Виїзний цикл післядипломної підготовки при Коломийській ЦРП

Про вдосконалення організації

медичної допомоги хворих на ВІЛ

інфекцію (СНІД) та попередження

професійного зараження медичних

працівників на ВІЛ інфекцію

Підготувала слухач:

Гнатюк Марта Дмитрівна

м. Коломия

2002 р.

План викладу теми:

Вступ.

СНІД – трагедія наших днів.

Сумна статистика.

Групи ризику.

Новий вірус.

Фактори, що сприяють та перешкоджають поширенню СНІДу.

Гуманність у відношенні до хворих на СНІД.

Наказ № 120 про попередження професійного зараження медичних працівників
на ВІЛ-інфекцію.

Епілог.

Використана література:

“Коріння СНІДу”; В. В. Смирнов, Л.О. Тара ; Видавництво “Україна” 1988
р.

“СНІД – час бити тривогу”; В.О.Мовчанюк; Видавництво “Київська правда”
1992 р.

Наказ № 120 від 1.05.2002 р.

Що й казати, прекрасна, чарівна наша планета – Земля: голубі простори
морів і океанів, зелені шати лісів і полів, жовті килими пісків, білі
ковдри снігів. Але ця різнокольорова куля часом нагадує гейзер: то
заклубочеться парою, то здійме до неба стовп крутого окропу. Так і в
наше спокійне життя вриваються війни та епідемії. У минулі віки на Землі
безроздільно панували чума і натуральна віспа. Згадуючи про ці хвороби,
часто вживають означення “чорна”, бо вони несли смерть, голод,
руйнування. Вчені і практикуючі лікарі намагались виявити причини
епідемії, знайти засоби боротьби з цими грізними хворобами. В історії
світової науки золотими літерами вписані імена Роберта Коха; Луї
Пастера; Едуарда Джеммера; Пауля Ерліха; Ільї Мечнікова; Данила
Заболотного.

ХVІІІ та ХІХ ст. увінчані значними відкриттями в мікробіології. Стали
відомі причини і шляхи розповсюдження багатьох заразних хворіб. Були
виявленні антибіотики. Здавалося що епідемія настане кінець. Та, нажаль,
ні. У світі “невидимок” знайшлись найменші і найпідступніші. Антибіотики
для них – як виявилося – ніщо. Вони здатні довгий час знаходитись в
організмі людини або тварини, а потім несподівано викликати хворобу – це
віруси.

Пора чудес минула, і ми повинні

Шукати причину всьому, що відбувається

В.Шекспір.

ХХ ст. – час бурхливого розвитку науки та техніки – здавалось, нарешті
позбавилось людство від хвороб. Але тривожать ще інфаркти та гіпертонія,
неначе меч над головою, повис рак, щорічно виснажують людей простудні
захворювання.

На початку ХХ ст. з’явилося нове інфекційне захворювання — СНІД, яке, як
і ядерна загроза, екологічна криза стало реальною загрозою існування
людства. Непосильним тягарем лягли на плечі всього людства такі біди як
наркоманія, сексуальна розбещеність, проституція – саме вони стали
живильним середовищем цього грізного захворювання, яке забирає вже
сьогодні тисячі людських життів. Якщо в середні віки для поширення чуми
по Європі було потрібно близько століття, то нині для поширення СНІДу на
всі континенти виявилося достатнім близько 4 років.

Перші випадки невідомої хвороби було зареєстровано в червні 1981 р. В
центрі контролю захворювань в Атланті (США). Спочатку в п’яти, а через
місяць 25 молодих чоловіків було діагностовано рідкісну форму пневмонії,
що була викликана постійним організмом – пневмоцистою. Окрім того, у
деяких хворих було виявлено рідкісну форму пухлин, яку вперше описав
майже 124 роки тому австрійський дерматолог М.Капоші (тому й названо її
саркомою Капоші). Раніше було відмічено 2-6 випадки на 10 млн. чоловік,
як правило у віці за 60 років. Пухлина вражає ендотелій (тобто
внутрішній шар) судин та проявляється у вигляді вузликів
синьо-фіолетового кольору, звичайно на шкірі ніг. У цих хворих уражалося
все тіло.

