з водних розчинів) електрофорезом.

При електрофорезі з середовища ДМСО речовина, що вводиться,
розповсюджується на всю глибину епідермісу, проникає в товщу дерми і
підшкірно-жирову клітковину, тобто декілька глибше, ніж при традиційному
електрофорезі.

При електрофорезі з середовища ДМСО лікарські речовини швидше і в
більшій кількості проникають в кров, а їх фармакологічний ефект значно
зростає.

ДМСО в практиці лікарського електрофорезу може употребляться-|, а) для
попередньої обробки ділянки шкіри, на якій потім (через 10—15 мін)
проводиться звичайний лікарський електрофорез; би) для приготування
робочих розчинів, використовуваних для електрофорезу лікарських речовин.
| Для вказаних цілей можна застосовувати 10—50%-ние| розчини (водні)
диметилсульфоксиду (марка ХЧ або ОХЧ) або аптечного препарату
димексида|. Попередню обробку шкіри краще вести 50%-ними| розчинами
ДМСО. Для електрофорезу водорозчинних ліків рекомендується
використовувати 20—25%-ні| водні розчини ДМСО, а для електрофорезу
трудно-| або водонерастворимих| препаратів — його 30—50%-ні| водні
розчини. При приготуванні водонерастворимих| або труднорастворимих| у
воді ліків препарат спочатку розчиняють в концентрованому розчині ДМСО,
а потім при постійному збовтуванні додають до потрібної концентрації
воду, що дистилює. У останньому техніка і методика лікарського
електрофорезу з середовища ДМСО не відрізняється від загальноприйнятої.

Для електрофорезу з середовища ДМСО в даний час використовують аспірин
(5—10%-ний| розчин в 50%-ному| ДМСО), анальгін (5—10%-ний| розчин в
25%-ному| ДМСО), трипсин (1—2%-ний| розчин на 25%-ним| ДМСО), лидазу|
(32—64 ЕД в 25%-ному| ДМСО), адебит| (2—5%-ний| розчин в 25%-ном| ДМСО)
і ін. Майже всі вказані препарати вводять в організм біполярно (І. Е.
Оранський і соавт|., 1977).

Унікальні властивості ДМСО як розчинника і пенетранта| дозволили
розробити оригінальну методику електрофорезу, що отримала назву
електродрегинга| (А. с. № 822835). Суть його полягає в тому (мал. 7). що
розчин лікарської речовини, приготованої на ДМСО, наносять тонким шаром
не на прокладки, як при класичному електрофорезі, а безпосередньо на
потрібну ділянку шкіри (міжелектродний простір); латеральний від
нанесеного розчину розташовують два (з гідрофільними прокладками)
електроди, що приєднуються до одного полюса апарату для гальванізації
(роздвоєні електроди); третій електрод, що під’єднується до іншого
полюса апарату, розміщують на протилежній стороні тіла (поперечний до
перших двох електродів). При цьому важливо, щоб патологічний осередок
знаходився в площині трикутника, вершинами якого є центри електродів.
Така методика має істотну перевагу: при звичайній методиці 80—|90 %
лікарської речовини після процедури залишається в прокладці і
безповоротно втрачається; при електродрегинге| такі втрати відсутні, а
за рахунок транспортної активності ДМСО велика частина нанесеної
речовини долає шкірний бар’єр. Недоліком методу, на наш погляд, є те, що
електродрегинг| можна використовувати лише для дії на рівні поверхні
тіла людини. Тому важливим дослідницьким завданням є дослідження
способів нанесення лікарських розчинів і конструкції електродів, які
дозволили б проводити процедуру на будь-якій ділянці шкірної поверхні.
Взагалі слід підкреслити, що проблема електрофорезу ліків з неводних
поляризуючих засобів вимагає подальшого клинико-експериментального|
вивчення.

Висновок

Вище перераховані спеціальні методи електрофорезу все більше
застосовують в практичній1 фізіотерапії, ЛОР практичні, очній,
стоматології, хірургії, терапії. Ці методи, які сприяють більшої,
лікарської кількості речовини, в паталогічному вогнищі із зменшенням
побічної дії та алергізації цілого організму, забезпечують швидке
оздоровлення та реабілітацію.

Тому їх треба ще швидше використовувати чи впроваджувати всі галузі
медицини.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

B.C. Улащика.

Фізико — фармакологічні методи лікування і профілактики.

Похожие записи