.

Роль мінеральних речовин у харчуванні дітей (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
209 1588
Скачать документ

Гурткова робота

з педіатрії:

Роль мінеральних речовин у харчуванні дітей

Мінеральні речовини входять в склад тканин організму людини, ферментів,
гормонів. Вони відіграють велику роль в пластичних процесах, у
формуванні і побудові тканин організму, особливо скелету, підтримання
кислотно-лужної рівноваги, створення фізіологічної концентрації іонів
водню в тканинах і клітинах, міжтканинних і міжклітинних рідинах,
надання їм властивостей необхідних для оптимального протікання процесів
обміну.

Мінерали містяться у внутрішньоклітинній рідині, регулюють її склад,
приймають участь у формуванні клітин крові, кісток, в процесах
функціонування нервової системи, регуляції м’язового тонусу, включаючи
тонус м’язів серцево-судинної системи.

Подібно до вітамінів, мінерали функціонують як коензіми, беруть участь в
процесах формування енергії росту і відновлення організму. Всі
ферментативні процеси в організмі проходять за участю мінералів, тому
вони необхідні для утилізації вітамінів та інших поживних речовин
(Тутельян В.А. із співавт., 1999; Романовський В.Е. 2000; Махатов Б.К.,
1998).

Ці “першоцеглини” життя – початок синтезу всіх компонентів від білків до
жирів, від ферментів до гормонів в організмі людини.

Мінеральні речовини поступають в організм людини з їжею і водою.
Більшість хімічних елементів надходять в кістки людини.

Концентрація мінералів в організмі неоднакова. Якщо кількість вмісту
рядку хімічних елементів обчислюється в тканинах людини грамами, то
концентрація більшості інших елементів в тканинах організму складає 1 :
100000 і нижче.

Хімічні елементи, вміст яких обчислюється в організмі людини грамами
називають макроелементами, а елементи, що зустрічаються в дуже малих
концентраціях – мікроелементами.

З віком вміст мінеральних речовин в тканинах організму людини зазнає
змін. Причому, в період інтенсивного росту і розвитку організму іде
значне зростання вмісту мікроелементів, яке поступово сповільнюється, а
потім припиняється до 17-20 років.

(таблиця)

Мінеральний склад тіла дорослої людини вагою 70 кг

№ п/п Назва елементу Кількість

у г У %

1 Кальцій 1510 2,2

2 Фосфор 840 1,2

3 Калій 245 0,35

4 Сірка 105 0,15

5 Хлор 105 0,15

6 Натрій 105 0,15

7 Магній 70 0,1

8 Залізо 3,5 0,005

9 Цинк 1,75 0,0025

10 Мідь 0,07 0,00011

Мікроелементи із врахуванням виконуваних ними функцій поділяються на
ессенціальні, умовно ессенціальні і умовнотоксичні.

Ессенціальні: залізо, мідь, цинк, селен, йод, кобальт, марганець, хром,
молібден, кремній.

Умовноессенціальні: мишяк, бор, бром, фтор, літій, нікель, кремній,
ванадій.

Умовно токсичні і токсичні: амоній, свинець, кадмій, ртуть, берилій.

Існує необхідна кількість кожного мікроелементу для забезпечення
нормального функціонування організму.

Недостатнє забезпечення мікроелементами приводить до
гіпомікроелементозів, а надлишкове поступлення в організм до
гіпермікроелементозів.

Цинк – символ молодості.

Розподіл в організмі

Загальна кількість цинку в організмі людини складає 1400-2400 мг. Висока

концентрація цинку в гіпофізі, підшлунковій залозі, сітківці ока,
статевих залозах, печінці, скелеті, нігтях, волоссі.

В крові і в еритроцитах – до 80%, а всередині клітин в ядрі і
мітохондріях. В кістковій тканині міститься до 20% всього цинку.

