Реферат на тему:
Розробка М.І. Пироговим ефірного наркозу
Це відбулося 16 жовтня 1846 року в американському місті Бостоні. Хірург
Джон Уорен видалив пацієнту пухлину на шиї без болю йому допомагав
зубний технік Біллям Мортон, що був одним з першовинахідцем. Тоді це
було дивом. Зараз же без наркозу не можливо уявити будь-яку операцію.
Давайте повернемося в історію і побачимо той нелегкий шлях винайдення
наркозу .
Одним із перших замислів людини було прагнення перемогти біль. До нас
дійшли дані про чудодійні порошки з крокодилячої шкіри – їх в давнину
вміли виготовляти єгиптяни. Греки і римляни виготовляли болезаспокійливі
розчини з рослини, яку називали мандрогорою. Також люди шукали рослини
які б викликали глибокий сон. Вчилися особливими методами здавлювати
судини і нерви, вміли знімати біль нашіптуваннями, ставили на болючі
місця лід.
У 1800 році англієць Хемфрі Деві – відомий фізик і хімік, замітив, що
вдихання закису азоту викликає оп’яніння і не відчуття болю. Але він
нічого не зробив, щоб це відкриття було застосовано в медицині. Його
учень Майкел Фарадей виявив ті ж самі властивості у парі ефіру. Він
навіть написав роботу, але медики не звернули на це увагу. Отже, Деві і
Фарадей відкрили два різні способи знеболення, що добре служили в
медицині, але ще довго після відкриття не використовувались.
У 1834 році зубний лікар Горасій Уелс ознайомився з дією закисом азоту.
Він подихав закисом азоту, а його друг видалив йому зуб. Уелс не відчув
болю. Та наступні спроби доказати, що закис азоту добре знеболює були
невдалі. Розчарувавшись в своїх дослідах він покінчив
самогубством.
Лікар Чарлз Джексон одним з перших сказав, що пари ефіру можна
використовувати для наркозу. Їх знеболюючу дію він випробував на собі і
поділився своїми знаннями з учнем Вільямом Мортоном, який як уже
вказувалося вище приспав пацієнта для хірурга Уорена.
Разом з першовинахідцями слід поставити Миколу Івановича Пирогова, тому
що мало дати лише ідею і зробити першу спробу, треба повною мірою
повернути це благо людям. Він ніколи не бився за першість, але майже
завжди є першим у науковому обґрунтуванні нового. Він придивляється до
дивовижного винаходу, не дозволяє повірити захопленням і сумнівам колег,
тому першу операцію він проводить 14 лютого 1847 року тобто на тиждень
пізніше від першої ефірної операції, що відбулася в Росії і провів Федір
Іванович Іноземцев.
“Я переконався – писав Пирогов, – що ефірні пари є дійсно великим
засобом, що в певному відношенні може дати новий напрямок всієї
хірургії”. Уже до травня 1847 року Пирогов отримав результати 50
операцій, 40 дослідів присипання здорових людей, і 60 дослідів на
тваринами. За рік в Росії було здійснено 690 операцій під наркозом, та з
них 300 здійснені Пироговим. Поки інші хірурги в клініках, госпіталях
чикали хворих, щоб з найбільшим успіхом перевірити новий засіб і
показати свої вміння. Пирогов відправився на Кавказ, щоб застосувати
наркоз там, де він був найбільше потрібен – на війні, де тисячі хворих
ждали його самого, його вміння, та нового диво засобу.
В перше в історії війн і медицини був застосований наркоз на полі бою. З
перев’язочних пунктів “втікав” жах. Пирогов дозволяв солдатам, раненим,
чекаючи своєї черги дивитися на операції: “Потрібно було спочатку
переконати солдата, на досліді в благополучні дії анестезування” – казав
Пирогов. Отже, завдяки Пирогову по всьому світу хірурги використовують
ефірний наркоз.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
