Реферат з гігієни

На тему:

Санітарна освіта. Обов’язки патронажної медичної сестри Червоного Хреста

Санітарна освіта. Обов’язки патронажної медичної сестри Червоного Хреста

Основні функції роботи Товариства Червоного Хреста виконує патронажна
медична сестра із середньою медичного освітою. Патронажна медична сестра
повинна:

— виконувати у домашніх умовах відповідно до призначень лікаря такі
маніпуляції та процедури: спостереження та оцінка стану хворого,
внутрішньом’язові, підшкірні та внутрішньовенні ін’єкції, вимірювання
артеріального тиску, температури тіла, лікування за допомогою банок,
гірчичників, компресів, клізми всіх видів, підготовка хворого до
проведення різних досліджень, збір матеріалу для лабораторних
досліджень;

— своєчасно інформувати дільничного лікаря-терапевта про зміни в стані
здоров’я пацієнтів;

— брати участь в організації консультативних і диспансерних оглядів
хворих лікарями-спеціалістами;

— сприяти у вирішенні соціальних питань, пов’язаних з призначенням або
виплатою пенсій, реалізацією пільг, що надані державою, влаштуванні до
будинку-інтернату тощо;

— забезпечувати роботу кімнат та центрів медико-соціальної допомоги
згідно з графіком;

— систематично підвищувати свій фаховий рівень;

— брати участь у роботі конференцій і нарад, інших заходах, що
проводяться в лікувально-профілактичних закладах;

— проводити навчання з активістами, молодшими сестрами з питань догляду
за хворими;

— проводити санітарно-освітню роботу, індивідуальні бесіди з хворими,
пропагувати Ідеї та завдання Українського Червоного Хреста і Червоного
Півмісяця;

— вести щоденний облік своєї роботи;

— щомісяця подавати звіт про проведену роботу голові міської
організації Товариства чи старшій патронажній сестрі.

Доброта, милосердя, співчуття, що споконвіку цінувалися понад усі
людські якості, не втратили своєї цінності й нині. Адже торкнутися
серцем чужої біди — це означає зробити ЇЇ своєю й обов’язково допомогти.
Як, скажімо, донори крові, які одними з перших стають на захист життя
людини.

Однак бути донором нині непросто, бо ореол, який завжди оточував тих,
хто ділиться власною кров’ю, останнім часом дещо збляк. Знецінилися
донорські відзнаки й нагороди, а компенсація за таку необхідну допомогу
стала вже зовсім мізерною.

Кількість донорів відтак скоротилася майже на 1 мільйон, ка-тастрофічно
знизилося надходження донорської крові. Аби виправити становище,
Червоний Хрест України вдався до запровадження практично в усіх областях
республіки додаткових пільг для почесних донорів, ініціював проведення
нарад з участю представників усіх структур, зацікавлених у збереженні
цього важливого руху, організував всеукраїнську зустріч донорів.
Працівники Червоного Хреста взяли участь у розробці Закону України «Про
донорство крові та її компонентів», який було прийнято Верховною Радою
23 червня 1995 року. Він дає змогу сподіватися на збереження масового
донорства в Україні.

Певною мірою сприятиме цьому й здійснення програми Українського
Червоного Хреста щодо створення спеціалізованої служби катастроф. Адже
допомога людям, які потерпіли від стихійного лиха (повеней, землетрусів,
лісових пожеж, ураганів тощо), — неодмінний складник міжнародної
стратегії охорони здоров’я. А для цього, як засвідчив трагічний досвід
Вірменії, необхідно мати відповідне обладнання та спеціалістів, добре
налагоджену систему донорства і підготовлений санітарний актив.

З цією метою Національний комітет Червоного Хреста України організував
власний рятувальний загін. Його матеріально-технічне забезпечення та
підготовку фахівців, згідно з відповідною угодою, здійснює Товариство
Червоного Хреста Німеччини. Чимало вже зроблено для будівництва
Центральної бази служби катастроф Українського Червоного Хреста та її
регіональних підрозділів.

28 червня 1992 року Президент України видав Указ «Про Товариство
Червоного Хреста України», за яким воно визнається єдиним національним
Товариством Червоного Хреста, уповноваженим сприяти органам державної
влади в їх діяльності у гуманітарній сфері.

