РЕФЕРАТ

на тему:

Рентгеноскопія і рентгенографія

ПЛАН

1. Рентгенографія та її види

2. Рентгеноскопія

3. Основні правила експлуатації рентгенівських установок

Список використаної літератури

1. Рентгенографія та її види

Рентгенографія (англ. projection radiography, plain film radiography,
X-ray imaging, roentgenography, X-ray study, X-ray filming) —
дослідження внутрішньої структури об’єктів, що проектуються за допомогою
рентгенівських променів на спеціальну плівку або папір. Найбільше часто
термін використовується в медичному контексті, що описує неінвазивне
дослідження, засноване на вивченні кісткових структур і м’яких тканин,
за допомогою сумаційного проекційного зображення.

Рентгенографія застосовується для діагностики:

легень і средостенії — інфекційні, пухлинні й інші захворювання, хребта
— дегенеративно-дистрофічні (остеохондроз, спонділлез, скривлення),
інфекційні і запальні (різні види спондилітів), пухлинні захворювання.

різних відділів периферичного кістяка — на предмет різних травматичних
(переломи, вивихи), інфекційних і пухлинних змін.

черевної порожнини — перфорації органів, функції бруньок (екскреторна
урографія) і інші зміни.

Одержання зображення засноване на ослабленні рентгенівського
випромінювання при його проходженні через різні тканини з наступною
реєстрацією його на рентгеночутливу плівку. У такий спосіб на плівці
виходить усереднене, сумаційне зображення всіх тканин.

У сучасних цифрових апаратах реєстрація вихідного випромінювання може
вироблятися на спеціальну касету або на електронну матрицю. При цьому
роздрук плівок виробляється тільки при необхідності, а діагностичне
зображення виводиться на монітор.

Рекомендується проведення знімків не менше ніж у двох проекціях.

Широка доступність методу і легкість у проведенні досліджень.

Для більшості досліджень не потрібно спеціальної підготовки пацієнта.

Відносно низька вартість дослідження.

Знімки можуть бути використані для консультації в іншого фахівця або в
іншій установі (на відміну від УЗІ-знімків, де необхідне проведення
повторного дослідження, тому що отримані зображення є
оператор-залежними).

Відносно погана візуалізація м’яких тканин (зв’язування, м’яза, диски й
ін.).

«Замороженість» зображення — складність оцінки функції органу.

Наявність іонізуючого випромінювання.

Комп’ютерна рентгенографія (Computed Radiography) — практичний,
ефективний (порівняно з традиційною обробкою рентгенівської плівки) та
економічний метод, що дозволяє конвертування зображення, отриманого
стандартними рентгенографічними методами, у цифрову форму. Системи
комп’ютерної рентгенографії мають ряд унікальних властивостей.
Традиційна екран-плівкова технологія одержання діагностичного зображення
використовує підсилюючий екран для конвертування поглиненого
рентгенівського випромінювання у світлове і рентгенівську плівку як
детектор світла. При всіх своїх достоїнствах ця технологія має обмеження
у застосуванні Діагностична якість одержуваного зображення, наприклад,
при використанні палатного мобільного рентгенівського апарата, сильно
залежить від правильного позиціювання детектора рентгенівського
пристрою, вибору експозиції техніки і фільтрації, настроювання
рентгенівського растра і т.д. і таким чином — серйозно ускладнює процес
одержання зображення з якістю, достатньою для постановки правильного
діагнозу. Традиційні екран-плівкові системи мають вузьку експозиційну
фотографічну широту, приблизно 30-40:1. Область реальних рентгенівських
експозицій пацієнта значно ширша і тому повинна точно відповідати
характеристикам застосовуваної пари екран-плівка, а якщо ні, то частина
зображення буде пере- або недоекспонована. Інше обмеження технології
екран-плівка — неможливість швидкого розподілу інформації на плівці всім
зацікавленим фахівцям.

У системах комп’ютерної рентгенографії засобом поглинання
рентгенівського випромінювання, що генерується стандартною
рентгенографічною системою (вітчизняного або імпортного виробництва) і
проходить крізь тіло пацієнта, є фосфорна пластина, розміщена в касеті
стандартного розміру, яка замінює звичайну рентгенівську плівку.
Одержувана в результаті радіографічної експозиції латентна (схована)
форма зображення сканується (зчитується) променем лазера пристрою
сканування, що у свою чергу пересилає цифрові дані в станцію обробки і
візуалізації цифрових зображень. Наприкінці цього досить швидкого
процесу (менше хвилини) фосфорна пластина ініціалізується могутнім
джерелом світла, яке встановлюється в пристрої сканування, і готова до
наступної радіографічної експозиції.

Експозиційна широта системи комп’ютерної радіографії приблизно 10 000 :
1 , набагато ширше, ніж у будь-якої пари екран-плівка.

Це означає, що проблеми пере- і недоекс пози ції пішли в минуле. Це
також означає збільшення кількості діагностичної інформації при
обстеженні доти, поки експозиційна доза перевищує невід’ємний
рентгенівський квантовий шум (до речі, це правило існує і для пари
екран-плівка).

Системи комп’ютерної рентгенографії створюють цифрові зображення, що
можуть бути переслані користувачу за допомогою електронних мереж або
збережені в електронному архіві рентгенівського відділення лікувальної
установи.

Незважаючи на те, що методу комп’ютерної рентгенографії близько 20
років, інтерес до нього і зараз залишається на високому рівні й у такий
спосіб спонукає фірми-виробники систем комп’ютерної рентгенографії
вкладати інвестиції в дослідження і впровадження нових систем, методів і
властивостей. Так, наприклад, у результаті спільних розробок компаній
Siemens і Agfa з’явилася нова технологія Needle Phosphor Technology
виготовлення фосфорних пластин (пластин на запам’ятовуючих люмінофорах).
На відміну від методів нанесення фосфору на пластину у вигляді пудри,
нова технологія припускає використання масиву кристалів (голок) фосфору
на пластині, що дозволить у свою чергу збільшити просторове розрізнення
(до 10, а в перспективі до 15-20 лінійних пар на дюйм) при одночасному
зменшенні рентгенівського квантового шуму. Нові технології дозволяють
застосовувати системи комп’ютерної рентгенографії не тільки в
традиційній рентгенографії , але і мамографії. Однією з переваг
цифрових технологій Agfa є розробка і застосування запатентованого
унікального алгоритму обробки зображення і підсилення контрасту MUSfCA,
що дозволяє одержати зображення з оптимальною діагностичною якістю при
істотному зниженні дози, одержуваної пацієнтом при обстеженні. Agfa
розробляє і робить високонадійні системи комп’ютерної рентгенографії ADC
Compact, ADC Compact Plus, ADC Solo, підкреслюючи при цьому перевагу
концепції комп’ютерної рентгенографії — широкі експозиційні межі й
експозиційну широту, параметри, які гарантовано забезпечують одержання
високої якості діагностичного зображення для кожної експозиції,
наприклад, деталі м’яких тканин і кісткових структур добре помітні на
діагностичному зображенні, отриманому в результаті однієї експозиції.
Цифрові рішення Agfa дозволяють цілком виключити фотопроцес з рутинної
практики лікаря-радіолога і перейти від плівкових технологій до
цифрових. Як і в інших сучасних медичних діагностичних пристроях,
пристрої Agfa адаптовані для обміну медичними зображеннями в стандарті
DICOM.

2. Рентгеноскопія

Рентгеноскопія (рентгенівське просвічування) — класичне визначення —
метод рентгенологічного дослідження, при якому зображення об’єкта
одержують на флюоресцентному екрані.

З моменту відкриття рентгенівського випромінювання для рентгеноскопії
застосовувався флюоресцентний екран, який представляв із себе в
більшості випадків лист картону з нанесеним на нього спеціальним
флюоресцуючою речовиною. У сучасних умовах застосування флюоресцентного
екрану не обґрунтовано в зв’язку з його малою світністю, що змушує
проводити дослідження в добре затемненому приміщенні і після тривалої
адаптації дослідника до темряви (10-15 хвилин) для розрізнення
малоінтенсивного зображення. Замість класичної рентгеноскопії
застосовується рентгенотелевізійне просвічування, при якому
рентгенівські промені потрапляють на УРІ (підсилювач рентгенівського
випромінювання), до складу останнього входить ЕОП (електронно-оптичний
перетворювач). Одержуване зображення виводиться на екран монітора.
Висновок зображення на екран монітора не вимагає світлової адаптації
дослідника, а так само затемненого приміщення. На додаток, можлива
додаткова обробка зображення і його реєстрація на відеоплівці або
пам’яті апарата.

Також рентгенотелевізійне просвічування дозволяє істотно знизити дозу
опромінення дослідника за рахунок винесення робочого місця за межі
кімнати з рентгенівським апаратом.

Головною перевагою перед рентгенографією є факт дослідження в реальному
масштабі часу. Це дозволяє оцінити не тільки структуру органу, але і
його зміщуваність, скорочуваність або розтяжність, проходження
контрастної речовини, наповнюваність. Метод також дозволяє досить швидко
оцінити локалізацію деяких змін, за рахунок обертання об’єкта
дослідження під час просвічування (багатопроекційне дослідження). При
рентгенографії для цього потрібно проведення декількох знімків, що не
завжди можливо (пацієнт пішов після першого знімка не дочекавшись
результатів; великий потік пацієнтів, при якому робляться знімки тільки
в одній проекції).

Рентгеноскопія дозволяє контролювати проведення деяких інструментальних
процедур — постановка катетерів, ангіопластика, фістулографія.

Відносно висока доза опромінення в порівнянні з рентгенографією —
практично нівельований з появою нових цифрових апаратів, які знижують
дозову навантаження в сотні разів.

3. Основні правила експлуатації рентгенівських установок

Організація нових та реконструкція працюючих рентгенівських кабінетів
дозволяє при наявності затвердженого рентгенорадіологічним відділом
Івано-Франківської області клінічної лікарні і погодженого з
облсанепідстанцією проекту на плані в трьох екземплярах в масштабі 1:50
з детальною пояснюючою запискою, з розрахунком захисту, електричної
сітки, заземлення і інших пояснень до креслень.

Після закінчення монтажу апарата повинен бути проведений прийом роботи
в присутності представника рентгенорадіологічного відділу.
Рентгенорадіологічний відділ видає дозвіл на введення його в
експлуатацію і технічний паспорт. При прийомі слід перевірити
відповідність виконаних робіт з даними правилами, з правилами обладнання
електротехнічних установок і з типовими правилами пожежної безпеки в
лікувально-профілактичних установах МОЗ СРСР.

Прийом монтажних робіт і видача дозволу на введення кабінету в
експлуатацію повинні бути оформлені актом в двох примірниках. При
прийомі перш за все слід впевнитися в тому, що всі електромонтажні і
рентгеномонтажні роботи виконані в повній відповідності з вимогами
діючих законоположень і правил обладнання. Особливу увагу слід звернути
на перевірку виконання розпоряджень, які гарантують електричну безпеку
експлуатації рентгенівського кабінету. Найбільш детальному контролю
підлягають захисні пристосування від дії рентгенівського випромінювання
і їх відповідність вимогам існуючих нормативів.

Розміщення рентгенівської апаратури в кожному кабінеті повинно бути
таким, щоб не виникали перешкоди для повного використання її потужності
і конструктивних можливостей, щоб рентгенологічне обстеження носилочних
хворих можна було проводити без перешкод.

По відношенню до застарілих рентгенівських апаратів зміни в їх
конструкції або в електричній схемі можуть бути допущені тільки з
дозволу рентгенорадіологічного відділу.

Експлуатація відкритих рентгенівських апаратів забороняється.

Приміщення стаціонарного рентгенівського кабінету повинно бути сухим.

Процедурна кімната повинна мати природне освітлення з відношенням площі
вікон до площі підлоги не менше 1:10.

Підлога в приміщенні повинна бути з ізолюючого матеріалу: дерева або
лінолеуму на дереві. Дозволяється експлуатація захищених апаратів в
операційних і прозекторських з плитковою або асфальтовою підлогою при
умові, що вона покрита на робочих місцях персоналу, обслуговуючого
апарат, і обстежуваного хворого спеціальними килимками з гуми (які
передбачені правилами обладнання електротехнічних установок).

Приміщення рентгенівських кабінетів повинні мати площу (в м кв.) не
менше:

Назва приміщення Типи кабінетів

діагностичний терапевтичний

Процедура для терапії

24

Процедурна для просвічування і знімків 24-50

Фотолабораторія діагностичного кабінету 6-12

В процедурній діючого апарату дозволяється помістити тільки флюорограф,
томофлюорограф. В цих випадках площа приміщення повинна бути не менша 30
м кв.

Приміщення рентгенівського кабінету може використовуватися тільки за
його прямим призначенням. Проведення в кабінеті будь-яких інших робіт,
не зв’язаних з використанням апарата, не дозволяється.

Рентгенівська апаратура повинна постійно утримуватися в справному стані
і в чистоті.

Працівники рентгенівського кабінету зобов’язані негайно повідомляти
завідуючого рентгенівським відділом про зауважені недоліки і
несправності апаратури. Опис знайдених дефектів необхідно заносити в
контрольно-технічний журнал установленої форми; дані про усунення
дефектів необхідно записувати в цьому ж журналі.

В приміщеннях рентгенкабінету необхідно щодня проводити вогке
прибирання. Прибирання кабінету і миття підлоги проводиться після
закінчення роботи і ні в якому разі перед початком роботи. Сітковий
рубильник під час прибирання необхідно вимикати.

Для забезпечення нормальної роботи рентгенівського апарата температура
приміщення, в якому він знаходиться, повинна бути не менша 200С.

В приміщеннях рентгенівського, флюорографічного кабінетів та в
фотолабораторіях повинна бути встановлена приточно-витяжна вентиляція з
трьохкратним обміном за годину. Управління вентиляцією розміщується: для
окремого рентгенівського кабінету – безпосередньо в ньому, а для
рентгенівського відділу – в приміщенні відділу.

Опалювання рентгенівського та флюорографічного кабінетів повинно бути
закритим. Розміщення пічних дверцят в приміщенні кабінету і
фотолабораторії не дозволяється.

Розміщення умивальників в процедурних рентгентерапевтичних кабінетах не
дозволяється.

Не дозволяється закриття вікон наглухо, заклеювання віконних стекол
папером чи замальовування їх непрозорою фарбою. При виконанні
рентгенівських знімків вдень приміщення процедурної повинно мати
природне освітлення.

Рентгенівський кабінет повинен бути укомплектований обслуговуючим
персоналом згідно з штатними нормами, затвердженими МОЗ.

Стан здоров’я персоналу рентгенкабінету контролюється при прийманні на
роботу і пізніше – не рідше одного разу на рік.

Робота на рентгенівських апаратах може виконуватись персоналом, який має
необхідну кваліфікацію і допущений до даної роботи адміністрацією
установи.

Молодший персонал і прибиральниці повинні бути проінструктовані про
специфіку роботи в рентгенівських кабінетах.

Сторонні особі і хворі можуть знаходитись в рентгенівському кабінеті
тільки в присутності обслуговуючого персоналу.

Ключ від рентгенкабінету повинен знаходитись у особи, яка допущена до
управління апаратом.

Забороняється в апаратних приміщеннях зберігати господарський інвентар
або будь-які інші предмети, крім запасних рентгенівських трубок і
кенотронів, встановлених на спеціальних полицях або шафах.

Перед початком роботи обслуговуючий персонал повинен впевнитись у
відсутності сторонніх осіб в кабінеті і в апаратному приміщенні, після
чого перевірити справність рентгенівського апарату, головне – його
рухомих частин, і для перевірки включити апарат.

На дверях процедурної кімнати повинен бути прикріплений плакат або
світловий сигнал “БЕЗ ВИКЛИКУ НЕ ЗАХОДИТИ”. Вивішування плакатів з
зображенням черепу забороняється.

Під час лікаря-рентгенолога в кабінеті рентгенлаборант має включати
апарат тільки за вказівкою лікаря.

Під час проведення рентгенівських процедур персонал кабінету повинен
безперервно і уважно слідкувати за хворим.

При виконанні будь-яких рентгенівських процедур (просвічування, знімки,
терапія) персонал кабінету повинен весь час мати на увазі, що в
результаті легковажного чи невмілого застосування рентгенівських
променів хворого можна пошкодити. Тому максимально допустимі експозиції,
встановлені відповідними нормативами, повинні бути відомі персоналові і
перевищувати їх ні в якому разі не дозволяється.

Список використаної літератури

Медична енциклопедія. В 4-х томах. – М., 1996.

Основи медичних досліджень. – К., 2002.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи