Реферат з медицини

на тему:

Причини поширення ВІЛ/СНІДу в учнівському та студентському середовищі

Якою є культура сексуальних взаємин сучасної молоді? Аналіз інформації
свідчить: майже половина молодих людей у віці від 13 до 23 років
мають досвід сексуальних стосунків При цьому, серед них лише 3%
одружених, 2,6% молодих людей живуть у цивільному шлюбі , розлучених —
1%, а решта 93 % ще не вступали в шлюбні відносини.

Гендерний аналіз показує, що юнаки починають раніше і частіше вступають
у сексуальні відносини (67%), ніж дівчата (26 %).

Якщо порівнювати дітей різного віку, мають досвід сексуальних відносин
близько 30% опитаних школярів у віці від 13 до 17 років, понад 60%
учнів ПТУ, середній вік цих респондентів складає 16,5 років, і близько
80% студентів ВНЗ (їх середній вік — 19,9 років).

Завжди використовують презерватив під час сексуальних контактів 40,9%
респондентів, і не використовують ніколи 19,9 відсотків респондентів,
що мають досвід сексуальних відносин, 39 % респондентів використовують
його з різним ступенем регулярності від “скоріше користуюсь, ніж не
користуюсь” до “скоріше не користуюсь, ніж користуюсь”. Таким чином,
можна сказати, що більш ніж 20% молоді, яка включилася до статевого
життя і не перебуває в шлюбі, має потенційну можливість заразитися
вірусом СНІД.

Ця імовірність дійсно висока, якщо взяти до уваги, що 19,1% молоді
вважають, що за тієї епідеміологічної ситуації, яка спостерігається нині
(більш 400 000 ВІЛ-інфікованих) і тієї інтенсивності, з якою СНІД
поширюється, не має сенсу оберігатися від зараження, оскільки «це все
одно станеться”, 30 % утруднилися дати відповідь і лише 51% молоді
відповіли, що необхідно вживати заходи для захисту від ВІЛ-інфекції. При
цьому 16% молоді не упевнені в тім, що використання запобіжних заходів
дозволить їм уникнути зараження СНІДом і 31% утруднилися дати відповідь
на це питання.

Аналіз ступеня інформованості молодих людей про природу СНІДу показав,
що в основному молоді люди знають, як і якими шляхами передається вірус
імунодефіциту (77%), однак лише половина юнаків і дівчат знають, у чому
власне полягає його небезпека, 35% упевнені, що ризик заразитися вірусом
імунодефіциту в звичайних людей такий же, як і в гомосексуалістів,
повій, наркоманів і ще 16% упевнені, що немає шляхів захисту від СНІДу.

Виявлені знання про шляхи передачі ВІЛ-інфекції свідчать: найпоширенішу
інформацію про СНІД, яка у всіх на слуху, знають більш 70-80% молоді, а
саме, що СНІД передається зі шприцем від ВІЧ-інфікованого і через
статевий акт. Однак це скоріше завчені аксіоми, а не систематичні
знання, тому що вже на питанні про передачу СНІДу через індивідуальні
засоби гігієни, число правильних відповідей скоротилося до 48,6%. Ще
менше респондентів зуміли правильно відповісти на запитання про передачу
СНІДу комахами (20 %).

Якщо взяти до уваги, що правильно на всі питання відповіли лише 3,9%
респондентів, можна зробити висновок про те, що знання про СНІД і засоби
захисту від нього носять поверховий і несистемний характер.

Вивчення знань молоді про можливі шляхи профілактики зараження показав,
що в цілому молодь орієнтується в них і вибирає відносно правильні
відповіді про способи зниження ризику захворювання. Це такі способи, як
мати постійного статевого партнера, під час першого статевого акту
використовувати презерватив, уникати випадкових статевих контактів. Але
разом з тим відповіді респондентів показали, що 46,5% з них не знають
про природу вірусу СНІДу і про таке поняття як латентний період, не
знають про те, що ВІЛ-інфікованого неможливо визначити за зовнішнім
виглядом і тільки лабораторній аналіз може дати однозначну відповідь.

