Реферат на тему:
Природні препарати кальцію. Народні методи лікування
Кальцій є життєво важливим для організму елементом, який постійно
витрачається, внаслідок чого часто розвивається його дефіцит.
Солі кальцію входять до складу всіх клітин та в значній кількості
постійно містяться у плазмі крові. У нормі кальцію в крові — 9 —11 мг %.
Основні запаси кальцію в організмі зосереджені у кістковій тканині.
Організм людини з масою тіла 70 кг містить 1,0 кг кальцію.
В дитячому організмі, який росте, за нестачі кальцію в раціоні або
поганому його засвоєнні сповільнюються процеси росту та розвитку кісток.
У дітей розвивається рахіт, руйнуються головки великих суглобів,
збільшуються ламкість, крихкість кісток.
Достатнє насичення організму кальцієм запобігає проникненню
радіоактивного стронцію в кістки. За нестачі кальцію радіоактивний
стронцій надходить у кісткову систему і опромінює кістковий мозок, що
може призвести до злоякісних захворювань крові. Це дуже небезпечно,
особливо для дітей, у яких відбувається активний ріст кісткової системи.
Кальцій бере участь в утворенні кісткової тканини, здійсненні процесу
згортання крові, забезпечує нормальну нервово-м’язову збудливість,
відповідає за сталість кислотно-основного стану організму. Кальцій
зменшує інтенсивність алергічної реакції організму, ущільнює судинні
стінки, знижуючи їх проникність, підвищує опірність організму до дії
радіації.
За нестачі кальцію в організмі поступово наростають ознаки хронічної
кальцієвої недостатності: швидка втомлюваність, відсутність концентрації
уваги, алергія, кровоточивість, пародонтоз, раннє посивіння та випадіння
волосся, часті захворювання дихальної, серцево-судинної та інших систем
без очевидної причини, судоми в литкових м’язах, нервозність та
агресивність.
У разі зменшення вмісту кальцію в крові до 6 —7 мг% виникають приступи
тонічних судом.
Для підтримання нормального рівня кальцію в організмі потрібно, аби в
нього надходили продукти харчування і вода з достатньою кількістю
кальцію та інших елементів.
Кальцій є в багатьох продуктах. Багато легкозасвоюваних солей кальцію
містять молочні продукти — молоко, сир, масло. Значна кількість його в
капусті, зелені цибулі, петрушки, плодах кизилу, абрикосах, плодах
калини, в моркві, топінамбурі, хроні, гречці, чорній редьці, часнику,
морській капусті, листках кропиви, подорожника, алое.
Кальцій, що міститься в капусті кольрабі, є матеріалом для будови
скелета та зубів.
Збільшує усмоктування кальцію вітамін О, який міститься у яєчному
жовтку, печінці тріски, риб’ячому жирі, вершковому маслі та утворюється
в шкірі під дією ультрафіолетових променів.
Сприяють усмоктуванню кальцію іони фосфору та магнію. Оптимальним є
співвідношення кальцію та фосфору 1:1,5, а кальцію та магнію — 2:1. У
разі порушення цього співвідношення гальмується засвоєння кальцію з
круп, борошняних виробів, м’яса, риби, бобових. Засвоєнню кальцію
перешкоджає також надлишок солей натрію у харчовому раціоні.
Магній міститься в більшості харчових продуктів, але найбільше його в
хлібі з борошна грубого помелу, крупах, бобових, морській капусті,
зелені петрушки, кропі, кавунах, чорній смородині, халві.
На фосфор багаті молоко, сир, м’ясо, яловича печінка, риба, бобові,
крупи (гречана, пшенична, вівсяна), волоські горіхи.
Корисний сік лимона з водою, бо він підгримує у кишечнику кисле
середовище, в якому посилюється процес іонізації кальцію, тобто
перетворення його на активну форму — розчинний лимоннокислий кальцій.
Важливо обмежити надходження з їжею жиру, тому що жирні кислоти з солями
кальцію та магнію утворюють важкорозчинні сполуки, усмоктування яких
через стінку кишечнику недостатнє.
Необхідно нормалізувати утворення та надходження жовчі до кишечнику (для
кращого засвоєння жиророзчинного вітаміну О, який посилює усмоктування
кальцію).
Жовчогінну дію виявляють буряки, чорна редька з соняшниковою олією.
Для посилення секреції жовчі та стимуляції жовчовиділення рекомендують
таку суміш:
Суцвіття цмину піскового — 40 г;
Приймочки зі стовпчиками кукурудзи звичайної — 40 г;
Корені кульбаби лікарської — 40 г;
Трава золотушника звичайного — 20 г;
Трава перстачу гусячого — 20
г.
Десертну ложку суміші залити 200 мл окропу, кип ятити 5 хв на малому
вогні, настояти 2 год, процідити, віджати. Приймати по 20 — 70 мл
(залежно від віку дитини) З рази на день за 30 хв до їди.
?
¦
Засвоєння кальцію з деяких продуктів харчування гальмує наявність у них
щавлевої кислоти. Кальцієві солі щавлевої кислоти майже не засвоюються
та виводяться через кишечник, що може призвести до кальцієвої
недостатності. Шкідливий вплив щавлевої кислоти можна зменшити, якщо
одночасно давати дитині молоко. З харчового раціону вилучають ревінь,
щавель, шпинат, інжир, які містять велику кількість щавлевої кислоти.
Обмежують кількість винограду, гранатів, горобини, обліпихи, салату,
картоплі, селери, а також какао, міцного чаю, шоколаду. Недостатньо
засвоюється кальцій з хліба та круп.
Виводять із організму надлишок щавлевої кислоти та сприяють утворенню
розчинних і легкозасвоюваних солей кальцію яблука, груші, лимони, айва,
настій листків смородини чорної та груші дикої, відвар трави споришу
звичайного.
Мумійо впливає на мінеральний обмін в організмі, сприяє переміщенню
мінеральних речовин (особливо кальцію та фосфору) з мінерального депо
(кісток) в кров. Саме тому під впливом мумійо значно прискорюється
регенерація кісткової тканини, зокрема при переломах. Дітям віком до 1
року дають по 0,01 —0,02 г , від 9 до 14 років — 0,1 г натще. Запивати
молоком. Можна приймати мумійо з жовтками яєць. Курс лікування 10 діб.
Після двадцятидобової перерви курс лікування за потреби повторити.
У разі нестачі в організмі солей кальцію використовують кальціуліт. Його
готують так: 6 свіжих яєць (з білою шкаралупою) кладуть у банку і
заливають соком 10 лимонів. Накривають марлею, обгортають темним папером
і ставлять у прохолодному, сухому й темному місці. Тримають до
розчинення яєчної шкаралупи (приблизно 7 діб). Після цього 300 г
липового меду підігрівають на водяній бані до рідкого стану, охолоджують
і додають до суміші. Потім вливають 3/4 склянки коньяку. Зберігають у
темному посуді в прохолодному темному місці. Приймають по 1/3— 1 чайній
ложці (залежно від віку дитини) тричі на день одразу після їди. Через 2
— 3 тиж кальціуліт псується, а тому треба приготувати новий препарат.
Шкаралупа курячого яйця — джерело кальцію, який легко засвоюється
організмом, особливо молодим.
У більшості випадків шкаралупу не стерилізують. Яйця миють теплою водою
з дитячим милом, добре споліскують. Можна на 5 хв опустити яйце в окріп,
обсушити.
Шкаралупу розтерти у череп’яному посуді до стану дрібного порошку
(пилу). Приймати від 0,3 до 2,5 г порошку щоденно уранці, додаючи до
їжі. Доза порошку залежить від віку та стану дитини. Курс лікування —
1—3 тиж залежно від рівня кальцієвої недостатності. Найбільший ефект
спостерігається за нормальної або підвищеної секреції шлункового соку
або в разі додавання до їжі лимонного соку.
Використовувати треба лише екологічно чисту шкаралупу.
Препарати солей кальцію (кальцію глюконат, кальцію хлорид) неефективні
при недостатності його в організмі.
ЛІТЕРАТУРА
Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.
Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.
Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.
Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.
Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.
Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.
Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.
Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.
Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:
Здоров’я, 1986. — 274 с.
Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:
Наука, 1991. – 432 с.
Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.
Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.
Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.
Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.
Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.
Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.
Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.
Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.
Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