Згідно з правилами й повноваженнями, наданими Президентом України,
національне Товариство Червоного Хреста України 25 жовтня 1993 року
стало повноправним членом Міжнародної федерації Червоного Хреста І
Червоного Півмісяця, після того як 29 вересня відбулося його визнання
Міжнародним комітетом Червоного Хреста в Женеві.

Перед тим Український Червоний Хрест ініціював таку важливу міжнародну
акцію, як зустріч в Одесі керівників національних Товариств Червоного
Хреста Молдови, Росії, Румунії та України, а також представників
Міжнародної федерації та Міжнародного комітету Червоного Хреста з
проблем врегулювання збройного конфлікту в Придніпров’ї.

Червоний Хрест України підтримав спільну заяву європейських товариств із
закликом припинити бойові дії на Балканах, а вже як член Федерації —
направив звернення до президентів Росії та ЧечнІ щодо кривавих подій на
Північному Кавказі, вимагаючи дотримання положень міжнародного
гуманітарного права.

У 90-і роки виникли нові та зміцніли старі міжнародні зв’язки Товариства
Червоного Хреста України з національними Товариствами інших країн. Так
під час візиту нашої делегації до Німеччини в 1993 році було укладено
першу міжнародну угоду про взаємодію з Німецьким Червоним Хрестом.
Аналогічні правові стосунки склалися наступного року з Червоним Хрестом
Угорщини, Словаччини, Греції, готуються угоди щодо співпраці з
національними Товариствами Румунії, Польщі, Чехії і Туреччини.

Багато робиться в цьому напрямі також у межах СНД. Наприклад,
керівниками національних Товариств Червоного Хреста на території
колишнього СРСР надіслано звернення з пропозицією створити раду
президентів Товариств, метою якої стала б координація взаємодій в умовах
надзвичайних ситуацій, а також взаємопід-тримка на міжнародному рівні.
Подібне запропоновано і Товариствам країн Чорноморського басейну.

Ширшають зв’язки Товариства, зростає його авторитет. У 1993 році Київ
відвідав Генеральний секретар Міжнародної федерації Червоного Хреста і
Червоного Півмісяця пан Джордж Вебер. Керівники Червоного Хреста України
взяли участь у роботі IX Сесії

Генеральної Асамблеї Міжнародної федерації у Великобританії, виконкому
Федерації (Франція), XXVI Міжнародної конференції Товариств та Комісії з
проблем розвитку (Швейцарія). Делегації Товариства працювали також на
міжнародних семінарах з прав біженців, Молодіжного Червоного Хреста,
гуманітарного права.

Протягом останніх двох років Україну відвідали 147 червоно-хресних
делегацій. Регулярно надходять гуманітарні вантажі, за кордон
направляються на лікування та оздоровлення наші діти. За погодженням з
Японським національним Товариством у цій країні проходять стажування
лікарі Київського науково-дослідного інституту ендокринології.

Ведучи мову про гуманітарні пріоритети в діяльності Товариства, не можна
не приділити увагу пропаганді в Україні міжнародного гуманітарного
права. Адже постановою Кабінету Міністрів України національний комітет
Товариства наділено повноваженнями координатора з поширення міжнародного
гуманітарного права в державі. Спільно з Міжнародним комітетом та
Міжнародною федерацією Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця
було проведено цикл семінарів, що включали обговорення та аналіз
пов’язаних із цим проблем

Безпосереднім напрямом реалізації положень міжнародного гуманітарного
права можна вважати створення в 1992 році Служби розшуку при
Національному комітеті Товариства, завданням якої е з’ясування долі
осіб, які постраждали під час збройних конфліктів І лиха, незалежно від
їх національності або громадянства. Співробітники Служби вже розглянули
33 тисячі звернень від громадян України і 5051 — із-за кордону,
завершивши 23,5 тис. справ. Каналами Червоного Хреста встановлено
зв’язок між 457 громадянами, які перебувають у зонах збройних конфліктів
на території колишнього СРСР, та їхніми родинами, забезпечено листування
187 осіб з родичами із колишньої Югославії, Сомалі, Нігерії та інших
неблагополучних регіонів планети.