Біохімічне значення цинку

Відіграє важливу біохімічну роль в організмі. Входить в склад ряду
найважливіших ферментів, гормонів і вітамінів, тобто фактично забезпечує
основні життєві процеси в клітинах, тканинах, органах:

кровотворення;

регуляція поділу клітин;

синтез нуклеїнових кислот (РНК і ДНК);

регуляція Т-клітинного імунітету;

синтез ферментів;

синтез інсуліну підшлунковою залозою;

синтез статевого гормону – тестостерону;

синтез білків печінкою;

утворення білків пам’яті в ЦНС;

ріст волосся і нігтів;

ріст і розвиток організму;

процеси регенерації шкіри;

формування колагенових волокон;

окисно-відновні реакції;

енергетичний обмін клітин.

Добова потреба – 3-15 мг

В добовому харчовому раціоні міститься біля 11-13 мг цинку. При цьому в
травному тракті всмоктується біля половини прийнятої кількості цинку
(тобто 5-6 мг).

Цинк виводиться, головним чином, з калом – до 10 мг, сечею – 0,5 мг,
потом – до 2 мг.

Жінка – годувальниця виділяє з грудним молоком до 25% поступаю чого в її
організм цинку (тобто 2,5 – 3,5 мг).

Цікавий той факт, що грудні діти здатні засвоювати до 30% цинку жіночого
молока, але з припиненням годування груддю засвоєння цинку із штучних
молочних сумішей знижується до 10-15%. Таким чином, ризик виникнення
захворювань крові, порушень росту і статевого дозрівання більш високий у
дітей, що знаходяться на штучному вигодовуванні.

Цинк набагато краще всмоктується із продуктів тваринного походження, ніж
із рослин.

Клінічні ознаки порушень обміну цинку

Недостатність цинку в харчовому раціоні викликає ряд глибоких порушень в
організмі людини:

різку затримку росту (карликовість);

порушення формування шкірних покровів: надмірну сухість і ранимість
шкіри, схильність до алергічних поражень, екземи;

порушення волосяного покрову (рідке волосся, раннє облисіння) і
захворювання нігтів;

різноманітні розлади статевої функції, що приводять до безпліддя:

простатит і аденома простати;

передчасні роди та народження ослаблених, маловагових дітей;

ураження головного мозку;

порушення загортальної системи крові;

анемії гемолітичного характеру;

апластичні анемії;

зниження імунного статусу.

Харчові джерела

Концентрація цинку в тваринних тканинах значно перевищує його вміст в
тканинах рослинного світу.

в морській воді вміст цинку 0,002 мг

в рослинах – 0,2-0,8 мг;

в органах і тканинах тварин – від 1,5 до 20,0 мг.

Високий вміст цинку виявлено в тканинах морських організмів: креветках,
устрицях, сельві, макрелі.

Особи, що потребують додаткового прийому цинку: вегетаріанці, люди
старше 55 років, діти дошкільного віку, хворі хронічними захворюваннями,
алкоголіки, наркомани, ті, що перенесли недавно хірургічні операції,
травми, опіки, страждаючі хронічною діареєю.

При тривалому прийомі цинку повинен призначатися прийом 2-3 мг міді на
день.

Залізо – основа клітинного дихання.

Дефіцит заліза і здоров’я.

Залізодефіцитні стани зустрічаються надзвичайно часто серед всього
населення земної кулі.

Англія визнана однією із ведучих проблем світової системи охорони
здоров’я, що торкається найбільш вразливої частини населення – жінок
репродуктивного віку і дітей ранніх років життя.

Згідно аналізу результатів епідеміологічним досліджень ВООЗ (1998 р.) в
світі більше половини населення (3,85 млрд.) страждають залізодефіцитною
анемією.

Більше ніж у 1/3 жінок репродуктивного віку і 2/5 дітей раннього віку
діагнозується анемія. В США і Європі поширеність анемії серед жінок і
дітей раннього віку складає 7-12%. В країнах, що розвиваються частота
ЗДА серед вагітних жінок складає 56%, не вагітних – 44%, дітей
дошкільного віку – 42% і шкільного віку – 53%.