У хворих молодих людей пневмонія і саркома мали важкий перебіг і, у
більшості випадків, закінчувалися смертельно. Лікарі одразу ж звернули
увагу на два фактори: всі хворі були гомосексуалістами, мали багато
статевих контактів і у всіх було встановлено імунодефіцит. Кількість
хворих почала катастрофічно зростати, відмічалась висока смертність та
швидкість розповсюдження хвороби. Нову хворобу назвали “синдром набутого
імунодефіциту” скорочено СНІД. СНІД перетворився у тавро. Хворих не
брали на роботу, позбавляли житла, не пускали в готелі та лазні, медичні
працівники боялись доглядати за ними. Усе це викликало відповідну
реакцію хворих на СНІД – від демонстрацій протесту із закликами про
допомогу і небажанням лікуватися і рішучості помститися за свою
нещасливу долю, заражаючи інших людей.

Небезпека захворіти на СНІД виникла і серед тих, хто не був
гомосексуалістом чи наркоманом. Стало очевидно, що хвороба передається
статевим шляхом і через кров. Безвинними жертвами стали люди, яким
неодноразово переливали кров. Є певна небезпека зараження для медичного
персоналу. Передача хвороби при переливанні крові та статевому акті дали
підстави гадати, що СНІД викликається якимось інфекційним агентом,
можливо вірусом. В червні 1986 р. на другій Міжнародній конференції з
проблем СНІДу було вирішено назвати його збудника “вірусом імунодефіциту
людини”, скорочено ВІЛ.

Звідки ж взявся вірус імунодефіциту людини? Майже половина африканських
зелених мавп заражена вірусом, схожим на ВІЛ. Виникло припущення, що цей
вірус в 1950-1960 рр. перейшов від мавп до людей, набув здатності
розмножитися в організмі людини. Нажаль, вірус потрапив і в нашу країну.
Уражаючи клітини імунної системи ВІЛ лишає організм беззахисним.
Будь-яка інфекція, навіть найневразливіша стає фатальною. СНІД – єдина
епідемічне захворювання людини з тривалим періодом від моменту зараження
до перших клінічних проявів (до 15 років і більше).

Ризик зараження СНІДом зростає в міру збільшення статевих партнерів.
Вірус СНІДу нестійкий у зовнішньому середовищі, він гине при температурі
56 о С протягом 30 хв., при 78 о С – протягом 10 хв., він активується (у
середньому за 10 хв.) етиловим ефіром, ацетоном, однопроцентним розчином
глютаральдегіду, а також 0,2 % розчином гліпохлориду натрію.

Разом з тим вірус зберігає здатність у висушеному стані протягом 4-6
днів при 22оС, а при більш низькій температурі довше.

При СНІДі в організмі людини практично немає жодного органу, системи або
тканини, які були б застраховані від впливу різних інфекцій, що
виникають лише при ослабленні імунної системи організму.

В результаті вивчення декількох тисяч хворих, зареєстрованих у світі,
встановлено, що вірус СНІДу передається:

При статевому контакті з хворими або зараженими вірусом;

При використанні для ін’єкції нестерильних шприців, в основному
наркоманами;

При переливанні крові від хворої людини здоровій з 1987 р. в нашій
країні введено строгий контроль провірки донорської крові, який виключає
цей шлях передачі;

Від вагітної жінки, зараженої СНІДом, новонародженій дитині.

Використання в медичних закладах методів стерилізації виключає
можливість передачі вірусу СНІДу.

Аналіз даних показує, що серед хворих: 78 % — чоловіки-гомосексуали, або
чоловіки, які мали статеві контакти як з мужчинами так і з жінками, люди
які ведуть безалаберне статеве життя;15 % — наркомани які приймають
наркотики в/в; 1 % — люди, які отримали багаторазове переливання крові;
1 % — діти, народжені від матерів, заражених СНІДом; 5 % — шлях
зараження невідомий із-за смерті хворого, або відмови повідомити
необхідну інформацію.

При проникненні вірусу СНІДу в організм виникає відповідна реакція –
утворюються антитіла. Цю реакцію можна виявити спеціальними методами,
досліджуючи кров. Позитивна реакція вказує, що людина заразилась вірусом
СНІДу, але в даних людей з позитивною реакцією крові в дальнішому
розвивається СНІД, інші ж, залишаючись зовнішньо здоровими, зберігають
вірус в організмі. І хворі і вірусоносії можуть заражати інших людей.
Однак за результатами реакції неможливо сказати, хто захворів, а хто
залишився вірусоносієм.

Щоб зберегти себе від СНІДу потрібно уникати випадкових статевих
контактів. А також контактів з гомосексуалістами, наркоманами і людьми,
які ведуть безалаберне статеве життя.

Є фактори, що сприяють або перешкоджають поширенню СНІДу і які залежать
від поведінки людини.

Сприяють:

наявність шкідливих звичок (вживання алкоголю і наркотиків);

віра у виліковність СНІДу;

фаталізм;

почуття неушкодженості або несприйнятливості;

невігластво;

труднощі контролю сексуальних імпульсів.

Перешкоджають:

знання про шляхи і фактори зараження ВІЛ;

страх перед зараженням інфекцією;

усвідомлення ризику і ушкоджуваності;

зменшення або відмова від вживання алкоголю і наркотиків;

підвищення контролю за своїми імпульсами.

Вірус СНІДу дуже підступний. Тому повинно проводитись обов’язкове
загальне ліричне обстеження населення на наявність вірусу СНІДу.
Передбачається кримінальна відповідальність за навмисне розповсюдження
хвороби, а також обов’язкове проведення перевірки на зараженість СНІДом
як громадян країни, так і іноземців. Донорська кров при переливанні
повинна бути обстежена на СНІД і вливається хворій людині за її згодою,
а якщо хворий без свідомості – то за згодою родичів.

На сьогоднішній день медичні заклади стараються користуватися
кровозамінниками, колоїдними розчинами. Хворих на СНІД прийнято
госпіталізувати в окремі палати інфекційних лікарень, алое в інших
країнах хворі на СНІД лежать в звичайних палатах разом з іншими хворими.
Не можна хворих на СНІД ізолювати у тюрми та спеціальні табори, так як
це було б антигуманним актом по відношенню до цих людей, так як вони
добре проінформовані про моральну та юридичну відповідальність за
зараження інших. Важливо пам’ятати, що заразити кого-небудь іншим шляхом
крім статевого, вони не можуть, і тому безпечне їх перебування в
суспільстві. З метою попередження медичні працівники користуються
наказом № 120.

Наказ № 120 від 1.03.2001 р.

Про попередження професійного зараження медичних працівників на
ВІЛ-інфекцію.

Наказую:

1. Затвердити (відновити) склад режимних комісій. Ввести в обов’язки
режимної комісії контроль за безпекою щодо ВІЛ-інфікування працівників
бак лабораторії під час виконання ними професійних обов’язків.
Зобов’язати вести облікову форму 108-0, голів режимних комісій,
щомісячно перевіряти ведення журналу з обов’язковим вказуванням дати.

МОЗ. Медична документація форма № 108,0 затверджена наказом МОЗ України
25.05.2000 р. № 120

Найменування закладу

Журнал реєстрації.

Аварії при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим на роботі з
ВІЛ-інфікованим матеріалом.

Почато ____________________ р. Закінчено
_____________________р.

№ п/п Дата та час аварії Характер аварії Робота, яка виконується під час
аварій Прізвище, ім’я, по батькові потерпілого Джерело можливого
зараження Особистий код чи ПІБ особи за її згодою

1 2 3 4 5 6 7

Витяг з інструкції

з профілактики внутрішньо-лікарняного та професійного зараження
ВІЛ-інфекції.

Наказ № 120 від 25.05.2000 р.

Зареєстровано в міністерстві юстиції України

14.11.2000 р. за № 820/5041

1. Загальні положення.

Контроль за безпекою щодо ВІЛ-інфікування медичних працівників під час
виконання ними професійних обов’язків покладаються на режимну комісію
лікувального-профілактичного закладу, склад якої затверджується
відповідним наказом головного лікаря.

Робочі місця лікувального-профілактичних медичних закладів
забезпечуються інструктивно-методичними документами, аптечками для
проведення термінової профілактики при аварійних ситуаціях.

2. Профілактика при наданні медичної допомоги хворим, роботі з
біоматеріалами.

2.1. Медичні працівники зобов’язані бути обережними під час проведення
маніпуляцій з ріжучими інструментами (голки, скальпелями, ножицями).

2.2. З метою уникнення поранень забороняється використовувати для взяття
крові та інших біохімічних рідин скляні предмети з відбитими краями.
Перед надівання гумових рукавичок шкіру біля нігтей слід обробити 5 %
спиртовим розчином йоду.