У співпраці з іншими національними Товариствами знайдено й могили більше
як 2000 воїнів, які загинули під час Другої світової війни на території
різних країн. Велика робота проводиться щодо розшуку документів, які
підтверджують факт перебування на примусових роботах, у концтаборах і в
полоні у роки війни. Уже надійшло понад 15 тис, запитів. Координації
зусиль пошуковців сприяє обмін цільовими програмами між Службою розшуку
Українського Червоного Хреста і Національними товариствами США, Канади,
Франції, Бельгії, Великобританії, Німеччини…

Активізувалась інформаційно-пропагандистська діяльність Українського
Червоного Хреста. Засновано його друкований орган—журнал «Вісник
Червоного Хреста». Здійснюється плідна співпраця з газетами «Вісті з
України», «Ваше здоров’я», «Демократична Україна», «Сільські вісті»,
«Злагода», з «Робітничою газетою» та «Медичною газетою України»,
Українським інформаційним агентством, Державною телерадіомовною
компанією тощо. Інформація про стан здоров’я населення, звіти про
діяльність, впровадження заходів, акції Товариства та органів охорони
здоров’я, утвердження здорового способу життя, ідей гуманізму і
людяності — далеко не повний перелік того, що робить нині Червоний Хрест
за допомогою сучасних засобів масової інформації.

Озираючись на пройдений шлях, ми згадуємо імена тих, хто символізує
собою справжнє милосердя, — імена поважні й досі не знані. Ми бачимо
героїчні віхи історії Товариства, пізнаємо нове, вшановуємо, як і
раніше, вже відоме. Об’єднує ці, здавалося б далекі й розрізнені події,
факти, імена

любов і повага до життя, ідея злагоди, миру і добра, що її оберігає та
незмінно втілює в життя Червоний Хрест України.

Досить вагомою постаттю в діяльності Міжнародного комітету Червоного
Хреста була Мати Тереза — від народження Агнес Гонкха Боджаксіу (рис.
14.5). Народилася вона в 1910 році в Македонії (колишня Югославія). ЇЇ
сім’я належала до албанської спільноти. Батько Агнес був бізнесменом,
він багато подорожував, знав різні мови, цікавився політикою та був
поважним членом спільноти. Разом з матір’ю вони надавали маленькій Агнес
перші уроки благодійності.

Зовсім юною вона відчула перший поклик присвятити себе і своє життя
Богу. Це було у 12 років. У 18 Агнес прийняла рішення про постриг у
черниці. Протягом двох попередніх років вона допомагала релігійним
притулкам у ЛетніцІ. У 1928 році Агнес приєдналася до спільноти сестер
Лорето, а 24 травня 1931 року прийняла ім’я Тереза на честь Св. Терези,
патронеси містечка Лезьє. Після цього вона вирушила до Індії в
Калькутту, де після закінчення навчання була призначена викладати
географію в школі Св. Марії для дівчаток.

Через деякий час сестра Тереза здійснила подорож у Дар-джелінг, яку вона
потім називала найважливішою подорожжю в житті. Це був другий поклик,
після якого вона вирішила жити серед бідних та допомагати їм. У серпні
1948 року сестра Тереза одержала дозвіл покинути спільноту Лорето і жити
відповідно до обітниць бідності, чистоти та послушання. їй було 38
років, коли вона змінила релігійну одежу Лорето на просте біло-голубе
сарі й вирушила навчатися медсестринській справі.

У 1948 році сестра Тереза прийняла індійське громадянство і заснувала
Місію Благодійності. Майже через 50 років цей орден милосердя виріс із
12 медсестер в Індії до більш ніж 3000 у 517 містах 100 країн світу.
Понад 50 років вона працювала, власноруч надаючи допомогу І здійснюючи
догляд. Цим вона здобула повагу людей усього світу.

У середині 60-х років Мати Тереза почала створення колонії для хворих на
проказу. Індійський уряд надав для колонії земельну ділянку біля міста
Ансаль, і вона одержала назву Шанті Нагар (Місто Миру).

У 1965 році Папа Павло VI прийняв орден Матері Терези під своє
покровительство і дозволив їй поширювати свою діяльність за межами
Індії. Через деякий час у всьому світі було відкрито центри для
лікування хворих на проказу, сліпих, інвалідів, людей похилого віку.
Мати Тереза була і в Україні, організовуючи надання допомоги потерпілим
після Чорнобильської аварії.

У 1971 році Папа Павло VI нагородив Матір Терезу Премією Миру імені Папи
Іоанна XXIII. Наступного року уряд Індії присудив їй премію Джавахарлала
Неру, А в 1979 році була нагороджена Нобелівською премією миру. Мати
Тереза приймала ці нагороди в ім’я бідних і використовувала одержані
кошти на відкриття центрів свого ордену.