Таким чином, можна констатувати відносно достатній рівень знань щодо
шляхів попередження передачі ВІЛ. Та головна біда в іншому: немає
тісного зв’язку між рівнем знань та рівнем поведінки, молодь в основному
думає правильно, а в щоденному житті діє інакше. Чому? Ми вважаємо,
тому, що наслідки небезпечної поведінки не проявляються відразу. І
молодь, яка демонструє небезпечну поведінку та не бачить наслідків,
перестає вірити попередженням дорослих, вважаючи їх докучливим
моралізаторством. Коли ж ці наслідки виявляються, часто буває вже досить
пізно. Що в цій ситуації робити, треба думати як батькам, так і
вчителям.

У цілому, підводячи підсумки аналізу причин поширення алкоголізму,
наркоманії і захворювань СНІДом у молодіжному середовищі, можна
відзначити такі тенденції. Порівняно з 2003 роком трохи збільшилося
число молодих людей, що часто вживають алкоголь. Зокрема, почастішало
вживання алкоголю в селах, і селищах міського типу. Ця тенденція
більшою мірою виражена в юнацькій групі. Серед представників груп з
різним освітнім статусом ці показники збільшилися в першу чергу за
рахунок студентів і учнів ПТУ. Така ж картина відзначена щодо вживання
наркотиків. Ріст числа молодих людей, що вживають наркотики,
здійснюється за рахунок юних жителів міст, що навчаються в
профтехучилищах і ВНЗ.

Існує взаємозв’язок між поширенням алкоголізму і наркоманії й
організацією побуту та індивідуального часу молодих людей. Чим більше
діти полишені на самих себе, чим менше зайнято їхній час, тим активніше
прилучаються вони до вживання психотропних речовин.

Три соціальні інститути здійснюють основний вплив на формування у молоді
потреб та інтересів, установок і орієнтирів щодо їх задоволення. Це, в
першу чергу, сім»я, а також культура й освіта суспільства. В Україні
вони чимось нагадують легендарні Сціллу та Харібду, дрейфуючі острови,
які час від часу зближуються. І байдужє їм, що при цьому роздушують
пропливаючі між ними кораблі.

Ті кораблики — дитячі душі, які тріщать під натиском суспільства.

Нагадуємо: повне взаєморозуміння з батьками виявило близько 40 відсотків
опитаних. А решта, тобто переважна більшість, вказала на різної глибини
конфліктність поколінь: від небезпроблемних стосунків до повного їх
розриву.

Ясна річ, згладжувати конфлікт мають старші — досвідченіші й розумніші.
Тим часом саме вони ініціюють розрив: хто грубим придушенням дитячих
поривань, хто надмірним задобрюванням. Бо це ж дуже просто: матері
накричати, батькові відлупцювати або (кожне окремішно) тицьнути дитині
гривні чи й бакси.

Пригадаймо наведені раніше приклади статистичної залежності в масивах
аналізованої нами соціологічної інформації: чим кращі стосунки дітей з
батьками, тим сильніше діє чинник юнацького пияцтва «доступність
спиртних напоїв». Добренькі батьки до своїх чад закривають очі на
квіточки майбутнього зла.

В міру погіршення стосунків з батьками у молоді посилюється вплив мотиву
«випивка — це круто». Бо дитина має ж хоч в чомусь відчути своє
підвищення. Чим гірші стосунки з батьками, тим сильніше у молоді
потреба розслабитися, забути про проблеми (бо ж розрада знаходиться у
випивці). Зрештою, вплив негативного прикладу («п»ють або вживають
наркотики батьки») як причина молодіжного алкоголізму теж посилюється в
міру погіршення стосунків у сім»ї між старшим поколінням та його
нащадками.