Розподіл в організмі.

В організмі людини міститься біля 5000 мг заліза. Виділяють 3 депо –
заліза.

1. До 80% загальної кількості заліза міститься в гемоглобіні циркулюючих
еритроцитів (допомагає червоним клітинам крові періодично зв’язувати то
кисень (в легенях), то вуглекислий газ (в тканинах).

2. В клітинах м’язів, де залізо входить в склад клітинного гемоглобіну,
в печінці і селезінці, тут іде неперервний процес руйнування старих
еритроцитів і “вливання” у них заліза гемоглобіну.

3. “Витратний” запас на всі екстрені випадки. Це залізо ферритину
(крупна молекула білка, яка або зв’язує залізо при його достатку або
віддає тканинам – при недостатності).

Біохімічне значення.

Саме цей мікроелемент обраний природою для виконання однієї із
найважливіших функцій організму – процесу дихання.

4) Залізо входить в склад дихальних пігментів, в тому числі гемоглобіну
і міоглобіну.

Також міститься у багатьох ферментах і білках, що неотримають і обмін
холестерину знезараження отруйний речовин печінкою; кровотворення,
синтез ДНК, якість імунної відповіді на вірусні чи бактеріальну
інфекцію, окисно- відновні реакції, енергетичний обмін клітин, реакції
утворення вільних в тканинах організму.

Добова потреба 10-18 мг

Їжа – основне джерело заліза (у воді його дуже мало). При звичайному
раціоні харчування проходить засвоєння 3% заліза, що міститься в їжі.
Існують суттєві статеві і вікові відмінності в засвоєнні заліза.

Відомо, що у жінок заліза з їжі всмоктується у 4 рази більше, ніж у
чоловіків. У дітей до 1 року засвоюється до 70% заліза їжі, до 10 років
– 10%, у дорослих – 3%, а у літніх людей ще менше.

Залізо м’яса всмоктується на 40-50%, а залізо риби – тільки на 10%.
Найбільш легко всмоктується залізо печінки тварин.

Людина втрачає залізо різними шліхами. З сечею втрачається незначна
частина – тільки 1% добової потреби, а от із потом – 80% загальних втрат
заліза. Втрати заліза також виникають у менструальний період у жінок –
5-8%.

Клінічні ознаки порушення обміну заліза:

анемія (малокрів’я);

висока втомлюваність;

погіршення навчання;

підвищення змерзання (внаслідок зниження t0 тіла);

зниження фізичної і розумової працездатності;

зниження функцій щитовидної залози;

деформація нігтів;

зміни смакових відчуттів;

неврологічні розлади.

Найчастіше дефіцит заліза визначається в наступних випадках: при
незбалансованому харчуванні, у недоношених дітей, жінок дітородного
віку, дітей, що знаходяться на штучному вигодовуванні,
дівчаток-підлітків, швидко ростучих дітей, хворих з хронічними
крововтратами.

Харчові джерела

Високим вмістом заліза характеризуються: квасоля, вівсяна і гречана
крупа, зелень петрушки, білокачанна капуста, сушені фрукти (абрикоси,
груші, яблука), теляча печінка, мідії, гриби, какао, яєчний жовток.

В організмі пацієнтів, що страждують хронічною нирковою недостатністю,
ревматоїдним артритом залізо може анулюватися в небезпечних кількостях.

Тривалий прийом високих доз може викликати гемохроматоз (порушення
запасів заліза), що приводить до діабету, порушенню печінки, імпотенції
і проблемами із серцем.

Ранні ознаки передозування: діарея з кров’ю, сильна нудота, болі в
животі, блювання з кров’ю.

Пізні ознаки: слабкість, блідість, посиніння губ, нігтів, поверхневе
дихання, кома, слабке серцебиття. Надлишок заліза підвищує ризик ракових
захворювань і ішемічної хвороби серця.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020