2.3. Медичні працівники з травмами ранами на руках, ексудативним
ураженнями шкіри рук, які неможливо закрити лейкопластиром або гумовими
рукавичками, звільняється на період захворювання від безпосереднього
медичного обслуговування хворих і контакту з предметами догляду за ними.

2.4. Усі маніпуляції з кров’ю і сироватка виконуються за допомогою
гумових груш, автоматичних піпеток, дозаторів.

2.5. Будь-які ємності з кров’ю, іншими біохімічними рідинами,
біоматеріалами (тканинами, шматочки органів) відразу на місці взяття
щільно закривають гумовими або пластмасовими корками.

2.6. У лікувальних закладах для забезпечення знезараження при
випадковому витіканні рідин кров та інші біоматеріали транспортуються в
штативах покладених в контейнери, бікси або пенали, на дно яких
укладається чотиришарова суха серветка.

2.7. Транспортування проб крові та інших біоматеріалів з лікувальних
закладів до лабораторій. Які розташовані за межами цих закладів
здійснюється тільки в контейнерах (біксах, пеналах), що не уможливлює
випадкове або навмисне відкриття кришок під час їх перевезення (замок
пломбування, заклеювання місць з’єднання лейкопластиром). Ці контейнери
після розвантаження обробляють дезрозчинами. Оптимальна є доставка в
сумках-холодильниках.

2.8. Не допускається транспортування проб крові та інших біоматеріалів у
картонних коробках, дерев’яних ящиках, поліетиленових пакетах.

2.9. Не допускається вкладання бланків направлень або іншої документації
в контейнер чи бікс.

3. Профілактика при пораненнях, контактах з кров’ю, біологічними
рідинами та біоматеріалами ВІЛ-інфікованого чи хворого на СНІД пацієнта.
Будь-яке ушкодження шкіри, слизових оболонок, медперсоналу забруднення
їх біоматеріалом пацієнта під час подання мед. допомоги кваліфікується
як можливий контакт з матеріалом, який містить ВІЛ.

Якщо контакт з кров’ю, біологічними рідинами чи біоматеріалом
супроводжується поруш. цілісності шкіри (уколом, порізом) то потерпілий
повинен:

зняти рукавички роб. поверхнею у середину;

видавити кров із рани;

ушкоджене місце обробити 70-% р-ном етилового спирту, 5 % йоду при
порізах, 3 % перекись водню;

ретельно вимити руки з милом під протічною водою, а потім протерти їх 70
% р-ном етилового спирту;

на рану наклеїти пластир, надіти напальчник;

при потребі продовжувати роботу, одіти нові гумові рукавички;

терміново повідомити керівництву лікувально-профілактичного закладу про
аварію для її реєстрації та проведення експертної профілактики
ВІЛ-інфекції.

У разі забруднення кров’ю біологічними рідинами, біоматеріалами без
ушкодження шкіри:

обробити місце забруднення одним із дезінфектантів (70 % розчином
етилового спирту, 3 % розчином перекисню кодню, 3 % розчином хлораміну);

промити водою з милом і вдруге обробити спиртом.

У разі потраплення крові, біологічних рідин, біоматеріалу на слизові
оболонки:

ротові порожнини прополоскати 70 % розчином етилового спирту;

порожнини носа закапати 30 % розчином альбуциду;

очі промити водою (чистими руками), закапати 30 % розчином альбуциду.
Для обробки носа і очей можна використовувати 0,05 % розчин марганцевого
калію.

Для зниження вірогідності професійного зараження ВІЛ-інфекцією:

при підготовці до проведення маніпуляцій ВІЛ-інфікованому медичний
персонал повинен переконатися в цілісності складу аптечки;

здійснювати маніпуляцій в присутності іншого спеціаліста, який може в
разі розриву гумової рукавички чи порізу продовжити виконання медичної
маніпуляції;

не терти руками слизові оболонки у разі попадання крові. Біологічних
рідин, біоматеріалу халат і одяг;

одяг взяти і замочити в одному з дезрозчинів;

шкіру рук та інших ділянок тіла при їх забрудненні через одяг протерти
70 % розчином етилового спирту, а потім промити водою з милом і повторно
протерти спиртом;

забруднене взуття одноразово протерти ганчіркою, змоченою у розчині
одного з дезінфекційних засобів;

4. Реєстрація аварій нагляд за потерпілими та заходи до попередження
професійного зараження.

