Реферат на тему:

Розтягнення зв’язок, суглобів, сухожилків. Сальмонельоз. Народні методи
лікування

РОЗТЯГНЕННЯ ЗВ’ЯЗОК, СУГЛОБІВ, СУХОЖИЛКІВ

Розтягнення — ушкодження зв’язок, м’язів, сухожилків та інших тканин,
яке відбувається під впливом сили, що діє поздовжньо, не порушуючи їх
анатомічної цілості.

Найчастіше спостерігається розтягнення зв’язок гомілковостопного та
колінного суглобів. При цьому з’являються біль та припухлість суглоба.
Рухи можливі, але болісні та обмежені.

У разі розриву зв’язок спостерігаються сильний біль, неможливість
спиратися на ушкоджену кінцівку. Іноді виникає крововилив у порожнину
суглоба.

При розтягненні хворобливі прояви зникають через 5 — 10 діб, а при
розриві — протягом кількох тижнів і навіть місяців.

Ушкодженому суглобу слід створити спокій. За розтягнення зв’язок ноги
дитину треба покласти в ліжко з піднятою кінцівкою. Якщо уражені зв’язки
руки, її підвищують на хустці.

У разі сильного розтягнення та розриву зв’язок накладають тугу бинтову
або гіпсову пов’язку.

До ділянки ушкодження одразу після травми для зменшення крововиливу та
болю прикладають холод (пузир з льодом, охолоджувальні пов’язки).

Починаючи з 2-ї доби, призначають теплові процедури (зігрівальні
компреси, ванни).

Для знеболення накладають подушечки з розпареної трави чебрецю
звичайного, а також компреси з його настою (20 г на 200 мл окропу).

У разі розтягнення сухожилля для компресів використовують сік або
концентрований напар трави полину гіркого, а також мазь з соком трави на
вазеліні (1:4).

Розтягнення сухожилків лікують гарячими молочними компресами, які слід
змінювати після охолодження.

З цією самою метою використовують також подрібнену цибулю з цукром.
Товстий шар цієї суміші наносять на лляну тканину, яку накладають на
уражену ділянку.

Мумійо призначають у разі вивиху, забиття, розтягнення м’язів та
сухожилків. Приймають по 0,2 — 0,3 г протягом 10 діб. За потреби після
10 діб перерви курс повторюють. Можна розтирати уражені ділянки розчином
мумійо у воді.

Для прийому всередину рекомендують також настій трави споришу
звичайного: 1 столову ложку залити 200 мл води, витримати на водяній
бані 15 хв, настояти 45 хв. Приймати по 30 — 70 мл 3 — 4 рази на день
після їди.

Доцільно вживати всередину й полівітамінні суміші, що поліпшують обмін
речовин.

Лікувальну гімнастику починають на 5 —6-ту добу після травми.

Масаж ушкодженої ділянки та активні рухи у суглобах сприяють відновленню
функції кінцівки.

У разі слабкості зв’язкового апарату фіксуючу пов’язку (туге бинтування
суглоба) накладають на 2 —3 тиж.

Схильність до повторного розтягнення зберігається протягом тривалого
часу.

За підозри на вивих або перелом треба негайно звернутися до лікаря.

САЛЬМОНЕЛЬОЗ

Сальмонельоз — гостра інфекційна хвороба, що спричинюється бактеріями
роду сальмонела і переважно уражає органи травлення (гастроентерит,
ентероколіт). У тяжких випадках за перебігом нагадує сепсис.

Частіше хворіють теплої пори року. Нараховують понад 2000 видів
сальмонел.

Головним джерелом інфекції є свійські та дикі тварини, риба, водоплавна
птиця, пацюки, миші. Інфікування відбувається у разі використання
заражених продуктів харчування, зокрема м’яса, яєць. Роль молока і
молочних продуктів, а також грибів та продуктів рослинного походження
менш значна. Інфікування може відбуватися й через забруднені руки,
білизну, іграшки.

Сальмонели надзвичайно життєздатні, особливо в умовах низьких
температур: у воді — до 2 міс, у грунті — 4 — 5 міс, у випорожненнях —
до 2 —4 років. У заморожених овочах та фруктах сальмонели зберігаються
до 2 років.

У молочних та м’ясних продуктах, яйцях сальмонели можуть не лише
зберігатися, але й розмножуватися, не змінюючи зовнішнього вигляду та
смаку продуктів. Під час термічної обробки продуктів сальмонели гинуть.

Найбільш сприйнятливі до сальмонельозної інфекції діти віком до 2 років.

Збудник сальмонельозу потрапляє в організм через рот. У кишечнику
сальмонели спричинюють запалення. При цьому значна кількість їх гине,
виділяючи токсини, які усмоктуються через запалену слизову оболонку та
проникають у кров. Токсини зумовлюють різноманітні пошкодження
внутрішніх органів, загальну інтоксикацію. У кров також проникають і
живі мікроби, а за септичної форми вони заносяться в різні органи, де
утворюються вторинні гнійні вогнища.

Сальмонели виявляють не лише у випорожненнях, але й у сечі, блювотних
масах, харкотинні, жовчі, крові хворих.

Інкубаційний період триває від 6 год. до 3 діб (частіше 12 — 24 год.).

У дітей зазвичай сальмонельоз розвивається гостро. Температура тіла
підвищується до 38—40 °С, з’являються симптоми загальної інтоксикації,
пронос. Випорожнення смердючі, пінисті, темно-зеленого кольору, з
домішками слизу й крові. Частота випорожнень — до 10 — 15 разів на добу.
Блювання буває 2 — 3 рази на день протягом 3 — 4 діб (в окремих випадках
до 7 — 10-ї доби).

Часті випорожнення та блювання зумовлюють синдром зневоднювання
організму (спрага, зменшення добової кількості сечі, синюшне забарвлення
губ, очі запалі, шкіра зморщена, тиск знижений, судоми).

Септична форма сальмонельозу характерна для дітей грудного віку.
Починається гостро, супроводжується інтоксикацією, підвищенням
температури тіла до 40 °С з різкими коливаннями протягом доби, ознобом.
Вторинні гнійні вогнища часто локалізуються в кістках, мозку,
лімфатичних вузлах. Досить часто, особливо у дітей раннього віку,
сальмонельозна інфекція супроводжується ураженням центральної нервової
системи. Дитина стає неспокійною, з’являються судоми, блювання,
порушення свідомості. Іноді розвиваються менінгеальні симптоми, гнійний
менінгіт.

За легкого перебігу захворювання температура тіла субфебрильна, можуть
бути одноразове блювання, невелика кількість рідких випорожнень. Стан
нормалізується через 1—2 доби.

Сальмонельоз, особливо у дітей першого року життя, а також хворих на
рахіт, анемію, гіпотрофію може набувати затяжного перебігу з
інтоксикацією, що призводить до анемії, дисбактеріозу.

Лікування хворих на сальмонельоз комплексне. Треба враховувати тяжкість
процесу та вік дитини.

У перші години захворювання у разі харчового інфікування слід промити
шлунок. За високої температури тіла використовують воду кімнатної
температури. Промивають також розчином Рінгера або блідо-рожевим
розчином калію перманганату.

Дитині, що старша за 3 роки, пропонують протягом 10— 15 хв. випити 5 — 6
склянок теплої води і відразу викликати блювання, подразнюючи пальцями
корінь язика та задню стінку глотки. Такий прийом повторити двічі-тричі.

Для промивання кишок ставлять очисні клізми. Спочатку беруть свіжий
розчин калію перманганату, а в кінці — настій трави ромашки лікарської,
додаючи 2 — 3 краплі настоянки валеріани лікарської з метою профілактики
парезу (частковий параліч, зменшення м’язової сили) кишок.

Одночасно дитині дають сольовий розчин. До 1000 мл. дистильованої води
додають 5 г натрію хлориду (кухонної солі), 4 г натрію гідрокарбонату
(харчової соди), 1 г калію хлориду, 20 г глюкози. Розчин готують перед
використанням. Дітям дають по 5—10 мл. (1—2 чайні ложки, через 10—15
хв). Замість цього можна дати переварену підсолену воду.

Такі заходи, особливо на догоспітальному етапі, у разі легкої форми
захворювання дозволяють уникнути призначення антибіотиків.

O

u e

перед їдою дітям старшого віку і по 2 краплі на рік життя дітям
молодшого віку 2 рази на день.

Згубно діє на сальмонели настоянка кори бархату амурського (1:5) на 50%
спирті етиловому. Приймати по 10 — 30 крапель 3 — 4 рази на день.
Малюкам можна давати порошок кори по 0,1—0,2 г 3 рази на день з водою
або їжею.

Гальмує розмноження сальмонел, підвищує захисні сили організму маточкове
молочко (беруть 1 — 2 г на 100 г меду). Приймати по 1 чайній ложці натще
під язик. Дітям раннього віку вводити в свічках по 2,5 — 4 мг протягом
тижня.

При частих випорожненнях з великою кількістю слизу, домішками гною та
крові як протизапальний та в’яжучий засіб призначають такі суміші:

1. Кореневища перстачу прямостоячого — 20 г

Кореневища з коренями родовика лікарського — 20 г

Кореневища з коренями гравілату міського —10 г

Три чайні ложки суміші залити 300 мл гарячої води, кип’ятити 10 хв на
малому вогні і процідити гарячим. Приймати по 20 — 70 мл 4 рази на день.
Одночасно відвар використовувати для клізм (до 50 мл), які ставити після
очисної клізми.

2. Корені щавлю кінського — 20 г

Плоди щавлю кінського — 10 г

Шишечки вільхи сірої — 20 г

Кореневища гірчаку зміїного — 10 г

Дві столові ложки суміші залити 400 мл окропу, настояти 40 хв. Приймати
по 50 — 70 мл кілька разів на день до зменшення проносу. Дітям віком до
5 років дозу зменшити до 1—3 чайних ложок за прийом.

