ВИСТУП:

„СНІД-чума ХХ століття”

ВІЛ/СНІД : характеристика та шляхи попередження.

В кінці ХХ ст. людство зіткнулося з появою нової вірусної хвороби —
СНІДУ (синдрому надбаного імунодефіциту). Цим терміном позначено кінцеву
стадію ВІЛ-інфекції (вірусу імунодефіциту людини) — збудника СНІДУ.

Вперше, офіційно СНІД, як хворобу було визнано у 1981 році в США. За
думкою американського вченого Роберта Галло, ВІЛ виник дуже давно і
розповсюджувався в ізольованих від зовнішнього світу групах корінного
населення Африки. Економічне освоєння територій і розширення контактів
сприяло розповсюдженню вірусу в інших регіонах.

В теперішній час ВІЛ — інфекція зареєстрована практично в усіх країнах
світу. Згідно міжнародним даним за час розвитку епідемії до 2002 року
було інфіковано понад 36 млн. дорослих і дітей, з яких 16 млн вже
померло від СНІДу. Щоденно у світі інфікується ВІЛ близько 7000 осіб, 9
осіб з 10 не знають, що вони уражені вірусом.

Наша держава має найвищий ступінь розповсюдженості хвороби серед
республік колишнього СРСР. Найбільш уражені ВІЛ — інфекцією жителі
Одеської, Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Миколаївської
областей, АР Крим, міст Києва і Севастополя. Хвороба уражає переважно
молоде покоління — найбільш активну у репродуктивному і прцездатному
відношенні верству населення. Це одна з найхарактерніших ознак СНІДу —
вплив на суспільно корисне життя молодого, здорового прошарку людей.

Україна займає перше місце в Європі за числом ВІЛ-інфікованого молодого
покоління — юнаків та дівчат віком від 15 до 24 років (1,3% юнаків та
0,6 дівчат)

За даними міжнародних організацій, лікування ВІЛ/СНІДу є найбільш
дорогим з усіх видів медичної допомоги. Мільйони доларів витрачають
провідні наукові заклади світу на вивчення хвороби, розробку
діагностичних і лікувальних препаратів, створення анти-СНІД вакцини, але
поки що — безрезультатно.

Збудник СНІДу — вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), який викликає
(синдром) клінічних ознак, які обумовлені глибоким ураженням імунної
системи організму. Стійкість цього вірусу у зовнішньому середовищі
невисока. Він гине при температурі + 100 С миттєво, при + 56 С протягом
30 хвилин, швидко руйнується під дією спирту, ефиру, ацетону, пероксиду,
водню, хлоровмістких препаратів та сонячних променів. Збудник СНІДу
виявляється в різних біологічних рідинах організму, в найбільших
концентраціях він присутній в крові і спермі. ВІЛ уражає живі клітини
(лімфоцити) і розвивається в них. Живі клітини використовуються як
«інкубатор», в якому відбувається їхній поділ і розмноження. Розміри ВІЛ
дуже малі: на лінії довжиною в 1 см може розміститись близько 100 тис.
вірусних частинок. Вірус повільно викликає тривалу хворобу з певним
латентним періодом (час з моменту ураження до проявів хвороби) від 1 до
15 років. При цьому людина, яка заразилася, відчуває себе здоровою,
являючись джерелом розповсюдження хвороби.

Початковими, найбільш характерними ознаками є одночасне збільшення 2-3
груп лімфатичних вузлів, слабкість і швидка втома, тривала (більше 1-2
місяців) підвищена температура тіла без поважних причин, нічна
пітливість, швидке зниження ваги тіла, гнійно-запалювальні висипи на
слизовій оболонці ротової порожнини, статевих органів і шкіри, та ін.
Встановлення діагнозу СНІД потребує обов(язково лабораторного
підтвердження. ВІЛ не живе в організмі тварини. Для своєї
життєдіяльності і розмноження він потребує у клітинах людини і тому не
може передаватися від тварини до людини. Отже отримати ураження вірусом,
який викликає СНІД, можливо тільки від людини, яка є сама джерелом
ВІЛ-інфекції.

Ураження може відбуватися у випадку, коли вірус потрапив в організм
завдяки крові, спермі або піхвовим виділенням ВІЛ-інфікованої людини.
Отже, можна говорити про три шляхи передачі ВІЛ-інфекції:

— статевий;

— парентеральний (проникнення вірусу в кров);

— вертикальний (від ВІЛ — інфікованої матері дитині).

Проникнення вірусу в організм можливе у таких ситуаціях:

1. При ін(єкційному введенні наркотиків (спільне користування одним
шприцом та голкою), при виготовленні наркотику з додаванням до розчину
крові, при розборі наркотику різними шприцами з однієї спільної
посудини.

2. При використанні нестерильних хірургічних інструментів, а також
інструментів, для здійснення татуювання і персінгу.

3. При незахищених сексуальних контактах з ВІЛ-інфікованим партнером або
партнершею.

4. Під час пологів і годування грудним молоком від ВІЛ-інфікованої
матері дитини.

Статистика захворювань СНІДу в США показує, що 15% хворих заразились
статевим шляхом, 80% при вживанні наркотиків, 3% — при переливанні
крові, 1% склали діти хворих батьків, і лише 1% випадків фактор
зараження не встановлений.

Групи ризику:

— гомосексуалісти (75%);

— наркомани, які вводять наркотики внутрівенно.

3. Жінкам секс бізнесу (імовірність зараження збільшується тривалістю
статевого зв(язку: за три роки інфікується приблизно — 45-55% жінок і
35-45% чоловіків зараженого подружжя).

4. Особи, що часто змінюють статевих партнерів, вступають у випадкові
статеві стосунки.

5. Новонароджені, у яких матері хворі на СНІД (серед дітей, які
народилися від заражених матерів, інфікованими виявляється 25-35%,
годування інфікованою жінкою дитини приводить до зараження у 25-35%).

6. Реципієнти крові і препаратів крові (передача вірусу при переливанні
зараженої крові приводить по статистиці до зараження у 80-100%
випадків). За зараження і розповсюдження ВІЛ/СНІДом громадяни України
несуть відповідальність відповідно до Кримінального Кодексу України
(ст.130,131).

Физиологические эффекты алкоголизма

 

Информацию на эту тему радостной не назовешь, но и обойти ее
тоже нельзя. Ознакомимся с тем, что способен сделать алкоголь с нашим
организмом.

?        Кровь. Алкоголь угнетает продукцию тромбоцитов, а также белых и
красных кровяных телец. Итог: малокровие, инфекции, кровотечения.

?          Мозг. Алкоголь замедляет циркуляцию крови в сосудах мозга,
приводя к постоянному кислородному голоданию его клеток, в результате
чего наступает ослабление памяти и медленная психическая деградация. В
сосудах развиваются ранние склеротические изменения, и возрастает риск
кровоизлияния в мозг. Алкоголь разрушает связи между нервными клетками
мозга, вырабатывая в них потребность в алкоголе и алкогольную
зависимость. Разрушение клеток мозга и дегенерация нервной системы,
порой приводят к пневмонии, сердечной и почечной недостаточности или
органическому психозу. Белая горячка – состояние, сопровождающееся
крайним возбуждением, психическим помешательством, беспокойством,
лихорадкой, дрожью, быстрым и нерегулярным пульсом и галлюцинациями,
которое часто возникает при приеме большого количества алкоголя после
нескольких дней воздержания.

?        Сердце. Злоупотребление алкоголем вызывает повышение уровня
холестерина в крови, стойкую гипертонию и дистрофию миокарда.
Сердечно-сосудистая недостаточность ставит больного на край могилы.
Алкогольная миопатия: дегенерация мышц в результате алкоголизма. Причины
этого – не использование мышц, плохая диета и алкогольное поражение
нервной системы. При алкогольной кардиомиопатии поражается сердечная
мышца.

?          Кишечник. Постоянное воздействие алкоголя на стенку тонкого
кишечника приводит к изменению структуры клеток, и они теряют
способность полноценно всасывать питательные вещества и минеральные
компоненты, что заканчивается истощением организма алкоголика.

Болезни, связанные с неправильным питанием и витаминной
недостаточностью, типа цинги, пеллагры и бери-бери, вызываемые
пренебрежением к еде ради пьянства. Постоянное воспаление желудка и
позже кишечника с повышенным риском язвы.

?          Печень. Учитывая, что 95% всего поступающего в организм
алкоголя обезвреживается в печени, ясно, что этот орган страдает от
алкоголя больше всего: возникает воспалительный процесс (гепатит), а
затем и рубцовое перерождение (цирроз). Печень перестает выполнять свою
функцию по обеззараживанию токсических продуктов обмена, выработке
белков крови и другие важные функции, что приводит к неизбежной смерти
больного. Цирроз – болезнь коварная: она медленно подкрадывается к
человеку, а потом бьет, и сразу насмерть. Десять процентов хронических
алкоголиков страдают циррозом печени, и 75% людей, страдающих циррозом
печени, — алкоголики или были ими. Пока цирроз не разовьется в
достаточной степени, симптомов почти нет, потом алкоголик начинает
жаловаться на общее ухудшение здоровья, потерю аппетита, тошноту, рвоту
и проблемы с пищеварением. Причиной заболевания является токсическое
воздействие алкоголя.

?          Поджелудочная железа. Больные, страдающие алкоголизмом, в 10
раз больше подвержены вероятности заболеть диабетом, чем непьющие:
алкоголь разрушает поджелудочную железу – орган, продуцирующий инсулин,
и глубоко извращает обмен веществ.

?          Кожа. Пьющий человек почти всегда выглядит старше своих лет:
его кожа очень скоро теряет свою эластичность и стареет раньше времени.

?          Желудок. Алкоголь подавляет продукцию муцина, выполняющего
защитную функцию по отношению к слизистой желудка, что приводит к
возникновению язвенной болезни.

Характер влияния алкоголя на организм человека давно и подробно изучен
физиологами и медиками. Что касается подростков, то острое алкогольное
отравление приводит, например, по данным В. И. Демченко (1980), к
значительным изменениям деятельности сердечно-сосудистой системы
проявляющимся в:

— побледнении кожных покровов,

—             акроцианозе,

—             тахикардии и приглушенности сердечных тонов.

Характерным проявлением алкогольного отравления является
многократная рвота. Даже единичное употребление небольших доз спиртных
напитков сопровождается у подростков выраженными проявлениями
интоксикации, особенно нервной системы. Наиболее тяжелые отравления
наблюдаются у лиц с отягощенным анамнезом, на фоне органической
церебральной недостаточности или сопутствующей соматической патологии.

Значительно менее однозначно можно описать характер влияния
алкоголя на психику подростка. В целом клиническая картина выраженного
опьянения подростка выглядит в большинстве случаев так:

—             кратковременное возбуждение сменяется затем общим
угнетением,

—             оглушеностью,

—             нарастающей сонливостью,

—             вялостью,

—             замедленной бессвязной речью,

—             потерей ориентации.

Если же обратиться к субьективным данным, к данным опросов, то при
всей их некоректности (обычно одновременно опрашиваются и те, кто
недавно познакомился со спиртным, и те, кто имеет определенный опыт
алкоголизации; не всегда проверяется, верно ли понял опрашиваемый
ребенок вопрос исследователя и т.п.) можно констатировать, что в
субьективных переживаниях, особенно в самом начале знакомство с
алкоголем, преобладающую роль играют отрицательные или безразличные
ощущения. Из опрошенных Т.М. Богомоловой (1928) 605 школьников 6-16 лет
во время употребления спиртных напитков у 41,1% отмечались неприятные и
тяжелые соматопсихические ощущения, у 35,6% — безразличное состояние, у
23% — приятное состояние. По данным Михайлова (1930), после выпивки
головная боль отмечалась у 61,2%, тошнота – у 8,4%, рвота – у 14,8%,
подавленое состояние у 3,6%, слабость у 12,4% опрошеных. На вопрос о
самочувствии в опьянении И. Канкаровичем (1930) были получены у
школьников следующие ответы:

—             подьем настроения – 47,8%

—             безразличное состояние – 18,4%

—             упадок настроения – 6,1%

—             физическое недомогание – 27,6%

По данным В.Ф. Матвеева с соавторами (1979), при первых употреблениях
алкоголя 53% подростков испытывали отвращение. Со временем, с
увеличением “стажа” употребления алкоголя, обьективная картина, однако,
разительно меняется. Более 90% опрошенных подростков с двухгодичным и
большим “стажем” употребления считали, что опьянение сопровождается у
них ощущением прилива сил, чувством довольства, комфорта, повышением
настроения, то есть в высказываниях начинают появляться те атрибуты
психического состояния, которые обыденное сознание часто приписывает к
действию алкоголя.

PAGE

Похожие записи