І так далі. Ці спостереження над даними опитування невипадково
асоціюються з давнім повір»ям. Людина ненамарне прожила життя, якщо
здійснила три справи: збудувала дім, посадила сад і виростила сина.
Здійснити їх можна лише працею, в праці. Тобто, виховання в сім»ї з
прадавніх часів розглядається як труд, не менш важкий і довготерпеливий,
ніж робота з кельмою на риштуванні чи лопатою біля дерев.

Чому ж тоді маємо таке поширення шкідливих звичок? Бо батьки обирають у
вихованні не труд, не працю, а методи легші й простіші: заборону та
кару. Тим часом батько, перш ніж хапатися за ременяку, міг би й
подумати: а чому природа поставила йому голову значно вище того місця,
на якому він носить пасок. А слідом і мати хай би поміркувала: мізок
у неї чомусь розташований вище ніж горлянка.

Мають старші зіставляти й свої світосприйняття з дитячими. Адже ж діти
ще не розуміють кінечності життя, не відчувають загрозу смерті, тим
паче загроз здоров»ю від тютюну, горілки чи наркотиків. А піддатливість
спокусам мають надзвичайну. А в колі друзів легше й швидше можна
самоствердитися, ніж вдома, хай навіть з допомогою атрибутів сучасної
молодіжної субкультури (ті ж таки випивка та куріння). Зрештою,
підліткам та юнакам властивий пошук нових відчуттів, а в сім»ї , де
виховання не бачиться як праця, новизна стосунків вичерпалася в
дитинстві.

Не мають поширення шкідливі звички серед тієї частки молоді, яка
прилучена до вирішення проблем родини, де виявлдяється цікавість до
сімейного спілкування. Тобто, там, де нащадки почуваються рівними з
предками що в труді, що в бесіді. І це не банальний результат
дослідження, в нім віддзеркалені наші реалії.. Разом з тим і підказка не
лише до правильного виховання, а й до зміцнення самої сім»ї.

Говорячи про інститут культури, маємо, по—перше, на увазі не лише
заклади культури, а по—друге, тісну її співпрацю з інститутом сім»ї.
Культура і сім»я, спираючися на кінцевий наслідок сформувала образ
наркомана, яким і залякує недосвідчену молодь.

Така вже вона й недосвідчена ! Головне бо в іншому: той образ не
співвідноситься з першим досвідом вживання наркотиків («Спробував — і
нічого. І з іншими нічого поганого. А кайф…»).

Молодь орієнтована на ранній, на дошлюбний секс. І це є результатом не
лише підліткової цікавості а й виховного впливу культурного середовища,
яке при цьому не формує уявлення й настанови на безпечний секс. В
ньому, як і в споживанні алкоголю та наркоти, молодь викинута на шлях
експериментування. Старші ж, замість взяти на себе труд виховання в тім
числі й сексуального, знов обирають легше — просторікування про
розбещеність молоді.

В такий спосіб і пресловуті дискотеки перетворюються на розсадники
розпусти, адже вони реалізовують лише поверхневий шар своїх
соціально—культурних функцій — місце спілкування та засіб емоційного
розкріпачення. А чим наповнене спілкування юних, культуру яких емоцій
виховує музика дискотек — питання про це навіть не ставиться. Так само
як «не дійшли руки» волонтерського руху до дворових тусовок молоді, аби
наповнити їх змістом ширшим за алконаркоту.

Адже ж що говорять самі завсідники тусовок та дискотек? Основна їх маса
(75,2%) вважає, що молодь вдається до алкоголю та наркотиків аби
розслабитися і лише 10,3% відвідувачів дискотек не бачать таку потребу.
Схоже співвідношення й щодо бажання підняти настрій та зробити
спілкування веселим. То хіба ж розслаблення й веселощі досяга.ться лише
випивкою та курінням? Певно ж такі привабливі форми юнацького
спілкування потребують не презирства й заборони а розширення та
збагачення змісту емоційного впливу.

Отже, перепона розвиткові шкідливих звичок у молодіжному середовищі
єдина: спільна праця сім»ї та суспільства по вихованню культури (такої
різноманітної!) входження нашої юні у непростий світ дорослого життя.

Похожие записи