4.1. В усіх лікувально-профілактичних заходах ведеться форма 108-0.
Журнал реєстрації аварій при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованої
та роботі з ВІЛ-інфікованими матеріалами. Заповнення вищезгаданої форми
облікової звітності.

Аварією слід вважати уколи, порізи, забруднення слизових та шкірних
покривів кров’ю та іншими біологічними рідинами. Реєстрації аварій
проводяться у встановленому порядку, за добровільною згодою потерпілого.
Облікова форма заповнюється розбірливо завідуючими відділення, або
лаборат. Відповідальність за її ведення покладається особисто на гол.
лікаря лікарсько-профілактичного закладу.

Порядковий номер.

Дата, час аварії заповнити словами, вказати години і хвилини.

Характер аварії (ушкодження, укол, поріз, попадання біоматерілу на
шкіру, слизові оболонки, одяг і інші).

Робота яка використана під час аварії.

Прізвище, ім’я, по батькові потерпілого заповнена на підставі паспортних
даних.

Джерело зараження, вид матеріалу що інфікує (кров і її продукти,
амнеотична рідина та інші біологічні рідини).

Особистий код, чи прізвище, ім’я, по батькові особи (за її згоди) який
належав цей біологічний матеріал.

4.2. Після проведення у установленому порядку реєстрації аварії
потерпілому пропонують за його згодою пройти обстеження на наявність
антитіл до ВІЛу. Уперше кров для тестування за кордон 115 (мед. контакт)
відбирається безпосередньо після аварії, але не пізніше 5 днів після
неї. Позитивний результат свідчить про те, що працівник був інфікований
раніше і аварія не є причиною зараження. Якщо результат негативний, то
наступне тестування має проводитися ч/з 3-6 днів і далі ч/з рік.

4.3. Якщо аварія мала місце під час роботи з біоматеріалом, про який
заздалегідь було відомо, що він інфікований ВІЛ, то потерпілому
співробітнику на період погляду за ним забороняється здавати донорську
кров (тканини органів) і проводити екстерно профілактична, тобто
приймати антиретровірусних лікарських засобів за згодою потерпілого. Це
бажано зробити якнайшвидше, але не пізніше 24-36 год. після факту
пошкодження.

4.4. Результат обстеження медпрацівників є конфіденційним.

Склад аптечки.

Для надання термінової медичної допомоги медичними працівниками та
технічнолму персоналу лікувально-профілактичних закладів

Аптечка укомплектовується кожний підрозділ лікувально-профілактичного
закладу.

Склад аптечки:

Напальники із розрахунком 102 на кожного працівника;

Лейкопластир і котушка;

Ножниці – 1 штука;

Перманганат калій – 3-5 шт.;

Ємність для розведення перманганату калію з маркіруванням на 1 літр;

Спирт етиловий 70 % — 50 мг.;

Тюбик-капельниця з 50 % розчином альбуциду 1-2 шт.;

5 % р-н йоду;

3 % р-н перекисню водню;

рукавички гумові – 3 пари;

наважки дез. засобів;

хлорамін 30,0;

хлорцин 30,0 по 3 шт. кожної (зберігати окремо);

ємність для розведення деззасобів – 1 шт.

СНІД – ворог здоров’я нації номер один. Результат буде незначним. Поки
люди не перестануть легковажно ставитись до статевих зв’язків і поки не
буде нанесено удару по наркоманії і проституції. Лише це змогло б
загальмувати розповсюдження СНІДу . Так найкращий спосіб запобігти
хворобі – це мати одного сексуального партнера. Тому треба мати на
увазі, що вступаючи у статевий зв’язок. Ви вступаєте у контакт не тільки
з конкретним партнером, а й з усіма його партнерами за минулим
десятиріччям.

Свободу сексуальних відносин більша частина молоді вважає звичайною, а
часту зміну партнерів – неминучим атрибутом такої свободи, стверджуючи,
що це особиста справа кожного.

Найвище щастя, що дається людині природою – життя, а в ньому
найпрекрасніше – молодість, здоров’я і кохання. І як же буває гірко,
коли у розквіті літ від прикрої випадковості перекреслюються надії на
щастя і саме життя.

Людина живе надією. І перемогти нову хворобу “чуму ХХ століття” треба і
можливо. А залежить це від самих людей.

Похожие записи