Реферат на тему:

Радіозахисні властивості рослин. Народні методи лікування

Останнім часом у продуктах харчування і воді значно підвищився вміст
радіоактивних речовин та важких металів.

Розпад багатьох радіоактивних елементів відбувається вкрай повільно.

Багато рослин завдяки природним якостям мають виражені радіозахисні
властивості. В лікарських рослинах містяться біологічно активні
речовини, які сповільнюють усмоктування радіонуклідів, зв’язують та
виводять їх із організму, захищають внутрішні органи від дії
радіоактивних речовин.

З іншого боку, у живому організмі немає жодної тканини чи клітини, які б
не зазнавали негативної дії підвищених доз радіації.

Радіонукліди впливають передусім на імунну систему і роблять організм
практично беззахисним. Природа подбала про їх інактивацію своїми
комплексними засобами (пектини, інулін, сапоніни, дубильні речовини,
слизи, кумарини, ферменти, гормони рослинного походження тощо).

Препарати листків подорожника великого виявляють протипроменеву дію.
По-лісахаридні сполуки, що містяться в них, утворюють комплекси з
білками, холестерином, важкими металами, у тому числі й радіоактивними
елементами — стронцієм, цезієм, ураном тощо, сприяють виведенню їх із
організму та детоксикації. Для відвару беруть 30 г листків, заливають
300 мл дистильованої води, витримують 30 хв на водяній бані,
проціджують, віджимають та додають 0,25 г аскорбінової кислоти. П’ють до
150 мл уранці та перед сном. Доза залежить від віку дитини.

Особливого значення надають пектинам з огляду на здатність їх зв’язувати
в кишечнику радіонукліди та солі важких металів з подальшим утворенням
нерозчинних комплексів, які не всмоктуються, а виводяться з організму.
Захисна дія пектинів зумовлюється й тим, що вони поліпшують
перистальтику кишок, сприяючи швидкому виведенню важких металів з
випорожненнями. Пектини зв’язують радіоактивний стронцій, зменшуючи його
всмоктування та відкладання у кістках скелета. Радіоактивний стронцій в
органах травлення зв’язують пектини, що містяться в плодах айви,
буряках, шкоринках апельсинів.

Зменшують усмоктування радіоактивного стронцію альгінова кислота та її
солі, а морська капуста (ламінарія) знижує нагромадження стронцію понад
удвічі. Ламінарію приймають по 1—2 чайні ложки щоденно в будь-якому
вигляді (порошок, консервована, свіжа).

Цезій-137 зв’язують пектини, що містяться в яблуках, буряках,
цитрусових. Найбагатші на пектини буряки столові, редька, морква,
гарбузи, солодкий перець, баклажани, редис, яблука, абрикоси, айва,
груші, сливи, вишні, цитрусові. Високий вміст пектинів мають також
фруктові та овочеві соки з м’якушем (яблучний, морквяний, айвовий,
журавлиновий, полуничний, суничний, персиковий, томатний, сік з плодів
шовковиці), фруктові пюре, киселі тощо.

Основною сировиною для виробництва пектину є буряковий жом та яблучні
вичавки. Оптимальна добова доза пектину для дітей становить 1—2 г.
Токсична доза не встановлена.

Під час отруєння організму радіонуклідами та солями важких металів
рекомендують відвар цукрових буряків. Буряки треба порізати, залити
водою у співвідношенні 1:1, варити на малому вогні 2 — 3 год, настояти
ніч. Уранці процідити і додати сушені плоди яблук, груш, калини,
горобини звичайної, бузини та смородини чорної, кип’ятити 10—15 хв на
малому вогні, настояти 4 год. До узвару додати кілька ложок сироватки
для поліпшення екстракції пектинів. Узвар вживати по 30—100 мл 2 — 3
рази на день за 1,5 год до їди.

В умовах підвищеної радіації особливого значення набуває раціональне
харчування. У їжі повинна бути достатня кількість білків, жирів та
вуглеводів.

Високий вміст білка в раціоні сприяє виділенню цезію-137, поліпшує
процеси імуногенезу. Особливо важливо забезпечити оптимальною кількістю
білків дітей, які надто чутливі до іонізуючої радіації.

Повноцінні білки містять м’ясо та риба. М’ясо і, особливо, прісноводну
рибу перед варінням треба вимочити у воді протягом 2 год, потім порізати
її невеликими порціями і варити без солі при слабкому кипінні 10 хв.
Злити воду і, заливши новою водою, варити до готовності. Дітям не
рекомендують м’ясні та рибні бульйони, адже під час варіння значна
кількість радіонуклідів та важких металів з продуктів переходить у
відвар. Під час варіння риби у солоній воді у бульйон переходить 70 %
цезію-137.

Морська риба та інші продукти моря не так забруднені радіонуклідами.

Смажити продукти, які забруднені радіонуклідами, без попереднього
вимочування не слід. Під час смаження радіонукліди залишаються у страві.

Найбільше радіонуклідами забруднені гриби. Кулінарна обробка їх дає
змогу зменшити кількість радіонуклідів. Унаслідок промивання та
вимочування грибів протягом 2 год трохи знижується активність цезію-137.
У варених грибах радіонуклідів дещо менше, ніж у смажених.

В умовах впливу іонізуючої радіації великого значення набувають
незамінні сірковмісні амінокислоти метіонін та цистин, які зв’язують
активні радикали. Джерелом метіоніну та цистину є білок молока, яєць,
бобові, вівсяні крупи, сири, соняшникове насіння. Рекомендують страви з
домашнього сиру. У процесі їх приготування виводиться деяка кількість
радіонуклідів (більшість їх випадає в сироватку).

Корисно вживати більше бобових (соя, квасоля, горох). Крім повноцінних
білків, метіоніну, цистину, поліненасичених жирних кислот, у цих
культурах є багато магнію, що потрібен для оптимального засвоєння
кальцію.

До харчового раціону треба включати горіхи, які містять велику кількість
білка, амінокислоту цистеїн, солі магнію, заліза, кобальту.

Серед круп перевага надається вівсяній і гречаній. Вівсяні крупи містять
оптимальну кількість білків, жирів, вуглеводів та мікроелементів,
завдяки чому мають загальнозміцнювальну, протирадіаційну дію,
нормалізують обмін речовин. Готують вівсяну кашу, відвар вівса з медом.

Страви з гречки містять речовини, що підвищують опірність організму,
стимулюють кровотворення, поліпшують обмін речовин.

З жирів рекомендують кукурудзяну, соняшникову, маслинову, соєву олії.
Ними присмачують вінегрет, салат тощо.

Як профілактичний засіб при підвищеній радіації використовують зародки
злакових культур, які містять вітаміни, зокрема токофероли.

В умовах забруднення навколишнього середовища та продуктів радіоактивним
цезієм важливе значення має насичення організму солями калію, що є
аналогом цезію, беручи участь у обмінних процесах. Чимало калію містять
картопля, крупи, капуста, морква, буряки, кавуни, дині, курага, ізюм,
чорнослив, чорна смородина, яблука, гранатовий сік.

Солі кальцію зменшують усмоктування радіоактивного стронцію у тонкій
кишці. Особливо добре засвоюється кальцій, що міститься в молоці і
молочних продуктах. Кальцій із злаків засвоюється погано через
несприятливе його співвідношення з фосфором та магнієм, а також тому, що
у злакових є інозитфосфорна кислота, яка утворює із фосфором та магнієм
незасвоювані сполуки. М’ясо і риба містять мало кальцію.

Солі магнію і фосфору сприяють зменшенню нагромадження радіоактивного
стронцію. Багато магнію містять чорний хліб, крупи, особливо вівсяні,
бобові, курага, сушені фрукти.

Легкозасвоювані форми фосфору є у м’ясних і молочних продуктах, особливо
багато — у сирих яйцях, печінці, м’ясі, рибі.

Треба збагачувати харчовий раціон не лише повноцінним білком,
вітамінами, а й кровотворними мікроелементами — залізом, міддю,
марганцем, кобальтом. Нестача марганцю призводить до нагромадження в
організмі перекисних сполук. Джерелами легкозасвоюваних форм
кровотворних мікроелементів є печінка, яблука, бобові, буряки, капуста,
морква, горіхи, петрушка, вишні, чорна смородина, суниці, шипшина,
вівсяні крупи.

Дефіцит йоду призводить до гіперплазії щитовидної залози у дітей. Отже,
важливо забезпечити організм цим мікроелементом у достатній кількості.
Природним джерелом йоду є морська капуста. Багато його міститься у
морській рибі, мідіях, м’ясі кальмара, креветках, грушах, фейхоа, у
огірках.

Радіозахисними властивостями володіють екстрактивні речовини чаю
(таніни, катехіни, біофлавоноїди). Зелений чай — чудовий засіб, що
сприяє виведенню із організму стронцію. Катехіни адсорбують радіонукліди
і виводять їх із організму раніше, аніж вони встигнуть потрапити в
кістковий мозок.

Подібно діють і катехіни, що містяться в плодах чорноплодої горобини.
Для приготування настою беруть 1 столову ложку ягід, заливають 250 мл
окропу, настоюють у термосі 8 год. П’ють по 50 —100 мл тричі на день за
30 хв до їди. —

V R

Доведено радіозахисний вплив каротину та ретинолу. Основними джерелами
ретинолу є печінка, вершкове масло, сир та інші молочні продукти, яйця.
Морква, томати, абрикоси містять багато каротину, який у організмі
перетворюється на ретинол. Тому дуже корисно щодня їсти моркву (особливо
у вигляді салату з тертими яблуками), страви з буряків, гарбузів,
абрикоси, кріп, салат, петрушку, томати.

Цибуля, часник, петрушка, редька, кріп, селера, хрін завдяки фітонцидам,
що містяться в них, не тільки знищують гнильні мікроби, а й підвищують
стійкість організму до інфекцій та шкідливих чинників навколишнього
середовища, зокрема до радіонуклідів.

Як природний радіопротектор доцільно вживати насіння соняшника (50—100 г
щоденно).

Навесні та влітку треба готувати салати, борщі та юшки з листків молодої
кропиви, первоцвіту весняного, подорожника великого та цикорію дикого,
стебел медунки лікарської, листків та квіток кульбаби лікарської.

Споживання їжі, багатої на білки, ненасичені жирні кислоти, пектини,
вітаміни, мінеральні речовини, зокрема калій, кальцій, магній, фосфор,
йод, селен, надійно захищає від згубної дії радіації.

Для стимуляції імунної системи, зв’язування та виведення радіонуклідів з
кишечнику рекомендують таку суміш:

Квітки гречки посівної — 20 г;

Крайові пелюстки

соняшника звичайного — 20 г;

Плоди шипщини коричної — 20 г;

Корені цикорію дикого —10 г;

Трава вересу звичайного — 10 г;

Трава меліси лікарської — 20 г.

Столову ложку суміші залити 300 мл води, настояти 1 год, кип’ятити 5 хв
на малому вогні. До відвару додати 1 столову ложку коренів алтеї
лікарської, настояти 4 год. Пити по 100 мл тричі на день за 1,5 год до
їди і 4-й раз перед сном. Дітям віком до 5 років дають по 1 —3 столові
ложки, дітям грудного віку — по 1—2 чайні ложки за один раз. Для
стимуляції кровотворення в умовах підвищеної радіації використовують сік
листків кропиви дводомної. Свіжі листки промити і вичавити сік. Дітям
давати по

1 —2 чайні ложки двічі на день за 30 хв до їди. Дітям віком до року дозу
зменшують. Свіжий сік можна давати з середини квітня по жовтень. Пити
сік 2 — 3 тиж поспіль, потім зробити перерву на 10 діб і знову повторити
курс лікування. Взимку дають консервований 40 % спиртом етиловим сік
кропиви у співвідношенні 1:1. Приймати по 20 — 30 крапель тричі на день
за 30 хв до їди. Призначають дітям віком понад 7 років. Курс лікування
такий самий.

Відомий фітотерапевт Є.С.Товстуха пропонує як ефективний природний
радіо-протектор такі суміші:

1. Листки кропиви дводомної — 30 г

Трава парила звичайного — 30 г

Листки подорожника великого — 30 г

Три столові ложки суміші залити 2 склянками молока, кип’ятити 5 хв на
малому вогні, настояти 1 год. Приймати по 30—100 мл тричі на день за 1,5
год до їди. Дозувати відповідно до віку дитини. Завдяки метіоніну
(міститься в молоці), дубильним речовинам та мікроелементам (у траві
парила звичайного), пектинам (у листках подорожника великого) та залізу
(в кропиві дводомній) зменшується резорбція цезію та стронцію у
кишечнику в 3 —5 разів.

2. Язичкові квітки

соняшника звичайного — 20 г

Плоди маслинки вузьколистої — 20 г

Плоди глоду колючого — 20 г

Плоди бузини чорної — 40 г

Корені цикорію дикого — 40 г

Кореневище з коренями

синюхи блакитної — 20 г

Трава меліси лікарської — 20 г

Плоди шипшини коричної — 40 г.

Дві столові ложки суміші залити 300 мл води, кип’ятити 10 хв на малому
вогні, настояти 4 год. Приймати по 50—100 мл тричі на день за 1,5 год до
їди. Призначають в умовах підвищеної радіації, при хворобах печінки,
підшлункової залози та нирок, для заспокоєння нервової системи та як
протиотруту при отруєнні солями важких металів.

На основі суміші готують антирадіаційний сироп: 6 столових ложок суміші
залити 500 мл води, довести до кипіння на малому вогні. Через 8 год
додати 250 г цукру, настояти 12 год, довести до кипіння і додати 250 мл
40 % спирту етилового. Настояти 24 год, профільтрувати. Приймати по 30 —
40 крапель тричі на день за 1,5 год до їди (доза для дітей віком після
10 років). Дітям віком 7 — 10 років давати по 10 — 15 крапель, 4 — 6
років — по 6-10 крапель, 1 —3 років — по 4-5 крапель, до 1 року — по 2 —
3 краплі двічі на день.

Елеутерокок колючий має адаптогенну, антиоксидантну дію. Є радіозахисним
та лікувальним засобом при променевому ураженні. Рідкий екстракт кореня
елеутерокока (аптечний препарат) приймають по 20 — 30 крапель на ложці
води тричі на день за 30 хв до їди. Дітям молодшого віку дають по 2
краплі на кожний рік життя.

Для боротьби із стресовими станами використовують таку суміш:

Корені синюхи блакитної — 40 г

Трава собачої кропиви серцевої — 20 г

Квітки глоду колючого — 20 г

Трава меліси лікарської — 40 г

Шишки хмелю звичайного — 10 г.

Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 4 год. Приймати по
20 — 50 мл тричі на день за 30 хв до їди.

Настій насіння льону звичайного сприяє виведенню з організму
радіонуклідів. Його готують так: 1 столову ложку насіння залити 200 мл
води, довести до кипіння, витримати на малому вогні 10—15 хв, настояти 1
год, процідити. Насіння можна залити 200 мл теплої води та інтенсивно
струшувати протягом 30 хв, процідити. Пити по 30 — 50 мл маленькими
ковтками.

Як вважають народні цілителі та фітотерапевти, полин звичайний належить
до тих рослин, що спроможні зарадити чорнобильському лиху. Настій трави
зміцнює імунну систему та виводить з організму радіонукліди. Для його
приготування 1 столову ложку трави заливають 250 мл окропу, настоюють 10
хв. Приймають по 20 — 50 мл тричі на день.

За даними болгарського цілителя І.Йотова, деякі види глин теж виводять
із організму радіонукліди. Він рекомендує тричі на день пити розчин
глини: 1 чайну ложку глини залити 200 мл води, розмішати, процідити.
Дітям віком до 7 років дають половину дози. Але перед цим треба
проконсультуватися з фахівцем.

Треба наголосити, що у будь-якому разі лікарські засоби можна
використовувати лише тоді, коли це порадить лікар, який врахує загальний
стан дитини.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. — 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. — 180 с.

Похожие записи