Проти блювання рекомендують настій трави грициків звичайних: 2 столові
ложки залитії 250 мл окропу, настояти 2 год. Приймати по 1—2 столові
ложки 3 — 5 разів на день. Дітям віком до 3 років дають по 1 —2 чайні
ложки.

Дітям раннього віку призначають біфідумбактерин. При цьому обов’язково
відміняють антибіотики, оскільки мікроорганізми, що входять до складу
біопрепарату, під дією антибіотиків гинуть.

У народній медицині при дисбактеріозі використовують відвар трави
звіробою звичайного та деревію звичайного, взятих порівну. Одну столову
ложку суміші залити 150 мл води, витримати на водяній бані 15 хв,
процідити гарячим. Приймати по 1/4 — 1/2 склянки натще. Через 30 хв
випити 200 мл 2 —3-добового кефіру.

Для зменшення симптомів зневоднення та інтоксикації пропонують таку
суміш:

Трава звіробою звичайного -10 г

Трава парила звичайного — 20 г

Трава м’яти перцевої — 20 г

Квіткові кошики

ромашки лікарської — 20 г

Листки подорожника великого — 20 г

Корені солодки голої — 30 г

Насіння льону звичайного — 30 г

Дві столові ложки суміші покласти в глиняний горщик (попередньо
нагрітий), залити 500 мл окропу, настояти 3 — 4 год, процідити, віджати.
Приймати ковтками часто протягом дня.

Для запобігання набряку мозку та легенів об’єм спожитої рідини зменшують
на 50 %, приймають сечогінні та кровоочисні засоби. Використовують
відвар трави дроку красильного: 1 столову ложку залити 300 мл окропу,
уварити до 1/3 від початкового об’єму. Пити по 1 —2 столові ложки через
2 год. Такі прийоми повторювати через день протягом 3 — 5 діб.
Призначають дітям, що старші за 7 років. Для дітей молодшого віку
готують відвар трави хвощу польового.

При серцево-судинній недостатності використовують серцеві глікозиди. Для
поліпшення кровообігу рекомендують настій трави астрагалу
шерстистоквіткового: 1 столову ложку залити 200 мл води, витримати на
водяній бані 20 хв. Приймати по 1—3 столові ложки 3 — 4 рази на день.
Дітям віком до 2 років давати по 1 —2 чайні ложки 3 рази на день. Для
клізм брати по 50 мл настою (ставити після очисної клізми 1—2 рази на
день).

Нерідко хвороба ускладнюється атонією (відсутність тонусу) та парезом
(зменшення м’язової сили) кишечнику. У такому разі використовують настій
трави льонку звичайного: 1 столову ложку залити 200 мл окропу, настояти
1 год. Приймати по 1 чайній — 1 столовій ложці через 1 — 2 год протягом
1 — 2 діб.

У разі підвищення температури тіла робити оцтові обтирання, заспокійливі
три-четвертинні обгортання.

Щоденно на ніч накладати збуджувальне обгортання живота та литок
(протягом 2 тиж).

Дієта повинна містити достатню кількість білків, вітамінів, але не
зумовлювати метеоризму.

У перші дні призначають харчування порціями — через 2 год (до 10 разів
на добу), але об’єм раціону зменшують до 30 —40 %. Якщо їжа засвоюється
добре (немає блювання або зригування, не посилюється пронос, дитина не
відмовляється від їжі), то у наступні 5 — 7 діб кількість їжі та
інтервали між її прийомом збільшують відповідно до віку дитини.

Для дітей раннього віку важливим є харчування материнським молоком або
адаптованими молочними сумішами. Використовують також кефір, ацидофільне
молоко.

У раціон включають сир, терті та печені яблука, фруктові та овочеві
пюре, гранатовий та лимонний соки, протерті супи, вівсяну, гречану та
ячмінну каші, мелене м’ясо, пророслу пшеницю, подрібнені горіхи,
шипшину, чорну смородину.

Важливу роль має догляд за дитиною. Основну увагу слід звертати на
загально-зміцнювальні заходи, що сприяють підвищенню захисних сил
організму дитини.

Доглядаючи за дітьми, треба дотримувати правил особистої гігієни.

Берегти дитину від інфекцій, оскільки після перенесеного сальмонельозу
може розвинутися вторинний імунодефіцит.

Для запобігання захворюванню треба використовувати в їжу лише ті
продукти (м’ясо, риба, яйця), що пройшли ветеринарно-санітарний
контроль. Ретельно варити або смажити м’ясо, нарізуючи його невеликими
порціями. Сиру та готову продукцію зберігати окремо. Дотримувати
термінів зберігання продуктів, особливо тих, що швидко псуються. Треба
пам’ятати, що при заморожуванні продуктів збудник не гине.

Більшість хворих одужує, але окремі з них стають носіями інфекції. У
разі виявлення бактеріоносіїв їх ізолюють і лікують.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. — 425 с.

Похожие записи