Реферат на тему:

Рутвиця орликолиста

Рутвиця орликолиста (рутвиці — рослини отруйні, особливо кореневища і
корені). Грушечка, межиперсниця. Російська назва — василистник
водосборолистньїй; польська — гігіешка.

Родина: Рагшпсиїасеае — лютикові.

У народі представники роду рутвиць мають досить часте і різноманітне
лікарське застосування залежно від місцевості і ботанічного виду. Це
становить свій інтерес. Проте ми не маємо ще всіх відомостей в тій мірі,
щоб точно з фактами, залежно від виду, вичерпно викласти їх в
розпорядження дослідника. Наша інформація стосується рутвиці
орликолистої, але в рівній мірі і виділюваного деякими ботаніками виду:
рутвиця зігнута (ТИ. Нехиозит Вегпп.). В деяких місцевостях з такою ж
метою застосовують і рутвицю жовту (ТЬ. Паушп І..).

Рутвиця — це трав’яниста багаторічна рослина з черговими
пірчасто-роздільними листками, різної величини (залежно від виду)
листочками; дрібними без пелюсток, але з чашолистиками, квітками,
зібраними в щитовидну або гроновидну волоть. Рутвиця орликолиста—
заввишки 40—120 см з двічі- і тричіпірчастими листками, з прилистками у
розгалужених черешків. Листочки сизі, округла зарубчасті, несильно
розсічені на три частки. Волоть щитовидна; квітки дрібні, жовті.
Кореневище коротке. Цвіте в травні — червні. Росте на середлісо-вих
луках, у вологих заростях, по полянах. Поширена в Європейській частині
СРСР.

Рутвиця зігнута виділяється вкритими листками біля основи і без чешуйок,
погнутими в різні боки стеблами. Пухкі розгалуження суцвіть направлені
навскоси вгору. Кущики сильно галузисті. Росте по межах. В західній
частині УРСР часто зустрічається на спушених парових полях (удержується
довгим гнучким коренем), іноді в міжряддях погано оброблених просапних
культур. Завжди в більш сухих місцях суглинкових (лесо-вих) грунтів.
Цвіте в червні — липні. Поширена, мабуть, більш в середній і
південно-західній смузі Європейської частини СРСР.

c

¤

gd|1

gd|1

зькими, спереду зубчастими, зверху тьмяними, зісподу блідими листочками,
борозенчастим голим стеблом. Квітки дуже дрібні, численні, скупчені.
Цвіте в червні— липні. Кореневище повзуче. Росте на вологих луках у
заростях чагарників, по берегах рік і струмків—в більш вологих місцях,
ніж попередня. В невеликих кількостях зустрічається скрізь.

Рутвиця орликовиста

Рутвиця жовта

Траву рутвиці найчастіше збирають під час цвітіння, іноді, при потребі,
в усяку пору літа.

Свіжі листки прикладають на рани від запрілостей, особливо між пальцями
ніг і на стопі. Звідси українська назва «межиперсниця». Ми відзначали в
народі, що при лікуванні таких ран листками рутвиці зігнутої не було
нагноєння, швидко відновлювалась шкірка, незважаючи на дуже далекі від
чистоти умови утримання запрілості. Таким же способом по аналогії
лікують і інші рани, а також нашкірні захворювання.

В деяких місцях напар трави рутвиці (щіпка, близько 1 чайної ложки,
подрібненої трави або самих тільки листків на 1 склянку«кип’ятку) по
півсклянки двічі на день п’ють при сильних шлункових і кишкових болях, а
також при болях внизу живота (визначення жінок), при захворюванні
печінки (болях під правими ребрами), при жовтяниці, а в деяких
місцевостях — при поносі або, навпаки, при сильних запорах. Люди на
селах люблять цю рослину, часто хвалять і приймають при багатьох і дуже
різних захворюваннях, навіть і при туберкульозі, каменях нирок,
підвищеній температурі.

Відваром рослини поять корів після тяжких отелів і для видалення
посліду. Спостереження наштовхують на думку, що ця отруйна рослина є і
антибіотичною, і фітонцидною.

Сушать рутвиці в затінку, на горищах, підв’язуючи пучками.

Зберігають загорнутими в папері, в сухому місці.

Похожие записи