ШКІРА (CUTIS)
є загальним покривом тіла, вона покриває тіло людини, переходячи в
слизову оболонку в області природних отворів.
Площа шкірного покриву залежить від росту, ваги і віку; в середньому
становить 1,5-2 м2. Товщина шкіри без підшкірної жирової клітковини
0,5-4 мм.
Основні функції шкіри:
Шкіра є зовнішнім покривом і бар’єром між організмом і навколишнім
середовищем. 1)захисна функція (захищає організм від шкідливих дій
навколишнього середовища (механічних, хімічних, температурних і
біологічних). Щільність рогового шару, жирова змазка його поверхні,
еластичність волокон сполучної тканини дерми, амортизуючи дія підшкірної
жирової клітковини захищає організм від механічних травм; від дії
слабких кислот і лугів; роговий шар відносно стійкий до дії електричного
струму. Завдяки здатності до самоочищення (фізіологічне злущування,
кисла реакція), завдяки щільності рогового і блискучого шарів шкіра
попереджує проникнення. В організм мікробів. У випадку проникнення
хвороботворних мікроорганізмів через пошкоджений епідерміс починають
діяти антимікробні речовини, що містяться в шкірі. Вони пригнічують дію
мікробів; до вогнища пошкодження прямують лейкоцити, виникає запальна
реакція, розвивається запалення.
Однією з важливих захисних функцій шкіри є підтримання температури тіла,
захист організму від переохолодження і перегрівання: через шкіру
виділяється 80% тепла, що утворюється в організмі в основному завдяки
випаровуванню поту з поверхні шкіри; інакше ця функція називаються
функцією теплорегуляції. (теплорегуляції).
2. Шкіра бере участь в водному, сольовому, вуглеводному, жировому,
вітамінному обміні.
3. Функція газообміну – шкіра поглинає кисень і виділяє вуглекислий газ
.
4. Рецепторна функція (шкіра містить велику кількість рецепторів, що
сприймають різні подразнення з зовнішнього середовища).
5. “Депо” крові.
6. “Депо” енергетичних запасів (депо жиру).
Видільна функція.
БУДОВА ШКІРИ
Шкіра являє собою тонку, але дуже стійку еластичну оболонку, що зв’язана
з органами з допомогою шару жирової тканини, яку звичайно називають
підшкірною жировою клітковиною.
Шкіра складається з трьох основних шарів: епідерміса, дерми (власне
шкіри), підшкірної жирової клітковини.
І Епідерміс – це поверхнева частина шкіри, складається з багатошарового
плоского ороговівшого епітелію. В ньому розрізняють п’ять шарів:
1) найглибший – базальний, складається з одного ряду клітин, за рахунок
поділу (розмноження) яких утворюються верхні шари епідермісу, лежить на
базальній мембрані;
2) шипуватий – складається з 5-15 рядів клітин, що з’єднані між собою
відростками – мостиками, між якими циркулює міжклітинна рідина, що
живить епідерміс;
3) зернистий – складається з 1-2- рядів клітин, що містять зерна
кератогіальна – білкової речовини, з якої утворюється в дальнійшому
кератин – рогова речовина шкіри;
4) блискучий шар, складається з 1-2 шарів клітин, що містять емідін –
проміжний продукт перетворення кератогіаліна в кератин;
5) роговий шар, складається з ороговівши клітин, відрізняється тим, що
мають велику стійкість до різних зовнішніх впливів.
Непокшодений роговий шар не пропускає збудників інфекційних хворію.
Верхня частина рогового шару в нормі постійно відторгається
(фізіологічне шелушіння).
Клітини базального шару можуть утворювати шкірний пігмент меланін, такі
клітини називаються меланоцитами. Базальний шар і клітини шиповатого
шару об’єднують під назвою росткового (мальпігієвого) шару, клітини
якого мають загальну властивість – здатність розмножуватися, завдяки
чого проходить постійне поновлення клітин всіх шарів епідерміса.
Найтовстіший епідерміс на підошвах і долонях.
В епідермісі відсутні кровоносні судини; але є багато вільних нервових
закінчень – рецепторів, які вважаються “вікнами нервової системи”.
ІІ. Дерма, або власне шкіра (dermis, corium) – глибока частина шкіри,
складається з щільної волокнистої сполучної тканини і основної
речовини. В дермі розміщені кровоносні судини, нерви, потові і сальні
залози, корені волосся і нігтів. Дерма поділяється на два шари:
сосочковий і сітчастий.
Сосочковий шар прилягає до епідермісу, складається з пухкої волокнистої
сполучної тканини. Виступи цього шару – сосочки. Вони заходять в
епідерміс і утворюють на його поверхні гребінці і борозенки, борозни
шкіри. Ці анатомічні утворення на шкірі утворюють шкірний малюнок. Вони
добре виражені на долонній поверхні і мають у кожної людини
індивідуальний рисунок, що часто використовують у кримінальній справі.
Дактилоскопія (шкіра пальця) користуються в судовій справі для
встановлення особи. Такі самі особливості рисунка шкіри на долонях і
підошвах (дерматогліфіка) допомагають установити спадковий характер
захворювання.
В сосочкову шарі є гладкі місцеві клітини, які пикріплюються до
волосяних сумок і їх називають м’язами, що підіймають волосся. При їх
скороченні з’являється так звана “гусяча шкіра”, зменшується приток
крові, в результаті чого зменшується тепловіддача. Цей шар містить
велику кількість:
кровоносних судин;
лімфатичних судин;
нервових волокон і нервових закінчень.
