ЛЕКЦІЯ

Слуховий аналізатор

Слуховий аналізатор відноситься до дистантних екстероцепторів, тобто до
таких аналізаторів, які виконують аналіз сигналів на відстані від їх
джерела. Слухове відчуття розвинулося із тактильного відчуття, яке
загострилося у вусі в мільйони разів.

Адекватним подразником слухового аналізатора є звук, тобто періодичне
коливання молекул оточуючого середовища. Для нас таким середовищем є
повітря.

Для розуміння фізіології слухового аналізатора і засвоєння методів його
дослідження необхідно знати, що слуховий аналізатор дає можливість
людині розрізняти звуки за висотою, силою (гучністю) і тембром.

Висота звуку визначається його частотою, тобто числом коливань за
секунду і позначається в герцах (Гц).

Слуховий аналізатор підрозділяється на периферичний відділ, провідні
шляхи та кірковий кінець.

Периферичний відділ слухового аналізатора функціонально, в свою чергу,
підрозділяється на звукопровідний і звукосприймальний апарати.

До звукопровідного апарата відносяться зовнішнє, середнє вухо, пери- та
ендолімфатичний простір внутрішнього вуха, базилярна пластинка і
присінкова мембрана завитки. Звукосприймальний аппарат це є рецептор
слухового аналізатора, який представлений спиральним органом.
Звукопровідний аппарат служить для доставки звуку до рецептора.
Звукосприймальний аппарат трансформує механічні коливання в нервовий
імпульс.

Анатомічно переферичний відділ слухового аналізатора складається з трьох
частин: зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха.

Зовнішнє вухо складається з вушної раковини і зовнішнього слухового
проходу. Вушна раковина являє собою рупор, який збирає і направляє
звукові хвилі у зовнішній слуховий прохід. Зовнішній слуховий прохід
служить для проведення звукових коливань до барабанної перетинки.

Середнє вухо представлене системою повітряносних порожнин, дояких
належать барабанна порожнина, клітини сосковидного відростка і слухова
труба.

Медіальна або лабіринтна стінка барабанної порожнини має в середній
частині виступ – мис, котрий утворений основним закрутком завитки.
Позаду над мисом розташоване вікно присінка, яке закрите основою
стремена, а під мисом позаду розташоване вікно завитки, що затягнене
вторинною барбанною перетинкою.

В барабанній порожнині знаходяться слухові кісточки і м”язи.

`

oe AE

dh`„Aa$gd*t¶

ж собою за типом важеля першого роду, довгим плечем якого є рукоятка
молоточка, а коротким – довга ніжка ковадла. Ланцюжок слухових кісточок
зменшує амплітуду звукових коливань і одночасно збільшує силу звукового
тиску на вікно присінку. Підсилення це зумовлене такими двома
механізмами. По-перше, важільний механізм дає підсилення в 2-2,5 рази.
По-друге, звуковий тиск з барабанної перетинки концентрується на меншу
площу основи стремена. Площа барабанної перетинки в 25 разів більша за
площу основи стремена. Звідси звуковий тиск, що пройшов на барабанну
перетинку і передався на основу стремена, підвищиться приблизно в 50
разів. Цього підсилення особливо потребують низькі звуки. При
пошкодженні механізму звукопроведення в більшій мірі порушується
сприймання низьких (басових) звуків. Тому кондуктивна приглухуватість
називається басовою приглухуватістю. Це покладено в основу
диференційного діагнозу між кондуктивною та перцептивною
(нейросенсорною) приглухуватістю, яка визначається як дискантова
прилухуватість.

Важливе значення в механізмі звукопроведення має слухова труба. Це єдине
утворення, яке з”єднює порожнину середнього вуха з навколишнім
середовищем. Вона забезпечує вирівнювання тиску зовні і з середини від
барабанної перетинки.

В перетинчастій завитці на основній мембрані розташований пецептор
слухового аналізатора – спиральний орган. Опис слухового рецептора
вперше було зроблено в 1851 році італійським анатомом і гістологом
Альфонсо Корті (1822-1876). На його честь слуховий рецептор був названий
кортієвим органом. Спиральний орган – це сукупність
сенсорно-епітеліальних клітин, які здійснюють перетворення звукового
подразнення (механічних коливань) в нервовий імпульс.

У слуховому аналізаторі відбувається первинний аналіз звуку, тобто
розклад складного звуку на складові, завдяки диференційному сприйманню
частот окремими його ділянками. Механічна енергія звукової хвилі у
волоскових клітинах спірального органу перетворюється в електричну,
виникає нервовий імпульс. У просторі Нюеля відбувається процес медіації,
під час якого виділяються біологічно активні речовини і перш за все
ацетилхолін. Ці медіатори і забезпечують перехід нервового імпульса на
дендрити біполярних клітин спірального ганглію (перший нейрон слухового
шляху). Потім імпульс іде по завитковому корінцю присінково-завиткового
нерва і через мосто-мозочковий кут попадає в довгастий мозок. Тут лежить
другий нейрон у вентральному і дорсальному ядрах. Далі волокна частково
перехрещуються у мосту і доходять до оливи (третій нейрон). Аксони
третього нейрона ідуть до задніх горбів чотиригорбкових тіл і
медіального колінчастого тіла (четвертий нейрон). Волокна четвертого
нейрона закінчуються у скроневій долі.

Похожие записи