Реферат на тему:

Риніт. Народні методи лікування

Риніт (нежить) — неспецифічне запалення слизової оболонки носової
порожнини.

Гострий риніт починається з відчуття сухості та напруження у носі,
закладання однієї або обох ніздрів. Услід за цим з’являються водянисті
виділення з носа та часте чхання. Слизова оболонка й крила носа
червоніють та припухають. Мова та дихання утруднюються.

Спостерігаються симптоми загального нездужання: головний біль, відчуття
розбитості, відсутність апетиту, позноблювання. Пізніше приєднуються
сильна спрага, гарячка, прискорюється пульс.

У грудних дітей нежить має тяжкий перебіг. Що менший вік дитини, то він
тяжчий.

У разі хронічної форми спостерігаються незначні виділення, припухлість
та сухість слизової оболонки. Іноді виникає сильний головний біль,
підвищується температура тіла. Виділення можуть бути слизистими й
гнійними, особливо, коли приєднується гайморит. Мова стає гугнявою,
дихання через ніс утруднюється, хворі дихають через рот.

Припухають залози та слизова оболонка євстахієвої труби. Внаслідок цього
може спостерігатися розлад як дихання, так і слуху. У грудних дітей
часто розвивається отит.

Нежить порушує носове дихання і утруднює годування груддю. Тому перед
годуванням треба добре прочистити носові ходи ватними джгутиками.

Алергічний нежить є проявом надмірної чутливості організму до певних
речовин. Це можуть бути пил, шерсть домашніх тварин, пух та пір’я, пилок
рослин, побутові хімікати, різні запахи тощо.

Нежить з’являється несподівано появою чхання та рясного водянистого
виділення. Часто виникає в одній половині носа. До нежитю приєднується
сльозотеча, подразнюються та червоніють повіки.

Алергічний нежить зникає так само швидко, як і з’являється. Якщо дію
алергенів на організм не усунути, він триває довго. Набряк із слизової
оболонки носа поширюється на придаткові носові пазухи. Зрідка буває
алергічне запалення середнього вуха. Внаслідок набряку слизових оболонок
дихання через ніс утруднюється, і дитина змушена дихати через рот.
Виникають приступи кашлю.

Алергічний нежить призводить до розростання носоглоткових мигдаликів
(аденоїдів), що в свою чергу перешкоджає носовому диханню та підтримує
нежить. Хвороба може передувати бронхіальній астмі. Передусім треба
виявити алерген та усунути його вплив на організм.

Лікування залежить від форми нежитю.

При гострому риніті зменшує подразнення, виявляє протизапальну та
пом’якшувальну дію інгаляція настою такої суміші:

Листки підбілу звичайного — 10 г

Суцвіття з приквітками липи серцелистої — 10 г

Трава м’яти перцевої — 10 г

Дві столові ложки суміші залити 200 мл окропу, настояти 1 год,
процідити. На інгаляцію брати до 50 мл настою. Тривалість інгаляції — 5
— 7 хв. На курс — 10 — 15 інгаляцій.

Під час закупорювання носових ходів слизом корисно нюхати порошок з
суміші трави буквиці лікарської, копитняка європейського та рути
запашної, взятих порівну. Разова доза — «на кінчику ножа».

Для закапування в ніс використовують сік алое деревовидного (по 2 краплі
у кожну ніздрю раз на день), цибулі з водою (1:10; по 2 —3 краплі),
свіжого буряка (а маленьким дітям — печеного) з водою (1:1) по 2 — 3
краплі.

Насіння чорнушки посівної, розмочене в столовому оцті протягом доби та
змішане з маслиновою олією, вводять у ніздрі на ватці.

Втягують у ніздрі сік свіжих листків підбілу звичайного.

Для глибокого прогрівання носа використовують такий засіб. Підсмажують
кукурудзяне борошно, прикладають його на полотні при температурі 38 —42
°С.

Для зменшення набряку слизової оболонки призначають гарячі ванни для рук
та ніг, збуджувальні обгортання живота та литок, ставлять гірчичники на
литкові м’язи.

Кашку із свіжого листя гірчака перцевого прикладають до потилиці замість
гірчичників.

При риніті призначають потогінні засоби: постільну парову ванну з
подальшим загальним розтиранням тіла водою температури 22 °С. Після
розтирання хворого на 30 хв загортають вовняною ковдрою.

Коли хворого морозить, можна настоянкою гірчиці з перцем або гірчичним
спиртом (розчин 1 частини гірчичної олії в 49 частинах спирту етилового)
натирати охолоджені ділянки тіла лише дітям старшого віку.

Як протизапальний засіб при риніті для прийому всередину використовують
суміш таких трав:

Квітки бузини чорної — 20 г

Кора верби білої — 30 г

Суцвіття з приквітками

липи серцелистої — 30 г

Трава гадючника в’язолистого — 20 г

Язичкові квітки

соняшника звичайного — 20 г

Плоди шипшини коричної — 100 г

Десертну ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 1 год. Пити теплим
по 1 —3 склянки на день (залежно від віку дитини) невеликими порціями.

Для зменшення слизисто-гнійних виділень при гострому риніті призначають
інгаляції:

1. Трава шавлії лікарської — 30 г

Трава материнки звичайної — 30 г

15 г суміші залити 200 мл окропу, кип’ятити 3 хв на малому вогні,
процідити. На інгаляцію використовувати до 50 мл відвару.

2. Сік каланхое пірчастого або алое деревовидного з 5 — 10 % розчином
меду у співвідношенні 1:2. На інгаляцію беруть 3 —5 мл суміші.

При алергічному риніті з набряком слизової оболонки носової порожнини,
язичка, м’якого піднебіння, точковими крововиливами на слизовій
оболонці, рясними слизисто-серозними виділеннями рекомендують таку
суміш:

Трава фіалки триколірної —10 г

Квітки бузини чорної —10 г

Трава чебрецю звичайного —10 г

20 г суміші залити 200 мл окропу, настояти 1 год, процідити. На
інгаляцію брати 40 — 70 мл настою. Тривалість інгаляції — 5 — 7 хв.
Процедури проводити до зникнення проявів хвороби.

0

?Одночасно рекомендують жувати забрус (воскові кришечки медових
стільників) по 3 — 5 разів на день протягом 10 — 15 хв. Розжовану масу
виплювати.

При алергічному риніті виявляє протизапальну та знеболювальну дію,
посилює процеси регенерації слизової оболонки така суміш: Квіткові
кошики ромашки лікарської —5г

Трава деревію звичайного —15 г

Трава багна болотяного —4 г

Квіткові кошики нагідок лікарських — 10 г

20 г суміші залити 200 мл окропу, настояти 1 год, процідити.
Використовувати до 50 мл настою на 1 інгаляцію.

При атрофічних змінах слизової оболонки після промивання носової
порожнини та видалення кірок змазувати носові ходи 2 — 3 рази на день
подрібненим прополісом, змішаним з риб’ячим жиром або соняшниковою
олією.

Для інгаляцій при атрофічному риніті використовують таку суміш:

Трава деревію звичайного —10 г

Листки горіха волоського — 10 г

Листки подорожника великого — 10 г

Столову ложку суміші залити 100 мл окропу, настояти 1 год в теплому
місці. Брати до 50 мл на інгаляцію. Після цього робити олійні інгаляції
з персиковою, абрикосовою, ганусовою або евкаліптовою олією по 5 —7 хв.
На курс лікування — 15 — 20 процедур.

При хронічному риніті рекомендують для інгаляцій такі засоби:

1. Трава ожини сизої — 20 г

Листки підбілу звичайного — 15 г

Кора дуба звичайного —10 г

15 г суміші залити 200 мл окропу, кип’ятити 5 хв на малому вогні,
процідити. Брати по 20 — 50 мл відвару на інгаляцію. Тривалість
процедури — 3 — 5 хв. На курс лікування — 10—15 процедур.

2. Змішати 2 г прополісу та 2 чайні ложки меду, додати 100 мл відвару
листків евкаліпта кулястого. На 1 процедуру використовують до 50 мл
суміші. Тривалість інгаляції — 3 — 5 хв.

При хронічному риніті дітям віком після 7 років призначають таку суміш:
2 столові ложки подрібненого хрону та 1 чайну ложку чорної редьки залити
0,2 л яблучного оцту, настояти 10 діб. Кілька разів на день вдихати
через ніс протягом 3 хв, а також змазувати ніс ззовні й всередині.

При хронічному риніті, що супроводжується виділенням значної кількості
слизу, щоденно робити обгортання шиї з використанням теплого відвару
трави гуньби сінної: 20 г залити 300 мл окропу, кип’ятити 10 хв на
малому вогні, процідити.

Якщо виділення густі, закапують у ніс теплий розчин натрію хлориду (на
1/2 склянки води на кінчику ножа додають кухонну сіль).

Для полоскання носової та ротової порожнин використовують сік свіжого
хрону з водою; сік каланхое пірчастого, розведений водою; відвар трави
фіалки запашної (10 г залити 200 мл води, прокип’ятити).

Виникненню риніту, особливо алергічного, сприяють пошкодження слизової
оболонки носових ходів. Навіть незначні порушення її цілісності,
подряпини призводять до інфікування та гнійного запалення. Тому під час
догляду треба звертати увагу на чистоту рук дитини, своєчасно видаляти
слиз із носа ватним або марлевим джгутиком та закапувати відповідні
ліки. Щоб закапати краплі у ніс, хворого кладуть на правий бік, великим
пальцем лівої руки припіднімають кінчик носа, піпеткою з тупим кінцем
закапують 3 — 5 крапель, легенько масажують праву половину носа. Через
1—1,5 хв дитину повертають на лівий бік і повторюють процедуру з лівим
носовим ходом.

Треба виявити алерген, що спричинює риніт, і усунути його.

При гострому риніті у дітей грудного віку кірочки, що утворюються біля
входу в ніс, розм’якшують, закапуючи грудне молоко або переварену олію.
Видаляють кірки клаптиком вати. Шкіру навколо носа змазують дитячим
кремом, вершковим маслом тощо.

Для запобігання виникненню риніту треба проводити загальнозміцнювальну
терапію: прогулянки на свіжому повітрі, повноцінне харчування з
достатньою кількістю вітамінів, масаж, лікувальна фізкультура, водні
процедури тощо.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. — 425 с.

Похожие записи