РЕФЕРАТ

на тему:

“Серце, його будова” Серце, його будова

Кровообіг — це безупинний рух крові по замкнутій, серцево-судинній
системі, що забезпечує життєво важливі функції організму.

Серцево-судинну систему утворюють такі органи, як серце і кровоносні
судини.

Серце — центральний орган кровообігу, що забезпечує рух крові по
судинах. Це порожній чотирикамерний м’язовий орган, що має форму конуса,
розташований у грудній порожнині. Він розділяється на праву і ліву
половини суцільною перегородкою. Кожна з половин складається із двох
відділів: передсердя і шлуночка, що з’єднуються між собою отвором, який
закривається клапаном. У лівій половині клапан складається з двох
стулок, у правій — із трьох. Клапани відкриваються у напрямку до
шлуночків. У праве передсердя кров надходить з верхньої і нижньої
порожніх вен і вінцевих вен самого серця, у ліве передсердя впадають
чотири легеневі вени.

Шлуночки дають початок судинам: правий—легеневому стовбуру, що
поділяється на дві гілки і несе венозну кров у праву і ліву легеню,
тобто в мале коло кровообігу; лівий шлуночок дає початок лівій дузі
аорти, через яку артеріальна кров потрапляє у велике коло кровообігу.

Стінка серця складається з трьох шарів: внутрішнього — ендокарда,
утвореного клітинами епітелію, середнього — міокарда, м’язового і
зовнішнього — епікарда, що складається зі сполучної тканини. Серце
вільно лежить в навколосерцевій сумці зі сполучної тканини, де постійно
є рідина, яка зволожує поверхню серця і забезпечує його вільне
скорочення. Основна частина стінки серця — м’язова. Серцевий м’яз
здатний автоматично ритмічно скорочуватися завдяки імпульсам, що
виникають у самім серці незалежно від зовнішніх умов, — автоматія серця.

Це пов’язано з особливими нервовими клітинами, що залягають у серцевому
м’язі, у яких ритмічно виникають зрушення. Автоматичне скорочення серця
продовжується і при його ізоляції від організму.

Нормальний обмін речовин в організмі забезпечується безупинним обігом
крові. Кров у серцево-судинній системі тече тільки в одному напрямку:
від лівого шлуночка через велике коло кровообігу вона надходить у праве
передсердя, потім у правий шлуночок і далі через мале коло кровообігу
повертається в ліве передсердя, а з нього—у лівий шлуночок. Цей обіг
крові обумовлюється роботою серця завдяки послідовному чергуванню
скорочень і розслаблень серцевого м’яза.

Серце скорочується ритмічно близько 70—75 разів на хвилину, коли
організм знаходиться в стані спокою, чи 1 раз на 0,8 с. Період від
одного скорочення до іншого називають серцевим циклом. Безупинна
діяльність серця складається з циклів, кожний з яких складається зі
скорочення (систоли) і розслаблення (діастоли). Серцевий м’яз величиною
з кулак і вагою близько 300 г, безупинно працюючи протягом десятиліть,
скорочується близько 100 тис. разів на добу і перекачує при цьому більше
ніж 10 тис. літрів крові. Така висока працездатність серця обумовлена
посиленим його кровопостачанням і високим рівнем процесів обміну
речовин, які відбуваються в ньому.

Нервова і гуморальна регуляція діяльності серця узгоджують його роботу з
потребами організму в певний момент незалежно від нашої волі.·

Серце як робочий орган регулюється нервовою системою відповідно до
впливів зовнішнього і внутрішнього середовища. Іннервація відбувається
за участю вегетативної нервової системи. Однак пари нервів (симпатичні
волокна) при подразненні підсилюють й учащають серцеві скорочення. При
подразненні іншої пари нервів (парасимпатичних, або блукаючих),
імпульси, які надходять до серця, послабляють його діяльність.

Діяльність серця залежить також і від гуморальної регуляції. Так,
адреналін, який виробляється наднирковими залозами, впливає на серце
таким же чином, як і симпатичні нерви, а підвищення вмісту в крові калію
гальмує роботу серця, так само, як і парасимпатичні (блукаючі) нерви.

Кровообіг

Рух крові по судинах називається кровообігом. Тільки знаходячись
постійно в русі, кров здійснює свої основні функції: доставку поживних
речовин і газів і виведення з тканин і органів кінцевих продуктів
розпаду.

Велике коло кровообігу починається в лівому шлуночку і закінчується в
правому передсерді.

Мале коло кровообігу починається в правому шлуночку і закінчується в
лівому передсерді.

Кров рухається по судинах за рахунок ритмічної роботи серця, а також
різниці тиску в судинах при виході крові із серця й у венах — при
поверненні її в серце. Ритмічні коливання діаметра артеріальних судин,
викликані роботою серця, називаються пульсом.

За пульсом легко визначити кількість скорочень серця на хвилину.
Швидкість поширення пульсової хвилі близько 10 м/с.

Швидкість протікання крові в судинах становить в аорті близько 0,5 м/с,
а в капілярах усього лише 0,5 м/с. Завдяки настільки малій швидкості
протікання крові в капілярах кров устигає віддавати кисень і поживні
речовини тканинам та забирати продукти їх життєдіяльності. Уповільнення
протікання крові в капілярах пояснюється тим, що їхня кількість
величезна (близько 40 млрд.) і, незважаючи на мікроскопічні розміри, їх
сумарний просвіт у 800 разів більший за просвіт аорти. У венах, з їх
укрупненням у міру наближення до серця, сумарний просвіт кров’яного
русла зменшується, і швидкість протікання крові збільшується.

Кров’яний тиск. При викиданні чергової порції крові із серця в аорту й у
легеневу артерію в них створюється високий кров’яний тиск. Кров’яний
тиск підвищується, коли серце, скорочуючись частіше і сильніше, викидає
в аорту більше крові, а також при звуженні артеріол.

Якщо артерії розширюються, кров’яний тиск падає. На рівень кров’яного
тиску впливає також кількість циркулюючої крові та її в’язкість. У міру
віддалення від серця тиск крові зменшується і стає найменшим у венах.

Різниця між високим тиском крові в аорті та легеневій артерії і низьким,
навіть негативним тиском у порожніх та легеневих венах забезпечує
безупинне протікання крові по всьому колу кровообігу.

У здорових людей у стані спокою максимальний кров’яний тиск у плечовій
артерії становить в нормі близько 120 мм рт. ст., а мінімальний 70—80 мм
рт. ст.

Стійке підвищення кров’яного тиску в етані спокою організму називається
гіпертонією, а його зниження — гіпотонією. В обох випадках порушується
кровопостачання органів, погіршуються умови їхньої роботи.

Перша допомога при крововтратах визначається характером кровотечі, що
може бути артеріальною, венозною чи капілярною.

Найнебезпечнішою є артеріальна кровотеча, що виникає при пораненні
артерій, при цьому кров — яскраво-червоного кольору і б’є сильним
струменем. При венозній кровотечі — кров більш темного кольору. При
невеликій рані з’являється капілярна кровотеча.

Лімфообігом називається рух лімфи по судинах. Лімфатична система сприяє
додатковому відтоку рідини з органів. Рух лімфи дуже повільний (0,3
мм/хв). Вона рухається в одному напрямку — від органів до серця.
Лімфатичні капіляри переходять у більш великі судини, що збираються в
правий і лівий грудні протоки, які впадають у великі вени. По ходу
лімфатичних судин розташовуються лімфатичні вузли: у паху, у підколінній
і пахвовій впадинах, під нижньою щелепою. У складі лімфатичних вузлів
знаходяться клітини (лімфоцити), що мають фагоцитарну функцію. Вони
знешкоджують мікроби й утилізують чужорідні речовини, що проникли в
лімфу, у результаті чого лімфатичні вузли припухають, стаючи
хворобливими. Мигдалини — лімфоїдні скупчення в області зіву. Іноді в
них зберігаються хвороботворні мікроорганізми, продукти обміну яких
негативно впливають на функцію внутрішніх органів. Часто видаляють
мигдалини хірургічним шляхом.

Похожие записи