Реферат на тему:

Ревматизм. Народні методи лікування

Ревматизм — системне запальне захворювання сполучної тканини з
переважним ураженням серця. Уражаються також центральна нервова система,
суглоби тощо.

Збудником інфекції є стрептококи, які потрапляють у кров з вогнищ
хронічної інфекції (тонзиліт, гайморит, уражені карієсом зуби,
холецистит). Захворювання нерідко розвивається через 1—2 тиж після
ангіни, скарлатини, гострої респіраторної вірусної інфекції.

Вирішальним чинником розвитку хвороби є зниження імунологічної
реактивності організму, підвищення чутливості до стрептококових
антигенів і продукції до них антитіл.

На ревматизм хворіють переважно діти дошкільного і шкільного віку. У 75
% випадків він починається в дитячому віці.

У одних випадках захворювання обмежується розвитком міокардиту, у інших
(за повторних атак) виникають вади серця внаслідок запальних змін
ендокарда (внутрішньої оболонки серця), ураження клапанів. Стан дитини
погіршується, коли запальний процес поширюється на зовнішню оболонку
серця (перикард).

Ревматизм найчастіше перебігає у вигляді повторних атак. Ревматична
атака починається гостро. Дитина стає млявою, скаржиться на головний
біль, зниження апетиту. Можуть бути запор, блювання. Температура тіла
підвищується до 38,5 —39 °С. Дитина сильно потіє. З’являється біль у
серці і суглобах, суглоби набрякають. Частіше уражаються колінні,
гомілкові, плечові суглоби, рідше — пальців рук та ніг. Звичайно процес
виникає симетрично, порушується рухомість суглобів. Інколи запалення
суглобів не буває, уражається головним чином серце. Посилюються задишка,
ціаноз, збільшується печінка.

Третьою ознакою ревматизму у дітей є ураження центральної нервової
системи, що проявляється хореєю. Хорея звичайно розвивається повільно.
Дитина легко збуджується, капризує, стає надто вразливою, часто плаче.
Періоди пригнічення змінюються періодами збудження. З’являються
тремтіння пальців рук, гримаси на обличчі, мова стає нечіткою. З часом
змінюються хода, почерк. Хворі не можуть самостійно їсти та одягатися.

Хорея нерідко поєднується з ураженням серця й суглобів.

Активна фаза (гострі атаки ревматизму) змінюється неактивною.

Характерною для ревматизму є надмірна пітливість, що свідчить про
ураження вегетативної нервової системи.

У гострий період ревматизму дитині призначають постільний режим,
тривалість якого залежить від ступеня ураження серця (до 2 — 4 міс).
Треба забезпечити спокій. Під час задишки надати напівсидячого
положення.

Призначають переважно вегетаріанську дієту, особливо на початку
лікування.

Під час загострення, коли висока температура тіла, давати рідку або
напіврідку їжу (різноманітну, багату на білок). Важливою складовою дієти
повинні бути свіжі овочі й фрукти, що містять вітаміни С та Р, а також
калій. Кількість вуглеводів та солі обмежують. Корисні смородина чорна,
сік грейпфрута (до 1/3 склянки двічі на день), лимони, горобина, суниці
разом з чорницями, журавлина з медом, морквяний сік, сік хрону та свіжий
хрін, яблука, курага, обліпиха, капуста, цибуля, часник, а також
дріжджі.

Якщо уражені суглоби, дають сік моркви та селери у співвідношенні 3:7,
вівсяний відвар або бульйон з картопляного лушпиння, відвар картоплі з
селерою, плоди бузини чорної.

Готують вітамінний чай з плодів шипшини коричної, смородини чорної,
горобини звичайної, листків кропиви дводомної та трави суниць лісових у
співвідношенні 2:2:2:1:1. Столову ложку суміші залити 300 мл окропу,
кип’ятити 10 хв на малому вогні, настояти до охолодження, процідити.
Пити по 1/3 — 1/2 склянки 3 рази на день.