У різні роки Мати Тереза була нагороджена преміями Доброї Самаритянки,
Кеннеді, Коруна Дут, орденом Темпльтона, Альберта Швейцера, їй були
присвоєні почесні звання доктора теології Кембрі-джського університету,
Католицького університету Брюсселя, почесного громадянина Америки (4
особа, яка удостоєна цього звання):

Необхідно згадати й інші відзнаки активістів Червоного Хреста.
Відповідно до заповіту померлого в 1896 році Альфреда Нобеля, було
засновано фонд, дохід з якого повинен був щорічно використовуватись для
«нагородження осіб, діяльність яких принесла найбільше благо для
людства».

Перша Нобелівська премія миру була присуджена Жану-Анрі Дюнану,
ініціатору благодійної справи, усе життя якого було прикладом істинного
служіння справі гуманізму. Будучи майже забутим, живучи в бідності в
будинку для престарілих в Хайдені, Анрі Дюнан не витратив присудженої
йому грошової премії, а пожертвував цю суму в своєму заповіті на
благочинну діяльність. У подальшому Міжнародний комітет Червоного Хреста
тричі нагороджувався Нобелівською премією миру: в 1917 і 1944 роках за
свою гуманітарну діяльність під час світових війн, а потім в 1963 році
разом з

Лігою (сьогодні Міжнародною федерацією) Товариств Червоного Хреста і
Червоного Півмісяця з нагоди 100-ї річниці Руху.

8 травня — Всесвітній день Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
Президентом Національного комітету товариства Червоного Хреста України є
Іван Усіченко — кандидат мед. наук, заслужений лікар україни. 5 квітня
20001 р. у Києві відбувся XVIII з’їзд Товариства. ~ Робота Товариства
ведеться у широкому діапазоні — від піклування про немічних, хворих,
самотніх до участі в ліквідації наслідків стихійних лих, аварій,
катастроф. Немає сумніву в подальшому посиленні гуманістичного
спрямування у багатогранній діяльності Товариства, у підвищенні його
ролі в збереженні людського життя, здоров’я, підтримці найуразливіших
верств наших співвітчизників, поширенні у суспільстві високих,
благородних ідей.

Чимало зроблено для вдосконалення нормативно-правової бази Товариства.
Вперше в історії України Верховною Радою прийнято Закон «Про символіку
Червоного Хреста і Червоного Півмісяця» й внесено зміни до Закону «Про
альтернативну (невійськову) службу». Зросли прибутки організацій
Товариства, що дало змогу суттєво збільшити обсяг допомоги найбільш
соціальне незахищеним громадянам, жертвам стихійного лиха, аварій та
катастроф.

Значна увага приділялася відродженню та зміцненню первинних осередків,
міських та районних комітетів, навчанню кадрів керівників та волонтерів
Товариства. Теоретична підготовка у гуманітарній, фінансово-економічній
та організаційно-пропагандистській галузях розпочалася на базі Київської
медичної академії післядипломної освіти, де відкрито
навчально-методичний центр Українського Червоного Хреста.

Чимало зроблено для вдосконалення діяльності патронажної служби
Товариства, працівники якої щороку обслуговують понад 250 тисяч
інвалідів, самотніх хворих похилого віку в їхніх домівках. За сприяння
Міжнародної Федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця
та фінансової підтримки національних Товариств зарубіжних країн ця
служба за останні 5 років одержала 4809 медичних наборів І 104 набори
для медико-соціальних центрів на загальну суму майже 8 млн. гривень.

Утричі збільшилася кількість медико-соціальних центрів Червоного Хреста
(сьогодні їх 70), удвічі — кімнат здоров’я (нині їх понад 300), у
півтора раза — банків одягу (маємо їх 570). За допомогою органів
місцевої влади працює 5 лікарень, відділення та палати Червоного Хреста
для літніх людей, якими опікується Товариство.

Постійно у полі зору Національного Товариства виконання програми
готовності його організацій до надання допомоги потерпілим внаслідок
надзвичайних ситуацій. При Національному та шести обласних комітетах
створені добровільні рятувальні формування. В усіх комітетах проводиться
робота над створенням запасів на випадок стихійного лиха, аварій та
катастроф.

