Реферат на тему:

Рахіт. Народні методи лікування

Рахіт — гіповітаміноз О у дітей раннього віку, що виявляється порушенням
кальцієвого та фосфорного обміну з розладом кісткотворення та функцій
нервової системи.

Рахіт виявляють звичайно у дітей першого року життя, значно рідше — на 2
— 4-му році. Є випадки природженого рахіту.

Перебіг хвороби може бути гострим, підгострим та рецидивуючим.

Ранньою ознакою рахіту є підвищена збудливість нервової системи: дитина
стає дратливою, в неї порушується сон. З’являється пітливість, особливо
голови. Внаслідок потіння шкіра подразнюється, з’являється свербіж.
Дитина крутиться на подушці, витирає волосся на потилиці, у неї
з’являється лисина.

Спостерігаються рідкі, слизисті випорожнення, живіт здутий. Потім
долучаються блідість шкіри, в’ялість м’язів, малюк худне. Утворюються
стовщення в місцях з’єднання кісткової і хрящової частин ребер.
Внаслідок недостатнього скостеніння шви черепа не заростають, тім’ячко
довго не закривається (до 2 — 3 років). У хворих нерідко бувають так
звані курячі груди: груднина випинається, а ребра вгнуті. Печінка та
селезінка збільшуються.

Зуби з’являються пізно, спостерігається схильність до карієсу, що
зумовлюється дефектами емалі.

Може бути дугоподібне викривлення хребта: назад — кіфоз (рахітичний
горб), убік — сколіоз.

Після 6 — 8 міс з’являються деформації кінцівок, особливо нижніх. Якщо
кістки розм’якшуються до того як дитина почне стояти, то ноги стають
О-подібними внаслідок переважання тонусу м’язів-згиначів. Якщо ж
розм’якшення кісток виникає пізніше, коли дитина вже стоїть або ходить,
викривлення кінцівок Х-подібне, що зумовлено гіпотонією м’язів (мал. 1,
2).

Мал 1. Рахіт. О-подібна деформація ніг

Мал. 2. Рахіт тяжкого ступеня. Х-подібна деформація ніг

Виникає розхитаність суглобів, збільшується кількість рухів у них — діти
можуть закидати ногу за голову тощо. Зміни у тазових кістках призводять
до звуження таза, яке лишається на все життя і стає причиною тяжких
пологів у жінок.

Дитина пізно починає сидіти, стояти, ходити, говорити. Затримується
психічний розвиток. Малюк часто хворіє на бронхіт, пневмонію.

Сприяють розвитку рахіту різноманітні хвороби, неправильне харчування,
несприятливі гігієнічні умови, нестача свіжого повітря та сонячного
світла.

Для запобігання рахіту треба довше годувати малюка груддю, хоча цього
може бути недостатньо, оскільки у грудному молоці не досить вітаміну О.

Дієтичне лікування при рахіті має величезне значення.

Годування дітей винятково молоком та кашами сприяє розвитку рахіту. Це
пояснюється тим, що фітинова кислота, яка міститься в злакових, утворює
з кальцієм нерозчинну сіль. Хоча в коров’ячому молоці є достатня
кількість солей кальцію та фосфору, засвоюються вони гірше, ніж з
жіночого молока.

Продукти харчування повинні містити у великій кількості вітаміни С, О,
кальцій та фосфор. Дуже корисні морква та морквяний сік. До раціону слід
включати яйця, гречку, овес, суниці, полуниці, чорниці, вишні, смородину
чорну, шипшину, горіхи. Давати суміш соків листків ріпи, кульбаби
лікарської та моркви. Яблучне пюре призначають з 1,5 міс по 5 г,
поступово збільшуючи дозу. Вітамін D міститься у риб’ячому жирі, ікрі,
скумбрії, трісці, жовтках яєць, вершковому маслі, печінці. Жовток яйця
дають з 3 міс, починаючи з 1/4.

Рекомендують давати сік лимона з водою у співвідношенні 1:3, 1:1, що
підтримує кислу реакцію у кишечнику та полегшує усмоктування кальцію.

Важливо уникати надміру жирів, бо вони погіршують процеси усмоктування в
кишечнику кальцію, а це в свою чергу погіршує засвоєння фосфору.

Кількість картоплі слід обмежити, адже вона містить значну кількість
щавлевої кислоти, яка утворює нерозчинні сполуки з кальцієм. Це
стосується також щавлю та шпинату.

Також небажане вживання чаю, какао та інших напоїв, що містять кофеїн.
Він пригнічує утворення вітаміну Оа в нирках.

Прикорм дають на 1 — 1,5 міс раніше, ніж звичайно: у 4 —4,5 міс дають
овочеві пюре і каші на овочевому відварі; у 4 — 5 міс — вівсяну або
гречану каші; в 5 міс — печінку, у 6 міс — пюре з курячого м’яса; з 8
міс — рибу.

Дитині слід давати риб’ячий жир спочатку по краплях (по 5), поступово
довести дозу до 1 чайної ложки і ще призначати протягом місяця, потім
зробити перерву на 15 діб і знову курс повторити. У разі поганої
переносності дають по 5 — 10 крапель 2 — 3 рази на день. Це давній,
випробуваний часом засіб проти рахіту. У народній медицині замість
риб’ячого жиру дітям рекомендують відвар суміші такого складу:

Квітки дивини скіпетровидної — 30 г

Квіткові кошики нагідок лікарських — 30 г

Квіткові кошики ромашки лікарської — 30 г

Столову ложку суміші залити 200 мл води, кип’ятити 5 хв на малому вогні,
охолодити, процідити, додати 1 столову ложку цукру. Приймати по 1 чайній
— 1 столовій ложці 3 рази на день у разі схуднення та нервового
виснаження.

Для нормалізації процесів обміну та функцій внутрішніх органів,
зміцнення м’язів рекомендують такі суміші:

1. Плоди шипшини коричної — 80 штук

Листки горіха волоського — 30 г

Трава звіробою звичайного — 30 г

Листки смородини чорної — 30 г

Трава суниць лісових — 30 г

Трава фіалки триколірної — 50 г

Трава череди трироздільної — 50 г

Трава вероніки лікарської — 60 г

Дві столові ложки суміші залити 500 мл окропу, накрити кришкою і
поставити на ніч у духовку (не доводити до кипіння). Пити натще по 1/3
склянки напару, вдень ще 1 склянку за 4 —5 прийомів.

2. Трава фіалки триколірної — 30 г

Трава буквиці лікарської — 30 г

Трава парила звичайного — 30 г

Трава полину звичайного — 30 г

Насіння гуньби сінної — 30 г

Рослини спорошкувати, змішати з медом у співвідношенні 1:1. Приймати по
1 — 2 чайні ложки після їди.

3. Кореневища з коренями марени красильної — 15 г

Кора верби білої — 15 г

15 г порошку суміші залити 300 мл води, довести до кипіння, кип’ятити на
малому вогні, коки лишиться 140 мл відвару. Приймати по 1/2 чайної—1
десертній ложці 3 рази на день.

Препарати приймати тривалий час, чергуючи через 2 тиж.

У народі хворим на рахіт дітям давали їсти з цукром попіл кісток тварин.

$

t

????як улітку, так і взимку). Влітку треба обладнати майданчик, насипати
піску, де малюк має приймати сонячні ванни (поступово їх тривалість
доводять до 1 год). Після сонячної ванни його обмивають теплою водою та
витирають м’яким рушником.

При рахіті особливо ретельно треба доглядати за шкірою.

Щоденно робити ванни з відвару вівсяної соломи та листків горіха
волоського. 100 г суміші залити 10 л води, кип’ятити 20 хв на малому
вогні. Температура води для ванн — 34 —35 °С. Тривалість ванни — 15 — 20
хв.

Для ванн використовують також таку суміш: висівки (1 кг), пророслі зерна
жита (200 г), кореневище аїру тростинового (1 кг), кора верби білої (100
г), листки горіха волоського (200 г), гілки сосни звичайної (1 кг). 300
г суміші заварити в 10 л води, кип’ятити 20 хв на малому вогні,
процідити, додати 50 г кухонної солі. Ванни робити не менше 2 разів на
тиждень по 15 хв. Температура води у ванні — 36 — 37 С.

Дітям з надмірною масою тіла рекомендують робити сольові ванни (100 г
морської або кухонної солі на відро води) 2—3 рази на тиждень протягом
кількох місяців. Тривалість ванни — 3 — 5 хв. Спочатку температура води
має бути 36 °С, але поступово її знижують до 32 — 30 °С. Після ванни
дитину споліскують прісною водою.

Корисні хвойні ванни (на відро води 0,5 столової ложки хвойного
екстракту). Тривалість ванни — 5 — 10 хв, температура води — 36 °С
(поступово її знижують до 32 °С). На курс лікування — 10 — 15 ванн.

На ніч ставлять збуджувальний компрес на живіт температури 25 °С. Вранці
тіло дитини обтирають водою температури 22 —25 °С. Нерідко у початковій
стадії після застосування збуджувальних компресів зменшується здуття
живота, зникає свербіж.

У разі розм’якшення кісток черепа дитину треба класти на повітряній
подушці.

У разі затримки випорожнень ставити клізми.

Дитині корисно робити легенький масаж тіла 2 рази на день.

Водні обтирання та обмивання використовували при рахіті ще з часів сивої
давнини, їх ефективність особливо помітна у разі надмірного потіння
дитини, яке під впливом обтирань зникає або зменшується протягом 2 — 3
тиж.

Дитину не слід сповивати, її треба носити то на правій, то на лівій
руці, аби запобіїти викривленню хребта. Якщо розм’якшені ребра, щоб не
було деформації грудної клітки, слід 2 — 3 рази на день укладати дитину
на живіт. Кволим дітям, яким важко лежати на животі, під груди
підкладають подушку. Під час розпалу хвороби не можна ставити дитину на
ноги.

У період одужання важливо забезпечити рухову активність дитини: це
сприяє зміцненню м’язів та зв’язок, вирівнюванню кісток ніг.

Хворим на рахіт надзвичайно корисне не лише максимальне перебування на
свіжому повітрі, але й дозоване опромінення сонячними променями, під
впливом яких у шкірі виробляється вітамін D з провітаміну, що є в
організмі, підвищується тонус нервової системи.

Важливо дотримувати раціонального режиму сну, харчування, своєчасно
вводити в раціон фруктові соки, терті яблука, жовток, овочеві пюре,
м’ясо, рибу.

У початковій стадії хвороби дітям віком 1 — 3 міс рекомендують робити
дихальні вправи, масаж рук, ніг, спини, живота, грудей, стоп.

Перед годуванням малюка треба класти на кілька хвилин на живіт (для
профілактики деформації кісток); ослабленим дітям, які погано тримають
голову, — підкладати під груди невеликий валик (складену пелюшку).

У період розпалу хвороби дитині віком 3 — 6 міс рекомендують робити
дихальні вправи, погладжувальний масаж рук, ніг, стоп, грудної клітки,
живота, а також повороти зі спини на живіт, відведення рук у боки та
схрещування їх на грудях, згинання ніг.

Після 6 міс, окрім погладжування, робити розтирання та розминання, які
підвищують тонус м’язів, сприяють нормалізації загального обміну
речовин. Використовують такі лікувальні вправи: повороти зі спини на
живіт, присаджування, повзання, згинання та розгинання ніг,
припіднімання голови та тулуба (підтримувати за відведені в боки руки),
припіднімання з положення на животі (підтримувати під лікті) до
положення стоячи на колінах. Сидячи, робити повороти тулуба ліворуч та
праворуч, піднімати голову з положення лежачи на животі; лежачи на спині
— згинання та розгинання рук («бокс»).

Особливу увагу приділяти профілактиці плоскостопості, викривлень хребта
та виправленню деформацій кісток гомілки.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. — 425 с.

Похожие записи