Під час ревматичної атаки як протизапальний засіб, що замінює
ацетилсаліцилову кислоту, використовують таку суміш: Суцвіття з
приквітками липи серцелистої —10 г

Плоди малини звичайної — 10 г

Трава гадючника в’язолистого — 10 г

Кора верби білої — 10 г

Плоди ганусу звичайного — 20 г

Столову ложку суміші залити 300 мл води, кип’ятити 10 хв на малому вогні
у закритому посуді. Приймати по 30 —50 мл 4 —5 разів на день ковтками
тривалий час до зниження ШОЕ.

Протизапальну, жарознижувальну та антимікробну дію має комбінована
настоянка (1:5) на 40 % спирті етиловому суміші бруньок тополі чорної,
берези бородавчастої та осики звичайної, взятих порівну. Залежно від
віку дитини приймати по 10 — 20 крапель з водою 3 рази на день. Дітям
молодшого віку готують відвар суміші бруньок: 1 чайну ложку залити 100
мл води, кип’ятити 10 хв на малому вогні, настояти 4 год, процідити.
Приймати по 1 чайній —1 столовій ложці 3 — 4 рази на день.

Підвищує захисні сили організму, імунітет, бактерицидно діє на
стрептокок, зменшує активність аутоімунного процесу при ревматизмі
ехінацея пурпурова. Призначають настоянку кореня ехінацеї (1:10) на 40 %
спирті етиловому (аптечний препарат) по 10 — 20 крапель з водою 3 рази
на день. Дітям молодшого віку дають з розрахунку по 1 краплі на рік
життя 3 рази на день.

Зменшує проникність капілярів, зміцнює стінки судин комбінована
настоянка (1:5) на 40% спирті етиловому плодів гіркокаштана звичайного
(2 частини), плодів софори японської (1 частина) та трави рути запашної
(1 частина). Приймати по 10 — 30 крапель з водою 4 рази на день. Дітям
молодшого віку дають по 3 —5 крапель з водою З рази на день.

У разі недостатності функцій серця призначають серцеві глікозиди,
сечогінні, препарати калію.

Під час суглобової ревматичної атаки призначають таку суміш: Кора верби
білої — 20 г

Трава хвощу польового — 20 г

Листки берези бородавчастої — 20 г

Крайові квітки волошки синьої —5 г

Квіткові кошики нагідок лікарських — 15 г

Плоди яловцю звичайного — 20 г

Дві столові ложки суміші залити 400 мл окропу, витримати 15 хв на малому
вогні, процідити. Приймати гарячим по 20 — 70 мл через 2 год ковтками.

Ефективний настій суміші кореневища з коренями оману високого та кореня
лопуха великого. Взяти їх по 10 г, залити 300 мл води, кип’ятити 20 хв
на малому вогні, настояти 4 год, закутавши. Приймати по 1 столовій ложці
за 1 год перед їдою 3 — 4 рази на день.

Добре діє також такий настій. Дві чайні ложки трави з коренями суниць
лісових залити 200 мл окропу, настояти 1 год. Пити по 1/2 склянки 2—3
рази на день 5 — 6 міс з перервами на 5 — 7 діб після кожного місяця
прийому.

При хореї використовують лікарські рослини, що заспокійливо діють на
нервову систему, знижують рухове збудження, розслаблюють м’язи.

® °

u a

о старші за 8 років). Проте ефективніше діє тривале лікування водними
настоями трав:

1. Трава собачої кропиви серцевої — 50 г

Трава материнки звичайної — 50 г

Трава меліси лікарської — 40 г

Трава маренки запашної — 20 г

Трава м’яти перцевої — 20 г

Корені синюхи блакитної — 20 г

Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 8 год у закритому
посуді, процідити. Приймати по 30 — 50 мл 4 рази на день за 15 — 30 хв
перед їдою, а 4-й раз — перед сном.

2. Трава материнки звичайної — 60 г

Трава полину звичайного — 60 г

Трава сухоцвіту багнового — 60 г

Трава хаменерію вузьколистого — 60 г

Шишки хмелю звичайного — 20 г

Столову ложку суміші залити 250 мл окропу, настояти 8 год у закритому
посуді, процідити. Приймати по 30 — 50 мл 3 рази на день за 15 —30 хв
перед їдою та 4-й раз — перед сном. Суміші чергувати після місячного
прийому кожної.

На уражені суглоби застосовують тепло (рекомендують покривати їх сиром,
глиною).

Для гарячих компресів при ревматизмі беруть траву буркуну лікарського
(20 г), полину гіркого (30 г) та квіткові кошики арніки гірської (30 г).
20 г суміші залити 400 мл води, кип’ятити 10 хв на малому вогні,
процідити.

На ушкоджені суглоби накладають компреси з гарячого відвару трави гуньби
сінної.

Дітям старшого віку до опухлих суглобів прикладають свіжі натерті
кореневища цикламену європейського.

Біль зменшується після втирання суміші олії блекоти чорної з розчином
аміаку (1:1). Для натирання суглобів застосовують також суміш солі з
хроном та медом, настояні на горілці пелюстки лілії білої.

У народі для втирання змішують 1,5 склянки редьки чорної, склянку меду,
півсклянки горілки та 1 столову ложку солі. Збовтують до одержання
однорідної суміші.

З цією метою застосовують також відвар трави багна болотяного,
кореневища чемериці та трави копитняка європейського. З суміші готують
також мазь на смальці. Користуватися треба обережно, адже чемериця
отруйна.

Для натирання готують мазь з березових бруньок. 400 г свіжого вершкового
масла і стільки ж само березових бруньок покласти у глиняний горщик
шарами з палець завтовшки. Горщик закрити, обмазавши тістом, поставити
на 24 год у добре натоплену ніч. Потім віджати і додати 20 г порошку
сухої камфори. Мазь зберігати у прохолодному місці закритою. Уражені
ділянки натирати перед сном.

Для дітей молодшого віку готують таку мазь. Розмолоти плоди гіркокаштана
звичайного та змішати з камфорною олією. Намазати на шматок чорного
хліба й прикладати до суглобів на 1—2 год. Процедуру можна повторити
протягом доби.

На запалені, розпухлі суглоби накладають збуджувальні компреси
температури 22 —25 °С, змінюючи їх через 2 — 3 год.

Якщо є запор, ставлять клізми.

Купати хворих у гострий період ревматизму можна тільки з дозволу лікаря.
Проте з гігієнічною метою тіло дитини треба систематично обтирати водою
з столовим оцтом або розведеним спиртом, особливо, коли дитина сильно
потіє.

При хореї рекомендують ванни з відвару гілочок ялиці білої, ялини або
сосни звичайної. До 0,5 кг подрібнених гілок додати 4 — 5 л води,
кип’ятити 15 хв на малому вогні, настояти 30 хв. Тривалість ванни — 15
хв. Температура води — 37 — 38 °С. Ванни приймати 2 — 3 рази на тиждень.

Особливо ретельним має бути догляд за дітьми при хореї, оскільки цей
ревматичний синдром супроводжується гіперкінезами (автоматичні рухи,
спричинені мимовільним скороченням скелетних м’язів). Дитина може впасти
з ліжка, травмуватися. До хворої дитини слід ставитися доброзичливо,
щадити її нервову систему. Допомагати одягатися, здійснювати туалет.
Особливо багато витримки потрібно під час годування, бо через підвищену
рухову активність жувальних м’язів, м’язів язика, стравоходу
утруднюється ковтання.

У кімнаті, де перебуває хворий, повинно бути тихо, бо шум збуджує та
посилює гіперкінези. Важливо забезпечити спокійний сон, під час якого
мимовільні м’язові скорочення зменшуються та ослаблюються. Ніколи не
можна будити дитину з хореєю навіть для прийому ліків, їжі, вимірювання
температури тощо. Сон є найкращим лікувальним засобом при хореї. Ліжко
треба обкласти подушками, щоб дитина не травмувалася при безладних
рухах.

їжа повинна бути легкою, не подразнювати нервову систему.

Доцільно робити теплі ванни, вологі обгортання всього тіла, які
впливають заспокійливо.

Для профілактики ревматизму слід своєчасно лікувати вогнища
стрептококової інфекції (тонзиліт, синусит, отит), давати дитині у
зимово-весняний період вітаміни, особливо групи В, аскорбінову кислоту,
загартовувати її.

Не треба забувати, що захворювання на грип, гостру респіраторну вірусну
інфекцію можуть спиричинити рецидив.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. — 425 с.

Похожие записи