Завдяки зусиллям організацій Червоного Хреста України, Міжнародної
Федерації та національних Товариств зарубіжних країн оперативно була
надана допомога постраждалим та сім’ям загиблих гірників Донецької і
Луганської областей, потерпілим від повені у Закарпатті, на Волині та
Рівненщині, від буревію — у Тернопільській, Івано-Франківській,
Львівській областях. Отримали також підтримку мешканці Вінницької,
Кіровоградської, Одеської, Хмельницької, Миколаївської, Черкаської
областей, які потерпіли внаслідок стихійного лиха, а також населення
Ірану, Афганістану, Югославії, Турецької республіки.

Протягом 1996-2000 р. по лінії Червоного Хреста в Україну надійшли сотні
тонн гуманітарних вантажів з медичним обладнанням, інструментарієм,
перев’язувальними матеріалами, медикаментами, засобами гігієни, одягом,
продуктами на загальну суму близько 21 мільйона гривень. Значну частину
гуманітарної допомоги було передано лікувальним закладам. Решту адресно
розподілено між малозабезпеченими, особами похилого віку, інвалідами та
багатодітними сім’ями.

Починаючи з кінця 1996 року значно активізувалася міжнародна діяльність
Товариства. Саме в цей час Червоний Хрест України виступив .ініціатором
утвердження ідеї регіональної стратегії розвитку національних Товариств
країн, котрі раніше входили до складу СРСР, Це сталося на Алматинській
конференції, учасники якої зобов’язалися розробити стратегічні напрямки
для зміцнення партнерства та досягнення самозабезпеченості.

Про міжнародний авторитет Українського Червоного Хреста говорить І той
факт, що на засіданні Генеральної Асамблеї наше товариство було обрано
до вищого керівного органу Міжнародної

Федерації — Правління, Свідченням міжнародного визнання стала висока
оцінка істотного внеску товариства в роботу з ліквідації наслідків
аварії на ЧАЕС, за що Український Червоний Хрест удостоєний вищої
міжнародної нагороди — Американського Червоного Хреста за гуманітарні
заслуги.

Українське Товариство було Ініціатором створення Консультативної ради
голів національних товариств Нових Незалежних Держав і країн
Причорноморського басейну, підтримало спільну заяву національних
Товариств країн Європи щодо невідкладного припинення бойових дій у
колишній Югославії, надіслало звернення до президентів Російської
Федерації та Чечні про додержання положень Женевських конвенцій щодо
захисту жертв збройних конфліктів.

У 1996-2000 рр. за фінансової підтримки Міжнародної Федерації та
національних Товариств зарубіжних країн здійснювалось майже 80 цільових
комплексних програм, загальна вартість яких складає понад ЗО млн. грн.
Йдеться, зокрема, про розвиток патронажної служби та оснащення
медико-соціальних центрів, профілактику соціальне небезпечних хвороб,
допомогу жертвам стихійного лиха, мігрантам та депортованим народам
Криму, поширення знань з міжнародного гуманітарного права.

Спільно з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста службою розшуку
Товариства встановлено зв’язки з членами понад 6 тисяч роз’єднаних
родин. За сприяння Національних Товариств зарубіжних країн встановлено
долі та місце знаходження майже 3,5 тисяч осіб, а також віднайдено
близько 1800 поховань військовослужбовців. У співпраці з Міністерством
закордонних справ, держ-комітетом у справах ветеранів та іншими
організаціями проведена велика робота щодо розшуку колишніх українських
військовослужбовців, які потрапили в полон або пропали безвісти під час
бойових дій в Афганістані.

Піднесенню авторитету товариства сприяло вдосконалення інформаційної
діяльності та проведення таких широкомасштабних пропагандистських
заходів, як Міжнародна естафета милосердя, засідання Всеукраїнського
круглого столу «Доброчинність — справа конкретна», загальнонаціональна
акція «Допоможемо беззахисним». Важлива роль організацій та активу
Товариства полягає у формуванні та вдосконаленні охорони здоров я, у
подоланні соціальне значущих хвороб.

У цьому контексті неабиякої ваги набуває нині реалізація
широкомасштабної міжнародної програми Червоного Хреста «Громадськість
проти туберкульозу та СНІДу,» значення якої важко переоцінити. Медики
відчувають постійну підтримку Товариства І у такій важливій справі, як
подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Засвідчує це плідна
робота пересувних діагностичних лабораторій Українського Червоного
Хреста.

Спільно з лікувально-профілактичними закладами організації Товариства
беруть активну участь у залученні громадян до лав безоплатних донорів
крові та її компонентів. Разом з тим, потребує поліпшення пропаганда
цього благородного руху у засобах масової інформації. Постійної уваги
вимагають питання зміцнення патронажної служби Товариства за рахунок
місцевих джерел фінансування, раціонального використання її кадрів та
підвищення їх професійної майстерності. Настав час відродити в
лікувальних установах первинні осередки Червоного Хреста, що покликані
не тільки спрямовувати людську думку в русло гуманності, а й
забезпечувати надійний творчий зв’язок між організаціями Червоного
Хреста і закладами охорони здоров’я.

Сьогодні естафету сандружинниць Великої Вітчизняної війни перейняли
понад три тисячі сестер милосердя Червоного Хреста. Ці славні жінки
стали своєрідною «швидкою допомогою», добрими, вірними помічниками. Адже
окрім виконання призначених лікарями ін’єкцій кожній сестрі милосердя
доводиться розв’язувати безліч проблем, допомагати у побутових справах,
зрештою, мити і розчісувати, перевдягати, годувати знесилених хворобою
людей. А часом і споряджати їх в «останню путь». Під час співпраці не
слід забувати, що людям потрібні не лише гарний догляд, ліки та медичні
процедури, але й добре слово, щире співчуття й справжня милість для
лікування зболеної душі. Як ніхто розуміють це червонохресні сестри, що
опікують інвалідів-афганців.

Маючи великі можливості, налагоджені міжнародні зв’язки й власну службу
розшуку, Національне Товариство проводить значну роботу й щодо розшуку
безвісти зниклих та поверненню на Батьківщину колишніх
військовополонених із Афганістану. Разом з

Червоним Хрестом ми зобов’язані знайти їх І надати можливість вибору у
визначенні своєї подальшої долі.

В даний час виникла необхідність піднесення милосердя на рівень
державної політики і прийняття Верховною Радою Закону «Про Товариство
Червоного Хреста України». Вони наполягали на внесенні змін до Декрету
Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від
26.12.1992 р. Щодо відміни оподаткування матеріальної допомоги, яка
надається організаціями Червоного Хреста. Відстоюються права на пенсію
за вислугу років для патронажних сестер Червоного Хреста і виступали за
надання можливості організаціям Товариства брати безпосередню участь у
нагородженні почесдих донорів України. Багато з них без допомоги сестер
милосердя Червоного Хреста просто не змогли б жити.

Завдяки Червоному Хресту в країні розгорнуто широку мережу центрів і
кімнат медико-соціальної допомоги для найбільш знедолених, їх послугами
вже скористалися майже 2 мільйони осіб.

Плідна робота Товариства полягає у здійсненні державних програм щодо
боротьби з такими найнебезпечнішими захворюваннями, як ВІЛ/СНІД і
туберкульоз, а також допомогу депортованим народам, особливо в
Автономній Республіці Крим. «Лише в спільній праці державних і
громадських організацій ми зможемо змінити життя в нашій країні на
краще. Приклад Українського Червоного Хреста — тому підтвердження».

ЛІТЕРАТУРА

1. Беляков В.Д., Жук Е.Г. Воєнная гигиена й зпидемиология. — М.:
Медицина, 1988. — 320 с.

2. Вода питна, гігієнічні вимоги до якості води централізованого
господарсько-питного водопостачання. ДСанПіН. Затв. МОЗ України
23.12.1996р. №383.

3. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. — К.: Вища
школа, 1983. — 320с.

4. Гигиена детей й подростков / Под ред. Г.Н. Сердкжовской. — М.:
Медицина, 1989. — 320с.

5. Гігієна харчування з основами нутриціології / В.І.Ципріян та ін.
Навч. посібник — К: Здоров’я, 1999. — 568 с.

6. Голяченко О.М., Сердюк А.М., Приходський О.О. Соціальна медицина,
організація та економіка охорони здоров’я. — Тернопіль-Київ-Вінниця:
Лілея, 1997. — 328 с.

7. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна
з основами екології; Навчальний посібник. — К.: Здоров’я, 1999. — 694 с.

8. Загальна гігієна: Посібник до практичних занять / За ред. 1.1.
Даценко. — Львів: Світ, 2001. — 471 с.

9. Катернога М.Т. Українська криниця. — К.: Техніка, 1996. — П2 с.

10. Никберг Й.Й. Гигиена больниц. — К.: Здоров’я, 1993. — 260 с.

11. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення
// Закон України № 4004-ХІІ від 24.02.94.

Похожие записи