Сітчастий шар складається з щільної неоформленої сполучної тканини. Вона
мітить пучки коллагенових волокон і сітки еластичних волокон, що
зумовлюють стійкість всієї шкіри. В сітчастому шарі знаходяться потові і
сальні залози і корені волосся.
а) Потові залози розміщені по всьому шкірному покрову, за виключенням
кайми губ, головки статевого члена; особливо багато їх на шкірі долонею,
підошв, чола. Потові залози відкриваються в дрібнесенькі ямки – вивідні
отвори; вивідні протоки відкриваються на гребінцях.
Потові залози виділяють піт, в склад якого. Крім води (89%) входять
хімічні речовини, в результаті обміну речовин, що проходять в організмі
– сечовина, сечова кислота, хлорид натрію і калію. Процеси
потовиділення відіграють важливу роль в підтриманні нормальної
температури тіла. З потом з організму виділяється шкідливі речовини в
великій кількості.
Загальна кількість потових залоз у людини досягає 2,5 млн.
б) Сальні залози по своїй будові являється альвеолярними залозами. Вони
розміщені в сітчастому шарі, на всій поверхні тіла, особливо багато їх в
шкірі обличчя, грудей, спини, за виключенням долонею і підошв. Вивідні
протоки цих залоз відкриваються в волосяні мішки. (волосяні волікули).
Сальні залози виділяють секрет – шкірне сало – складна по хімічному
складу жирова речовина, що складається з ефірів холестерину, жирних
кислот, білкових продуктів, гормонів. Покриваючи шкіру тонкою плівкою,
шкірне сало надає їй еластичності, зменшує тертя дотикаючи поверхонь,
обмежуючи випаровування води з поверхні шкіри, захищає її від висихання.
Шкірне сало і піт створюють кисле середовище на поверхні шкіри – так
звану кислу мантію шкіри, яка відіграє важливу роль в захисті шкіри від
гнійничкових захворювань. Функція сальних залоз і властивості їх секрета
в значній мірі залежить від етилу ендокринної системи.
Живлення шкіри проходить за рахунок розвинутої сітки кровоносних та
лімфатичних судин, що утворюють багаточисленні сплетення.
ІІІ. Підшкірна жирова клітковина (підшкірний жир), складається з пухкої
сполучної тканини, петлі якої заповнені жировими дольками. Товщина
клітковини не однакова на різних ділянках: наприклад, на очній повіці
вона повністю відсутня, на щоках, животі, сідницях може досягати 10 см.
ІV. На межі між підшкірним шаром і дермою розміщена глибока артеріальна
сітка (крововонсні судини шкіри можуть вміщати до 1 л. Крові).
Колір шкіри залежить від наявності в ній пігмента меланіна, наповнення
кровоносних судин, товщини епідерміса. Пігментація шкіри може
замінюватись під впливом різних факторів – наприклад, ультрафіолетового
опромінення, при деяких захворюванням; можлива повна відсутність
пігмента.
ПОХІДНІ ШКІРИ.
І Волосся (pili) – є на всій шкірі. Воно відсутнє на долонях, підошвах,
червоній каймі губ, головці статевого члена, малих статевих губах.
У волосині виділяють дві основні частини: стержень, корінь.
Стержень – частина, що виступає над шкірою, корінь – частина, що
знаходиться в товщині шкіри. Потовщена частина кореня називається
цибулиною волосини. Стержень волосини складається з коркової речовини і
кутикули.
Корінь волосини знаходиться в так званому волосяному мішечку або
фолікулі.
ІІ. Нігті (unguis) – це тверді, дещо зігнуті пластини, розміщені на
кінцях пальців з тильної сторони. В нігті розрізняють тіло, корінь,
передній вільний край, задній край і два латеральні краї. Ніготь лежить
в ложі, що складається з росткового епітелію і сполучної тканини. Ш(Кіра
нігтьового ложа має велику кількість кровоносних судин і чутливих
нервових закінчень.
Рецептори шкіри. Шкіра містить велику кількість рецепторів, що
сприймають різні подразнення із зовнішнього середовища. В залежності від
характеру подразнень розрізняють больові, температурні (теплові,
холодні) і тактильні шкірні рецептори.
В епітелії особливо чутливих ділянок шкіри є так звані чутливі диски
(клітини Мерк еля). Температурні рецептори – це кінцеві колби (колби
Краузе), вони лежать в глибоких відділах дерми і підшкірному шарі.
До рецепторів дотику відносять чутливі тільця (тільця Матеснара),
залягають в сосочках шкіри, до рецепторів тиску – пластинчасті тільця
(тільця Фатера – Пучіні).
ДОГЛЯД ЗА ШКІРОЮ
Для того, що шкіра функціонувала нормально, необхідно тримати її в
чистоті. Основним способом догляду за шкірою являється миття. При якому
з поверхні шкіри ліквідовуються пил, мікроби, шкірне сало, піт, рогові
лусочки, а також різні речовини, що забруднюють шкіру в процесі роботи
Поперемінне умивання теплою та холодною водою – добра гімнастика для
судин, що сприяє поселенню. Кровообігу, а отже покращенню живлення
шкіри.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter