Реферат на тему:

Рак легень

Визначення: рак легені- пухлина, яка розвивається з епітеліальної
тканини бронхів, або альвеол, невелика частина має мезенхімальну і
нейрогенну природу (мезотеліоми плеври, саркоми, нейробластоми). В
даний час рак легені займає перше місце в структурі
онкологічних захворювань. Частота раку легені у чоловіків у віці
48 – 77 років вища ніж у жінок.

Етіологія:

Широке розповсюдження куріння і забруднення повітряного
середовища;

Професійна шкідливість (пил, хімічні канцерогени, дія малих доз
іонізуючої радіації);

Забруднення повітря сполуками миш’яку, хлору, кадмію;

Сприяють розвитку раку хронічні захворювання легень (туберкульоз,
бронхіт, різні рубцеві зміни легеневої тканини);

Генетичні фактори ризику.

Патогенез. У людини розрізняють 6 основних видів клітин епітелію
бронхів, які можуть в процесі канцерогенезу трансформуватися в
ракові :

Миготливі клітини;

Гландулоцити, які виділяють слиз;

Базальні клітини;

Щіткоподібні клітини;

Шпилькоподібні апокринові клітини термінальних бронхіол;

Нейросекреторні клітини Кульчицького, які виділяють біогенні аміни,
поліпептиди.

Появі ракових пухлин в легені передують передракові зміни:
епідермоїдна метаплазія епітелію бронхів, гіперплазія, проліферація
епітелію, утворення мікропапілом, внутріепітеліальний рак, рубці на
фоні хронічних захворювань легень (туберкульозу, інфаркту, запального
процесу, механічного пошкодження).

Класифікація.

В Міжнародній класифікації хвороб, травм і причин смерті Х
перегляду (1992) рак легень знаходиться в рубриці C 34

C34 – Злоякісне новоутворення бронхів та легенів

C34.0 – Головного бронха

Кіля трахеї

Легенів

C34.1 – Верхньої частки бронха, або легені

C34.2 – Середньої частки бронха, або легені

C34.3 – Нижньої частки бронха, або легені

C34.8 – Ураження бронхів та легені, локалізація яких частково збігається

C34.9 – Бронхів або легені, неуточнене

Первинні пухлини легень виходять з клітин бронхолегеневої тканини,
плеври, вторинні розвиваються із занесених током крові або лімфи
пухлинних клітин, метастази, а також вростання в бронхи, легені і
плевру пухлини з сусідніх органів і тканин. До злоякісних пухлин
легень і плеври відносять рак, мезотеліоми плеври і різні види
сарком.

Згідно Міжнародної класифікації пухлини легень поділяють:

Плоскоклітинний або епідермальний (епідермоїдний) рак.

Дрібноклітинний рак:

Вівсяноклітинний (лімфоцитоподібний).

Проміжноклітинний.

Комбінований вівсяно клітинний.

ІІІ. Аденокарцинома:

Ацинарна

Папілярна

Бронхоальвеолярний рак

Солідний рак з утворенням муцину

ІV. Крупноклітинний рак:

Гігантський.

Світлоклітинний.

V. Залозисто – плоскоклітинний рак.

VI. Карциноїдна пухлина.

VII. Рак бронхіальних залоз :

Аденокістозний,

Мукоепідермоїдний,

Інші види.

VIII. Інші пухлини.

Клінічна класифікація TNM.

Т – первинна пухлина.

ТО – первинна пухлина не виявляється;

Т і S – преінвазивна карцинома (carcinoma in situ);

Т1 – пухлина не більше 3 см, оточена легеневою тканиною або
вісцеральною плеврою, без видимої інвазії проксимально – долькового
бронху при бронхоскопії;

Т2 – пухлина більша 3 см або пухлина будь-якого розміру, яка
супроводжується ателектазом долі або обструктивною пневмонією, яка
розповсюджується на корінь легені. Проксимальний край пухлини
розташовується не менше ніж за 2 см від каріни;

Т3- пухлина будь-якого розміру безпосередньо переходить на сусідні
анатомічні структури, або пухлина знаходиться менше ніж за 2 см
від каріни; пухлина з супутнім ателектазом або обструктивною
пневмонією всієї легені або з геморагічним випотом;

Тх – будь-яка пухлина, яка може бути виявлена, або пухлина,
доказана цитологічно, але невидима рентгенологічно і
бронхоскопічно.

N – регіонарні лімфатичні вузли (внутрігрудні лімфовузли)

N0 – немає даних про ураження регіонарних лімфатичних вузлів.

N1 – є пораження не бронхіальних і (або) лімфатичних вузлів
кореня легені на стороні ураження, включаючи безпосереднє
розповсюдження пухлини на лімфатичні вузли.

N2 – уражені лімфатичні вузли середостіння.

N3 – недостатньо даних для оцінки стану лімфатичних вузлів.

М – віддалені метастази.

М0 – немає ознак віддалених метастазів.

М1 – є віддалені метастази.

Мх – недостатньо даних для визначення віддалених метастазів.

Групування раку легень по стадіях:

1) Скритий рак — Тх NМ0

Стадія 1а Т1 N0Т2 N0М0

Стадія 1б Т1 N1М0

Стадія 2 Т2 N1М0

Стадія 3 Т3 N0-1 Мо, Т0-3 N2М0

Стадія 4 Т0-3 N0-2 М1

Приклади формулювання діагнозу.

Центральний дрібноклітинний рак правої легені з пораженням
верхньодольового і головного бронхів, плеври правої легені з
метастазами в печінку, головний мозок.

Периферичний рак (аденокарцинома) IV сегмента лівої легені з
метастазами в лімфатичні вузли середостіння, лівої надключичної
ділянки (Т2 N 2М1).

Плоскоклітинний рак верхньодольового бронха з ателектазом верхньої долі
і метастазами в бронхопульмональні і трахеобронхіальні лімфатичні
вузли (Т2 N 1М0)

Бронхоальвеолярний рак лівої легені, дифузно – вузлова форма, з
ураженням нижньої долі (Т2 N 0М0).

Клініка. Симптоматика раку легень визначається локалізацією пухлини
в легені, розповсюдженістю процесу і відсутністю захворювань, які
часто передують розвитку раку легень.

При периферичному раку ранніми симптомами є: кашель (спочатку
сухий, потім з незначним харкотинням), біль в грудях на стороні
пораження (60 – 70%). В міру прогресування процесу в клініці
захворювання з’являються симптоми, зв’язані з пораженням великих
ділянок бронхолегеневої тканини, проростанням в органи середостіння,
грудної стінки, діафрагми, розвитком специфічних плевритів, розпадом
пухлини, з виявленням метастазів, наростанням пухлинної
інтоксикації. Інколи прямими клінічними ознаками раку легень є
збільшені лімфовузли надключичних ділянок, параліч гортані у
зв’язку з ураженням поворотного нерва, поява метастазів в
підшкірній клітковині, патологічні переломи кісток. Особливе місце
в клініці раку легень займають перанеопластичні синдроми, які
можуть спостерігатися на початкових етапах росту пухлини,
остеоартропатії, синдром “барабанних паличок”, гінекомастія,
ревматоїдний синдром, гіперкальціємія, гіпонатріємія, що зв’язано з
продукцією при раку легень гормоноподібних речовин.

Рентгенологічне дослідження навіть при безсимптомному перебігу
дозволяє запідозрити пухлинний процес: виявляють пухлинні вогнища,
ознаки порушення бронхіальної прохідності, симптоми вторинних
пневмонічних змін навколо пухлини в легеневій тканині, збільшені
лімфатичні вузли в корені легень і середостінні.

Бронхіолоальвеолярний рак відзначається порівняно повільним
перебігом. Хворі відмічають кашель, біль в грудях, задишку.
Інформативний рентгенологічний метод з допомогою якого виявляють
периферичну пухлину, множинні пухлинні вузлики або пневмонієподібні
зміни легень. Методами верифікації пухлини служить дослідження
харкотиння на пухлинні клітини і трансторакальна пункційна
біопсія.

Діагноз і диференціальний діагноз. В діагностиці раку легень
використовується комплексне рентгенологічне дослідження, яке
передбачає використання рентгенографії, томографії,
пневмомедіастінографії, ангіопневмографії, комп’ютерної томографії, або
томографії на основі ядерно-магнітного резонансу.

Для оцінки вентиляції легень застосовують радіопневмографію з
Хе133, що дозволяє виявити ділянку зниженої пневматизації в
різних зонах легень.

Бронхоскопія дозволяє провести цитологічне і гістологічне дослідження,
встановити розповсюдження пухлини по бронхіальному дереву. З інших
ендоскопічних методів використовують медіастіноскопію і
торакоскопію. Медіастиноскопія показана при виявленні в
середостінні збільшених лімфатичних вузлів, підозрілих на
метастази. Торакоскопія дозволяє виключити метастатичне пораження
плеври, полегшує диференціальну діагностику з мезотеліомою плеври.
При лікуванні хворих з раком необхідна чітка гістологічна або
цитологічна діагностика. В складних для діагностики випадках певне
значення має систематичне дослідження харкотиння на атипові
клітини. Завершальною процедурою у випадку неясного діагнозу в
окремих випадках стає діагностична торакотомія.

В останні роки широке застосування отримали радіоімунологічні
тести і визначення раково – ембріонального антигену (РЕА),
кальцитоніну і ?2 – мікроглобуліну, концентрація яких в крові
хворих на рак легень значно перевищує нормальну концентрацію.

Диференційний діагноз раку легень слід проводити з доброякісними
пухлинами туберкуломою, кистою легень. Для доброякісних пухлин легень
характерний непомітний, безсимптомний початок хвороби, відсутність
загальної слабості, задишки, болей у грудях і лише пізніше появляється
ознаки стискання інших органів. Гематологічні зміни на відміну від раку
легень відсутні. Рентгенологічно виявляються округла тінь з рівними
контурами, лімфатичні вузли не збільшені. Ріст дуже повільний або
відсутній. Цитологічно на відміну від раку легень, при якому виявляють
атипові та ракові клітини в харкотинні, і в пунктаті при доброякісних
пухлинах легень виявляють однотипні клітини, мономорфність структури
клітин, мітози відсутні. Для туберкульозу легень характерні поступовий
початок з помірним перебігом, симптомами туберкульозної інтоксикації,
помірною ШОЕ і лейкоцитозом. Рентгенологічно: округла негомогенна тінь,
ознаки туберкульозу (вогнищеві кальцинати). Ріст повільний або
відсутній. Верхньодолева локалізація процесу. Цитологічно: епітеліоїдні
клітини (10-20%). Киста легень: характеризується непомітним
безсимптомним початком, відсутністю клінічних симптомів, які можуть
появитися в результаті нагноєння кисти (гарячка, харкотиння, кашель).
Гематологічні показники відсутні (за винятком нагноєння кісти).
Рентгенологічно: округла або овальна з чіткими контурами тінь.
Позитивний синдром Нємєнова. Цитологічні дані без особливостей.

Лікування. Існує хірургічний, комбінований (хірургічний + променевий),
променевий, хіміотерапевтичний і комплексний методи лікування раку
легень.

При не дрібноклітинному раку легень основний метод лікування –
хірургічне втручання. Воно показане при І-ІІ стадіях хвороби і
заключається в проведені пневмонектомії, лобектомії, або розширених
операціях. В ряді випадків покращити результати лікування хворих
раком легень дозволяє передопераційна і післяопераційна променева
терапія. Її використовують у хворих з ІІ-ІІІ стадією пухлинного
процесу. Проведення комбінованого лікування з включенням променевої
терапії обгрутовано високою частотою нерадикальних операцій.

Хіміотерапію при не дрібноклітинному раку легень застосовують при
відмові хворого від інших методів лікування або неможливості їх
проведення через розповсюдженість процесу, а також при рецидивах
хвороби, коли інші методи лікування вичерпані. Використовуються
комбінації активних по відношенню до раку легень препаратів
метотрексату, андріаміцину, циклофосфану, цисплетіну, прокарбазину,
фторурацилу, мітоміцину – С, вінкристіну. Поєднання променевої і
хіміотерапії при недрібноклітинному раку легень застосовують
протягом ряду років.

При дрібноклітинному раку легень хірургічне лікування застосовують
обмежено. Лікування починають з променевої терапії або комбінованого
лікування (опромінення і поліхіміотерапія). При місцево –
розповсюджених формах лікування починають з поліхіміотерапії, а потім
підключають променеву терапію. У випадках генералізації і
дисемінації процесу основним методом є поліхіміотерапія.

Поліхіміотерапія дрібноклітинного раку легень повинна бути інтенсивною
і тривалою. Найбільш ефективні препарати є етопозид, вінкристін,
натулан, ембіхін, метотрексат, циклофосфан, гексаметилмеланін,
адріаміцин, мітоміцин – С, ССNU, цисплатин. Після досягнення ремісії
необхідна підтримуюча терапія, яка проводиться протягом 1-2 років.
В стадії ремісії має сенс застосувати імуномодулятори: тимозин,
Т-активін, левамізол.

У хворих з досягнутою ремісією показане профілактичне опромінення
головного мозку, що обумовлено великою частотою мікрометастазів (у
25-60%), які до певного часу при клініко – рентгенологічному
досліджені не виявляються, а цитостатики у зв’язку з наявністю
гематоенцефалічного бар’єру не завжди можуть припинити їх
розвиток.

Похожие записи